Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №916/729/17
Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №916/729/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/729/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця Теслі Марії Степанівни - особисто та

Вербицької С. М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Теслі Марії Степанівни

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 (у складі колегії суддів: Ярош А. І. (головуючий), Діброва Г. І., Принцевська Н. М.)

та на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019

(суддя Лічман Л. В.)

у справі № 916/729/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд»

до Фізичної особи-підприємця Теслі Марії Степанівни

про стягнення 764 229,79 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Теслі Марії Степанівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс»

про визнання недійсним нікчемного договору суборенди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» (далі - ТОВ «Кадор-Трейд») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Теслі Марії Степанівни (далі - ФОП Тесля М. С.) про стягнення 764 229,79 грн, з яких: 282 591,83 грн заборгованості по сплаті суборендної плати, 68 252,93 грн заборгованості по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за договором від 07.12.2015 № 07/12/КА, 293 123,82 грн штрафу за несплату суборендної плати, 4 818,47 грн 3% річних, 32 588,48 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з суборендної плати, 75360,69 грн штрафу за несплату комунальних та експлуатаційних послуг, 1238,81 грн 3% річних, 6254,76 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з оплати комунальних та експлуатаційних послуг.

Позов ТОВ «Кадор-Трейд» обґрунтовано тим, що ФОП Тесля М. С. порушила свої зобов`язання за договором суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА в частині повної та своєчасної оплати суборендної плати за користування у період з 26.12.2015 по 31.01.2017 нежитловим приміщенням № 76, площею 85,2 м2, яке розташоване на першому поверсі торговельного центру за адресою: м. Одеса , вул . Катерининська, 27 /1, та компенсації вартості комунальних та експлуатаційних послуг.

У травні 2017 року ФОП Тесля М.С. подала до Господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила визнати недійсним нікчемний договір суборенди від 07.12.2015 №07/12/КА відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такий, що порушує публічний порядок.

Порушення публічного порядку полягає у тому, що на момент укладення оспорюваного правочину від 07.12.2015 № 07/12/КА ТОВ «Кадор-Трейд» розпорядилось спірним нежитловим приміщенням № 76 та передало його в суборенду ФОП Теслі М. С. в порушення ст. 761 ЦК України, оскільки право власності на спірне нежитлове приміщення № 76 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (далі - ТОВ «Рузана-Плюс») лише 15.04.2016, яке в свою чергу передало його в оренду ТОВ «Кадор-Трейд» лише 18.05.2016, а відтак на момент укладення оспорюваного договору нежитлове приміщення № 76 не належало ні ТОВ «Кадор-Трейд», ні ТОВ «Рузана-Плюс».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 залучено до участі у справі ТОВ «Рузана-Плюс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018 призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз».

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 первісний позов ТОВ «Кадор-Трейд» задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Теслі М. С. на користь ТОВ «Кадор-Трейд» 237 155,41 грн суборендної плати, 68 252,93 грн вартості комунальних та експлуатаційних послуг, 48 806,79 грн неустойки, 4 660,40 грн 3 % річних та 14,99 інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу зі сплати суборендної плати, 15 629,83 грн неустойки, 1 238, 81 грн 3 % річних та 211,46 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу зі сплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг, 5 639,56 грн судового збору. В решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ТОВ «Кадор-Трейд» надало ФОП Теслі М. С. в суборенду нежитлове приміщення № 76, площею 85,2 м2, та забезпечило надання останній комунальних та експлуатаційних послуг, натомість ФОП Тесля М. С. порушила свої зобов`язання за договором суборенди від 07.12.2015 №07/12/КА в частині своєчасної та повної оплати суборендних платежів до моменту припинення дії договору (26.12.2016) та в частині оплати комунальних послуг за період до 31.01.2017, тому позовні вимоги визнано судом обґрунтованими в частині стягнення 237 155,41 грн суборендної плати та 68252,93 грн вартості комунальних та експлуатаційних послуг. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кадор-Трейд» про стягнення 6126,33 грн суборендної плати за період з 27 по 31.12.2016 та 39 309,58 грн за січень 2017 року з огляду на припинення дії договору 26.12.2016.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП Теслі М. С. неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу з орендної плати та на суму вартості комунальних та експлуатаційних послуг судом першої інстанції перевірено та задоволено частково з огляду на допущення позивачем за первісним позовом арифметичних та методологічних помилок при розрахунках. При цьому суд першої інстанції вказав, що, незважаючи на те, що у п. 19.2 договору від 07.12.2015 № 07/12/КА сторони передбачили відповідальність за порушення зобов`язань з оплати суборенди у вигляді штрафу, така штрафна санкція за своїми ознаками є неустойкою (пенею).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП Теслі М. С., суд першої інстанції виходив з того, що наведені у зустрічній позовній заяві обставини для визнання недійсним нікчемного договору від 07.12.2015 № 07/12/КА не свідчать про порушення публічного порядку під час укладення оспорюваного договору, тому відсутні правові підстави для визнання цього договору нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, що виключає наявність підстав для визнання цього договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.

Надаючи правову оцінку доводам ФОП Теслі М. С. про невідповідність договору від 07.12.2015 № 07/12/КА положенням ст. 761 ЦК України, судом першої інстанції вказано на те, що нежитлове приміщення № 76 входить до складу нежитлового приміщення № 401, право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Рузана-Плюс» 23.09.2014, яке в свою чергу передало це приміщення в оренду ТОВ «Кадор-Трейд» за договором оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К, п 8.2 якого передбачено право ТОВ «Кадор-Трейд» укладати договори суборенди з третіми особами. Оскільки договір оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К, укладений між ТОВ «Рузана-Плюс» та ТОВ «Кадор-Трейд», в судовому порядку не визнавався недійсним та не порушує прав та інтересів ФОП Теслі М. С., цей договір є належним доказом наявності у ТОВ «Кадор-Трейд» права передавати нежитлове приміщення № 76 в суборенду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 змінено з викладенням його резолютивної частини у новій редакції.

Позов ТОВ «Кадор-Трейд» задоволено частково. Стягнуто з ФОП Теслі М. С. на користь ТОВ «Кадор-Трейд» 237 155,41 грн суборендної плати, 68 252,93 грн вартості комунальних та експлуатаційних послуг, 48 806,79 грн неустойки, 4660,40 грн 3 % річних та 14,99 інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу зі сплати суборендної плати, 13 026,68 грн неустойки, 1 238, 81 грн 3 % річних та 211,46 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу зі сплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг, 18 476,33 грн судового збору. В решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Приймаючи постанову від 10.12.2019, суд апеляційної інстанції в цілому погодився із висновками суду першої інстанції. Проте, змінив рішення суду першої інстанції від 10.10.2019 в частині стягнення 15 629,83 грн неустойки (пені), нарахованої на суму боргу зі сплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг з огляду на те, що відповідно до п. 7.2 договору від 07.12.2015 № 07/12/КА плата за комунальні послуги не могла бути нарахована раніше, ніж було передано приміщення в суборенду за актом приймання-передачі від 26.12.2015. Нарахування неустойки (пені) на суму боргу зі сплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг за перший місяць оренди грудень 2015 з 21.12.2015 визнано неправомірним, оскільки до 26.12.2015 ФОП Тесля М. С. не надавались комунальні та експлуатаційні послуги.

Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2019, у січні 2020 року ФОП Тесля М. С. звернулась до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019, а справу передати на новий розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ФОП Тесля М. С. зазначила, що:

договір оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К, укладений між ТОВ «Рузана-Плюс» та ТОВ «Кадор-Трейд», та оспорюваний договір суборенди від 07.12.2015 №07/12/КА є підробленими, а договір суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА - нікчемним в силу закону.

ФОП Тесля М. С. фактично використовувала спірне нежитлове приміщення площею 59,0 м2, а не 85,2 м2, як встановили суди, оскільки антресолі площею 26,2 м2 - це інший поверх, на використання яких має бути укладено окремий договір;

судами попередніх інстанцій необґрунтовано долучено до матеріалів справи та надано оцінку поданим ТОВ «Кадор-Трейд» на підтвердження первісних позовних вимог доказам, оскільки копії цих доказів не відповідають вимогам п.5.27 ДСТУ 4163-2003 та не були направлені ФОП Теслі М. С.;

судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено ФОП Теслі М. С. у долученні до матеріалів справи та розгляді наданих нею додаткових доказів, а саме: копії заяви свідка від 22.11.2019 та висновку спеціаліста Судової незалежної експертизи України від 22.10.2019 № ЕО-2526-7-1416.19, складеного на замовлення ФОП Теслі С. М., який підтверджує недійсність договору оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К, укладеного між ТОВ «Рузана-Плюс» та ТОВ «Кадор-Трейд».

Також ФОП Тесля М. С. у касаційній скарзі не погодилась із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2019 № 387.

Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі №916/729/17, призначено розгляду касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 19.02.2020, ухвалою від 04.02.2020 - зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції від 10.12.2019 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

12.02.2020 ТОВ «Кадор-Трейд» подало відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У судове засідання 19.02.2020 ТОВ «Кадор-Трейд» та ТОВ «Рузана-Плюс» своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників ТОВ «Кадор-Трейд» та ТОВ «Рузана-Плюс».

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФОП Теслі М. С., дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.09.2014 № 27141229 ТОВ «Рузана-Плюс» є власником нежитлового приміщення № 401, площею 2910,7 м2, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1 (вул. К. Маркса) (далі - нежитлове приміщення № 401).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2014 №15973483 за ТОВ «Рузана-Плюс» 22.09.2014 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 401 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 459544351101. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 23.09.2014 №27141229.

Згідно технічного паспорту від 23.07.2014 № 440431.72.14 на нежитлове торгове приміщення № 401 в будинку 27/1 по вул. Катерининській в м. Одесі, основні і підсобні приміщення, розміщені на першому поверсі, антресолі являють собою приміщення загальною площею 2910,7 м2. З плану першого поверху та антресоль вбачається, що до складу нежитлового приміщення № 401 входить, зокрема, нежитлове торгове приміщення №76, антресоль.

08.09.2015 між ТОВ «Рузана-Плюс» (орендодавець) та ТОВ «Кадор-Трейд» (орендар) укладено договір № 1/Р-К (з врахуванням додаткових угод до нього), за умовами якого ТОВ «Рузана-Плюс» передало ТОВ «Кадор-Трейд» у платне користування, зокрема, нежитлові приміщення першого поверху площею 2910,7 м2 у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1 (право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.09.2014 №27141229). Відповідно до п. 8.2 договору оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К орендар має право укладати договори суборенди на приміщення об`єкта нерухомості.

01.12.2015 нежитлові приміщення, зокрема, площею 2910,7 м2 були передані ТОВ «Рузана-Плюс» та прийнято ТОВ «Кадор-Трейд» за актом приймання-передачі.

07.12.2015 між ТОВ «Кадор-Трейд» (орендар) та ФОП Теслею М. С. (суборендар) укладено договір суборенди № 07/12/КА, відповідно до п. 1.1, 2.1 якого орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (суборенду) нежитлове приміщення № 76, загальною площею 85,2 м2, яке розташоване на першому поверсі торговельного центру за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1 (відомості, наявні в цьому пункті заповнюються на підставі даних паспорту технічної інвентаризації) для ведення роздрібної торговельної діяльності ТМ «TESS» у торговельному центрі (магазин/бутік) під назвою «TESS».

У договорі від 07.12.2015 № 07/12/КА сторони погодили такі умови:

орендована площа є частиною будівлі і знаходиться у торговельному центрі. Місце розташування та площа приміщення визначаються на плані технічного паспорту торговельного центру (додаток № 1) (п. 1.2);

площа (площі), по передається в суборенду позначається зеленим кольором на плані орендованих приміщень у додатку № 1 до цього договору і є торговельною площею в межах торговельного центру. Така площа передана в суборенду орендарю згідно з договором (п. 1.3);

всі платіжні зобов`язання розраховуються на підставі розміру площі орендованих приміщень, що визначені в технічному паспорті та зазначаються в акті приймання-передачі приміщення (п. 1.4);

сторони погоджують фіксований термін суборенди - 12 місяців, що починається з дати відкриття магазину/бутіку. Датою відкриття магазину/бутіку є 26.12.2015 (п. 3.1);

суборендар заявляє, що він попередньо оглянув приміщення, ознайомився з технічною документацією та розуміє її, і до підписання цього договору йому була надана вся інформація стосовно суборендованих приміщень (п. 4.1);

після передачі суборендарю суборендованих приміщень у присутності орендаря та суборендаря укладається акт приймання-передачі, який підписують обидві сторони, із зазначенням всіх необхідних будівельних та технічних характеристик, які сторони вважають необхідним відобразити в акті приймання-передачі (додаток № 2) (п. 4.2).

Договір суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА складається з 24 розділів, зокрема, у розділі 5 «Суборендна плата» та розділі 8 «Платежі» сторони погодили порядок обчислення суборендної плати, строки та умови здійснення суборендарем платежів за користування нежитловим приміщення № 76, у розділі 6 «Експлуатаційні послуги» та розділі 7 «Комунальні послуги» - узгодили порядок та умови оплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг, у розділі 19 - відповідальність сторін за порушення умов договору.

07.12.2015 сторони підписали додаток № 3 до договору від 07.12.2015 № 07/12/КА, в якому визначили цільове призначення об`єкта суборенди, площею 85,2 м2 (для зберігання і торгівлі непродовольчими товарами - зрізні квіти, орхідеї, композиції з рослин, рослини, вази, свічки та інші супутні товари).

26.12.2015 за актом приймання-передачі приміщення (додаток № 2) ТОВ «Кадор-Трейд» передало, а ФОП Тесля М. С. прийняла у суборенду нежитлове приміщення №76, загальною площею 85,2 м2, яке розташоване на першому поверсі торговельного центру за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1. Суборендар засвідчила, що приміщення придатне до суборенди, претензій чи зауважень до орендаря немає (п. 3 додатку № 2).

Судом першої інстанції встановлено, що договір суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА та додатки до нього підписано директором ТОВ «Кадор-Трейд» та ФОП Теслею М. С. особисто. Договір суборенди містить усі істотні умови, які необхідні для орендних угод.

Укладання договору від 07.12.2015 № 07/12/КА підтверджується також його виконанням сторонами без зауважень протягом дії договору.

Посилаючись на те, що ФОП Тесля М. С. порушила свої зобов`язання за договором від 07.12.2015 № 07/12/КА в частині повної та своєчасної оплати суборендної плати за користування у період з 26.12.2015 по 31.01.2017 нежитловим приміщенням № 76, площею 85,2 м2, та компенсації вартості комунальних та експлуатаційних послуг, ТОВ «Кадор-Трейд» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП Теслі М. С. заборгованості по сплаті суборендної плати, комунальних та експлуатаційних послуг, а також нарахованих на ці заборгованості сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У свою чергу ФОП Тесля М. С., посилаючись на те, що договір від 07.12.2015 №07/12/КА порушує публічний порядок, що полягає у розпорядженні ТОВ «Кадор-Трейд» нежитловим приміщення № 76 без правової підстави, звернулась до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним нікчемного договору суборенди від 07.12.2015 №07/12/КА.

Суд апеляційної інстанції, змінивши рішення суду першої інстанції, виклав його резолютивну частину у новій редакції. При цьому він погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП Теслі М. С. про визнання недійсним нікчемного договору суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА та здійснив власний розрахунок сум, що підлягають стягненню за позовними вимогами ТОВ «Кадор-Трейд».

Переглянувши оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції від 10.12.2019 та рішення суду першої інстанції від 10.10.2019 у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій, врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у поставі від 26.03.2018, встановили, що право власності на нежитлове приміщення № 401, до складу якого входить нежитлове приміщення № 76, передане в оренду ФОП Теслі М. С. за договором від 07.12.2015 № 07/12/КА, зареєстроване за ТОВ «Рузана-Плюс» 23.09.2014, яке в свою чергу передало спірне нежитлове приміщення в оренду ТОВ «Кадор-Трейд» за договором від 08.09.2015 № 1/Р-К з правом передання його в суборенду третім особам (п. 8.2 договору від 08.09.2015 № 1/Р-К).

При цьому, зважаючи на встановлену ст. 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного між ТОВ «Рузана-Плюс» та ТОВ «Кадор-Трейд» договору від 08.09.2015 № 1/Р-К, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції та вважав цей договір належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін, зокрема щодо існування у ТОВ «Кадор-Трейд» права на передачу нежитлового приміщення № 76 в суборенду третім особам.

Встановивши обставини наявності у ТОВ «Кадор-Трейд» права на передачу нежитлового приміщення № 76 в суборенду третім особам, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які, на думку ФОП Теслі М. С., порушують публічний порядок.

Досліджуючи питання площі та місцерозташування нежитлового приміщення № 76, яке було предметом договору суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА (на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 26.03.2018), суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з договором від 07.12.2015 № 07/12/КА та додатків до нього від 07.12.2015 № 3 (цільове призначення) та від 26.12.2015 №2 (акт приймання-передачі) ФОП Тесля М. С. отримала в користування нежитлове приміщення № 76, площею 85,2 м2.

Договір від 07.12.2015 № 07/12/КА та додатки № 2, № 3 до нього підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Підписавши договір від 07.12.2015 № 07/12/КА та акт приймання передачі від 26.12.2015, ФОП Тесля М. С. погодилась із тим, що обізнана з технічною документацією, розуміє її, володіє інформацією щодо орендованого приміщення (п.4.1, 4.2) та підписує акт приймання-передачі, знаючи характеристики нежитлового приміщення, в т. ч. обізнана щодо площі у 85,2 м2.

Суди на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 29.12.2015 - 17.01.2017 встановили і те, що ФОП Тесля М. С. сплачувала рахунки, які виставлялись їй ТОВ «Кадор-Трейд», виходячи з площі орендованого приміщення 85,2 м2.

Окрім того, за висновками судової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2019 №387 (на можливість проведення якої звернув увагу Верховний Суд у постанові від 26.03.2018) до складу нежитлових приміщень № 401, які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Катерининська, 27/1, власником яких є ТОВ «Рузана-Плюс», входять нежитлове приміщення № 76, площею 59,0 м2, та частина антресолі, площею 26,2 м2. Приміщення № 76 із антресолею фактично є одним приміщенням, оскільки обмежене з усіх сторін захисними конструкціями - стінами (перегородками) (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою, з`єднане вертикальною конструкцією - внутрішніми сходами, та можливістю входу і виходу. Фактична площа приміщення № 76 на момент укладення договору від 07.12.2015 № 07/12/КА та акта приймання-передачі від 26.12.2015 становить 85,2 м2.

Врахувавши умови договору від 07.12.2015 № 07/12/КА та додатків до нього, оцінивши у сукупності усі наявні в матеріалах справи докази, які містять дані щодо площі орендованого нежитлового приміщення № 76 та встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про недоведеність ФОП Теслею М. С. факту використання нежитлового приміщення № 76 площею меншою, ніж сторонами погоджено у договорі від 07.12.2015 № 07/12/КА та додатках до нього.

Наведеним спростовуються посилання у касаційній скарзі на недійсність нікчемного договору від 07.12.2015 № 07/12/КА з підстав порушення ним публічного порядку та твердження про використання ФОП Теслею М. С. нежитлового приміщення № 76 іншою площею ніж 85,2 м2.

Посилання ФОП Теслі М.С. на те, що експертом здійснено дослідження правової позиції ТОВ «Кадор-Трейд» вірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки такі посилання ґрунтуються на неправильному розумінні тексту висновку експерта ФОП Теслею М. С.

Доводи касаційної скарги щодо недійсності та підроблення договору оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К не беруться Касаційним господарським судом до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржницею не надано доказів на підтвердження недійсності договору оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К в силу закону чи на підставі судового рішення (ст. 204 ЦК України).

Твердження у касаційній скарзі про безпідставну відмову суду апеляційної інстанції у долученні до матеріалів справи наданих нею додаткових доказів, зокрема, копії заяви свідка від 22.11.2019 та висновку спеціаліста Судової незалежної експертизи України від 22.10.2019 № ЕО-2526-7-1416.19, складеного на замовлення ФОП Теслі М.С., не заслуговують на увагу Касаційного господарського суду, оскільки такі додаткові докази надані суду вже після прийняття судом першої інстанції рішення від 10.10.2019, а суд апеляційної інстанції не досліджував ці докази в силу положень ст. 269 ГПК України.

Доводи ФОП Теслі М. С. про те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2019 № 387 не міг бути врахований судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а тому оскаржувані судові рішення, в основу яких покладено неналежний висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2019 № 387 підлягають скасуванню, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили, і з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень такі висновки судової будівельно-технічної експертизи оцінювалися судами у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України.

При цьому суд касаційної інстанції враховує помилковість позиції сторони договору суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА ФОП Теслі М. С., згідно якої визнання недійсним нікчемного договору суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА звільнить її від необхідності сплачувати заборгованість та нараховані ТОВ «Кадор-Трейд» санкції за цим договором.

Така позиція ФОП Теслі М. С. не ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно яких зобов`язання за договором оренди (суборенди), визнаним судом недійсним, може бути припинено лише на майбутнє.

Переоцінка зібраних у справі доказів та встановлення інших обставин справи виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу положень ст. 300 ГПК України.

Зазначаючи у касаційній скарзі про необхідність скасування постановлених у справі судових рішень повністю, ФОП Тесля М. С. не навела обставин порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог ТОВ «Кадор-Трейд» про стягнення заборгованості та санкцій за договором суборенди від 07.12.2015 № 07/12/КА. При цьому ФОП Тесля М. С. зазначила лише про неналежне оформлення наданих ТОВ «Кадор-Трейд» доказів на підтвердження його позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги про те, що усі надані ТОВ «Кадор-Трейд» докази на підтвердження вимог первісного позову оформлені неналежним чином (копії документів не засвідчені) та не були направлені ФОП Теслі М. С., як цього вимагає ГПК України, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що усі копії документів (їх сторінки), надані ТОВ «Кадор-Трейд» до господарського суду були прошиті, на останній їх сторінці зазначена кількість аркушів, проставлено посвідчувальний напис, підпис уповноваженої особи та печатка ТОВ «Кадор-Трейд», ці документи направлялись ФОП Теслі М. С., доказом чого слугують описи вкладення у цінний лист. Оригінал договору оренди від 08.09.2015 № 1/Р-К надано ТОВ «Кадор-Трейд» для огляду суду та представнику ФОП Теслі М. С. у судовому засіданні 17.09.2019, що підтверджується протоколом судового засідання.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 25.06.2019 № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, не впливають та не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі №916/729/17, яка розглядається, оскільки предмет і підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин у справах №916/3156/17, № 924/1473/15, № 917/1739/17 не є тотожними предмету і підставам позову та фактичним обставинам у справі № 916/729/17, яка розглядається.

Інших належних доводів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, скаржниця у касаційній скарзі не наводить.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують установленого судом.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Аналізуючи повноту дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи та обґрунтування судових рішень, Касаційний господарський суд вважає, що судами попередніх інстанцій було дотримано обов`язок щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо надання оцінки доказам та аргументам учасників справи, які відносяться до предмету спору, а тому не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права, які б зумовлювали скасування прийнятих судових рішень та направлення справи на новий розгляд (згідно вимог касаційної скарги).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ФОП Теслі М. С. про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Теслі Марії Степанівни залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 916/729/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 916/729/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий