Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.12.2019 року у справі №924/490/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

справа № 924/490/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер",

представник позивача - Савчук Ю.М., адвокат (ордер від 28.01.2020 № 032255, свідоцтво від 14.09.2012 № 827),

відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке",

представник відповідача-1 - Талоконов К.В., адвокат (ордер від 27.01.2020 № 1013930, свідоцтво від 14.02.2011 № 2261),

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек",

представник відповідача-2 - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (головуючий Демидюк О.О., судді: Савченко Г.І. і Павлюк І.Ю.)

у справі № 924/490/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (далі - ТОВ "Сварог-Дністер")

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке");

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек"),

про визнання договору поруки припиненим.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сварог-Дністер" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Агротек" про визнання припиненим договору поруки від 30.03.2018 № 2П/8АФ-15 (далі - Договір поруки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідачі як сторони договору фінансового лізингу від 11.03.2015 № 8АФ-15 (далі - Основний договір) не повідомили ТОВ "Сварог-Дністер" як поручителя за Договором поруки про існування додаткових угод від 13.07.2016 № 2, від 30.03.2018 № 3 до Основного договору, якими змінено, зокрема ціну, графік платежів, відповідальність;

- Договір поруки припинив свою дію через рік від останнього лізингового платежу, який визначений Основним договором.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені ТОВ "Сварог-Дністер" обставини не є підставами для припинення Договору поруки, які передбачені законодавством та самим договором.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано припиненим Договір поруки.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Договір поруки припинив свою дію через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, визначеного додатком 2 до Основного договору, а ТОВ "Агротек" не реалізувало своє право на звернення до суду протягом цього строку.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Агротек" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, а рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції:

- не надано правової оцінки пункту 6.2 Договору поруки;

- помилково застосовано до спірних правовідносин друге речення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не перше речення частини четвертої цієї ж статті;

- не враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 668/5023/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 757/6407/14-ц, від 23.058.2019 у справі № 913/320/18, від 15.07.2019 у справі № 711/191/14-ц, від 24.07.2019 у справі № 285/3340/15-ц та від 19.08.2019 у справі № 308/3908/14-ц.

Від ТОВ "Сварог-Дністер" та ТОВ "Серединецьке" відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ТОВ "Сварог-Дністер" та ТОВ "Серединецьке", Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 11.03.2015 ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено Основний договір, за умовами якого ТОВ "Агротек" передає на умовах фінансового лізингу для ТОВ "Серединецьке" майно, а саме: трактор John Deere 8335R за ціною 250 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 4.2 Основного договору ТОВ "Серединецьке" зобов`язане сплатити 15 % авансового платежу від вартості майна, що становить 37 500,00 доларів США та одноразову комісію згідно з пунктом 4.3 основного договору, що становить 1 250,00 доларів США.

Згідно із пунктом 4.1 Основного договору всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору (пункт 4.4 Основного договору) та додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до Основного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у даному договорі.

У додатку № 2 до Основного договору передбачено, що платежі вносяться до 20 числа кожного місяця де перший платіж вноситься до 20.04.2015, а останній платіж 20.12.2017. Загальна сума, яка підлягає компенсації становить 212 500,00 доларів США, а комісійна винагорода 62 867,45 долара США.

Відповідно до розділу 7 Основного договору за порушення лізингодавцем зобов`язань щодо передачі майна, передбачених пунктом 3.1 цього договору, лізингодавець несе відповідальність перед лізингоодержувачем у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (частина друга статті 625 ЦК України).

За порушення лізингоодержувачем зобов`язань щодо страхування майна, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни Основного договору.

У випадку, якщо впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту вилучення у лізингоодержувача майна (повністю або частково) на підставі пункту 5.3.1 Основного договору лізингодавець не отримає від лізингоодержувача підписані ним податкові та видаткові накладні на вилучене майно, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків ціни договору, зазначеній у пункті 10.1 Основного договору. У випадку розірвання Основного договору (відмови від Основного договору) лізингодавцем з підстав, передбачених пунктом 5.3.1 Основного договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від ціни договору.

Згідно з пунктом 10.1 Основного договору ціна договору становить гривневий еквівалент 314 117,45 долара США.

Розділом 10 Основного договору передбачено, що ціна договору складається з гривневих еквівалентів: вартості майна; платежів як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно та одноразової комісії, визначених у доларах США. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 62 867,45 долара США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1 364 223,67 грн. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку відповідно до пункту 4.6.2 Основного договору. Одноразова комісія, передбачена пунктом 4.3 Основного договору, становить гривневий еквівалент 1 250 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 27 125,00 грн.

Відповідно до розділу 11 Основного договору строк дії договору з 11.03.2015 до 20.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.

Згідно з пунктом 12.5 Основного договору всі повідомлення за договором будуть вважатися зроблені належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені особисто або кур`єрською службою (кур`єром) за зазначеними адресами сторін.

Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

11.03.2015 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" підписано додаток 1 до Основного договору "Специфікація майна", додаток 2 до Основного договору "Графік внесення лізингових платежів".

Також сторонами підписано додаток 3 до Основного договору "Акт приймання-передачі (трактор John Deere 8335R) від 19.03.2015".

Судами встановлено, що 13.07.2016 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" уклали та підписали додаткову угоду № 2 до Основного договору, якою сторони дійшли згоди внести зміни до Основного договору виклавши пункти 10.2.1; 10.1 та Графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) у наступних редакціях: пункт 10.2.1 "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 84 412,57 долара США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1 831 752,77 грн. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку відповідно до пункту 3.5.2 договору"; пункт 10.1 "Ціна договору становить гривневий еквівалент 335 662,57 долара США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7 283 877,77 грн., у тому числі ПДВ 904 166,67 грн.". Викладено Графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) у іншій редакції.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 передбачено, що у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені пунктом 2 цієї додаткової угоди, пункт 2 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2).

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди внести зміни у пункт 7.2 Основного договору, виклавши його у такій редакції: "7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до частини другої статті 625 ЦК України)".

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди № 2 враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії Основного договору до 20.12.2017 включно.

Пунктом 6 додаткової угоди № 2 передбачено, що дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами, є невід`ємною частиною Основного договору, і діє до закінчення його строку дії.

30.03.2018 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" уклали та підписали додаткову угоду № 3 до Основного договору, якою внесли зміни до Основного договору, а саме: зазначено, що станом на 30.03.2018 сторони зафіксували, що зобов`язання (у тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 181 388,83, у тому числі сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 162 786,87 долара США, платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у сумі 18 601,96 долара США. Сторони дійшли згоди внести зміни до Основного договору, виклавши пункти 10.2.1; 10.1 та Графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) у іншій редакції, а саме: пункт 10.2.1 викладено у такій редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 94 790,76 долара США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 2 056 959,49 грн. Платежі, як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку відповідно до пункту 3.5.2 Основного договору". Пункт 10.1 викладено у такій редакції: "Ціна Основного договору становить гривневий еквівалент 346 040,76 долара США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7 509 084,49 грн., у тому числі ПДВ 904 166,67 грн.". Викладено Графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) у іншій редакції.

Також сторони погодили, що прострочену заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів (включаючи штрафні санкції за Основним договором) згідно з Графіком внесення лізингових платежів за період лютий 2016 - грудень 2017 року в розмірі 194 881,54 долара США, що складається з суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу - 162 4777,34 долара США; платежу як винагороди (комісія) за отримане у лізинг майно - 8 476,29 долара США; штрафних санкцій - 23 927,91 долара США, лізингоодержувач зобов`язується сплатити у наступному порядку: 105 443,39 долара США - у строк до 20.11.2018; 52 721,69 долара США - у строк до 20.03.2019; 26 360,85 долара США - у строк до 20.05.2019; 10 355,61 долара США - у строк до 20.06.2019.

У випадку будь-якого порушення лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені пунктом 3 цієї додаткової угоди, пункт 3 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2).

Враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії Основного договору до 20.06.2019 включно.

Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами, є невід`ємною частиною Основного договору і діє до закінчення його строку дії.

30.03.2018 ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) та ТОВ "Сварог-Дністер" (поручитель) укладено та підписано Договір поруки, за умовами якого предметом договору є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов Основного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Основного договору.

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 Договору поруки сторони договору встановлюють, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Основним договором, не потребують. Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Сторони договору визначають, що це зобов`язання підписано сторонами відповідно до чинного законодавства України та відповідає положенням статей 553-559 ЦК України.

Згідно з розділом 2 Договору поруки у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором: лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; лізингоодержувач не пізніше ніж за три банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за Основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості за Основним договором і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно з нормами чинного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до пункту 6.3 Договору поруки у тому разі, якщо без згоди поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання Договору поруки припиненим.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведені ТОВ "Сварог-Дністер" обставини не є підставами для припинення Договору поруки, які передбачені законодавством та самим договором.

З такими висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що за змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати. Уживаний законодавцем термін ?порука" використовується в розумінні зобов`язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України) у разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого статтею 559 ЦК України, на припинення зобов`язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, який наголошував, зокрема, на тому, що відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки це суперечило б положенням частини першої статті 559 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12).

Відповідно до частин першої, другої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Відповідно до статті 559 ЦК України (у редакції, чинній до червня 2016 року на момент укладення спірного договору поруки від 11.03.2015) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Підставою для припинення Договору поруки ТОВ "Сварог-Дністер" визначено зміну основного зобов`язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди внаслідок укладення додаткових угод № 2, № 3.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України поручитель не залишається зобов`язаним навіть на початкових умовах. До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов`язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Пунктом 1.3 Договору поруки сторони передбачили, що для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

Тобто порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов`язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов`язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов`язково повинна бути письмовою. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

Крім того, згідно з пунктом 6.3 Договору поруки у тому разі, якщо без згоди поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

Зазначені умови Договору поруки (пункти 1.3, 6.3) є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткові угоди від 13.07.2016 № 2 та від 30.03.2018 № 3 до Основного договору змінюють відповідальність ТОВ ?Сварог- Дністер? як поручителя, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені додаткові угоди погоджувалися ТОВ ?Сварог-Дністер?.

Також суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, виходив з того, що частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній до червня 2016 року на момент укладення спірного договору поруки від 11.03.2015) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною першою статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Частиною другою статті 251 та частиною другою статті 252 ЦК України передбачено, що із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Тобто строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Водночас, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.

Отже, не пред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, у даному випадку є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Вище викладеними положеннями законодавства спростовуються твердження ТОВ "Агротек" про те, що строк поруки є строком для захисту порушеного права. Адже строк поруки це строк існування самого зобов`язання поруки.

Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що умови Договору поруки про його дію ?до повного припинення зобов`язань боржника? не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, оскільки в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України які передбачають, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Врегулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

1) протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

3) протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Пунктами 5.3.1, 8.1.1 Основного договору сторони передбачили, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення майна від лізингоодоржувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Договір також може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого у цьому Договорі (на підставі письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору).

Відповідно, починаючи з 31 календарного дня у лізингодавця виникало право пред`явлення відповідної вимоги як до лізингоодержувача так і до поручителя про дострокове стягнення коштів та повернення майна, яке передано у фінансовий лізинг.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про визнання договору припиненим з підстав частини четвертої статті 559 ЦК України правове значення має наявність відповідної волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з положеннями раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

При цьому статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, що є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

Відповідно до положень, частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний Договір поруки припинив свою дію через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (20.12.2017), визначеного додатком № 2 до Основного договору ?Графік внесення лізингових платежів?, оскільки ТОВ ?Агротек" не реалізувало своє право на звернення протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання на пред`явлення вимоги до поручителя - ТОВ "Сварог-Дністер", тобто у даному випадку порука, якою забезпечене зобов`язання за Основним договором є припиненою.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки судом апеляційної інстанції не спростовано доводи, покладені в основу рішення суду першої інстанції, яким встановлено, що укладаючи спірний Договір поруки (30.03.2018), сторони погодили, що: порукою забезпечено зобов`язання, які випливають з умов договору фінансового лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Основного договору; зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Основним договором, не потребують; поручитель засвідчив, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має; для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін; договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених у цьому договорі.

Згідно з пунктами 6 додаткових угод до Основного договору вони є невід`ємними частинами Основного договору.

Виходячи з дат укладення додаткових угод до Основного договору (13.04.2016, 30.03.2018) та дати укладення Договору поруки (30.03.2018), а також враховуючи наведені умови Договору поруки, судом першої інстанції відхилено посилання ТОВ "Сварог-Дністер" на його неповідомлення про внесення змін до Основного договору.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 6.3 Договору поруки у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до пункту 6.2 Договору поруки порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Таким чином, сторони у Договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред`явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції статті 559 ЦК України станом на момент укладення Договору поруки, що не суперечить законодавству.

Аналогічна правова позиція в частині можливості визначення строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя у договорі поруки викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14 та постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-18цс16.

Беручи до уваги погоджений сторонами пункт 6.2 Договору поруки, відповідно до якого порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимог до поручителя, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаним пунктом Договору поруки спростовуються доводи поручителя щодо застосування шестимісячного строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя.

Також судом першої інстанції враховано, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53 цс14, Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 905/2475/15.

Вказаний строк є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, та для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 913/320/18.

Разом з тим, враховуючи те, що при укладенні Основного договору сторонами було встановлено строк його дії до 20.12.2017 та у подальшому продовжено до 20.06.2019 та беручи до уваги звернення лізингодавця з вимогою (позовом) до поручителя про стягнення заборгованості за Основним договором (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2019 у справі №904/1478/19), суд першої інстанції дійшов висновку, що лізиногодавцем не пропущено визначений Договором поруки строк для пред`явлення вимоги до поручителя, та, як наслідок, неприпинення поруки за Договором поруки.

Крім того, судом першої інстанції відхилено посилання поручителя на необхідність застосування пунктів 5.3.1 та 8.1.1 Основного договору, оскільки зазначені умови наділяють лізингодавця відповідним правом, а не встановлюють його обов`язок. При цьому доказів реалізації таких прав лізингодавцем суду не подано.

Що ж до підстави припинення поруки як непред`явлення кредитором позову до поручителя протягом одного року з дня укладення Договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України; у редакції, чинній станом на час укладення Договору поруки), то судом зазначено, що відповідна норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки сторонами основного зобов`язання встановлено строк (строки) його виконання, що підтверджується наявними у матеріалах справи графіками внесення лізингових платежів.

Касаційний господарський суд також зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, а саме визнання Договору поруки припиненим, посилався на те, що право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки це суперечило б положенням частини першої статті 559 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12). При цьому вказана правова позиція Верховного Суду України залишена поза увагою судом апеляційною інстанцією, що також є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на частину четверту статті 559 ЦК України (у редакції, чинній до червня 2016 року на момент укладення спірного договору поруки від 11.03.2015) залишив поза увагою, що у даному випадку Договір поруки було укладено 30.03.2018.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи ТОВ "Агротек" про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у даній постанові.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Агротек" задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У зв`язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на ТОВ "Сварог-Дністер" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 924/490/19 скасувати.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у справі № 924/490/19 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" 3 842,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова