Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12231/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 (суддя Чинчин О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

у справі № 910/12231/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Желтухін О. В., та відповідача - Баленко І. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ТОВ "ЖБТЗ", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" (далі - ТОВ "КБТЗ", Відповідач) про стягнення боргу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за договором.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

3. 25.12.2024 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, позовні вимоги задоволено частково.

4. Судові рішення аргументовані тим, що в порушення умов договору, Відповідач здійснив поставку товару неналежної якості та несвоєчасно усунув виявлені недоліки.

5. Часткове задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, мотивував наявністю підстав для зменшення заявленої Позивачем до стягнення суми.

Касаційна скарга

6. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

7. Відповідач вважає, що суд належним чином не дослідів надані сторонами докази, та дійшов хибного висновку про порядок приймання товару.

8. Скаржник доводить, що він передав Позивачу (а останній прийняв) товар належної якості відповідно до умов договору і положень нормативних актів, а для належного встановлення неналежної якості необхідно враховувати безліч факторів.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЖБТЗ" не погоджується з викладеними у ній доводами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

10. Позивач зазначає, що зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але скаржник належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. При цьому доводи ТОВ "КБТЗ" відносно ненадання судом першої та апеляційної інстанції оцінки поданих сторонами доказів, носять абстрактний характер та є припущеннями, які спростовуються мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

12. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.

14. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

15. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

16. За змістом положень пункту 4 частини другої статті 287 та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

17. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність належного дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

18. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

19. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

20. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але скаржником при цьому не наведено у касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України.

21. За таких обставин, а саме за умови відсутності наведення будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів.

22. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

23. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

24. Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.

25. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

26. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України) в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

27. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

28. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

29. Отже, мотиви касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

31. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

33. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 17.02.2025 та рішення місцевого господарського суду від 24.09.2024, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення в оскаржуваних частинах - без змін.

34. Суд також звертається до свого висновку, викладеного у пунктах 178-182 постанови Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 910/14243/22.

Розподіл судових витрат

35. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12231/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил