Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.07.2019 року у справі №915/495/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 915/495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників

позивача: Бондаренко М. Г. (довіреність № 69 від 30.08.2019),

відповідача: Слуцька Н. С. (довіреність б/н від 23.03.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 (колегія суддів у складі: Поліщук Л. В. - головуючий, Мишкіна М. А., Богатир К. В. )

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2018 (суддя Алексєєв А. П. )

у справі № 915/495/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "-АЛАРІТ-"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "-АЛАРІТ-" (далі - ТОВ "-АЛАРІТ-"), в якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) застосувати наслідки недійсності нікчемного договору купівлі-продажу 1/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 м2, до складу якого входять об'єкти нерухомого майна: адміністративно-побутовий корпус (літера Апд-3), загальною площею 621,90 м2; цех безалкогольних напоїв (літера А'-І), загальною площею 954,40 м2; адміністративно-побутовий корпус (літера Б-3), загальною площею 404,20 м2; кондитерський цех (літера Б'-І), загальною площею 1160,50 м2; гараж на два бокси (літера Г-1), загальною площею 92,50 м2; склад-майстерні (літера Д-І), загальною площею 124,00 м2; мазутосховище (літера Ж-1), загальною площею 102,80 м2; котельня (літера З-1), загальною площею 254,70 м2; адміністративно-побутовий корпус (літера И-3), загальною площею 395,70 м2; сококонсервний цех (літера И'-2), загальною площею 1067,60 м2; компресорна (літера К-1), загальною площею 334,30 м2; склад тари (літера Н-1), загальною площею 1730,40 м2; майстерні (літера ГІ -1), загальною площею 72,30 м2; склад соків (літера С-І), загальною площею 534,90 м2; прохідна (літера Т-1), загальною площею 67,10 м2; склад ДП (літера В); насосна (літера Е); пожежний резервуар (літера Ц); цех первинної переробки (літера X); ТИ (літера Л); електрощитова артсвердловини (літера М); кладова (літера О); склад (літера Р); вагова (літера У); ТП (літера Ф); градирня (літера ІІІ); градирня (літера Ч); споруди (1-6,24-26,34. І), шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-АЛАРІТ-" на 1/6 частину комплексу вказаного нерухомого майна харчосмакової фабрики, номер запису про право власності 9802847; дата та час державної реєстрації 26.05.2015 14:06:00; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21588652 від 26.05.2015 14:24:44.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказаний правочин є нікчемним в силу п.п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим, на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
23.05.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" позивача віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного нею, установлено для позивача обмеження, зокрема не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд, окрім відчуження майна, що перейшло у власність позивача на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абз. 2-6 п. 7 постанови Правління НБУ від 25.09.2014 №602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України". Заборонено позивачу використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки. Зобов'язано позивача під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").

Між ПАТ "УПБ" (продавцем) та ТОВ "-АЛАРІТ-" (покупцем) 26.05.2015 укладено договір купівлі-продажу 1/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1552.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає належні йому на праві власності 1/6 частину комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 м2, у власність покупцю, а покупець приймає комплекс нерухомого майна і сплачує за це обговорену договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж 1/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, який є предметом договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 732 500 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 122 083,33
грн.

Згідно з п. 2.2 договору договірна ціна сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "УПБ", ідентифікаційний код отримувача за ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205, після укладення цього договору, але не пізніше ніж 26.05.2016. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості 1/6 частин комплексу нерухомого майна третіх осіб.

За умовами п. 2.5 договору відповідно до відомостей, викладених у довідці, наданій 26.05.2015 № 01-10/1445 ПАТ "УПБ", балансова вартість вищевказаної 1/6 частини комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики становить 1 555 090,02
грн.

Відповідно до п. 2.6 договору об'єкти нерухомого майна вважаються переданими від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі цих об'єктів нерухомого майна.

На виконання умов договору між сторонами 26.05.2015 підписано акт приймання передачі до договору, за яким продавець передав належні йому на праві власності 1/6 частину комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 м2, у власність покупцю, а покупець прийняв вказаний комплекс нерухомого майна.

Право власності на придбану 1/6 частину комплексу нерухомого майна було зареєстровано ПАТ "УПБ" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 9802847; дата та час державної реєстрації - 26.05.2015 14:06:00; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21588652 від 26.05.2015 14:24:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 38095578, дата та час формування 26.05.2015 15:12:01.

Грошові кошти в сумі 732 500 грн. 28.05.2015 були перераховані з рахунку ТОВ "РОЗВИТОК-2012 ", відкритого у ПАТ "УПБ ", на рахунок, відкритий в ПАТ "УПБ", з призначенням платежу: оплата за ТОВ "Аларіт" згідно з договором купівлі-продажу від 26.05.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 202 від 28.05.2015, копія якого наявна у матеріалах справи.

Постановою Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" позивача було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) було прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ". Вказаним рішенням ФГВФО розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ" та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято відповідне рішення від 28.08.2015 № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку". Вказаним рішенням ФГВФО припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" з 28.08.2015 і розпочато процедуру ліквідації останнього.

На виконання ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою ФГВФО, згідно з наказом від 29.05.2015 № 26/ТА, створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ", за результатами роботи якої виявлено, що спірний договір купівлі-продажу від 26.05.2015 був укладений банком з грубим порушенням обмежень, встановлених постановою НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ:

- відчуження майна було здійснено за вартістю, визначеною за домовленістю сторін, але не за вартістю, не нижчою ніж та, що визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності та який відповідає вимогам Постанови НБУ від
25.09.2014 № 602;

- фактично за договором встановлено відстрочку платежу тривалістю в один рік;

- умовами договору передбачено, що оплата за об'єкти нерухомості здійснюється на рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПАТ "УПБ", м. Київ, код банку 300205 (внутрішній рахунок банку);

- умови договору містили умову щодо можливості залучення покупцем третіх осіб для здійснення розрахунку за договором з продавцем;

- відповідач не має відкритих рахунків у ПАТ "УПБ" та відповідно, при здійсненні ним оплати за договором фінансовий стан банку та його платоспроможність могли б покращитись на суму оплати. Але, як видно з аналізу виписки по рахунку № НОМЕР_1, на який покупець мав здійснити переказ коштів за купівлю нерухомості, оплату за покупця було здійснено іншою особою, яка на момент укладення договору було кредитором банку та мало грошові коти на рахунку, відкритому у ПАТ "УПБ";

- від продажу нерухомості за договором сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась, як і не збільшилась його платоспроможність, оскільки фактично за договором розрахувалась інша особа шляхом переказу коштів з рахунку, відкритого у ПАТ "УПБ";

- договір був укладений з пов'язаними з банком особами;

- умови спірного договору передбачають надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За результатами здійсненої перевірки складено протокол від 30.06.2015 № 2 про затвердження результатів перевірки, в якому зазначено, зокрема, що договір купівлі-продажу 1/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від
26.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1552 є нікчемним. Приймаючи рішення про визнання нікчемним вказаного договору, комісія послалась на наявність ознак нікчемності, передбачених пунктами 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На адресу відповідача позивачем 12.08.2015 відправлено повідомлення № 01-10/3856 про нікчемність договорів купівлі-продажу, в тому числі договору купівлі-продажу 1/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1552. У повідомленні про нікчемність банк, як на підстави нікчемності, посилався на п.п. 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Звертаючись до суду позивач посилався на те, що вказаний правочин є нікчемним в силу п.п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим, на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підтвердженою підставою нікчемності оспорюваного договору, з усіх вказаних у позові, є п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку). Разом з тим, у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.

Так скаржник зазначає, що:

- укладений між банком та ТОВ "-АЛАРІТ-" договір купівлі продажу має ознаки нікчемності, визначені положеннями п.п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- позовну давність не пропущено, враховуючи, що її перебіг почався з дня створення уповноваженою особою комісії з перевірки договорів, укладених ПАТ "УПБ", а саме 29.05.2015, та закінчився 30.05.2018, в той час як з позовом у даній справі позивач звернувся 29.05.2018.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.09.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 04.09.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін, посилаючись на правильність висновків суду попередніх інстанцій та помилковість доводів позивача.

Крім цього, до Верховного Суду відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, яка, за твердженнями останнього, підтверджує доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 215 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України. Зокрема, частиною 1 названої статті встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В межах розгляду даної справи про застосування наслідків нікчемного правочину підлягають юридичній оцінці доводи позивача щодо нікчемності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 26.05.2015, які ґрунтуються на приписах п.п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Спростовуючи доводи позивача про те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді як постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 встановлено обов'язок ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, місцевий господарський суд встановив, що за купівлю нерухомого майна, яке було предметом договору, оплату за відповідача здійснила третя особа, що мала відкриті рахунки у ПАТ "УПБ ", а саме ТОВ "Розвиток-2012" згідно з договором доручення, яке в період укладення договору та здійснення ним оплати було кредитором позивача, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ".

Тому, спірний договір купівлі-продажу не передбачав безоплатної передачі майна, і позивач, передавши у власність відповідача нерухоме майно, отримав за нього плату.

Крім цього, судами обох інстанцій встановлено, що учасниками справи не заявлено та не подано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи доказів звернення позивача до відповідача із повідомленням про невиконання платіжного доручення № 202 від 28.05.2015, відтак, оплата договору відбулась шляхом списання коштів з рахунку ТОВ "Розвиток-2012" на користь позивача.

Правочин є нікчемним згідно з п. 1 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Проведення Банком операції з перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Розвиток-2012" в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору є помилковими. Відповідний договір купівлі-продажу міг бути виконаний і в інший спосіб.

Крім цього, чинне законодавство не забороняє виконання обов'язку з оплати придбаного майна за покупця третьою особою, а судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідний договір доручення визнано недійсним у встановленому порядку, у зв'язку з чим вищевказані доводи скаржника не мають істотного значення для правильного вирішення цієї справи.

Що ж до доводів скаржника, що п. 6 постанови Правління НБУ № 293/БТ від
30.04.2015 зобов'язано ПАТ "УПБ" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, тобто заборонено проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та встановлено вимогу проблемному банку проводити розрахунки виключно через консолідований кореспондентський рахунок, то вказаною постановою встановлено обмеження у діяльності ПАТ "УПБ" як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Зазначена постанова містить гриф "Банківська таємниця", має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ "УПБ", якому вона адресована. При цьому наслідком порушення такого акта може бути лише застосування НБУ до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення № 346.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/1123/18 та від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними в тому числі якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Судами обох інстанцій встановлено, що укладення договору від 26.05.2015 не призвело ані до визнання банку неплатоспроможним, ані до того, що виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, а банк ще 30.04.2015 було віднесено до категорії проблемних, у зв'язку з чим Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстава нікчемності правочину, зазначена в п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в даному випадку відсутня.

Відповідно до п.п. 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними в тому числі якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, які мають підтверджені в встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач є кредитором ПАТ "УПБ", як встановлено судами попередніх інстанцій, до матеріалів справи не надано.

Поряд з цим, відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" пов'язаними з банком особами є: контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Судами обох інстанцій встановлено, що на день укладення оспорюваного правочину відповідач не мав грошових коштів на рахунках, відкритих в ПАТ "УПБ", не надавав жодного забезпечення чи поруки за виконання ПАТ "УПБ" своїх зобов'язань перед третіми особами, не був ані акціонером, ані кредитором банку.

Наведеним спростовується твердження скаржника про помилкове неврахування судами тих обставин, що банк уклав договір купівлі-продажу з пов'язаною особою банку, у зв'язку з чим твердження позивача, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі п.п. 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також не відповідає обставинам справи.

В свою чергу, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами спірного договору купівлі-продажу сторони передбачили, що продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 732 500 грн. (п. 2.1 договору), тоді як балансова вартість зазначеного нерухомого майна складає 1 555 090,02 грн. (п.
2.5 договору). До того ж, доказів проведення оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та субєктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абз. 2-6 п. 7 постанови Правління НБУ від 25.09.2014 №602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих національним Банком України", як це передбачено постановою Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ, судам попередніх інстанцій не надано.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що банк здійснив відчуження майна за ціною, яка є вдвічі меншою балансової вартості зазначеного майна, а тому, в даному випадку, наявні ознаки нікчемності договору, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, до винесення місцевим господарським судом рішення у справі представником відповідача було подано заяву про застосування позовної давності, встановивши факт спливу якої, за відсутності поважних причин для його відновлення, суди дійшли висновку про відмову у позові саме з цих підстав.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

При цьому, хоча Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і є спеціальним у спірних правовідносинах, однак він не встановлює іншого, аніж передбачений ч. 3 ст. 261 ЦК України, строку позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 903/373/18.

Судами обох інстанцій встановлено, що оспорюваний правочин було укладено між сторонами 26.05.2015 і в той же день виконано шляхом оформлення акта прийому-передачі майна і державною реєстрацією договору. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 27.05.2015 та закінчився 27.05.2018. В той же час, з печатки, яка міститься на конверті в якому була надіслана до місцевого суду позовна заява вбачається, що вона була направлена позивачем до суду
29.05.2018, тобто з незначним пропуском позовної давності, однак без зазначення поважних причин її пропуску.

Таким чином, суди обох інстанцій, встановивши факт спливу позовної давності, та за результатами оцінки доказів, що подавалися сторонами, зазначивши про відсутність поважних причин його пропуску, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові саме з цих підстав. В свою чергу, питання дослідження доказів та визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить саме у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а Верховний Суд, здійснивши перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України, порушень таких норм не встановив.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що з моменту виявлення ознак нікчемності правочину до дати закінчення строку позовної давності було більше 2 років та 11 місяців на звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, з огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України, відповідно до яких Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2018 у справі № 915/495/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.