Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №910/5110/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/5110/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Пукшин Л.Г.

від 31.05.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Куксов В.В., Майданевич А.Г., Яковлєв М.Л.

від 13.09.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

до Державного підприємства "Енергоринок"

про розірвання договору

за участю представників:

позивача: Коваль В.Я., Мотигіна Ю.В.

відповідача: Калінін М.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" про розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 15.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" не може виконувати встановлене Договором № 11572/01 від 31.08.2015 року зобов'язання щодо купівлі у ДП "Енергоринок" різниці перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію Луганської області у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме вчинення протиправних дій третіми особами щодо перешкоджання господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" з постачання (продажу) та передачі електричної енергії на неконтрольованій території Луганської області та захоплення останніми виробничих дільниць і структурних підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" рухомого та нерухомого майна, обладнання й інших активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", що розміщені на неконтрольованій території Луганської області та використовувалися позивачем для здійснення діяльності з постачання (продажу) та передачі електричної енергії на неконтрольованій території Луганської області. Оскільки зазначені обставини унеможливлюють виконання позивачем передбачених договором зобов'язань, останній просить суд розірвати укладений між сторонами договір №11572/01 від 31.08.2015 року з 15 липня 2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Дане рішення мотивоване тим, що нормативно-правове та зобов'язальне (договірне) регулювання відносин сторін з моменту укладення договору залишилося незмінним. ДП "Енергоринок", відповідно до взятих на себе зобов'язань, з моменту дії договору та до 14.04.2017 року продовжувало здійснювати продаж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" різниці перетоків електроенергії з контрольованої на неконтрольовану територію. Проте, як вбачається із листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (вих. 01/32-3457 від 14.04.2017) у позивача станом на 01.04.2017 року існує заборгованість перед Державним підприємством "Енергоринок" за купівлю різниці перетоків у розмірі 2,57 млрд. грн. Тобто, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" отримувало на свою користь від ДП "Енергоринок" електроенергію, відмовляючись при цьому визнавати (документально підтверджувати) цей факт та оплачувати вартість прийнятого на свою користь товару (електричної енергії). При цьому, будь-яке офіційне підтвердження невикористання в своїх цілях Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" придбаного у Державного підприємства "Енергоринок" обсягу електроенергії відсутнє. Із самої суті (характеру) зобов'язання (договору) слідує, що ризик зміни обставин, які можуть мати місце на території ліцензійної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", несе саме позивач, в т.ч. у зв'язку з тим, що в силу фактичних обставин (об'єктивної дійсності) на момент укладення договору зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в своїй позовній заяві обставини не носили характеру непередбачуваності, не були непередбачуваними.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року у справі №910/5110/17 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року у справі №910/5110/17 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги договір №11572/01 від 31.08.2015 року як належну підставу, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Фактичні та загальновідомі обставини справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до моменту та в момент укладення оскаржуваного договору знало і усвідомлювало можливість зміни обставин на які тепер посилається, оскільки постачання електричної енергії здійснюється на непідконтрольній органам державної влади України території Луганської області, з усіма витікаючими з цього ризиками і можливими ускладненнями. Відповідно до взятих на себе зобов'язань з моменту дії договору та до 14.04.2017 року Державне підприємство "Енергоринок" продовжувало здійснювати продаж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" різниці перетоків електроенергії з контрольованої на неконтрольовану територію. Однак, як вбачається із листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (вих. 01/32-3457 від 14.04.2017 року) у позивача станом на 01.04.2017 року існує заборгованість перед Державним підприємством "Енергоринок" за купівлю різниці перетоків у розмірі 2,57 млрд. грн. Таким чином, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" отримувало на свою користь від Державного підприємства "Енергоринок" електроенергію, відмовляючись при цьому визнавати (документально підтверджувати) цей факт та відмовляючись оплачувати вартість прийнятого на свою користь товару (електричної енергії). При цьому, будь-яке офіційне підтвердження невикористання в своїх цілях Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" придбаного у Державного підприємства "Енергоринок" обсягу електроенергії відсутнє. Тому, із самої суті (характеру) зобов'язання (договору) слідує, що ризик зміни обставин, які можуть мати місце на території ліцензійної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", несе саме позивач, в т.ч. у зв'язку з тим, що в силу фактичних обставин (об'єктивної дійсності) на момент укладення договору зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в своїй позовній заяві обставини не носили характеру непередбачуваності, не були непередбачуваними. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року у справі №910/5110/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року у справі №910/5110/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" подано касаційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року у справі №910/5110/17 - скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" виходило з того, що зможе і надалі, протягом строку дії Договору, безперешкодно використовувати виробничі активи, розташовані на неконтрольованій території Луганської області, оскільки, починаючи з часу введення АТО та до дати укладення Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" мало змогу використовувати відповідні виробничі активи на неконтрольованій території Луганської області та здійснювати продаж придбаної у Державного підприємства "Енергоринок" електричної енергії споживачам, розташованим на неконтрольованій території Луганської області. В момент укладення Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" не допускало можливості настання таких обставин, які б позбавили його можливості виконувати Договір у подальшому. Якби Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" могло передбачити настання зазначених обставин, то взагалі б не уклало спірний Договір. У ситуації, що склалася, наявні всі необхідні умови для розірвання Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладення такого Договору, а отже висновки суду про відсутність наявності одночасно усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання Договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, спростовуються наведеними вище фактичними даними. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", посилаючись на підтвердження настання факту істотної зміни обставин, як належний доказ настання таких обставин і підставу розірвання Договору, надало до суду матеріали кримінального провадження, розпочатого на підставі його звернення щодо незаконного захоплення майна і виробничих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", розташованих на неконтрольованій території. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" внаслідок обставин, пов'язаних із захопленням виробничих активів підприємства, а також примусовим вилученням майна, яке є необхідним для здійснення передачі та постачання електричної енергії на неконтрольовану територію Луганської області, відсутня технічна можливість, а також інші ресурси (у т.ч. трудові) для виконання умов Договору, зокрема обов'язку щодо купівлі різниці перетоків електроенергії. Відповідно, з 15.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" фактично не здійснювало купівлю різниці перетоків електричної енергії на неконтрольовану територію Луганської області та, у зв'язку з цим, не підписувало жодних первинних документів (актів прийому-передачі, тощо) на підтвердження поставки відповідачем такої електроенергії на користь позивача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 року прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" у справі №910/5110/17 Господарського суду міста Києва.

На підставі підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 року вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/5110/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 року у справі №910/5110/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 року призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об??єднання" на 27 лютого 2018 року о 10 год. 15 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №209. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20 лютого 2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначає, що чинне законодавство України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні. Позивачем не наведено доказів, які б підтверджували настання істотної зміни обставин за умов, визначених відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а судом не встановлено існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні Договору. Тому, відповідач просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року у справі №910/5110/17 без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.08.2015 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015 року "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" та Державним підприємством "Енергоринок" укладено договір №11572/01, відповідно до умов якого Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язалось продавати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" зобов'язалось купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщену з території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), на територію Луганської області, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), та здійснювати її оплату відповідно до умов зазначеного договору. П. 3.1. договору сторони визнають свої зобов'язання за Договором між членами Оптового ринку електроенергії України (надалі - ДЧОРЕ) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами України.

В пункті 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та згідно частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015 року, та діє протягом терміну дії постанови Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015 року "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження".

01.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Державного підприємства "Енергоринок" з листом №01-29/2/405, відповідно до якого повідомило, що 15.07.2016 року та 16.07.2016 року незаконною організацією "Радою Міністрів ЛНР" винесено нелегітимні постанови № 364 "Про умови поставок електричної енергії на території ЛНР" (вступила в силу того ж дня) та №366 "Про внесення змін та доповнень до постанови Ради Міністрів "ЛНР" від 15.07.2016 року №364" (далі - Постанови "ЛНР"), якими визначено єдиного постачальника електроенергії на неконтрольованій території Луганської області "Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтопродукт" (далі - ТОВ "ТД "Нафтопродукт"), діяльність якого починається з 15.07.2016 року. Внаслідок захоплення ТОВ "ТД "Нафтопродукт" виробничих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", останній 04.08.2016 року звернувся до Прокуратури Луганської області з повідомленням про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (вих. №01-32/2/58), за результатами розгляду якого 12.08.2016 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" надійшло повідомлення про початок досудового розслідування (вих. №6136/111/46-2016 від 09.08.2016 року) та про внесення 09.08.2016 року відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З огляду на зазначені обставини та приймаючи до уваги те, що з 15.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" не має можливості виконувати свої зобов'язання за договором № 11572/01, останній просить ДП "Енергоринок" розірвати укладений між ними договір з 15.07.2016 року, для чого додається відповідна додаткова угода від 01.09.2016 року про розірвання договору № 11572/01 від 31.08.2015 року, у зв'язку із настанням істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені.

ДП "Енергоринок", листом вих. №03/44-9000 від 08.09.2016 року відмовився від підписання додаткової угоди від 01.09.2016 про розірвання договору №11572/01 від 31.08.2015 року у зв'язку тим, що укладений між сторонами договір є обов'язковим в силу Закону України "Про електроенергетику" та постанови КМУ № 263, та з урахуванням зазначених нормативно-правових актів сторонам цього договору не надано право відмови від його виконання.

ДП "Енергоринок", листом вих. №01/26-3219 від 21.03.2017 року звернулось до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням дати погодження на повне припинення перетоків електроенергії на неконтрольовану територію, у зв'язку з низьким рівнем розрахунків за електричну енергію. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, листом від 14.04.2017 року було погоджено повне припинення різниці перетоків електроенергії на неконтрольовану територію Луганської області, що здійснюється ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".

Отже, даний спір виник у зв'язку з відмовою відповідача підписувати додаткову угоду про розірвання з 15.07.2016 року договору №11572/01 від 31.08.2015 року, внаслідок чого вказаний договір на переконання позивача підлягає розірванню в судовому порядку.

Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанції та приймає до уваги договір №11572/01 від 31.08.2015 року як належну підставу, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як визначено приписами статей 651, 654 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, чинне законодавство України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до моменту та в момент укладення оскаржуваного договору знало і усвідомлювало можливість зміни обставин на які тепер посилається, оскільки постачання електричної енергії здійснюється на непідконтрольній органам державної влади України території Луганської області, з усіма витікаючими з цього ризиками і можливими ускладненнями. Дані обставини свідчать лише про ігнорування позивачем заздалегідь відомих йому обставин та спростування доводів останнього про неможливість передбачити істотну зміну обставин (як-то ризик втрати можливості безперешкодного доступу і використання виробничих активів, які розташовані на непідконтрольній території).

Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Знаходячись і здійснюючи ліцензійну діяльність на вже непідконтрольній території в момент укладення оскаржуваного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" продовжувало тривалий час здійснювати постачання електроенергії на зазначену територію та безперешкодно виконувати свої зобов'язання перед Державним підприємство "Енергоринок". Правове (законодавче) регулювання та умови договору, які регламентують здійснення купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію, не змінилися з моменту укладення оскаржуваного договору до теперішнього часу. Тобто, фактично сторони перебували в тих незмінних умовах і обставинах, які склалися на момент укладення договору.

Щодо захоплення виробничих активів та майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", у даному випадку як обставини, що призвела до ускладнень у виконанні договору, то остання не знаходилась поза межею контролю позивача.

Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Нормативно-правове та зобов'язальне (договірне) регулювання відносин сторін з моменту укладення договору залишилося незмінним. Відповідно до взятих на себе зобов'язань, з моменту дії договору та до 14.04.2017 року Державне підприємство "Енергоринок" продовжувало здійснювати продаж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" різниці перетоків електроенергії з контрольованої на неконтрольовану територію. Як вбачається із листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (вих. 01/32-3457 від 14.04.2017) у позивача станом на 01.04.2017 року існує заборгованість перед Державним підприємством "Енергоринок" за купівлю різниці перетоків у розмірі 2,57 млрд. грн. Отже, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" отримувало на свою користь від Державного підприємства "Енергоринок" електроенергію, відмовляючись при цьому визнавати (документально підтверджувати) цей факт та відмовляючись оплачувати вартість прийнятого на свою користь товару (електричної енергії). При цьому, будь-яке офіційне підтвердження невикористання в своїх цілях Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" придбаного у Державного підприємства "Енергоринок" обсягу електроенергії відсутнє.

Необхідна умова про те, що виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, не доведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання".

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Безумовно, беззаперечним є той факт, що укладаючи в умовах проведення антитерористичної операції Договір про купівлю зі своєї сторони різниці перетоків електричної енергії з контрольованої на неконтрольовану частину території України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" розуміло і приймало на себе зазначений (абсолютно ймовірний і витікаючий з фактичних обставин) ступінь ризику, навіть у випадку, коли позивач, на своє суб'єктивне переконання, не міг у повній мірі усвідомити його (ризик) в момент укладення Договору.

Таким чином, із самої суті (характеру) зобов'язання (Договору) слідує, що ризик зміни обставин, які можуть мати місце на території ліцензійної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", несе саме позивач, в т.ч. у зв'язку з тим, що в силу фактичних обставин (об'єктивної дійсності) на момент укладення Договору зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в своїй позовній заяві обставини не носили характеру непередбачуваності, не були непередбачуваними.

Позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору, насамперед, повинно бути доведено факт наявність передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Отже, враховуючи умови договору №11572/01 від 31.08.2015 року та норми чинного законодавства, позивачем не надано доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, необхідних для розірвання даного договору з 15.07.2016 року, а саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" - відсутні.

Можливість розірвання договору за рішенням суду можливе тільки з моменту набуття чинності таким рішенням. Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до пункту 5 статті 188 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року у справі №910/5110/17 залишити без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець