Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.12.2019 року у справі №910/16486/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Жуковського В. Й.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром"

до Державного підприємства "Укрриба",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна по Миколаївській області,

про визнання недійсною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" (далі ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром") подало до суду позовну заяву до Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна по Миколаївській області, про визнання недійсною додаткової угоди від 01.09.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № РОФ-135 від 01.02.2002.

1.2. ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" мотивувало свої позовні вимоги порушенням процедури погодження розміру орендної плати. Крім того, позивач вважає порушеними його майнові права, що виявилося у сплати ним протягом тривалого часу орендної плати у значно більшому розмірі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.219, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 910/16486/18, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що матеріалами справи підтверджується те, що при укладенні договору оренди державного майна плата за оренду була погоджена територіальним відділенням компетентного органу, що відповідає положенням законодавства. Належних і допустимих доказів того, що додаткова угода від 01.09.2015, якою орендна плата була збільшена більше ніж вп`ятеро погоджена Регіональним відділенням Фонду державного майна по Миколаївській області суду подано не було. Проте і доказів зворотного також не було надано. Разом з тим, розглядаючи цей спір, суд не вважав відсутність такого погодження, про яке заявляє позивач, достатньою підставою для визнання додаткової договори недійсною, оскільки така додаткова угода не була для орендаря й орендодавця новим правочином, а стосувалася лише внесення змін щодо однієї з істотних умов договору оренди, а зміни, що були внесені в основний договір, мали своїм наслідком фактичне збільшення надходження грошових коштів як до державного бюджету, так і на користь балансоутримувача цього державного майна, тобто позитивний результат і такий, що жодним чином не суперечить державній регуляторній політиці, в рамках якої до компетенції Фонду державного майна України було віднесено функцію погодження розмірів орендної плати.

2.3. Погоджуючись із такими висновками місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив також, що, як вбачається з матеріалів цієї справи, спірна додаткова угода від 01.09.2015 до договору оренди № РОФ-135 від 01.02.2002 укладена в 3-х (трьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу та один примірник зберігається у РВ ФДМУ по Миколаївській області, про що зазначено у пункті 4 даної додаткової угоди до договору.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 і рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.219 у справі № 910/16486/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.219 у справі № 910/16486/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права. Також ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" зазначає, що спірна додаткова угода суперечить законодавству України, що регулює відносини у сфері передачі державного майна в оренду, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Наказу Фонду державного майна від 01.04.2011 № 502 "Про затвердження порядку погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна" та Методиці розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786. Також скаржник стверджує, що спірна додаткова угода в подальшому не була погоджена Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області у відповідності до наказу № 502 від 01.04.2011 "Про затвердження порядку погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Укрриба" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін. Державне підприємство "Укрриба" звертає увагу на те, що підписання спірної додаткової угоди відбувалося добровільно, за взаємною згодою сторін, тобто відповідно до положень Договору оренди і законодавства, яким регулюється порядок внесення змін до Договорів. Отже при укладанні оскаржуваної додаткової угоди сторони діяли в межах принципу свободи Договору.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" (орендар) 01.02.2002 уклали договір № РОФ-135 оренди нерухомого майна, яке знаходилося на балансі Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", розташованого за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області.

4.2. Предметом договору було визначено передача орендодавцем і прийняття орендарем у строкове платне користування нерухомого майна - ставка з гідроспорудами, інв. № 104, площею 980 га, розташованого за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", загальна вартість якого дорівнює 304 600,00 грн згідно з експертною оцінкою станом на 31.12.2001 без права передачі в суборенду та з цільовим призначенням - з метою використання під ставок для вирощування риби.

4.3. Строк дії договору сторони встановили у пункті 10.1, відповідно до якого договір укладено строком на 1 рік і діє з 01.02.2002 до 01.02.2003 включно.

Відповідно до пункту 10.10 договір укладено у трьох примірниках, для орендодавця, для орендаря та балансоутримувача.

4.4. У розділі 3 договору було погоджено розмір, порядок внесення орендної плати, відповідальність за прострочення. Зокрема, у пункті 3.1 договору вказано, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить 2 563,72 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата підлягає корегуванню на індексу інфляції, перераховується до державного бюджету у розмірі 100 % у вигляді грошових коштів і сплачується до 12 числа місяця, наступного за звітним.

В якості додатку до договору сторони оформили розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, погоджений Регіональним відділенням Фонду державного майна України.

4.5. Факт передачі орендодавцем і приймання орендарем обумовленого у договорі майна підтверджується приєднаним до позовної заяви актом приймання-передачі (додаток № 2 до договору), що був документально оформлений обома сторонами.

4.6. Орендар та орендодавець 22.01.2002 уклали додаткову угоду до договору оренди про продовження терміну дії договору на п`ять років, якою пункт 10.1 договору було викладено у новій редакції, а саме, передбачено, що договір діє з 01.02.2003 до 01.02.2008.

4.7. Міністерством аграрної політики України та Фондом державного майна України 06.05.2003 з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, було прийнято спільний наказ № 126/752 про передачу до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічних споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку до цього наказу, зокрема, Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".

Відповідно до зазначеного наказу регіональним відділенням Фонду державного майна України, Фонду майна Автономної Республіки Крим необхідно було забезпечити приймання-передачу майна на баланс ДП "Укрриба" у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.

4.8. На виконання цього наказу 29.07.2003 ДП "Укрриба" в якості орендодавця та ТОВ "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" в якості орендаря уклали додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № РОФ-135 від 01.02.2002. За вказаною додатковою угодою договір оренди було викладено у новій редакції, зокрема, розмір орендної плати було визначено на рівні 2 637,32 грн, яка з урахуванням місячного індексу інфляції перераховувалася 30 % в доход державного бюджету України, 70% - на рахунок орендодавця.

Така додаткова угода була укладена в 4-х примірниках однакової юридичної сили, з яких 2 - орендодавцю, та по одному орендарю та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Додатком № 1 до договору сторони оформили розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, а додатком № 2 - акт приймання-передачі майна від нового орендодавця орендареві.

4.9. Орендар та орендодавець 01.01.2007 уклали додаткову угоду до основного договору оренди, відповідно до якої орендна плата було визначена у ставці 2 655,00 грн. за базовий місяць оренди (грудень 2006 року). Додатком № 1 до цієї додаткової угоди оформлено розрахунок плати за перший перерахований (базовий) після перерахування місяць оренди державного нерухомого майна, що був погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області.

4.10. Орендар та орендодавець 07.05.2008 уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.02.2002 № РОФ-135 про продовження строку дії договору, за яким пункт 10.1 договору викладено у новій редакції, а саме, передбачено: "Цей договір укладено строком на п`ятнадцять років, що діє з 01.02.2008 до 01.02.2023 включно".

4.11. Орендар та орендодавець 19.06.2012 уклали додаткову угоду до договору оренди, якою було викладено у новій редакції пункт 1.1 договору оренди від 01.02.2002, а саме: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - ставок з гідроспорудами (інв. № 104), площею 980 га, який розташований за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, вартість якого згідно з експертною оцінкою станом на 31.12.2001 складає 304 600,00 грн.".

4.12. Орендар та орендодавець 01.09.2015 уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.02.2002 № РОФ-135, відповідно до якої змінено редакцію пункти 3.1 та 3.4 договору.

Так, за новою редакцією пункту 3.1 договору передбачалося, що орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди після перегляду (серпень 2015) 12 223,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

За пунктом 3.4 договору у новій редакції передбачалося, що орендна плата перераховується із розрахунку 30 % до державного бюджету і 70 % на рахунок орендодавця.

4.13. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач не погоджується з правомірністю додаткової угоди від 01.09.2015, оскільки її укладення, на думку позивача, відбулося без дотримання необхідних законодавчо визначених процедур, зокрема, без погодження розрахунку орендної плати уповноваженим на те органом - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору є вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди від 01.09.2015 до договору оренди від 01.02.2002 № РОФ-135. Підставами позову є невідповідність додаткової угоди, на думку позивача, вимогам законодавства України, що регулює відносини оренди державного майна.

5.3. Вирішуючи спір про визнання договору (угоди, правочину) недійсним, судам необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

5.4. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 01.09.2015) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, стаття 203 Цивільного кодексу України визначає такі: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

5.5. При вирішенні спорів щодо визнання дійсним або недійсним договору оренди (додаткової угоди до нього) необхідно також ураховувати вимоги статей 220, 640, 759, 760, 794 ЦК України, статей 7 - 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

5.6. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 01.09.2015) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

5.7. Згідно із статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

5.8. Відповідно до вимог статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

5.9. Враховуючи зазначені законодавчі положення, судам для повного і всебічного з`ясування обставин справи та правильного вирішення спору слід було, насамперед, установити, в якій формі укладено договір № РОФ-135 від 01.02.2002 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області.

З урахуванням вимог статті 654 Цивільного кодексу України судами повинна бути здійснена також оцінка спірної додаткової угоди від 01.02.2012, якою внесено зміни до договору оренди № РОФ-135 від 01.02.2002.

5.10. Спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв`язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

5.11. У статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

5.12. Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, що діяла станом на 01.09.2015) розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.6 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

5.13. Частинами 1,2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

5.14. Згідно з пунктом 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (у редакції, чинній станом на 01.09.2015) розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.15. Ураховуючи викладене, судам необхідно було перевірити та установити, чи розмір орендної плати, передбачений додатковою угодою від 01.09.2015, визначений відповідно до вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (у редакції, чинній станом на 01.09.2015).

5.16. Оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа повинна бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі № 910/16486/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв