Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15150/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Національне антикорупційне бюро України

представник позивача - Ярчак І.С.

відповідачі - (1) публічне акціонерне товариство "Укрнафта", (2) товариство з обмеженою відповідальністю "Котлас"

представник відповідача - 1 - Кисельов Є.В., Бунечко В.І.

представник відповідача - 2 - Костюк В.І.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа"

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Гончарова С.А. - головуючого, Михальської Ю.Б., Скрипки І.М. від 29 травня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Грєхової О.А. від 20 листопада 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до публічного акціонерного товариство "Укрнафта" (далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Котлас" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними укладених між відповідачами 90 додаткових угод № 1 від 21.05.2015, 7 додаткових угод від 31.05.2015 та додаткову угоду від 15.06.2015 до відповідних 98 договорів купівлі-продажу нафти від 21.05.2015 згідно з переліком, зазначеним у позовній заяві.

2. Позовна заява мотивована невідповідністю спірних додаткових угод положенням статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4-1 Закону України "Про нафту та газ" та пункту 51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скріпленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 570 (далі - Порядок № 570) .

2.1. Так, внаслідок укладення спірних правочинів сторони змінили законодавчо регульований порядок виконання договорів купівлі-продажу нафти, стороною яких є ПАТ "Укрнафта" - підприємство з часткою держави у статутному капіталі понад 50%, передбачивши можливість оплати покупцем вже поставленої нафти з відстрочкою платежу, а не за попередньою оплатою, що завдає шкоди майновим інтересам держави. Крім того, в порушення статті 651 ЦК України додаткові угоди укладені без згоди та участі третьої сторони спірних правовідносин - ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа". Отже спірні додаткові угоди укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та є недійсними відповідно до статей 203, 215, 228 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Суди встановили, що 21.05.2015 за результатами біржових аукціонів між відповідачем-1 (продавець), відповідачем-2 (покупець) та організатором торгів - ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" укладено ряд тотожних договорів купівлі-продажу нафти, умовами яких, зокрема передбачено здійснення покупцем попередньої оплати за нафту протягом 2-х банківських днів з дати підписання договору (пункт 5.2) та одночасно встановлено право продавця не постачати нафту у разі відсутності передоплати (пункт 3.4).

5. 21.05.2015, 31.05.2015 та 15.06.2015 між відповідачами було укладено спірні додаткові угоди, якими сторони передбачили зменшення обсягу поставленої нафти зі збільшенням її вартості та одночасно внесли зміни в пункт 5.2. договорів - відтермінували оплату покупцем поставленої нафти до 31.12.2015, не змінивши при цьому строків поставки товару (третя декада травня).

6. Оцінюючи доводи позивача, суди дійшли висновків, що: (1) сторонами не порушено встановлений статтями 651, 654 ЦК України порядок внесення змін до договору, оскільки безпосередньо сторонами договорів купівлі-продажу нафти є відповідач-1, як продавець, та відповідач-2, як покупець, а права та обов'язки ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" обмежуються виключно її функціями, як організатора аукціону та стосуються тільки питання перерахування продавцю гарантійного внеску, отриманого від покупця для участі в аукціоні; (2) укладення спірних додаткових угод не суперечить інтересам держави, а навпаки, саме визнання їх недійсними порушить такі інтереси, оскільки умовами додаткових угод передбачено обов'язок відповідача-2 оплатити товар до 31.12.2015 і після цієї дати у відповідача-1 виникло право нарахування штрафних санкції за невиконання грошового зобов'язання, а внаслідок визнання додаткових угод недійсними, з огляду на здійснення відповідачем-1 фактичної поставки товару, строк оплати товару в силу статті 530 ЦК України буде визначений моментом пред'явлення вимоги до покупця, що фактично звільнить відповідача-2 від відповідальності за неоплату товару за період, що минув; більше того, визнання додаткових угод недійсними призведе до виникнення у відповідача-1 обов'язку з поставки більшого обсягу нафти за меншою ціною; (3) позивачем не надано жодних доказів наявності хоча би в одної зі сторін спірних правочинів наміру їх вчинення з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Обов'язок відповідача-1 постачати нафту виключно за попередньою оплатою прямо випливає зі змісту пункту 51 Порядку № 570, а отже, спірні додаткові угоди, якими сторони на власний розсуд змінили врегульований актом законодавства порядок розрахунків за договорами купівлі-продажу нафти є такими, що суперечать чинному законодавству, а отже недійсними в силу частини 1 статті 203 ЦК України.

9. Постачання відповідачем-1 нафти в обхід законодавчо врегульованого порядку суперечить державній політиці в нафтогазовій галузі, загрожує енергетичній безпеці держави, оскільки призводить до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, що свідчить про укладення спірних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави. Зазначене також підтверджується і тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод, якими відтерміновано строки оплати за нафту, станом на 28.02.2017 у ПАТ "Укрнафта" по взаємовідносинах з ТОВ "Котлас" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 2 696 967 110,85 грн. (88,8% від вартості поставленої нафти) саме за договорами купівлі-продажу від 21.05.2015.

10. Відповідачами порушено встановлений статтею 651 ЦК України порядок внесення змін до договорів купівлі-продажу внаслідок укладення додаткових угод без участі та згоди третьої сторони договорів - ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа".

11. Під час апеляційного розгляду справи судом вчинено ряд процесуальних дій, які, на думку позивача, свідчать про обмеження його процесуальних прав, зокрема на витребування доказів, виклик свідків і такі дії суду свідчать про упереджене ставлення до позивача, що стало підставою для заявлення відводу колегії суддів, який відхилено незаконно.

Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

12. Норма пункту 51 Порядку № 570 не є імперативною, а тому відповідно до положень статті 6 ЦК України сторони, керуючись принципом свободи договору, були вправі відійти від цих положень та врегулювати правовідносини за господарським договором на власний розсуд. При цьому жодним законодавчим актом не передбачено обов'язкових вимог щодо змісту договорів купівлі-продажу нафти на аукціонах, а лише врегульовано порядок їх укладення.

13. ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" не є стороною безпосередньо договорів купівлі-продажу нафти, а обсяг її повноважень за цим договором, як організатора аукціону, в силу специфіки його укладення обмежується виключно обов'язком з перерахування продавцю гарантійного внеску.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Верховний Суд відхиляє доводи позивача в пункті 8 та 9 Постанови та одночасно погоджується з висновками відповідача-1 у пункті 12 Постанови з огляду на таке.

15. Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

15.1. Згідно з вимогами частини 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

15.2. Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Аналогічні приписи містяться в частині 3 статті 228 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

16. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

17. Згідно з частиною 3 статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ" порядок організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу, визначення стартових цін на таких аукціонах, надбавок за якість для нафти сирої і газового конденсату, а також порядок визначення обсягів реалізації на біржових аукціонах скрапленого газу для потреб населення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

18. Отже, вказаною статтею, на порушення якої відповідачами у тому числі посилається позивач, визначено конкретне коло питань, які віднесено до сфери врегулювання Кабінетом Міністрів України, а саме: (1) порядок організації та проведення біржових аукціонів; (2) визначення стартових цін на таких аукціонах, надбавок за якість; (3) порядок визначення обсягів реалізації на біржових аукціонах скрапленого газу для потреб населення.

19. На виконання вказаної норми законодавства Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.10.2014 № 570, якою затверджено Порядок організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скріпленого газу. Цим Порядком визначено механізм організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу на внутрішньому ринку, в тому числі спеціалізованих аукціонів з продажу скрапленого газу для потреб населення (пункт 1 Порядку №570).

19.1. Одночасно в пункті 51 Порядку № 570 зазначено, що продавець виконує свої зобов'язання щодо постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу. Отже, цей пункт стосується не безпосередньо порядку укладення договору купівлі-продажу нафти за результатами біржового аукціону, а порядку виконання сторонами вже укладеного на аукціоні договору, що не входить до сфери регулювання правовідносин, які охоплюються дією Порядку № 570.

19.2. Одночасно зміст цього пункту містить посилання на умови укладеного на біржовому аукціоні договору купівлі-продажу нафти (газу). Відповідно ж до частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Вказана норма кореспондується зі статтею 185 ГК України, згідно з якою до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів. Оскільки зміст укладених на аукціонах договорів купівлі-продажу нафти законодавчо не врегульований, то його умови погоджуються сторонами на основі вільного волевиявлення з урахуванням вимог цивільного законодавства щодо такого виду договорів.

20. Зазначене в сукупності дає підстави для висновку про те, що приписи пункту 51 Порядку № 570 не є імперативними для сторін договору, які керуючись задекларованим у статтях 6, 627 ЦК України принципом свободи договору у цьому випадку вправі відступити від не обов'язкового для них акту цивільного законодавства та врегулювати правовідносини за договором купівлі-продажу на власний розсуд.

21. Отже, укладені між відповідачами спірні додаткові угоди нормам чинного законодавства не суперечать.

22. Окрім зазначеного Верховний Суд також враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 826/14367/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 570 в частині першого речення третього абзацу пункту 51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу наступного змісту: "Продавець виконує свої зобов'язання щодо постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу.".

23. Щодо посилань позивача на укладення спірних додаткових угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави (пункт 9 Постанови), то судами попередніх інстанцій не встановлено жодних доказів наявності у сторін правочинів у момент їх укладення наміру щодо настання відповідних наслідків (порушення інтересів держави). Факт неналежного виконання відповідачем-2 умов договорів в частині оплати товару про наявність таких обставин також не свідчить, як не визначається чинним законодавством в якості підстави для визнання правочину недійсним як такого, що суперечить інтересам держави, що виключає можливість кваліфікації спірних правочинів за статтею 207 ГК України та статтею 228 ЦК України.

24. Крім того, Верховний Суд зазначає, що ПАТ "Укрнафта" було вжито заходів щодо примусового стягнення з ТОВ "Котлас" заборгованості за поставлену нафту за договорами купівлі-продажу від 21.05.2015 і рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2018 у справі № 922/2357/16 (набрало законної сили 08.08.2018) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Котлас" на користь ПАТ "Укрнафта" борг в сумі 2 701 767 110,85 грн.

24.1. Отже, заборгованість відповідача-2 за договорами купівлі-продажу від 21.05.2015 з урахуванням змін, внесених до них спірними додатковими угодами (у тому числі щодо обсягів поставки та вартості нафти), вже стягнута на користь відповідача-1 за судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання. У зв'язку з чим задоволення позовних вимог Національного антикорупційного бюро України у даній справі та визнання спірних додаткових угод недійсними матиме прогнозовані негативні наслідки саме для ПАТ "Укрнафта" внаслідок відновлення первинних умов договорів купівлі-продажу від 21.05.2015 щодо обсягів поставленої нафти та ї вартості, що у свою чергу може унеможливити отримання ПАТ "Укрнафта" задоволення своїх грошових вимог шляхом стягнення (у т.ч. примусового) коштів на підставі судового рішення у справі № 922/2357/16.

25. Стосовно посилань позивача в пункті 10 Постанови, то Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" приймала участь в укладенні договорів купівлі-продажу від 21.05.2015 виключно в силу свого статусу організатора аукціону, визначеного Законом України "Про товарну біржу", а обсяг її прав та обов'язків у правовідносинах з укладення відповідних договорів відповідно до пункту 13 Порядку № 570 обмежується оформленням аукціонного свідоцтва, реєстрацією укладених на аукціоні договорів та перерахуванням на рахунок продавця сплаченого покупцем реєстраційного внеску. Натомість права та обов'язки, що випливають безпосередньо з умов договорів купівлі-продажу, виникають виключно у сторін цього договору - відповідача-1, як продавця, та відповідача-2, як покупця та регулюються главою 54 ЦК України. У зв'язку з чим сама по собі обставина участі ПАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" в укладенні договорів купівлі-продажу не змінює сутності правовідносин між сторонами і правових наслідків укладення відповідних договорів, а тому подальше виконання договорів купівлі-продажу, у тому числі внесення в них змін, які не стосуються функцій організатора аукціону, не потребують участі та згоди останнього.

26. Доводи позивача в пункті 11 Постанови є такими, що зводяться до оцінки скаржником процесуальних дій суду під час апеляційного перегляду справи, а тому Верховний Суд визнає вказані скаржником підстави для відводу суддів необґрунтованими та не вбачає підстав для застосування повноважень, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15150/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.