Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 923/863/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Херсонська регіональна дирекція "Скіфія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 (колегія суддів: Агрикова О. В., Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 (суддя Зеленіна Н. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Херсонська регіональна дирекція "Скіфія" до Херсонської обласної ради та Державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В`ячеславовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного комітету телебачення і радіомовлення України, про скасування рішення Херсонської обласної ради та рішення державного реєстратора,

за участю представників:

позивача - Мальований В. В., Новак А. А.,

відповідача-1- Глущенко А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Херсонська регіональна дирекція "Скіфія" (далі - АТ "НСТУ") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Херсонської обласної ради та Державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В`ячеславовича про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 03.06.2021):

1) скасування рішення Херсонської обласної ради від 05.04.2012 № 458 "Про включення об`єкта незавершеного будівництва по проспекту Ушакова, 38 у м. Херсоні до об`єктів спільної власності територіальних громад Херсонської області";

2) скасування рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Крамчаніна О. В. від 03.04.2018 під індексним номером 40462489 про державну реєстрацію за Херсонською обласною радою права власності територіальних громад на об`єкт нерухомого майна, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, А, службова будівля, Б, огорожа, № 1, 2, вимощення, № І, ІІ, реєстраційний номер об`єкта 1523054565101, номер запису про право власності 25566528 за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 38.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Херсонської обласної ради порушує вимоги статей 1, 15 та пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України", пунктів 1, 96 статуту АТ "НСТУ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 за № 1039, та частину другу статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки оскаржуване рішення прийняте щодо незавершеного будівництва на просп. Ушакова, 38 у місті Херсоні, яке включено до статутного капіталу АТ "НСТУ", що свідчить про наявність в останнього права власності на це майно. Також позивач зазначає, що Херсонська обласна рада перевищила повноваження щодо включення об`єкта незавершеного будівництва до об`єктів спільної власності територіальних громад Херсонської області, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 цей об`єкт не входив до переліку майна, що передається до комунальної власності, та сфери управління обласної, міської чи районної ради. Крім того, позивач зазначив, що в порушення пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор не пересвідчився, що у Херсонської обласної ради відсутнє право комунальної власності на спірний у цій справі об`єкт незавершеного будівництва та ухвалив рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, без наявності підстав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що свідчить про неправомірність його дій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням виконкому Херсонської міської Ради народних депутатів від 18.01.1983 № 80/2 фінгоспвідділу Херсонського обкому Компартії України була надана земельна ділянка для будівництва будинку політосвіти у м. Херсоні на просп. Ушакова на місці знесення одноповерхових житлових будинків.

4. Розпорядженням виконкому Херсонської обласної Ради народних депутатів від 05.08.1991 № 143-р на підставі постанови секретаріату ЦК Компартії України від 21.06.1991 № 12 було вирішено передати від Управління справами Херсонського обкому Компартії України до Управління капітального будівництва облвиконкому проектно - кошторисну документацію на незакінчене будівництво та наявну продукцію, що підлягала поставці у 1991-1992 для подальшого будівництва споруди.

5. Відповідно до рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів від 26.01.1993 № 245 "Про недобудовану споруду по пр. Ушакова у м. Херсоні" було вирішено підпорядкувати Раді народних депутатів недобудовану споруду по пр. Ушакова у м. Херсоні.

Зазначеним рішенням було вирішено передати Херсонському обласному об`єднанню телебачення і радіомовлення недобудовану споруду для будівництва радіотелевізійного комплексу на умовах дольової участі обласної Ради народних депутатів, визначеної відновленою вартістю недобудови і вартістю завершеного будівництва з урахуванням індексу подорожання в умовах ринку. Умови спільного використання побудованого радіотелевізійного комплексу визначити окремим договором.

6. Надалі рішенням Херсонської обласної ради ХIV сесії шостого скликання від 05.04.2012 № 458 "Про включення об`єкта незавершеного будівництва по проспекту Ушакова, 38 у місті Херсоні до об`єктів спільної власності територіальних громад Херсонської області" було вирішено включити до об`єктів спільної власності територіальних громад Херсонської області об`єкт незавершеного будівництва по просп. Ушакова, 38 у м. Херсоні.

7. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 03.04.2018 державний реєстратор Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчанін О. В. прийняв рішення (індексний номер 40462489) про державну реєстрацію права власності територіальної громади Херсонської області в особі Херсонської обласної ради на об`єкт незавершеного будівництва у м. Херсоні, просп. Ушакова, будинок 38.

8. В Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вказано, що рішення державний реєстратор прийняв, серед іншого, на підставі рішення Херсонської обласної ради від 05.04.2012 № 458.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Рішення суду мотивовані так.

Відповідно до рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів від 26.01.1993 № 245 "Про недобудовану споруду по пр. Ушакова у м. Херсоні" було вирішено підпорядкувати Раді народних депутатів недобудовану споруду по пр. Ушакова у м. Херсоні та передати Херсонському обласному об`єднанню телебачення і радіомовлення недобудовану споруду для будівництва радіотелевізійного комплексу на умовах дольової участі обласної Ради народних депутатів, визначеної відновленою вартістю недобудови і вартістю завершеного будівництва з урахуванням індексу подорожчання в умовах ринку. Умови спільного використання побудованого радіотелевізійного комплексу визначити окремим договором.

Будь-яких дій щодо подальшого визначення умов дольової участі здійснено не було.

Знаходження майна на балансі позивача не є безумовною підставою підтвердження права власності на таке майно.

Згідно з актом приймання-передачі балансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов`язань, на який позивач посилався як на підтвердження права власності на спірне майно, позивачеві за додатком № 4 передавалися на рахунок 141 незавершені капітальні інвестиції.

Крім того, передача до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" була здійснена у 2017 році, тобто вже після оформлення права власності на спірне майно відповідачем-1 у 2012 році.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з набранням чинності цим Законом (12.06.1997) майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Отже, за висновками судів, недобудована споруда за адресою: просп. Ушакова, 38 у місті Херсоні була підпорядкована Херсонській міській Раді народних депутатів відповідно до рішень від 18.01.1983 № 80/2, від 05.08.1991 № 143-р та від 26.01.1993 № 245. Рішень про передачу об`єкта недобудови з комунальної до державної власності матеріали справи не містять.

Крім того, позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є спором, пов`язаним з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, у цьому випадку відповідачем-1. Тому суди дійшли висновку, що державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст касаційної скарги

11. АТ "НСТУ" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

12. Скарга з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу 6 Закону України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України", Указів Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України", "Про заборону діяльності Компартії України", "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність", статей 2, 31, 36 Закону України "Про власність", статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", статей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 115 329 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Херсонська обласна рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін. Заявник наголошує, що Укази Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України", "Про заборону діяльності Компартії України" визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 2.12.2001 № 20-рп/2001, проте розпорядження голови Верховної Ради від 13.09.1991 № 1541-12 щодо прийняття місцевими радами на баланс майна відповідних партійних комітетів та Закон України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність", за яким прийняте на баланс майно переходило у комунальну власність, є чинними на момент вирішення спору.

Позиція Верховного Суду

14. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

15. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

16. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

17. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

18. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

19. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

20. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

21. Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

22. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

23. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

24. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

25. Як зазначає позивач, рішення Херсонської обласної ради від 05.04.2012 № 458, а отже, наступні дії і рішення державного реєстратора Державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна О. В., не відповідають приписам законодавства та порушують його права як власника нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництва, яке знаходиться у м. Херсоні, просп. Ушакова, будинок 38.

26. Верховний Суд зазначає, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

27. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

28. У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

29. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 152).

30. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав.

31. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте у цьому випадку в задоволенні позову необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішень Херсонської обласної ради та державного реєстратора не відповідає належному способу захисту та не призводить до відновлення його прав, оскільки є неефективним.

32. За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті судові рішення щодо відмови у задоволенні позову залишити без змін.

33. Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржників, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

34. Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу 6 Закону Украни "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України" фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

36. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

37. Враховуючи вищенаведене, оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по суті спору (резолютивні частини) підлягають залишенню без змін з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.

Судові витрати

38. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Херсонська регіональна дирекція "Скіфія" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 923/863/20 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 923/863/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач