Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2019 року у справі №914/819/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/819/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - IMEX BIOBODEN GbR, Baden-Wurttemberg, Deutschland

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глянс"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі Плотницького Б.Д. - головуючого, Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М. від 16 січня 2019 року та рішення Господарського суду Львівської області у складі Мазовіта А.Б. від 21 серпня 2018 року

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. IMEX BIOBODEN GbR, Baden-Wurttemberg, Deutschland (Німеччина) звернувся до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» про стягнення 16 050, 24 євро.

1.2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2016 між IMEX BIOBODEN GbR в особі Inhaber Familie Wernik (позивач) та ТОВ «Глянс» (відповідач) укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу товар (деревообробне обладнання Vierseitenhobelmaschine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок (заводський номер 2702/1101) та деревообробне обладнання шліфувальний верстат (машина) SCM Sandya Uno RCS 2000 (заводський номер R 001401)) в загальній кількості 2 штук, загальною вартістю 12 700,00 євро, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та здійснити оплату в повному об'ємі та в строки передбачені даним договором, проте останній свого обов'язку не виконав.

2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 17.06.2013 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та ТОВ «Глянс» (покупець) було укладено договір №1 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).

2.2. За цим договором продавець (позивач) передав у власність покупця (відповідача) деревообробне обладнання Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок) в кількості 1 шт. (марки Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, заводський №2702/1101, тип PFA 22N) за вартістю 9 000,00 євро.

2.3. Крім того, 02.12.2013 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).

2.4. За цим договором продавець (позивач) передав у власність покупця (відповідача) шліфувальний верстат Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000 за вартістю 2 700,00 євро (п. 5.1. договору №2 від 02.12.2013).

2.5. Сторонами вищезазначених договорів узгоджено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах кожного місяця (п. 5.2. договору №1 від 17.06.2013, п. 5.2. договору №2 від 02.12.2013).

2.6. Також, 01.09.2016 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та ТОВ «Глянс» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).

2.7. За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) деревообробне обладнання: Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок) та Breitbandschleifmashine SCM (шліфувальна машина) на суму 12 700,00 євро.

2.8. Пунктом 2.1. договору №2 від 01.09.2016 встановлено, що продавець бере на себе зобов'язання після підписання даного договору передати покупцеві визначене в п. 1.1 даного договору обладнання.

2.9. Відповідно до п. 5.1. договору №2 від 01.09.2016 вартість товару складає 12 700,00 євро.

2.10. Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах місяця (п. 5.2. договору №2 від 01.09.2016). Згідно п. 5.3. договору №2 від 01.09.2016 розрахунок проводиться за наступною формулою розрахунку: 48 місяців х 334,38 євро, що відповідає 15% річних від вартості товару в рахунок погашення боргу + 7% річних на період розстрочки 48 місяців з моменту підписання акту приймання обладнання.

2.11. Згідно п. 9.5. договору №2 від 01.09.2016 сторони домовились, що уклавши даний договір купівлі-продажу деревообробного обладнання, договір №1 від 27.06.2013 вважається розірваним і сторони претензій одна до одної за вказаним договором не мають.

2.12. Відповідачем частково оплачено вартість обладнання у розмірі 2 000,00 євро, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №108086 від 03.11.2016, №648886 від 17.11.2016, №271444 від 15.06.2017, №297471 від 16.06.2017.

2.13. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості товару по договору №2 від 01.09.2016, позивач просив суд стягнути з відповідача 14 050,24 євро боргу.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 700,00 євро боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.2. Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що договір №2 від 01.09.2016 не є новацією щодо зобов'язань сторін, які виникли у них за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, вказані договори станом на дату розгляду даної справи не є припиненими, зобов'язання за даними договорами підлягають виконанню сторонами у спосіб, який визначений ними та чинним законодавством.

3.3. Встановивши факт прострочення боржником виконання зобов'язань за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, суди дійшли висновку, що вказане є підставою для стягнення з відповідача суми боргу, яка виникла за вищезазначеними договорами. Водночас, суди зазначили, що позивачем не доведено, а матеріалами справи спростовується, що у відповідача виникли зобов'язання за договором №2 від 01.09.2016, зокрема, щодо оплати вартості обладнання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з прийнятими по справі рішеннями ТОВ "Глянс" подало касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. Свою касаційну скаргу ТОВ "Глянс" обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій, в порушення частини 2 статті 237 та частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, вийшли за межі позовних вимог, задовольнивши частково позовні вимоги за зобов'язаннями за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, оскільки позивачем було заявлено вимогу про стягнення коштів у розмірі 12 700, 00 євро на підставі укладеного між сторонами договору №2 від 01.09.2016, який є новацією у зобов'язаннях за вищезазначеними договорами. На думку скаржника, такі три договори не могли бути одночасно підставою для задоволення позову, оскільки позивач заяви про зміну підстав позову не заявляв.

6. Позиція IMEX BIOBODEN GbR, Baden-Wurttemberg, Deutschland, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Глянс" без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2018 - без змін.

6.2. Позивач наголошує на тому, що у своїй позовній заяві він виклав всі обставини справи, описав та долучив всі три договори , обґрунтував позов ст.ст. 526, 530, 604, 610, 692 Цивільного кодексу України, з яких власне і виходили суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень, що свідчить про те, що підстави позову, тобто фактичні обставини справи та їх нормативно - правове обґрунтування, не були змінені.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі, на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог передчасними, з огляду на наступне.

7.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договорів №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 передав відповідачу обладнання на загальну суму 11 700,00 євро. В подальшому, між сторонами було укладено договір №2 від 01.09.2016, який, на думку позивача, є новацією у зобов'язаннях за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013. Новацією було змінено вартість обладнання, яка, після укладення договору №2 від 01.09.2016, була встановлена на рівні 12 700,00 євро.

7.4. Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір №2 від 01.09.2016 не є новацією у зобов'язаннях за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, мотивуючи свої висновки тим, що:

- у договорі №2 від 01.09.2016 відсутнє посилання на первісні зобов'язання сторін (договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013), тобто, відсутнє чітке визначення, що даним договором встановлюється нове зобов'язання замість уже наявних (чітка ідентифікація за реквізитами договорів, предметом купівлі-продажу, умовами поставки, тощо).

- у договорі №2 від 01.09.2016 відсутня умова про те, що укладенням даного договору (новації) припиняються первісні зобов'язання, а саме договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013. Натомість, договором №2 від 01.09.2016 припинено зобов'язання за договором від 27.06.2013, належне виконання якого не є предметом розгляду даної справи.

- предметом договору №2 від 01.09.2016 є деревообробне обладнання, а саме: чотирьохсторонній стругальний станок (Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug) та шліфувальна машина (Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000). Натомість, предметом договору №1 від 17.06.2013 є чотирьохсторонній стругальний станок Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, а предметом договору №2 від 02.12.2013 - шліфувальний верстат Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000. Тобто, наявними є розбіжності щодо найменування шліфувального верстату з огляду на те, що за договором №2 від 02.12.2013 відповідачу було поставлено Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000, а у договорі №2 від 01.09.2016 зазначено про Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000. Сторонами доказів на підтвердження того, що вказане обладнання є тотожним, не представлено, як і не надано доказів того, що в найменуванні обладнання допущено помилку (описку).

- за умовами договору №2 від 01.09.2016 у позивача виникло зобов'язання щодо поставки обладнання у майбутньому після укладення такого договору. Тобто, таке визначення зобов'язання позивача у новації щодо поставки не відповідало фактичним обставинам з огляду на те, що обладнання, яке було предметом договорів №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, на момент укладення договору №2 від 01.09.2016 вже було поставлено відповідачу та перебувало у його користуванні.

7.5. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій зазначили, що зобов'язання за договором №2 від 01.09.2016 є окремим самостійним зобов'язанням, а договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 є дійсними та не припинили своєї чинності.

7.6. Враховуючи те, що зобов'язання сторін, які виникли у них за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, не є припиненими та не виконані в частині часткової оплати за товар, суди дійшли висновку, що останні підлягають виконанню на підставі статей 526, 610, 612, 625 , 530, 599, 626, 692 Цивільного кодексу України.

7.7. З урахуванням здійсненої відповідачем оплати, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, станом на дату судового розгляду становила 9 700,00 євро., вказане стало підставою для часткового задоволення судом позовних вимог та стягнення суми боргу, яка виникла за вказаними договорами.

7.8. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

7.9. Як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 18.07.2018, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 16 050, 24 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2016 між IMEX BIOBODEN GbR в особі Inhaber Familie Wernik (позивач) та ТОВ «Глянс» (відповідач) укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу товар (деревообробне обладнання Vierseitenhobelmaschine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок (заводський номер 2702/1101) та деревообробне обладнання шліфувальний верстат (машина) SCM Sandya Uno RCS 2000 (заводський номер R 001401)) в загальній кількості 2 штук, загальною вартістю 12 700,00 євро, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та здійснити оплату в повному об'ємі та в строки передбачені даним договором, проте останній свого обов'язку не виконав.

7.10. Тобто, звертаючись з даним позовом до суду, позивач визначив предметом спору - вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 050,24 євро, в свою чергу, зазначив, як підставу позову - невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу деревообробного обладнання №2 від 01.09.2016 (договір новації).

7.11. Водночас, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку, що договір №2 від 01.09.2016 не є новацією у зобов'язаннях за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, задовольнили позовні вимоги, встановивши порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару за вищезазначеними договорами від 01.09.2016 та від 17.06.2013.

7.12. Згідно приписам частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

7.13. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що суди попередніх інстанцій, в порушення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вийшли за межі позовних вимог та стягнули заборгованість відповідача за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, які позивач не зазначав, як підставу позовних вимог, оскільки вважав зобов'язання за такими договорами припиненими, як і не подавав письмової заяви про зміну підстав позову, в передбаченому частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, порядку.

7.14. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, у зв'язку з чим Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України - задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс", оскаржувані судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

7.15. Водночас, Верховний Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, тобто на іншій правовій підставі.

8.Щодо розподілу судових витрат

8.1. У зв'язку зі скасуванням рішень та відмовою у задоволенні позову, відповідно до приписів 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної та касаційної скарг на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21 серпня 2018 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року у справі №914/819/18 скасувати.

3. Прийняте нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з IMEX BIOBODEN GbR, 88448, Krumpfhalde 20 Attenweiler, Baden-Wurttemberg, Deutschland, Nr.5401119789 UST-INDNR DE 288209505 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс», смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 192-E, Городоцький район, Львівська область (ідентифікаційний код 38246585) 6 854,13 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 9 138, 84 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.