Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №910/6916/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6916/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - Колесника К.А.

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвина П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (у складі колегії суддів: Мартюк А.І. (головуючий), Зеленін В.О., Калатай Н.Ф.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 (суддя Ващенко Т.М.)

у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання права,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про визнання за позивачем права на використання придбаного за договором №2352/1617-РО-32 від 08.09.2016 природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсягах: за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 в обсязі 66,588 тис.куб.м; за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 в обсязі 64,201 тис.куб.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч покладених на нього спеціальних обов'язків та укладеного договору за договором постачання природного газу №2352/1617-РО-32 від 08.09.2016, не виконав свої зобов'язання та відмовився підписувати акти приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2017 року. Не зважаючи на подання позивачем заявок на планові обсяги природного газу на січень-лютий 2017 року, відповідач безпідставно не подав номінації оператору газотранспортної системи на спірний період.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що у КП "Харківські теплові мережі" була наявна заборгованість за поставлений станом на 01.01.2017 природний газ, тому у відповідача були відсутні підстави для документального оформлення обсягів природного газу спожитих позивачем у січні -лютому 2017 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого господарського суду, а також зазначив, що позивач не довів наявності в нього права на використання природного газу за договором постачання природного газу №2352/1617-РО-32 від 08.09.2016 за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 в обсязі 66,588 тис.куб.м та за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 в обсязі 64,201 тис.куб.м.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, КП "Харківські теплові мережі" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги КП "Харківські теплові мережі" посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи; відповідач безпідставно відмовив в оформленні документів поставки газу за січень-лютий 2017 року.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало додаткові пояснення, у яких додатково наводить мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги та просить здійснювати розгляд справи з урахуванням даних пояснень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Харківські теплові мережі" (споживач) укладено договір №2352/1617-РО-32 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 225 тис.куб.м, у тому числі за місяцями (тис.куб.м): жовтень 2016 року - 4 тис.куб.м, листопад 2016 року - 28 тис.куб.м, грудень 2016 року - 56 тис.куб.м, січень 2017 року - 52 тис.куб.м, лютий 2017 року - 50 тис.куб.м, березень 2017 року - 35 тис.куб.м.

У п.п. 2.3, 2.4 договору сторони дійшли згоди про те, що перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за договором відповідно до п. 2.1 може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання. Допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +-5%, підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін.

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.2 договору споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Позивач звернувся до відповідача з листами від 15.12.2016 № 61-5399 та від 13.01.2017 № 61-140 із заявками на планові обсяги використання природного газу в січні та лютому 2017 року, після чого направив відповідачу акти приймання-передачі природного газу за договором за січень-лютий 2017 року.

Листом № 26-1594/1.2-17 від 15.02.2017 відповідач повідомив позивача про те, що у нього наявна заборгованість за поставлений газ, а тому оскільки підприємство не здійснює розрахунки за поточне споживання газу та погашення заборгованості згідно з графіком, відповідач не надав позивачу номінації природного газу на січень 2017 року, акт приймання-передачі газу було повернуто відповідачу без підписання.

Листом № 26-2704/1.2-17 від 16.03.2017 відповідач повідомив позивача про те, що у нього наявна заборгованість за поставлений газ, а тому оскільки підприємство не здійснює розрахунки за поточне споживання газу та погашення заборгованості згідно з графіком, відповідач не надав позивачу номінації природного газу на лютий 2017 року, акт приймання-передачі газу було повернуто відповідачу без підписання.

Наявність заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.01.2017 та 01.02.2017 позивачем не заперечується.

Водночас позивач вважає неправомірною відмову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" визнати за ним право на використання отриманого за договором газу в обсягах, який зазначено в актах за січень, лютий 2017 року та які підтверджені, на його думку, всіма належними і достатніми способами та документами, а тому просить суд визнати за ним право використання природного газу за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 в обсягах, визначених в позовній заяві.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що спір щодо визнання права на використання природного газу між позивачем та відповідачем виник із договірних відносин.

Водночас судами не встановлено, що договором передбачено право позивача на використання природного газу поза межами переходу права власності на нього після фактичного підписання сторонами актів приймання-передачі, що передбачено пунктом 3.1 договору.

Відповідно до термінів, визначених у Кодексі газотранспортної системи, відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) є несанкціонованим.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на природний газ, безпідставно та несанкціоновано використаний позивачем, до позивача не переходило.

Здійснивши розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача, оскільки позивачем не доведено наявності у нього права на використання придбаного за договором природного газу для виробництва теплової енергії. Таким чином, наявність заборгованості за спожитий газ та повернення актів приймання-передачі газу без підписання зі сторони відповідача визнано позивачем і зазначені обставини є такими, що не потребують доказування і оскільки позивачем фактично визнано використання природного газу, без отримання відповідного погодження (номінації) відповідача, то суди дійшли висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу визнати за ним право на використання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і його не існує в природі, а договором поставки газу передбачено перехід права власності на природний газ до споживача після підписання актів приймання-передачі, така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі.

Відповідно до ст. 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.

Посилання КП "Харківські теплові мережі" в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не дотримано вимог ГПК України щодо оцінки доказів, законності та обґрунтованості рішення в частині доводів позивача про необхідність застосування до даних правовідносин "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих енергоносіїв" та пункту 5 глави 1 Кодексу газотранспортної системи, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки правовідносини сторін, як вірно встановили суди, є договірними.

Доводи КП "Харківські теплові мережі" про те, що судами безпідставно не взято до уваги рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2017 у справі №922/669/17, яким встановлено правомірність транспортування ПАТ "Укртрансгаз" магістральними трубопроводами для позивача придбаного у відповідача природного газу у січні-лютому 2017 року та стягнуто вартість послуг з такого транспортування, Верховним Судом не приймаються, оскільки, предметом спору у зазначеній справі є стягнення коштів за надані послуги з транспортування ПАТ "Укртрансгаз" природного газу, а отже є спором у інших правовідносинах між іншими суб'єктами.

Щодо твердження КП "Харківські теплові мережі" про те, що матеріалами справи доведено отримання позивачем від відповідача в період січень-лютий 2017 року природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями/установами, а відповідач, всупереч покладених на нього спеціальних обов'язків та укладеного договору, не виконав свої обов'язки та відмовився оформляти документи поставки газу за вказаний період, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку доказів у справі. Суд касаційної інстанції відповідно до частини 1 зазначеної статті ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки КП "Харківські теплові мережі" не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, Верховний Суд, перевіривши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах доводів касаційної скарги та вимог ст. 300 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги КП "Харківські теплові мережі".

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 у справі № 910/6916/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий