ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8682/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

заявник - перший заступник військового прокурора Центрального регіону України

позивач - Державна екологічна інспекція у місті Києві

відповідач - державне підприємство "Антонов"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - філія "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державного підприємства "Антонов"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Андрієнка В.В. - головуючого, Буравльова С.І., Власова Ю.Л. від 20 березня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Домнічевої І.О. від 27 липня 2016 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року перший заступник військового прокурора Центрального регіону в інтересах держави в особі Державної інспекції в місті Києві звернувся до місцевого господарського суду з позовом у якому просив стягнути з державного підприємства "Антонов" 469 575, 05 грн.

2. Позов мотивований тим, що у період з 27 серпня 2013 року по 08 січня 2014 року відповідачем здійснювався забір води без дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить статтям 48, 49 Водного кодексу України і є підставою для стягнення з відповідача збитків, завданих державі, внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року позовні вимоги задоволено.

3.1. Стягнуто з державного підприємства "Антонов" на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві 469 575, 05 грн. збитків та судові витрати.

4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року рішення господарського суду першої інстанції від 27 липня 2016 року залишено без змін.

5. Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності у діях відповідача усіх складових з якими закон пов'язує настання господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

5.1. Крім цього судами зазначено також і про те, що розрахунок суми понесених збитків прокурором здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20 липня 2009 року № 389, що в даному випадку є правильним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідачем до Суду подано касаційну скаргу у якій він просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. У діях відповідача відсутні усі складові господарського правопорушення (а саме відсутня вина та збитки, що завдані такими діями), а тому, у такому випадку, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

8. Судами не були взяті до уваги доводи відповідача щодо неможливості припинення забору підземних вод з огляду на необхідність використання води у виробничих процесах, що супроводжують виробництво літаків.

9. Судами не було досліджено питання законності рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яким було відмовлено у видачі дозволу на спецводокористування, не було надано оцінки доводам щодо дотримання відповідачем всіх умов для видачі такого дозволу, що є порушенням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи прокурора, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

10. Оскільки в порушення вимог Водного кодексу України скаржником забір води здійснювався без дозволу на спеціальне водокористування, він має бути притягнутий до господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

11. Рішення судів у даній справі є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не має.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

12. Суд відхиляє доводи скаржника описані у пункті 7 цієї постанови з огляду на таке.

12.1. Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

12.1.1. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

12.2. За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

12.3. Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

12.3.1. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

12.4. Згідно з постановою № 827 від 12 грудня 1994 року Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

12.4.1. За приписами статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

12.5. Статтею 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

12.6. Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

12.6.1. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

12.7. У статті 49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

12.7.1. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

12.7.2. Спеціальне водокористування є платним.

12.8. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а тому посилання скаржника на відсутність збитків, які понесені державою є помилковими.

12.9. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 03 вересня 2013 року у справі № 13/333-38/463-2012.

12.10. Судами встановлено, що Державною екологічною інспекцією у місті Києві було проведено планову перевірку на підставі наказу № 449 від 23 листопада 2015 року та направлення на перевірку № 380 від 23 листопада 2015 року дотримання вимог природоохоронного законодавства філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов", яка оформлена актом № 05-368а від 11 грудня 2015 року.

12.10.1. Згідно вказаного акту, для перевірки було представлено, зокрема, Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-796-Кіє виданий 26 серпня 2010 року терміном дії по 26 серпня 2013 року та Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-796-Кіє виданий 08 січня 2014 року терміном дії по 08 січня 2017 року.

12.10.2. Відповідно до протоколу № 00333 про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2015 року, що складений Державною екологічною інспекцією, перевіркою встановлено, що на філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" здійснюється самовільне водокористування, а саме у період з 27 серпня 2013 року по 08 січня 2014 року здійснювався самовільний забір підземних вод зі свердловини, а також здійснюється самовільний скид стічних дощових вод до струмка Новобіличі.

12.11. Встановивши наведене, суди дійшли правильних висновків про те, що філія "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов" за період з 27 серпня 2013 року по 08 січня 2014 року здійснювала спеціальне водокористування без дозвільних документів, що є порушенням вимог передбаченого діючим законодавством порядку здійснення спеціального водокористування, а тому є підставою для стягнення збитків.

12.12. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

12.12.1. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

12.13. Оскільки судами встановлено, що у видачі дозволу на спеціальне водокористування відповідачеві відмовлено у зв'язку із ненаданням ним відповідних документів для отримання спеціального дозволу, тобто з його вини, а спроб повторно звернутися для оформлення дозволу відповідачем не здійснено, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд вважає висновки судів і у цій частині (про наявність вини відповідача) такими, що відповідають нормам закону.

13. Доводи касаційної скарги, що описані у пункті 9 цієї постанови, спростовані судами під час розгляду справи, оскільки у разі наявності у діях (бездіяльності) дозвільних органів ознак протиправності та порушення, а внаслідок чого прав та законних інтересів відповідача, останній не був позбавлений права та можливості звернутись за захистом свої прав у передбачений законодавством спосіб, а в межах цієї справи такі дії (бездіяльність) не можуть розглядатися.

14. Відповідно до части 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14.2. З огляду на наведені положення доводи скаржника, що описані у пункті 8 цієї постанови, з процесуальної точки зору, взагалі не можуть розглядатися касаційним судом, однак разом з цим Суд вважає за необхідне зазначити, що скаржник, усвідомлюючи важливість своєї діяльності, мусив сам завчасно подбати про отримання усіх необхідних дозволів.

15. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

16. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

16.1. В іншому ж подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

17. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

17.1. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Щодо відзиву

18. Всі доводи прокурора наведені ним у відзиві, оцінені Судом під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладені у пунктах 12 - 14 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

20. Судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Антонов" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року у справі № 910/8682/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.