Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №910/1088/13
Ухвала КГС ВП від 07.02.2018 року у справі №910/1088/13
Постанова ВГСУ від 13.04.2017 року у справі №910/1088/13
Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №910/1088/13
Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №910/1088/13
Ухвала КГС ВП від 14.01.2020 року у справі №910/1088/13
Ухвала КГС ВП від 02.03.2018 року у справі №910/1088/13

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/1088/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект",

відповідач 2 - Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -ОСОБА_4;

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - І.А. Іоннікова, судді: К.В. Тарасенко,О.В. Тищенко) від 08.08.2017

Короткий зміст позовних вимог

1. 18.01.2013 Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання недійсним укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (далі - Відповідач 1) договору від 02.02.2010 про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009; про стягнення солідарно з Відповідача 1 і Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач 2) заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 станом на 01.01.2013 в розмірі 8 853 315 грн. 17 коп.; звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна (квартири за переліком), що належать Відповідачу 2 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які передані в іпотеку Позивачу згідно з договором іпотеки від 17.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.; а також покладення на відповідачів солідарно витрат по сплаті судового збору.

2. Позовна заява мотивована тим, що спірною угодою сторони погодили розірвати кредитний договір № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 через те, що 02.02.2010 між Позивачем та ОСОБА_4 (далі - Третя особа) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (Позивача), згідно з яким зобов'язання Відповідача за вказаним кредитним договором були погашені за рахунок переданої на баланс Позивача земельної ділянки площею 3 га в с. Підгірці Обухівського району Київської області, однак укладений між Позивачем та Третьою особою договір був визнаний недійсним за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 у справі № 2-537/12 та визнаний недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності Позивача на вказану вище земельну ділянку, яку також ухвалено витребувати у Позивача на користь Держави. Зазначеними обставинами Позивач також обґрунтовує наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 через невиконання зобов'язань за таким договором та наявність відповідно до законодавства права вимоги до Відповідача 2, як до майнового поручителя за договором іпотеки 22.1/12-3-09 від 17.04.2009, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

3. 06.07.2017 Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив постановити ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - на квартири АДРЕСА_1.

4. Заява мотивована тим, що однією із позовних вимог у даній справі є вимоги Позивача звернути стягнення на об'єкти нерухомого майна (квартири за переліком), що належать Відповідачу 2 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які передані в іпотеку Позивачу згідно з договором іпотеки від 17.04.2009. За умовами вказаного договору нерухомість, що є предметом іпотеки, продовжує бути предметом іпотеки після закінчення будівництва та оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на цю нерухомість. Однак згідно з доказами, витребуваними судом ухвалою від 08.10.2015, Відповідач 2, на порушення умов вказаного договору іпотеки, після оформлення документів щодо готовності об'єкту до експлуатації з присвоєнням закінченому будівництвом житловому будинку поштової адреси: АДРЕСА_1 здійснив без згоди Позивача відчуження частини об'єктів нерухомого майна (предмету іпотеки), а через постійну реалізацію Відповідачем 2 переданого в заставу майна третім особам, за Відповідачем 2 станом на 05.07.2017 зареєстровано три квартири - № 199, № 201, № 203. Через вказані обставини Позивач стверджує про порушення його прав як іпотекодавця, у зв'язку із чим невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на зазначені квартири може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 05.07.2017 Господарський суд міста Києва ухвалив заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на нерухоме майно: на квартири АДРЕСА_1; із визначенням стягувачем за цією ухвалою Позивача, а боржником - Відповідача 2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на підставі доказів у справі судом встановлені обставини реєстрації за третіми особами права власності на частину переданого Відповідачем 2 в іпотеку Позивачу нерухомого майна, що зумовило набуття третіми особами можливостей реалізовувати правомочності власника такого майна щодо розпорядження ним (в тому числі можливість його подальшого відчуження на користь третіх осіб, передання в користування, іпотеку тощо), що в свою чергу свідчить про існування обґрунтованих припущень про можливу подальшу реалізацію спірного майна чи його обтяження та у випадку задоволення позову у даній справі утрудніть виконання відповідного рішення. Вжиття ж заходів забезпечення позову шляхом арешту переданого в іпотеку майна сприятиме запобіганню порушення прав Позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить реальну та адекватну можливість звернути стягнення на таке майно, та не порушує прав та охоронюваних інтересів відповідачів та третіх осіб у справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 08.08.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити. Рішення апеляційного суду мотивоване неузгодженістю предмету позову і заходів до забезпечення позову через те, що майно, на яке судом першої інстанції згідно з оскаржуваною ухвалою накладений арешт, не є предметом договору іпотеки, на підставі якого Позивачем заявлені вимоги до Відповідача 2 про звернення стягнення на майно, та не є предметом спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 10.10.2017 Позивач подав касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку звернення із касаційною скаргою. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2017 залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Доводи в касаційній скарзі ідентичні тим, які наведені Позивачем в заяві про забезпечення позову, та ідентичні обґрунтуванням, наведеним в скасованій апеляційним судом ухвалі суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

9. Оскаржувані в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції та в касаційному порядку постанова апеляційного суду винесені за положеннями ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017. Норми статті 66 цього Кодексу передбачають, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

10. Частина 1 статті 67 ГПК України визначає такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Слід мати на увазі, що за майновими спорами, зокрема за вимогами про звернення стягнення на індивідуально-визначене майно, за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що стосується предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та, за необхідності, місцезнаходження майна.

Апеляційним судом в ході розгляду справи (перегляду оскаржуваної ухвали місцевого суду) на підставі доказів встановлені обставини, що нерухоме майно (квартири АДРЕСА_1), на яке Позивач просить накласти арешт в якості заходу забезпечення позову у цій справі, розташовані на 24 поверсі вказаного будинку, а предметом іпотеки за договором від 17.04.2009 визначене нерухоме майно - квартири (за переліком із зазначенням кількості кімнат в кожній квартирі та кількості квартир на кожному поверсі), які будуть збудовані у житловому будинку за адресою в АДРЕСА_1 та розташовані з 2 по 22 поверхи цього будинку. Вказані обставини не спростовані Позивачем.

11. У зв'язку із цим Суд погоджується із обґрунтованим висновком апеляційного суду щодо неузгодженості предмету позову у цій справі із застосованим судом першої інстанції заходом до забезпечення позову за заявою Позивача та відхиляє відповідні аргументи Скаржника (пункт 8).

12. Таким чином висновки в постанові Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 про незаконність винесення судом першої інстанції ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту та про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову згідно із нормами статей 66, 67 ГПК України, зроблені у відповідності до наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, у зв'язку з чим з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін. Вимоги касаційної скарги Позивача є необґрунтованими, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

13. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги в сумі 1600 грн. 00 коп. покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 910/1088/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак