Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/171/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Західбуделеватор" на постанову Західного апеляційного господарського Суду від 21.03.2023 (колегія суддів: Скрипчук О. С., Марко Р. І., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2022 (суддя Ткаченко І. В.)

у справі за первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Західбуделеватор" до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмен Ван", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спів", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпропертіінвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпропертіінвест" до відповідачів: 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Західбуделеватор", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спів", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван", про визнання добросовісним набувачем,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 02.03.2021 Товариство з додатковою відповідальністю "Західбуделеватор" (далі - ТДВ "Західбуделеватор") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмен Ван" (далі - ТОВ "Стар Інвестмен Ван"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спів" (далі - ТОВ "Спів"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпропертіінвест" (далі - ТОВ "Інтерпропертіінвест") про витребування нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Автоливмашівська, 8-А, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, Івано-Франківська область, а саме: адміністративно-виробничого корпусу, літ "А" загальною площею 712,4 кв. м, майстерні літ. "Б" загальною площею 408,3 кв. м, гаража літ. "В" загальною площею 281,2 кв. м, компресорної літ. "Ж" загальною площею 17,3 кв. м, складу літ "М" загальною площею 7,8 кв. м та складу літ "Н" загальною площею 100,9 кв. м., реєстраційний номер 2130432326101.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що кредитор з моменту закінчення кредитного договору не звертався до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а рішення державного реєстратора від 24.07.2020, яким зареєстровано за ТОВ "Спів" право власності на названий вище об`єкт, скасовано наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2021 № 311/5.

3. 15.03.2021 місцевий господарський суд за заявою ТДВ "Західбуделеватор" постановив ухвалу про забезпечення позову та наклав арешт на це майно.

4. 08.09.2021 ТОВ "Інтерпропертіінвест" звернулося до цього ж місцевого господарського суду із зустрічним позовом до ТДВ "Західбуделеватор", ТОВ "Спів" та ТОВ "Стар Інвестмент Ван", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , про визнання його добросовісним набувачем цього майна.

5. На обґрунтування зустрічного позову позивач послався на те, що набув майно у законний спосіб, тому воно не може бути витребувано на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тоді як ТДВ "Західбуделеватор" добровільно передало його в іпотеку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. 22.12.2006 Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" як іпотекодержатель та ВАТ "Західбуделеватор", правонаступником якого є ТДВ "Західбуделеватор", як іпотекодавець і майновий поручитель боржника - Спеціалізованої пересувної механізованої колони № 618 у формі товариства з обмеженою відповідальністю уклали договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано назване вище нерухоме майно з метою забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 22.12.2006 № 11102809000.

7. За змістом пунктів 5.2, 5.4 договору задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя або шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса.

8. У 2019 році Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Товариство з додатковою відповідальністю "ЕйПіСі Украна", найменування якого змінено на ТОВ "Стар Інвестмен Ван", уклали договір № 1183/К, згідно з яким до ТОВ "Стар Інвестмен Ван" перейшло право вимоги за договором поруки від 22.12.2006.

9. 24.07.2020 державний реєстратор прийняв рішення № 53279079 про державну реєстрацію прав та їх обмежень, відповідно до якого за ТОВ "Стар Інвестмен Ван" зареєстрував право власності на ці приміщення.

10. У серпні 2020 року ТДВ "Західбуделеватор" оскаржило зазначене рішення до Міністерства юстиції України.

11. 24.11.2020 ТОВ "Стар Інвестмен Ван" та ТОВ "Спів" уклали договір купівлі-продажу цього нерухомого майна.

12. 27.01.2021 Міністерство юстиції України видало наказ про задоволення скарги ТДВ "Західбуделеватор" та скасування цього рішення державного реєстратора.

13. 18.02.2021 на підставі договору іпотеки ТОВ "Спів" передало це майно іпотекодержателю - ОСОБА_1 .

14. 23.02.2021 нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості з ТОВ "Спів" за рахунок реалізації заставленого названого вище нерухомого майна та за рахунок отриманих коштів задовольнив вимоги громадянина ОСОБА_1 .

15. 15.03.2021 місцевий господарський суд за заявою ТДВ "Західбуделеватор" постановив ухвалу про забезпечення позову та наклав арешт на це майно.

16. 05.04.2021 ТОВ "Інтерпропертіінвест" придбало це майно на електронних торгах, про що 06.05.2021 складено та затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки, а 01.06.2021 нотаріус видав свідоцтво та зареєстрував за ТОВ "Інтерпропертіінвест" право власності на це майно.

17. 20.07.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/3100/21, залишене без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та Верховного Суду від 24.05.2022, про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2021.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

18. 06.09.2022 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського Суду від 21.03.2023, про відмову у задоволенні цих позовів.

19. Суди зазначили про неможливість витребування спірного майна, яке придбано ТОВ "Інтерпропертіінвест" на електронних торгах, проведених у виконавчому провадженні при примусовому виконанні виконавчого напису № 239, вчиненого приватним нотаріусом унаслідок наявності заборгованості ТОВ "Спів". Послалися при цьому на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, згідно з якою добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб, допущеними у межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства, при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

20. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди вказали на те, що вимога про визнання добросовісним набувачем не є належним способом судового захисту своїх прав. Послалися при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі № 643/10986/17, відповідно до якої під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК України має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів щодо відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Короткий зміст касаційної скарги

21. ТДВ "Західбуделеватор" звернулося з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалення у цій частині нового рішення про його задоволення, тоді як у частині зустрічного позову просило залишити ці судові рішення без змін.

22. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи, що суди попередніх інстанцій застосували статті 387 та 388 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14 та від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12, а також постановах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 278/607/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17. Скаржник наполягає на тому, що відчуження майна, на підставі якого набуто право власності ТОВ "Інтерпропертіінвест", здійснено в період дії заборони, встановленої ухвалою суду про забезпечення позову у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. ТОВ "Інтерпропертіінвест" у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, посилаючись на неподібність правовідносин у порівнюваних скаржником справах, а на спростування доводів скаржника про набуття ТОВ "Інтерпропертіінвест" спірного майна на електронних торгах під час наявності на нього обтяження звернуло увагу на те, що у період з 27.01 по 20.10.2021 скаржник не вчиняв дій стосовно виконання наказу Міністерства юстиції України. Крім того, посилаючись на Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зі змінами та Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, згідно з якими розгляд скарги на рішення державного реєстратора не є підставою для застосування обтяжень (заборони або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном), указав на те, що на момент відчуження ТОВ "Стар Інвестмен Ван" спірного майна обтяження на нього не було зареєстровано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/171/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.05.2023.

25. 24.07.2023 Верховний Суд постановив ухвалу (після усунення недоліків касаційної скарги) про відкриття касаційного провадження у цій справі, яку призначив до розгляду на 30.08.2023.

26. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.08.2023 № 29.2-02/2476 проведений повторний автоматизований розподіл цієї справи у зв`язку з відпусткою судді Рогач Л. І.

27. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Краснов Є. В. (головуючий), Волковицька Н. О., Могил С. К.

28. До початку судового засідання від директора та представника ТДВ "Західбуделеватор" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю директора ОСОБА_3 та представника цього товариства, які у цей же день беруть участь в Івано-Франківському міському суді у справі № 344/1493/22 за кримінальним провадженням № 1202109010000798. До цих клопотань долучена копія обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 13.08.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 362 та частиною третьою статті 365-2 Кримінального кодексу України, а також копія ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2023 про залишення без руху позовної заяви ТДВ "Західбуделеватор" до Державного реєстратора Поберезької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2, Івано-Франківської міської ради, ТОВ "Стар Інвестмент Ван", ТОВ "Спів", ТОВ "Інтерпропертіінвест", приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Михайляка Михайла Богдановича, Приватного підприємства "Форвард", Товариства з додатковою відповідальністю "Експертна компанія "Професіонал", приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича, Державного підприємства "Сетам" про скасування рішення, визнання недійсними договорів, виконавчого напису, звітів, акта.

29. Колегія суддів відмовила у задоволенні цих клопотань з огляду на таке.

30. Участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою.

31. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної здійснює касаційний перегляд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відповідно до частини третьої статті 301 цього ж Кодексу розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а позиція ТДВ "Західбуделеватор" у справі викладена у поданій ним касаційній скарзі.

32. ТДВ "Західбуделеватор" було завчасно повідомлено про дату, час та місце судового засідання й учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів, у тому числі й у суді касаційної інстанції, відповідно ТДВ "Західбуделеватор" не було позбавлено можливості взяти участь у судовому засіданні 30.08.2023 через залучення інших представників, зокрема в режимі відеоконференції, у порядку статті 197 ГПК України, про що зазначено в ухвалі від 24.07.2023.

33. До того ж ухвала суду першої інстанції про залишення позову без руху в іншій справі не є перешкодою для участі скаржника у судовому засіданні суду касаційної інстанції, а крім того, заявники клопотань не надали доказів про представлення саме 30.08.2023 інтересів ТДВ "Західбуделеватор" в Івано-Франківському міському суді у справі № 344/1493/22 по названому кримінальному провадженню.

34. У справі Європейського суду з прав людини «Бартая проти Грузії» (заява № 10978/06), на яку послалися заявники клопотань, зазначено, що заявник не мав можливості брати участь у провадженні на рівних засадах зі супротивною стороною, яка була представлена адвокатом, а також те, що йому згодом не була надана можливість отримати новий розгляд його справи.

35. Утім, як зазначено вище, учасників цієї справи не позбавлено права взяти участь у ній. Тому обставини справи «Бартая проти Грузії» (заява № 10978/06) є відмінні від обставин у цій справі.

Позиція Верховного Суду

36. Ураховуючи оскарження ТДВ "Західбуделеватор" судових рішень лише у відмовленому первісному позові, касаційний перегляд відповідно до приписів статті 300 ГПК України здійснюється лише у цій частині.

37. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

38. Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

39. За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

40. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

41. У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

42. ТДВ "Західбуделеватор" звернулося з цим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, у тому числі до ТОВ "Інтерпропертіінвест" як до останнього набувача спірного нерухомого майна, без оскарження попередніх правочинів про відчуження цього майна.

43. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

44. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

45. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

46. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

47. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

48. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди послалися на недопустимість позбавлення добросовісного набувача права власності на майно, придбане ним у порядку виконавчого провадження на електронних торгах. До того ж згодом у судовому порядку скасовано наказ, яким Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на це майно за ТОВ "Стар Інвестмен Ван".

49. Узагальнено доводи скаржника зводяться до неможливості продажу майна на електронних торгах під час наявності арешту на нього. На переконання ТДВ "Західбуделеватор", оскільки за його скаргою 27.01.2021 Міністерство юстиції України видало наказ про скасування рішення державного реєстратора, який зареєстрував право власності на майно за ТОВ "Стар Інвестмен Ван", то воно як особа, у власності якої знаходилося спірне майно до передачі його в іпотеку, має право на його витребування.

50. У справі № 6-140цс14, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, розглядався спір про визнання незаконними й скасування розпоряджень районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і державних актів на право власності на ці земельні ділянки та повернення їх у власність держави за наявності порушень земельного законодавства та законодавства про надра під час передачі їх у власність громадянам за відсутності від них відповідних заяв. У цій справі перед Верховним Судом України було поставлено питання щодо правильності застосування статей 216 330 388 ЦК України стосовно того, в який спосіб підлягають захисту права особи, яка вважає себе власником, тобто або з використанням правового механізму, установленого статтями 215 216 ЦК України, або такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 цього ж Кодексу, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

51. У справі № 6-53цс12, на яку також посилався скаржник у касаційній скарзі, розглядався спір про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, і суд касаційної інстанції, установивши, що спірні земельні ділянки були предметом неодноразового відчуження різним фізичним особам, також виснував про те, що норми статті 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 цього ж Кодексу.

52. Отже, у названих вище справах суд касаційної інстанції неодноразово висловлювався про необхідність застосування саме статей 387 та 388, а не статті 216 ЦК України у випадку наявності права власності в особи на спірне майно без оскарження договорів, на підставі яких воно було відчужене попереднім набувачам. Такий же висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), про що зазначено у пункті 41 цієї постанови.

53. Разом з тим, як зазначалося у пунктах 44, 47 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 наголошувала на тому, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Тому у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно.

54. Натомість за встановлених обставин суди попередніх інстанцій указали на відсутність у ТОВ "Західбуделеватор" прав на спірне майно, яке набуто у законний спосіб добросовісним набувачем. До того ж у цій справі, на відміну від справ № 6-140цс14 та № 6-53цс12, не ставилося під сумнів необхідність застосування статей 387 388 ЦК України, що врегульовують права особи на витребування майна, а не статті 216 цього ж Кодексу, яка передбачає правові наслідки недійсності правочину, а навпаки судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі прийняті із врахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у справах № 6-140цс14 та № 6-53цс12 щодо застосування статей 387 388 ЦК України.

55. Щодо посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, зроблених у справах № 278/607/17 та № 911/3680/17, слід зазначити таке.

56. У справі № 278/607/17 розглядався спір про визнання незаконним рішення селищної ради, скасування права власності та витребування у фізичних осіб земельних ділянок за наслідком порушення селищною радою вимог законодавства під час їх виділення громадянам. Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду про необхідність на підставі статті 388 ЦК України витребування спірних земельних ділянок, які вибули з володіння держави поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з порушенням земельного законодавства, яке визнано судовим рішенням недійсним.

57. У справі № 911/3680/17 розглядався спір про визнання недійсним рішення сільської ради про передачу у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки та витребувати на користь держави з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю земельної ділянки. Місцевий господарський суд ухвалив рішення, залишене без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення сільської ради пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а в частині витребування з незаконного володіння земельної ділянки в позові відмовив за наслідком спливу позовної давності. Тобто у цій справі на розгляд Верховного Суду ставилося питання про визначення юрисдикції спору та спливу позовної давності у частині витребування на користь держави спірної земельної ділянки, тоді як суд касаційної інстанції не виснував стосовно правильності застосування статей 387 та 388 ЦК України.

58. Отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 278/607/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин справ, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Тому доводи касаційної скарги в цій частині щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Згідно з положеннями статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

61. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 240 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Західбуделеватор" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського Суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2022 у справі № 909/171/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя С. К. Могил