Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/11471/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Овчарик В.М.,

учасники справи:

від позивача - Саленко В.Ю. адвокат,

від відповідача - Михайлова В.В. адвокат.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 (суддя Ярмак О.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря"

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору, спонукання до виконання зобов'язань,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" (далі - ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря") звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Банк) про визнання недійсною, відповідно до відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" № 02500979201 від 24.03.2014, та спонукання до виконання зобов'язань за вказаним договором, здійснюючи операції з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства, забезпечуючи обмін технологічною та іншою інформацією між сторонами в силу положень частини 2 статті 1067 ЦК.

Позовна заява обґрунтовується тим, що ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" здійснює свою діяльність у відповідності до вимог чинного законодавств, річна фінансова звітність позивача проходить перевірку незалежним аудитором і ні Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, ні контролюючі органи, ні інші суб'єкти первинного фінансового моніторингу ( у т.ч. банківських установ) ніколи не надсилали повідомлення щодо наявності порушень у діяльності ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря". Позивач посилається на те, що ПАТ "УкрСиббанк" в порушення пункту 60 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №416 не здійснював жодних заходів та не повідомляв позивача про необхідність уточнити інформацію або здійснити додаткову перевірку. Позивач повідомив Банк відповідно до пункту 8.5 договору про незгоду розірвати договір та висловив прохання повідомити інформацію, необхідну для здійснення поглибленої перевірки клієнта у разі виникнення такої необхідності, проте Банк на вказані дії жодним чином не відреагував.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що Банк припинив договірні відносини з позивачем листом від 24.05.2017, тобто шляхом одностороннього розірвання договору № 02500979201 від 24.03.2014, здійснюючи свої функції фінансового моніторингу, покладені на нього в силу законодавства України, вказані дії не суперечать умовам пункту 8.5 договору, а положеннями договору та вимогами Закону України №1702-VII від 14.10.2014 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон №1702-VII) не визначено умови щодо повідомлення клієнта про невідповідність його діяльності вимогам закону. Крім того, внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом, а отже, банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, у даному випадку критеріями ризику з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК) позивач не довів суду та не надав належних доказів на підтвердження підстав визнання недійсною односторонньої відмови ПАТ "УкрСиббанк" від договору банківського рахунку і спонукання відповідача до виконання зобов'язань за вказаним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 11.12.2017 позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" № 02500979201 від 24.03.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, що вчинений Банком, відповідно до листа від 24.05.2017; зобов'язати відповідача до виконання зобов'язань вищевказаним за договором банківського рахунку; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10560,00 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 651, 1075 ЦК, статей 6, 10 Закону №1702-VII, пункту 60 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 №416, оскільки суди, ухвалюючи оспорювані судові рішення, не звернули уваги на те, що відповідач у листі від 24.05.2017 про відмову від договору банківського рахунку не наводить жодного критерію, що визначений частиною 4 статті 6 Закону №1702-VII для встановлення високого ступеня ризику або критерій ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та в порушення вимог статті 33 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017 року) відповідач не надав будь-яких доказів щодо обґрунтованості свого рішення щодо встановлення неприйнятного високого ризику, а саме щодо сумнівів відносно реального бенефіціарного власника. На думку скаржника, право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору. Крім того, суди належним чином не дослідили докази, так як в оскаржуваних судових рішеннях зазначається, що судами досліджено Програму управління комплаєнс-ризиком та Положення про комітет затвердження клієнтів, проте, вказані документи не були долучені до матеріалів справи № 910/11471/17, посилаючись на те, що ці документи з обмеженим доступом, натомість надані відповідачем документи не містять ніякої таємної інформації. Разом з тим, в порушення норм процесуального права судом визнано неналежним доказом протокол загальних зборів акціонерів, що наданий позивачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу та поясненнях до відзиву просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з тих мотивів, що: наведене позивачем тлумачення статті 10 Закону №1702-VII протирічить самої суті норми Закону, оскільки суб'єкт первинного фінансового моніторингу наділений правом в односторонньому порядку розірвати договір чи відмовити у проведенні операції з клієнтом за наявності підстав, визначених у Законі; право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом прямо встановлено у частині 5 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Інші доводи позивача зводяться до переоцінки наявних доказів за встановленими обставинами справи.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, 24 березня 2014 між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) був укладений договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAcces" № 02500979201, за умовами якого банк зобов'язався відкрити рахунок клієнта на підставі поданої ним заяви та здійснювати обслуговування рахунку клієнта і надавати йому інші послуги відповідно до ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій, вимог законодавства та умов договору.

Додатковими угодами № 1 від 24.03.2014 та № 4 від 02.04.2014 до вказаного договору сторони визначили перелік поточних рахунків клієнта та валюту для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касового обслуговування по них.

24.05.2017 ПАТ "УкрСиббанк" надіслав позивачу лист №58-2-3/25999 з повідомленням про намір через 31 календарний день з дня відправлення поштою вказаного листа розірвати договірні відносини по договору №02500979201 від 24.03.2014 через встановлення суб'єктом фінансового моніторингу неприйнятно високого ризику, а, в подальшому, 07 липня 2017 обслуговування банком позивача було припинено.

23.06.2017 ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" повідомило ПАТ "УкрСиббанк" про незгоду з вказаним рішенням Банку.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів про право Банку відмовитись в односторонньому порядку від договірних відносин внаслідок здійснення ним функцій фінансового моніторингу, відповідно до вимог чинного законодавства, та крім того, вказані дії Банку не суперечать умовам пункту 8.5 договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта "StarAccess" № 02500979201 від 24.03.2014.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

При цьому частиною 5 цієї статті Банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №1702-VII оцінювання ризиків клієнтів суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів наведених норм у квітні 2017 ПАТ "УкрСиббанк" було проведено переоцінку ризиків позивача (повторну ідентифікацію), за результатами якої прийнято рішення про припинення ділових відносин з ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря", про що останнього повідомлено листом з посиланням на статтю 10 Закону №1702-VII. Причиною відмови зазначено: 1) виникнення підозри щодо ненадання Банку інформації щодо реального бенефіціарного власника юридичної особи; 2) репутація клієнта оцінена як "Негативна".

Відповідно до частини 2 статті 10 вказаного Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

На виконання Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417 та наказу Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017 "Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" ПАТ "УкрСиббанк" наказом №П-СОМРЬ-2016-42 від 28.09.2016 затверджено Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, відповідно до пункту 4.9 якої неприйнятно високий ризик встановлюється клієнту, зокрема, при наявності обґрунтованих підстав вважати, що діяльність даного клієнта несе ризик легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та/або загрожує репутації банку за рішенням Комітету Затвердження Клієнтів.

Вказані внутрішні документи Банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом. Тобто, Банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, у даному випадку критеріями ризику, з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Як вбачається з матеріалів справи, у засіданнях судів першої так і апеляційної інстанцій було досліджено витяги з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, в якій містяться власні критерії ПАТ "УкрСиббанк" ризику легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та Положення про комітет затвердження клієнтів АТ "УкрСиббанк".

Частинами 1 та 3 статті 651 ЦК передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 1075 ЦК банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 627 ЦК передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.5 договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAcces" № 02500979201 від 24.03.2014 сторони погодили, що у разі наявності підстав, передбачених цим договором або законодавством, банк має право розірвати договір, про що клієнту надсилається поштою відповідний лист (з повідомленням про вручення) за адресою вказаною клієнтом у цьому договорі, або на іншу адресу, яку клієнт повідомить банку у разі зміни місцезнаходження (місця проживання). Клієнт повинен відповісти на відповідний лист банку протягом одного місяця з дати відправлення такого листа. Якщо протягом строку, зазначеного в цьому пункті договору, банк не отримав відповіді від клієнта або клієнт не виправив порушення умов цього договору за наявності такого порушення, вважається, що клієнт згоден із розірванням договору, при цьому, всі рахунки, які відкриті за договором закриваються, а наявні залишки коштів перераховуються на відповідний внутрішньобанківський рахунок і можуть бути отримані клієнтом за його першою вимогою з урахуванням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Банк припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору №02500979201 від 24.03.2014, здійснюючи свої функції суб'єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів 11 Закону №1702-VII, та вказані дії не суперечать умовам пункту 8.5 цього договору.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Враховуючи приписи статей 10, 11 Закону №1702-VII та статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на загальну норму статті 1075 ЦК, оскільки в спірних правовідносинах, пов'язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини 2 статті 1075 ЦК. Норми зазначених законів не обмежують право Банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин, чим спростовується твердження скаржника про те, що право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги аргументи заявника про незаконність прийнятого Банком рішення щодо встановлення позивачу неприйнятно високого ризику без посилання на відповідні критерії такого ризику, так як в чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік критеріїв ризику, а відповідно до розділу 1 пункту 3 наказу Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017 суб'єкти первинного фінансового моніторингу розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта, та особливостей діяльності суб'єкта.

Колегія суддів зазначає, що розроблена Банком Програма управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, затверджена відповідачем 28.09.2016, була предметом огляду та дослідження судів попередніх інстанцій у відповідних судових засіданнях, а чинне законодавство, зокрема стаття 10 Закону №1702-VII надає право суб'єкту первинного фінансового моніторингу право в односторонньому порядку розірвати договірні відносини з клієнтом банку, чим спростовується твердження скаржника про порушення судами приписів статті 36 ГПК.

Посилання позивача на наявну усталену судову практику щодо вирішення спірного питання, зокрема, на постанову Вищого господарського суду України від 30.01.2017 у справі №904/3704/16, є необґрунтованим, так як у наведеній справі різними є предмет позову та обставини справи, а спірні правовідносини не є подібними.

Відтак, колегія суддів повністю погоджується з доводами відповідача, наведеними у його відзиві, щодо права Банку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій вимог процесуального законодавства, а саме, неналежного дослідження доказів, як такого, що не підтверджується матеріалами справи, оскільки, як було зазначено в оскаржуваних судових рішеннях та не заперечується скаржником, всі документи, пов'язані з проведенням саме ПАТ "УкрСиббанк" фінансового моніторингу були перевірені у відповідних судових засіданнях, а оскільки внутрішні документи банку з питань моніторингу є документами з обмеженим доступом, то вони і не були долучені до матеріалів справи № 910/11471/17.

Стосовно доводу скаржника щодо необґрунтованого відхилення наданих ним на підтвердження своїх вимог доказів, а саме протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" від 12.04.2017, то колегія суддів не приймає його до уваги як такий, що не підтверджується матеріалами справи виходячи з того, що в оскаржуваному судовому рішенні прямо зазначено, що наведений протокол прийнятий загальними зборами акціонерів позивача 12.04.2017, а рішення Комітету затвердження клієнтів ПАТ "УкрСиббанк" про відмову від подальших ділових відносин з позивачем, яке не оскаржено та не скасовано у встановленому порядку, прийнято 03.04.2017, тобто до проведення загальних зборів акціонерів позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 615, 651, 1075 ЦК, стаття 10 Закону №1702-VII, стаття 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність") та без порушення норм процесуального права (статті 33, 36 ГПК).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 300 ГПК не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/11471/17 без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков