Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.09.2023 року у справі №925/273/21
Постанова КГС ВП від 31.10.2023 року у справі №925/273/21
Постанова КГС ВП від 02.06.2022 року у справі №925/273/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/273/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційні скарги першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 (суддя Гладун А. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (Євсіков О. О. - головуючий, судді Алданова С. О., Корсак В. О.) у справі

за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

про визнання недійсним договору від 25.10.2017 № 59 та стягнення 19 026 065,02 грн,

(у судове засідання з`явилися: прокурор - Єреп В. В., представник позивача - Кирман В. О.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2023 року Черкаська місцева прокуратура (далі - прокуратура) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради, у якій просила:

- визнати недійсним договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси у зв`язку із будівництвом заводу з переробки кукурудзи про провулку Комунальному, 29 у м. Черкаси від 25.10.2017 №59, який укладено між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (далі - ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна»);

- стягнути з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради кошти в сумі 4 089 105,92 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура посилається на те, що зміст договору пайової участі від 25.10.2017 №59 прямо суперечить вимогам законодавства (ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та інтересам держави (недоотримання міським бюджетом грошових коштів пайової участі в розмірі 4.089.105,92 грн).

Прокуратура зазначає, що відповідач як замовник будівництва при зверненні 05.07.2017 до Черкаської міської ради з питання укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію умисно надав недостовірну інформацію про його кошторисну вартість та надав занижену кошторисну вартість об`єкта у розмірі 57.168.409 грн, що призвело до обрахування розміру пайової участі не з повної загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва; його вартість, яка є істотною умовою договору, суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Прокурор відзначає, що згідно з Порядком залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси відповідач зобов`язаний був сплатити пайову участь у розмірі 10% від кошторисної вартості будівництва заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 в м. Черкаси, тобто 20 653 800 грн (206.538.000,00 грн х 10%).

За таких підстав договір пайової участі від 25.10.2017 №59 має бути визнаний недійсним з моменту його укладення відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1 і 3 ст. 215, ч. 1 ст. 217 ЦК України, оскільки його зміст прямо суперечить вимогам законодавства (ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами) та що його зміст прямо суперечить інтересам держави (недоотримання міським бюджетом грошових коштів пайової участі в розмірі 4.089.105,92 грн).

У зв`язку з недійсністю договору від 25.10.2017 №59 недоотримана частина коштів у розмірі 4.089.105,92 грн має бути стягнута з відповідача як безпідставно збережені кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України після визнання договору недійсним.

05.10.2022 прокуратура подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить п. 3 позовної заяви вважати викладеним у наступній редакції: «Стягнути з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради кошти у сумі 19.026.065,02 грн».

Заява про збільшення розміру позовних вимог обґрунтована тим, що у даній справі розглядається вимога про стягнення з відповідача коштів за пайову участь у розвитку інфраструктури у зв`язку з будівництвом об`єкта, кошторисна вартість якого підтверджується наданими відповідачем доказами на виконання ухвали суду від 08.09.2022, а саме зведеним кошторисним розрахунком на об`єкт під назвою: "Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29, в м. Черкаси" на суму 206 538 000,00 грн, а також підтверджується актом готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018, наказом ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» від 01.10.2015 № 56 «Про затвердження проектної документації під назвою "Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальному, 29) в м. Черкаси». Оскільки відповідач до міського бюджету сплатив лише 1.627.734,98 грн, залишається нестягнутою (несплаченою) сума 19 026 065,02 грн (206.538.000 грн х 10%=20 653 800 грн - 1 627 734,98 грн), що підлягає стягненню з відповідача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 28.09.2010 Черкаська міська рада та ТОВ «Альтера» уклали договір оренди землі, за умовами п. п. 1, 2, 15 якого Черкаська міська рада передала, а ТОВ «Альтера» прийняло в строкове платне користування земельні ділянки площею 100 000 кв. м, які знаходяться по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальному, 29) під будівництво нового комплексного промислового підприємства зі сортування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 19 цього договору земельні ділянки передаються ТОВ «Альтера» за умови в т.ч. проведення проектування та будівництва продовження вул. Громова до перетину із залізничним перегоном між станціями Змагайлівка та Черкаси за власні кошти в термін 24 місяці з дня прийняття рішення; після завершення будівництва передати побудовану частину вулиці Громова на баланс міста, а земельну ділянку - до земель міста загального користування.

23.06.2011 Черкаська міська рада ухвалила рішення №2-621 «Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси», яким затвердила Порядок залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (далі - Порядок).

01.10.2015 ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» затвердило зведений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 57 168 409,00 грн.

05.07.2017 відповідач звернувся до позивача щодо укладення договору пайової участі.

25.10.2017 Виконавчий комітет Черкаської міської ради (виконком) та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (замовник) уклали договір №59 пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси (договір), предметом якого є пайова участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси, ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна».

Відповідно до п. 1.2 договору пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси складає 5 716 840,90 грн.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що замовник зобов`язується до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців з дати укладення договору сплатити пайову участь у сумі 5 716 840,90 грн єдиним платежем до спеціального фонду міського бюджету.

Додатком №1 до договору сторони погодили розмір пайової участі у розмір 5 076 036,70 грн.

Також в матеріалах справи міститься протокол розбіжностей до договору від 17.11.2017 за підписом директора ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», яким, зокрема, викладено п. п. 1.1, 1.2, 2.2.1 в іншій редакції, а саме в частині предмету договору та розрахунку розміру пайової участі зменшено такий розмір з 5 716 840,90 грн до 1 627 734,98 грн. В примітках зазначено, що враховано витрати Товариства на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд (6 408 042,00 грн) та виключено їх відповідно до формули розрахунку пайової участі згідно договору № 59. Відкоригований розмір пайової участі в подальшому зменшено на вартість побудованих доріг (3 448 301,72 грн), передачу яких передбачено договором оренди землі від 29.09.2010.

27.12.2017 замовник будівництва затвердив зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206 537 934,00 грн.

27.08.2018 платіжним дорученням №990 «Альтера Ацтека Мілінг Україна» сплатило до міського бюджету 1 627 734,98 грн з призначенням платежу: «Пайова участь згідно договору №59 від 25.10.17р. Без ПДВ».

28.08.2018 об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію. Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації кошторисна вартість об`єкта «Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 у м. Черкаси», складає 206 538 000,00 грн (у т.ч.: витрати на будівельні матеріали 57 168 000,00 грн, витрати на машини, обладнання, інвентар 149 370 000,00 грн).

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що з матеріалів справи неможливо встановити момент укладення договору, при цьому суд першої інстанції не визнав доказом наданий прокурором договір. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор не довів обставини затвердження проектної документації на суму 206 538 000,00 грн. Крім того, суд зазначив, що прокурор виступив як альтернативний суб`єкт звернення через відсутність у позивача коштів для сплати судового збору за подання позову.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови, резолютивна частина рішення залишена без змін.

Постанова мотивована тим, що при зверненні до суду з позовом у цій справі прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Водночас, за висновком суду апеляційної інстанції, прокурор не довів, що в момент укладення договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою, ніж вказано у наданому ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, або така кошторисна вартість на момент укладення договору розрахована з порушенням вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

3.3. Постановою Верховного Суду від 02.06.2022 у cправі № 925/273/21рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова аргументована тим, що не зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, що містять неоднакові відомості щодо загальної кошторисної вартості відповідного об`єкта (206.538.000,00 грн відповідно до акта від 28.08.2018 і 57.168.409,00 грн відповідно до зведеного кошторисного розрахунку), суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ГПК України із урахуванням правової природи кожного з цих документів, осіб, відповідальних за їх видання, повноти та достовірності викладених у них відомостей, а також взаємозв`язку доказів у сукупності.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору обмежився посиланням на недоведеність того, що загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою саме на момент укладення договору, без наведення жодних підстав для висновку про те, що на момент складання та затвердження акта готовності об`єкта до експлуатації від 27.08.2018 його загальна кошторисна вартість змінилася порівняно із моментом укладення договору, із зазначенням певних об`єктивних підстав та правових наслідків такої зміни (в разі її наявності). Наявність або відсутність таких обставин не встановлена також судом першої інстанції, який теж не надав належної правової оцінки наданим учасниками справи доказам

Суди не надали жодної правової оцінки правомірності визначення у договорі розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі саме 1.627.734,98 грн (з урахуванням протоколу розбіжностей), зокрема, не з`ясували наявність чи відсутність згідно з наданими учасниками справи доказами підстав, передбачених ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», для зменшення розміру пайової участі на визначену в протоколі розбіжностей суму.

3.4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи про пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" №59 від 25.10.2017, укладений між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна". Стягнуто з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 3 448 301,72 грн пайової участі. У решті позову відмовлено. Провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" 14 936 959,10 грн закрито.

Рішення аргументоване тим, що з урахуванням величини пайової участі сторони на підставі затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 порядку залучення коштів пайової участі визначили розмір пайової участі у розмірі 5 076 036,70 грн, що становить 10 % величини пайової участі (50 760 367,00 грн).

З урахуванням протоколу розбіжностей до договору сторони зменшили розмір пайової участі, визначивши його у розмірі 1 627 734,98 грн. Розмір пайової участі сторони зменшили на розмір витрат замовника на будівництво дороги, вартістю 3 448 301,72 грн, будівництво та передання у якої у комунальну власність міста передбачено договором оренди землі від 29.09.2010.

Право сторін зменшувати розмір пайової участі статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яке містить спеціальне праве регулювання пайової участі, не передбачено. Не передбачено таке право й затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 №2-621 "Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси" Порядком залучення замовників до пайової участі.

Норми частини 5 статті 30 «Технічні умови» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не встановлюють права сторін та порядку зменшення розміру пайової участі в момент укладення договору.

Із системного тлумачення абзацу 1 та 2 частини 5 статті 30 Закону суд дійшов висновку, що вказані норми Закону регулюють відносини суб`єктів містобудування у зв`язку зі сплатою замовником будівництва розміру пайової участі та виникають після завершення будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури та передання їх у комунальну власність. Норми частини 5 статті 30 закону не підлягають застосуванню у момент укладення договору пайової участі і визначення розміру пайової участі.

Умови договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до яких сторони зменшили розмір пайової участі на 3 448 301,72 грн - вартість будівництва доріг, визначивши його у розмірі 1627734,98 грн, суперечать частині 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв`язку із викладеним, підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним договору пайової участі № 59 від 25.10.2017.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позову про стягнення 14936959,10 грн у справі № 925/1445/20, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 175 пунктом 3 частин 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 925/273/21 в частині позовної вимог про стягнення 14 936 959,10 грн.

У свою чергу, укладаючи 08.12.2017 договір сторони визначили величину пайової участі з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта у розмірі 57 168 409,00 грн. 27.12.2017 замовник будівництва затвердив зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206537934,00 грн. Зміна (збільшення) кошторисної вартості будівництва об`єкта у чотири рази через дев`ятнадцять днів після укладення договору, поза межами розумного сумніву, є істотною зміною обставин, якою сторони керувалися при укладенні договору, та впливає на таку істотну умову договору як розмір пайової участі.

З урахуванням загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва та розміру пайової участі, встановленої рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 у розмірі 10% загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва, розмір пайової участі відповідача становить 20 012 995,80 грн. 27.08.2018 відповідач сплатив до міського бюджету 1627734,98 грн пайової участі. Несплачений відповідачем розмір пайової участі становить 18 385 260,82 грн.

За відсутності технічних умов, які б встановлювали необхідність будівництва дороги, та юридичного факту передання дороги у комунальну власність відсутні підстави для застосування частини 5 статті 30 «Про регулювання містобудівної діяльності» й урахування витрат замовника на будівництво дороги у розмірі 3 448 301,72 грн при обрахунку розміру позовних вимог.

Бухгалтерська довідка про розмір витрат відповідача на будівництво дороги у розмірі 3 448 301,72 грн є неналежним доказом для доведення факту будівництва дороги та його вартості.

З урахуванням закриття судом провадження у справі в частині вимог про стягнення 14936959,10 грн пайової участі та висновку суду про правомірність зменшення замовником будівництва величини пайової участі у розвитку інфраструктури на розмір витрат замовника на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд, обґрунтований та доведений під час розгляду справи розмір пайової участі, який не був сплачений відповідачем (замовником будівництва), становить 3448301,72 грн. (18385260,82 - 14936959,10).

3.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору від 25.10.2017 № 59 скасовано. В цій частині прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовлено.

Рішення в частині розподілу судового збору змінено, викладено його в наступній редакції. "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Черкаської обласної прокуратури 231 852,25 грн витрат зі сплати судового збору".

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що в момент вчинення договору ціна договору як його істотна умова була погоджена сторонами на підставі наявних та чинних на той момент документів (зокрема, на підставі зведеного кошторисного розрахунку будівельних робіт, затвердженого замовником 01.10.2015 і поданого органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору, на суму 57 168 409,00 грн) і інші документи, які визначали би іншу вартість будівництва, на той момент не існували. Так, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва (згідно з яким загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206 537 934,00 грн) замовник будівництва затвердив 27.12.2017; об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію 28.08.2018 (згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації кошторисна вартість об`єкта складає 206 538 000,00 грн). Тобто, і зведений кошторисний розрахунок реальної вартості об`єкта будівництва, і акт готовності об`єкта до експлуатації були затверджені вже після укладення договору.

Таким чином первісний розрахунок пайової участі правомірно здійснений виходячи з кошторисної вартості об`єкта у розмірі 57 168 409,00 грн.

Зміна в подальшому реальної кошторисної вартості об`єкта будівництва (з різних причин, які можуть мати як суто об`єктивний, так і суб`єктивний характер) автоматично не робить укладений до цього договір недійсним, а є підставою для внесення до договору змін або для стягнення недоплаченої суми, яка мала б бути сплачена з урахуванням встановлених нормативними актами ставок та бази нарахування відповідного платежу.

Враховуючи визначення розміру пайової участі у договорі пайової участі, обов`язок відповідача сплатити пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців з дати укладення договору (п. 2.2.1 договору пайової участі) і розмір пайової участі є істотною умовою такого договору, а її розрахунок - невід`ємною частиною договору (згідно з п. 2.2 Положення), відповідно розмір пайової участі мав бути визначений станом на дату укладення договору.

За таких підстав суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду, що норми ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають застосуванню у момент укладення договору пайової участі і визначення розміру пайової участі.

Крім цього, ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить вказівок щодо часу застосування її положень, в т.ч. до, під час чи після укладення договору пайової участі. Водночас ч. 8 ст. 40 цього Закону розмір пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь. Поряд з тим, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

У зв`язку із цим, помилковим є висновок про те, що умови договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до яких сторони зменшили розмір пайової участі на 3 448 301,72 грн (вартість будівництва доріг), визначивши його у розмірі 1 627 374,98 грн, суперечать ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Отже, підстави для визнання недійсним договору від 25.10.2017 № 59 відсутні.

У той же час, з урахуванням загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва та розміру пайової участі, встановленого рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 за ставкою 10% від загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва, розмір пайової участі відповідача становить 20 012 995,80 грн. З урахуванням закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 14 936 959,10 грн пайової участі та зменшення замовником будівництва величини пайової участі у розвитку інфраструктури на розмір витрат замовника на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд, не сплачений відповідачем (замовником будівництва) розмір пайової участі становить 3 448 301,72 грн.

Зазначена сума є кошторисною вартістю доріг, передача яких Черкаській міській раді була обумовлена договором оренди землі від 29.09.2010, та які не були передані у комунальну власність.

Якщо одна із сторін договору здійснюючи обрахунок належних до сплати на її користь іншою стороною коштів здійснила вирахування з суми цих коштів кошторисну вартість певного майна, яке має бути передано їй у власність другою стороною в подальшому, а друга сторона порушила своє відповідне зобов`язання та не передала майно, перша сторона має право вимагати на свою користь виконання другою стороною зобов`язання тією мірою, якою це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

У цьому випадку ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» без достатньої правової підстави зберегло у себе кошти, які мало заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати в частині стягнення 3 448 301,72 грн пайової участі.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

У касаційній скарзі стверджується, що відсутній висновок щодо застосування приписів частини першої статті 18, підпункту 5 пункту а частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" стосовно того, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженням залучати кошти підприємств на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури лише на договірних засадах.

Не зважаючи на існування між Позивачем і Відповідачем договірних правовідносин, чинності договору від 25.10.2017 № 59 на момент прийняття судами оскаржених судових рішень, належне і повне виконання товариством обов`язків, передбачених умовами договору, суди попередніх інстанцій безпідставно прийняли рішення про стягнення коштів пайової участі в розмірі 3 448 301,72 грн.

Стягнення з відповідача додаткових коштів пайової участі в розмірі 3 448 301,72 грн, на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України суперечить положенням статті 18, 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", положенням ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та умовам п.1.2. укладеного між позивачем та відповідачем договору про пайову участь.

У відзивах на касаційну скаргу прокурор та Виконавчий комітет Черкаської міської ради зауважують на помилкових доводах скаржника, стверджують про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду у контексті підстави касаційного оскарження і просять залишити таку скаргу без задоволення.

4.2. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

У касаційній скарзі стверджується, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21, від 16.09.2021 у справі № 911/2612/20, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19 про те, що лише за умови доведеності факту здійснення відповідачем будівництва інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки відповідно до технічних умов замовник дійсно має право на зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, зокрема на суму їх кошторисної вартості.

Апеляційний господарський суд не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення замовником будівництва належними та допустимими доказами кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, а також надати уповноваженому органу місцевого самоврядування затверджену в установленому порядку кошторисну документацію об`єкта, яка б підтверджувала суму коштів, на яку відповідач зменшив розмір пайової участі.

Вимогами порядку чітко розмежовано механізм визначення розміру пайової участі, який вираховується з загальної кошторисної вартості будівництва за виключенням витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій задля укладення договору пайової участі (розділ 2 Порядку) та порядок зменшення розміру пайової участі (розділ 3 Порядку) вже після визначення розміру пайової участі та укладення договору пайової участі - за умови якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Черкаси зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Системний аналіз ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з розділом 2 Порядку з одного боку та ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з розділом 3 Порядку, з іншого боку, дає підстави для висновку, що одним етапом (кроком) у виконанні замовником визначеного Законом його обов`язку участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, є визначення в договорі про пайову участь самого розміру пайової участі, а іншим етапом (кроком), є зменшення розміру пайової участі, вже визначеної у договорі, або ж навпаки - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненними витратами та визначеним у договорі розміром пайової участі.

Суд апеляційної інстанції в порушення статті 86 ГПК України, не надав оцінки наявному в матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 28.09.2010 щодо обов`язку будівництва відповідачем продовження вулиці та залізничного переїзду. Крім того, необхідність будівництва відповідачем вказаної дороги та переїзду не підтверджена технічними умовами щодо будівництва, передача зазначених доріг та переїзду до комунальної власності не підтверджується матеріалами справи, що згідно з висновками Верховного Суду позбавляє забудовника можливості на зменшення розміру пайової участі.

Судом не враховано висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 про те, що серед трьох умов для зобов`язання особи, яка зберегла майно у себе за рахунок іншої особи, повернути безпідставно збережене майно є відсутність правової підстави для збереження такого майна. У цих правовідносинах відсутність правової підстави для збереження майна є визнання недійсним договору пайової участі. За усталеною судовою практикою Верховного Суду за діючим правочином застосування вимог частини першої статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах є неможливим.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зміни резолютивної частини оскаржуваного рішення господарського суду Черкаської області в частині розподілу судових витрат. У резолютивній частині рішення судом першої інстанції було зазначено про стягнення з Відповідача на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради 242 112,25 грн витрат зі сплати судового збору. Однак ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.01.2023 судом виправлено цю описку та стягнуто на користь Черкаської обласної прокуратури 242 112,25 грн витрат зі сплати судового збору. На зазначене апеляційний господарський суд не звернув уваги і помилково змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що задоволення вимоги про визнання недійсним договору не зможе призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача, так як позивач не є власником коштів на пайову участь. Крім того, акцентує увагу на тому, що прокурор оскаржує постанову повністю і судовий збір підлягає сплаті у повному обсязі за всі заявлені вимоги.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо касаційної скарги першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури.

Як убачається зі скарги прокурора, на обґрунтування підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, він посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21, від 16.09.2021 у справі № 911/2612/20, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 925/273/21 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.

Однак, Верховний Суд зауважує, що справи, на які посилається прокурор на обґрунтування підстави касаційного оскарження, стосуються інших обставин, які не можна вважати релевантними щодо відносин у справі № 925/273/21.

Зі змісту рішень у справах № 917/1854/21, № 911/2612/20, № 910/7707/19, № 643/21744/19 вбачається, що у них не досліджувалося питання щодо визнання недійсним договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури. Водночас звертаючись із касаційною скаргою, прокурор навпаки акцентує увагу на необхідності визнати недійсним спірний договір і стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать вказаним правовим висновкам Верховного Суду. Проте, прокурор не бере до уваги, що відповідні висновки Верховного Суду були викладені за інших фактичних обставин, у них досліджувалися питання: щодо необхідності стягнення заборгованості за договором про пайову участь (справа № 917/1854/21), стягнення суми коштів у порядку відшкодування різниці між здійсненими витратами на спорудження інженерних мереж та розміром пайової участі (справа № 910/770/19), визнання зменшеною та сплаченою суми пайового внеску за договором про пайову участь (справа № 911/2612/20), визнання укладеним договору про пайову участь (справа № 643/21744/19). Вказані правові висновки не містять доводів щодо недійсності договору внаслідок невідповідності його змісту приписам статей 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З наведеного слідує, що, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор хоча і посилався на висновки Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.

Оскільки зазначених вимог заявник не здійснив, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався прокурор, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 925/273/21, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ спосіб, у який стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "Brualla Gуmez de la Torre v. Spain", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

5.5. Щодо касаційної скарги ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" зазначає, що стягнення з відповідача коштів пайової участі в розмірі 3 448 301,72 грн, на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України суперечить положенням статті 18, 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", положенням частини п`ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та умовам п.1.2. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про пайову участь.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах справи № 925/273/21 прокурор звертався з вимогами про визнання недійсним договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу встановив відсутність підстав для визнання оскарженого договору недійсним. Під час звернення до суду касаційної інстанції, прокурор не довів наявність підстав для перегляду цього висновку, що зумовило закриття касаційного провадження з мотивів, зазначених вище у постанові.

Відтак, з наведеного слідує, що у спірних правовідносинах між сторонами укладено договір щодо врегулювання сплати пайової участі і такий договір недійсним не визнано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Колегія суддів вважає за можливим застосувати вказаний висновок до спірних правовідносин і зауважує, що оскільки прокурор не довів наявність підстав для визнання недійсним договору, апеляційний господарський суд у межах справи яка розглядається відмовив у задоволенні позову у вказаній частині, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 ЦК України та стягнення 3 448 301,72 грн з огляду на їх договірний характер.

У свою чергу, доводи відзивів на вказану касаційну скаргу не спростовують зазначених висновків, не враховують неможливість застосування статті 1212 ЦК України до спірних договірних правовідносин, а тому колегія суддів відхиляє вказані доводи. У той же час Верховний Суд зауважує, що неможливість стягнення спірних грошових коштів у порядку застосування статті 1212 ЦК України не позбавляє захисту відповідного порушеного права у порядку звернення з іншими вимогами, що виникають з договору від 25.10.2017 № 59 або щодо виконання умов договору оренди землі від 29.09.2010 в частині обов`язку будівництва доріг (вартістю 3 448 301,72 грн), що не було безпосереднім предметом вимог та розгляду в межах цієї справи.

У зв`язку із цим, Верховний Суд вважає, що доводи відповідача у оскарженій частині знайшли своє підтвердження, а суди попередніх інстанцій помилково задовольнити вимогу щодо стягнення з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 3 448 301,72 грн пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України, тому рішення і постанову у вказаній частині необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

6.2. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

6.3. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у контексті спірних правовідносин суди дійшли неправильного висновку щодо стягнення з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 3 448 301,72 грн пайової участі, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 925/273/21 в цій частині необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 296 300 301 308 311 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 925/273/21 закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 925/273/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" 3 448 301,72 грн пайової участі. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ