Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.04.2021 року у справі №902/384/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/384/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО": Дворнікова А. О.,

Офісу Генерального прокурора: Томчук М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021

у складі колегії суддів: Грязнова В. В. - головуючого, Розізнаної І. В., Мельника О. В.

у справі за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації

2. Державне агентство водних ресурсів України в особі сектору у Вінницькій області

про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

1. У квітні 2020 року Заступник прокурора Вінницької області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - ДЕІ у Вінницькій області, позивач) до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" (далі - ВП "Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", відповідач) про відшкодування 2 171
383,02 грн збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування.

2. Позовна заява мотивована порушенням ВП "Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" вимог природоохоронного законодавства, оскільки відповідач у період з 31.10.2017 по 16.12.2018 використав 383 975 776,5 м3 води з річки Південний Буг за відсутності затверджених в дозволі на спеціальне водокористування лімітів на пропуск води через гідровузол, які він мав самостійно визначити в клопотанні на отримання такого дозволу, у результаті чого відповідачем заподіяно державі збитки в розмірі 2 171 383,02 грн.

3. Відповідач щодо позову заперечує зазначаючи з-поміж іншого, що відомості щодо лімітів на пропуск води через гідровузол ним було надано у формі розрахунку потреби у воді для Ладижинської ТЕС, в якому чітко прописано обґрунтування потреб у воді для роботи ГЕС із зазначенням кількості пропуску води в об'ємі 4 590 000 м3/добу та 1 675 350 000 м3/рік. Відповідний розрахунок, як вказує відповідач, ним долучено в якості додатку до клопотання про видачу дозволу на спеціальне водокористування. До того ж, за твердженням відповідача, у дозволі на спеціальне водокористування № 687 від 26.12.2014, який діяв до видачі дозволу № 1157 від 22.12.2015, не йшлося про ліміт на пропуск води через гідровузол, проте сам гідровузол до дозволу включено та за результатом планової перевірки ДЕІ у Вінницькій області в період з 06.08.2015 по 12.08.2015 порушень лімітів водокористування не виявлено. Окрім того, відповідач зауважує, що позивачем порушено порядок проведення перевірки, а складеним НДІ Судових експертиз ім.

Засл. проф. М. С. Бокаріуса за замовленням АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" висновком комплексного комісійного інженерно-екологічного дослідження від 21.08.2020 № 10813/14436/14437 встановлено дотримання умов спеціального користування у спірний період, відсутність екологічної катастрофи, небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4.23.11.2015 через Центр надання адміністративних послуг Вінницької міської ради "Прозорий офіс" уповноваженою особою від ВП "Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" до Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації було подано заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування (реєстраційний номер № 51-02.667) відповідно до статті 7 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

5. До заяви АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" додано клопотання про погодження умов та одержання дозволу на спеціальне водокористування із конкретно визначеними об'ємами забору води - 45 216,813 тис. м3/рік із обґрунтуванням потреби води.

6. За змістом клопотання метою водокористування (водопостачання, відведення стоків, і т. д. ) являється охолодження конденсаторів турбін та допоміжного обладнання водопостачання здійснюється з Ладижинського водосховища на річці Південний Буг за допомогою власної БНС (берегова насосна станція) безпосередньо біля головного корпусу ТЕС; для питних, господарсько-побутових потреб підприємства, а також підприємств та населення м. Ладижин водозабір здійснюється в селі Маньківка (Тульчинський район, Вінницька область), на відстані 13,0 км від головного корпусу ТЕС вище по течії річки за допомогою ВФС (водофільтрувальна станція): гідровузол - м. Ладижин. Для біологічної очистки господарсько-побутових та виробничих стічних вод, що надходять від ТЕС та населення і підприємств у м. Ладижин Ладижинська ТЕС має власні очисні споруди повної біологічної очистки потужністю 8 000,0 м3/добу.

7. Забір води проводиться з Ладижинського водосховища річки Південний Буг (для технологічних потреб ТЕС - м. Ладижин; для питних, господарсько-побутових потреб підприємства, а також підприємств та населення м. Ладижин - с. Маньківка); випуск № 1 здійснюється у водосховище на р. Південний Буг в межах населеного пункту (територія ТЕС, 400 м нижче берегової насосної станції (БНС)): випуск № 2 здійснюється у водосховище на р. Південний Буг в межах населеного пункту (територія ТЕС, 100 м вище берегової насосної станції (БНС)); випуск № 3 здійснюється у водосховище на р. Південний Буг в межах населеного пункту (територія ТЕС, північно-східна частина); випуск № 4 здійснюється у водосховище на р. Південний Буг в межах населеного пункту (територія ТЕС, район пристані): випуск № 5 здійснюється у р. Південний Буг в межах населеного пункту (300,0 м нижче греблі водосховища, мікрорайон "Прибережний"); випуск № 6 здійснюється у р. Південний Буг за межами населеного пункту (8 км нижче греблі, в районі "Швейцарія"); випуск № 7 здійснюється у р. Сільниця за межами населеного пункту (на відстані 500 м від золошлаковідвалу в південному напрямку): випуск № 8 здійснюється у водосховище р. Південний Буг за межами населеного пункту (на відстані 6 км від багерної насосної станції 3-го підйому в північно-східному напрямку).

8. Обґрунтування потреби води підтверджується розрахунками потреби води для отримання дозволу на спецкористування для Ладижинської ТЕС від 11.11.2015; довідкою з переліком споживачів, що отримують послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за договорами укладеними з ДТЕК "Ладижинська ТЕС" долученими до матеріалів справи.

9.27.11.2015 Департамент екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації звернувся з листом ( № 7788/07) до Державного агентства водних ресурсів України у Вінницькій області щодо надання висновку спеціального водокористування ВП "Ладижинській ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО".

10.10.12.2015 Державним агентством водних ресурсів України на адресу Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації надіслано висновок щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування ( № 612/ВН/30-15) за змістом якого Державне агентство водних ресурсів України вважає можливим видачу дозволу на спеціальне водокористування.

11.22.12.2015 Департаментом екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації видано дозвіл на спеціальне водокористування АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" № 1157 із можливим обсягом забору води об'ємом 45216,813 тис. м3 /рік.

12. Згодом, ДЕІ у Вінницькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у господарській діяльності ВП "Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в ході якої встановлено, що відповідачем не додержуються вимоги Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Водного кодексу України.

13.21.02.2020 року за результатами перевірки складено акт № 125/ВН, за змістом якого встановлено, що відповідач здійснював використання води, а саме пропуск через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії в м. Ладижин, без затверджених дозволом на спеціальне водокористування № 1157 від 22.12.2015 з терміном дії до
22.12.2020, лімітів пропуску води через гідровузол, що є порушення статті 44 Водного кодексу України.

14. Цього ж дня відповідачем надано зауваження ( № 12-49) до акту № 125/ВН від
21.02.2020 за змістом яких останній зазначає, що ДТЕК "Ладижинська ТЕС" заперечує проти правомірності фіксації порушення в акті перевірки, оскільки належним чином сплачує рентну плату за фактично використаний обсяг води, в т. ч. для пропуску через турбіни ГЕС, на підставі первинного обліку, а також подає статистичну звітність № 2-ТП ВОДГОСП у встановлені законодавством терміни та в діях останнього ознаки неекономного використання водних ресурсів відсутні.

15. За твердженням прокурора, у такий спосіб, без затверджених дозволом на спеціальне водокористування лімітів пропуску води через гідровузли, відповідач у період з 31.10.2017 по 16.12.2018 використав 383 975 776,5 м3 води з річки Південний Буг, що підтверджується звітами про використання води підприємства форми № 2ТП - водгосп за 2017-2018 роки.

16. Факт вчинення зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 011437 від 13.02.2020.

17.24.02.2020 постановою Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Пелешка В. О. ДЕІ у Вінницькій області закрито провадження у справі № 04/039 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

18. Згідно розрахунку, проведеного ДЕІ у Вінницькій області від 21.02.2020, відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389 (зі змінами та доповненнями) розмір збитків, заподіяних державі відповідачем внаслідок використання води (пропуск через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії), без затверджених дозволом на спеціальне водокористування лімітів пропуску води через гідровузли, становить 2 171 383,02 грн.

19.21.02.2020 ДЕІ у Вінницькій області надіслано на адресу відповідача претензію № 716/04 про добровільне відшкодування 2 171 383,02 грн збитків, які останнім на відшкодовані.

20. Посилаючись на те, що в період з 31.10.2017 по 16.12.2018 відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу від 22.12.2015 № 1157, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації терміном дії з 22.12.2015 по 22.12.2020 без затверджених лімітів пропуску води через гідровузли чим державі заподіяно збитки в сумі 2 171 383,02 прокурор звернувся з позовом до відповідача про відшкодування цих збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

21. Господарський суд Вінницької області рішенням від 20.10.2020 у задоволенні позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ДЕІ у Вінницькій області до АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі ВП "Ладижинська ТЕС" про стягнення 2 171 383,02 грн матеріальних збитків, завданих внаслідок використання води (пропуск через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії) у період з
31.10.2017 по 16.12.2018 без затверджених дозволом на спеціальне водокористування № 1157 від 22.12.2015, з терміном дії до 22.12.2020, лімітів пропуску води через гідровузли відмовив повністю.

22. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведенням прокурором наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді збитків, оскільки з урахуванням долучення до матеріалів клопотання про погодження умов на одержання дозволу на спеціальне водокористування розрахунку потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування для Ладижинської ГЕС, перевірки цих документів органом виконавчої влади (Департаментом екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації), видачі висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування та дозволу від
22.12.2015 № 1157 у діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка стосовно не зазначення в дозволі на спеціальне водокористування відомостей щодо лімітів пропуску води через гідровузли.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

23. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.02.2021 рішення Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі № 902/384/20 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову; стягнув з ВП "Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" до Державного бюджету України 2 171
383,02 грн шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства; стягнув з ВП "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Західенерго" на користь Вінницької обласної прокуратури 35 570,75 грн витрат зі сплати судового збору та 48 856,12 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

24. Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності перевірки дотримання відповідачем процедури отримання дозволу на ліміти використання води гідровузлом Ладижинської ГЕС, а також зроблений із посиланням на вчинення відповідачем всіх можливих правомірних дій для своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування висновок щодо відсутності протиправності його поведінки, зауваживши, що предметом цього спору є саме відшкодування збитків, а не правомірність дій відповідних органів при видачі дозволу на спеціальне водокористування від 22.12.2015 № 1157 з терміном дії до 22.12.2020.

25. Разом з тим суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріалами справи стверджується відсутність в клопотанні відповідача прохання про надання йому дозволу на пропуск води через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії в місті Ладижин.

26. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявні всі елементи правопорушення - протиправна винна поведінка, яка полягає в усвідомленому використанні водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне користування, що спричинило завдання державі збитків в розмірі 2 171 383,02 грн чого не було враховано судом першої інстанції, а тому рішення Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі № 902/384/20 підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

27.24.02.2021 АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
18.02.2021 у справі № 902/384/20, в якій просить суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020.

Рух касаційної скарги

28. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/384/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.03.2021.

29. Ухвалою від 16.04.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 902/384/20 за касаційною скаргою АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"; відмовив АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021; призначив розгляд скарги АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" на 13.05.2021; надав учасниками справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.04.2021.

30. Двічі ухвалами від 13.05.2021 та 27.05.2021 Верховний Суду відкладав розгляд справи за касаційною скаргою АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", востаннє - на 10.06.2021.

31. У судове засідання 10.06.2021 з'явилися представники прокуратури та позивача, які надали пояснення у справі.

32. Треті особи (Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації та Державне агентство водних ресурсів України в особі сектору у Вінницькій області) своєї явки в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань від третіх осіб щодо неможливості ними забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

33. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

34. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 10.06.2021 обов'язковою не визнавалась, про що безпосередньо доведено до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду від 27.05.2021.

35. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО")

36. АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції не дослідив питання можливості внесення відповідачем відомостей стосовно використання води гідровузлом до клопотання про отримання дозволу на спеціальне водокористування, тоді як доданий до матеріалів справи дозвіл свідчить, що гідровузол включений у дозвіл пунктом 4;

- апеляційний господарський суд неправильно застосував положення пункту "з" статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача у формі стягнення збитків;

- суд апеляційної інстанції не врахував недоведення прокурором в діях відповідача таких елементів складу правопорушення як шкода та протиправна поведінка, вина, а також залишив поза увагою, що за аналогічного попереднього дозволу, в якому не зазначалися ліміти для пропуску води через гідроспоруду, контролюючим органом не було виявлено порушення лімітів водокористування;

- апеляційний господарський суд належним чином не дослідив достовірність розрахунку збитків та не врахував можливість відмови дозвільного органу у видачі дозволу на спеціальне водокористування у разі наявності недоліків поданих заявником документів, чого в цьому разі не мало місце.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ДЕІ у Вінницькій області

37. ДЕІ у Вінницькій області у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги відповідача та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- дозвіл на спеціальне водокористування від 17.12.2018 № 522/ВН/49д-18 містить ліміт пропуску води через турбіни гідроенергетики, що свідчить про усвідомлення та необхідність отримання відповідачем лімітів пропуску води через гідротурбіну.

Тому безпідставними є доводи відповідача щодо дотримання процедури отримання дозволу;

- помилковими є твердження відповідача щодо добросовісного та належного вжиття ним заходів недопущення правопорушення, оскільки останній свідомо вчиняв відповідне правопорушення, що призвело до заподіяння збитків адже подаючи звітність про використання води за 2018 рік відповідач вказуючи об'єм води не переконався чи дотримано ліміти її використання;

- постанова про закриття адміністративного правопорушення від 24.02.2020 є належним доказом використання водних ресурсів відповідачем без затверджених лімітів.

Доводи прокуратури

38. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура не погоджується із доводами касаційної скарги відповідача та просить суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, зокрема, з огляду на таке:

- відповідач свідомо не ініціював питання надання йому дозволу на пропуск води через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії;

- у діях відповідача наявні усі елементи правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків. Використання води без відповідного дозволу є підставою для визначення розміру збитків, які розраховуються за відповідною методикою.

Сама по собі процедура отримання дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання;

- фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, визначено на підставі наданих відповідачем звітів, вихідні дані яких останнім не оспорюються.

Доводи інших учасників справи

39. Від третіх осіб відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

40. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

43. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

44. Предметом спору є матеріально-правова вимога про відшкодування збитків завданих відповідачем з огляду на використання ним води з річки Південний Буг за відсутності затверджених в дозволі на спеціальне водокористування лімітів на пропуск води через гідровузол.

45. Аналіз доводів касаційної скарги відповідача свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки ним було вжито всіх необхідних заходів для отримання дозволу на спеціальне водокористування та у поданому клопотанні про отримання такого дозволу вказано відомості щодо наявного гідровузла, тоді як дозвільним органом не надано належної оцінки всьому пакету наданих відповідачем документів для отримання дозволу, в тому числі стосовно відсутності визначення формою клопотання умов та вимог відображення відомостей щодо об'ємів пропуску води через гідровузли.

46. З огляду на зміст предмету спору, доводів скаржника, заперечень прокуратури, позивача та висновків судів попередніх інстанцій в ході касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за встановлених судами обставин справи, необхідним є вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків, з урахуванням чого суд зважає на таке.

47. Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

48. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

49. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

50. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

51. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

52. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

53. У справі, що переглядається для покладення на відповідача збитків необхідним є з'ясування дотримання ним умов спеціального водокористування.

54. Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

55. Згідно з частинами 1 , 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

56. Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

57. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

58. Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів: загальне та спеціальне.

59. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (стаття 48 Водного кодексу України).

60. Відповідно до статті 49 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

61. Ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування (статті 49 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

62. На час звернення відповідача з клопотанням про отримання дозволу на спеціальне водокористування (23.11.2015), процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів), була врегульована Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 (далі - Порядок № 321).

63. Відповідно до пункту 2 Порядку № 321 дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів: загальнодержавного значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями; місцевого значення - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.

64. Згідно з пунктом 3 Порядку № 321 дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства).

65. Відповідно до пункту 4 Порядку № 321 дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

66. У дозволі зазначаються: 1) найменування органу, що його видав; 2) найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи); 3) термін, на який видано дозвіл; 4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин; 5) умови спеціального водокористування; 6) інші відомості (у разі потреби). Дозвіл скріплюється печаткою та підписом керівника органу, що його видав. Зразки бланків дозволу та клопотання щодо його отримання, перелік відомостей, що подаються водокористувачами для отримання дозволу, затверджуються спільним наказом Мінприроди, МОЗ і Держводагентства (пункт 5 Порядку № 321).

67. Оскільки отримання дозволу на спеціальне водокористування є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", на відповідну процедуру поширюються норми статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

68. Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

69. Системний аналіз наведених норм та положень Порядку № 321 свідчить, що отримання дозволу на спеціальне водокористування за своєю суттю є процедурою, яка не носить безумовний характер, адже охоплює собою право дозвільного органу, за наявності на те відповідних підстав, як на видачу дозволу так і відмову у видачі такого дозволу.

70. Єдиною умовою отримання такого дозволу на час виникнення спірних правовідносин було звернення водокористувача до дозвільного органу з клопотанням про отримання дозволу на спеціальне водокористування з обґрунтуванням потреб у воді.

71. Будь-яких вимог та умов щодо форми та змісту заяви про видачу дозволу на спеціальне водокористування, як обґрунтування потреб у воді, станом на
23.11.2015 (день звернення відповідача з клопотанням про отримання дозволу) чинні нормативно-правові акти не передбачали. Форму відповідної заяви затверджено 12.04.2018 наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 116 "Про затвердження форми заяви для отримання дозволу на спеціальне водокористування".

72. Тож для отримання дозволу на спеціальне водокористування станом на
23.11.2015 відповідачу як водокористувачу належало керуватися та враховувати нормативно врегульовані дозвільні процедури щодо порядку та умов видачі дозволу, які були чинні на момент такого звернення.

73. У справі, що переглядається, відповідач 23.11.2015 звернувся до дозвільного органу з клопотанням про видачу дозволу на спеціальне водокористування разом з яким подав окремим документом розрахунок потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування для Ладижинської ГЕС із загальними техніко-економічними показниками гідровузла.

74. Судом першої інстанції встановлено, що подані відповідачем розрахунки використання водних ресурсів гідровузлом є обґрунтуванням потреби у воді, надання яких передбачено пунктом 3 Порядку № 321.

75. Крім того, місцевим господарським судом з'ясовано, що долучені до клопотання та заяви про видачу дозволу розрахунки потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування для Ладижинської ГЕС із загальними техніко-економічними показниками гідровузла не поверталися відповідачу.

76. Жодних зауважень дозвільного органу щодо наданих відповідачем розрахунків потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування для Ладижинської ГЕС, судами не встановлено. Тому останні належало враховувати та приймати до уваги дозвільним органом при видачі та оформленні дозволу на спеціальне водокористування.

77. Натомість, як убачається з матеріалів справи, 22.12.2015 дозвільним органом було прийнято рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування № 1157 від 22.12.2015, яким зазначеного розрахунку не взято до уваги.

78. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

79. Однією з гарантій дотримання вказаними органами таких вимог є впровадження ним таких процедур та правил, які надавали б зацікавленій особі можливість перебачити наслідки своїх дій та мінімізували ризик помилок при застосуванні таких процедур.

80. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на принципі "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України ", "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі" тощо).

81. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

82. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки ", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

83. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

84. Ураховуючи наведене, зокрема клопотання відповідача про погодження умов на одержання дозволу на спеціальне водокористування та долучений до нього розрахунок потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування для Ладижинської ГЕС, перевірку цих документів органом виконавчої влади, видачу висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування та дозволу на спеціальне водокористування № 1157 від 22.12.2015, суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях відповідача вини та протиправної поведінки у невідображенні таких відомостей у відповідному дозволі, а відтак і підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків.

85. Однак зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував та обмежившись посиланням на встановлення факту правопорушення ДЕІ у Вінницькій області та його підтвердження звітами форми № 2ТП-водгосп за 2017-2018 про використання електричною станцією води, протоколом про адміністративне правопорушення № 011437 від 13.02.2020, залишив поза увагою, що саме неефективні (помилкові) дії дозвільного органу з оцінки переданих на його розгляд матеріалів для видачі дозволу на спеціальне водокористування мали наслідком не зазначення в дозволі цього виду користування.

86. За таких умов відсутність ретельної та повної перевірки наданих відповідачем дозвільному органу матеріалів для отримання дозволу на спеціальне водокористування при наявності в цього органу дискреційних повноважень на їх перевірку, в тому числі на відмову у видачі дозволу, не може бути підставою для стягнення з водокористувача збитків зумовлених невідображенням в дозволі на спеціальне водокористування одного із його видів про який було заявлено водокористувачем.

87. З огляду на викладене висновок апеляційного господарського суду щодо скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову про стягнення з відповідача збитків є передчасним, таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та не узгоджується з наведеними вище висновками касаційного суду.

Щодо суті касаційної скарги

88. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанцій дійшов висновку про повне задоволення касаційної скарги АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

90. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

91. З огляду на викладене вище, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 підлягає скасуванню повністю, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі № 902/384/20 - залишенню в силі з урахуванням висновків наведених у цій постанові Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права

92. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

93. Отримання дозволу на спеціальне водокористування за своєю суттю є процедурою, яка не носить безумовний характер адже охоплює собою право дозвільного органу, за наявності на те відповідних підстав, як на видачу дозволу так і відмову у видачі такого дозволу.

94. Відсутність ретельної та повної перевірки наданих водокористувачем дозвільному органу матеріалів для отримання дозволу на спеціальне водокористування при наявності в цього органу дискреційних повноважень на їх перевірку, в тому числі на відмову у видачі дозволу, не може бути підставою для стягнення з водокористувача збитків зумовлених невідображенням в дозволі на спеціальне водокористування одного із його видів про який було заявлено водокористувачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" задовольнити повністю.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 902/384/20 скасувати повністю.

3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі № 902/384/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський