Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9055/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ТОВ "Колодязнянське" - Кузьменка В.С.(довіреність від 13.08.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018

(суддя - Ліпинський О.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018

(колегія суддів: Антонік С.Г. - головуючий, Березкіна О.В., Чимбар Л.О.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (далі в тексті - Відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору № DNHSLON06911 від 28.10.2016.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій прийнятих за наслідками розгляду позову

2. Позов обґрунтований тим, що спірний правочин від імені ПАТ КБ "Приватбанк" підписано його представником - першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного vip-бізнесу, бізнесу великих і vip-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_7 із перевищенням повноважень, передбачених довіреністю № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015.

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018, в задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції від 08.02.2018 та постанова суду апеляційної інстанції від 30.05.2018 мотивовані наступним:

4.1. В оскаржуваних рішеннях встановлено, що 28.10.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "КОЛОДЯЗНЯНСЬКЕ" укладено Кредитний договір №DNHSLON06911. Видом кредиту є невідновлювальна кредитна лінія (п. А1 договору). Ліміт договору становить 330 000 000,00 грн., на реструктуризацію діючих кредитів шляхом рефінансування з частковою зміною валюти кредитування на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12 цього Договору, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в п. 2.1.1. Договору, на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8. цього Договору (п. А2 договору).

4.2. 13.12.2016 сторонами укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору, яким погоджено наступне: виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, збільшення суми відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за Кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором.

4.3. Кредитний договір, з боку Позивача, як встановлено в оскаржуваних рішеннях, підписано першим заступником голови правління банку - Керівником корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - ОСОБА_8, що діє на підставі Довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 28.09.2015 за реєстром № 2699.

4.4. Відповідно до п.1 довіреності ОСОБА_7 уповноважено від імені ПАТ КБ "Приватбанк" укладати кредитні договори, договори на придбання майна, майнових прав та інші договори (угоди), пов'язані із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угоди про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалент вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди.

4.5. Судами встановлено, що згідно абз. 3 п. 1 довіреності, за наявністю відповідного рішення голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або Спостережної Ради ПАТ КБ "Приватбанк", ліміт правочинів, який вчиняє представник може бути збільшеним на суму, вказану в рішенні.

4.6. Рішенням Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" № 43 від 05.08.2016 року, на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) встановлено обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) (а.с.91).

4.7. Також суди попередніх інстанцій встановили, що 16.12.2016 відбулося засідання кредитного комітету на якому розглядалося питання можливості зміни умов кредитування підприємств агросектору. Згідно протоколу засідання було прийняте рішення про зміну умов кредитування по позичальникам наведеним в таблиці 1 ( 15 осіб в тому числі і ТОВ «Колодязьнянське), шляхом використання шаблонів договорів: Кредитний договір - шаблон (додаток №1). В пункті 5 Протоколу перелічені вимоги які виключаються, в тому числі: подвійна плата за прострочку в погашені кредиту, вимога пені за прострочку в погашені кредиту та процентів, застосування понижуючих коефіцієнтів при розрахунку суми забезпечення для покриття кредиту, включення в ліміт суми на можливі судові витрати. Підписантом змін з боку банку визначено ОСОБА_7, Першого заступника голови правління - Керівника корпоративного VIP-бізнесу ГО. Рішення підписане Головою Правління банку та Першим заступником голови правління (а.с.105-112).

4.8. Суд апеляційної інстанції зазначив в постанові, що оспорюваний договір про внесення змін до кредитного договору повністю співпадає з затвердженим шаблоном, який був затверджений кредитним комітетом 16.12.2016.

4.9. Також суд апеляційної інстанції в постанові дійшов до висновку, що прийняття рішення кредитним комітетом про внесення змін до кредитного договору, укладеного з ТОВ «Колодязьнянське», у відповідності до договору про внесення змін від 13.12.2016 і визначення підписантом Першого заступника голови правління ОСОБА_7 свідчить саме про погодження дій останнього.

4.10. Наведені фактичні обставини справи та висновки стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

5. До Верховного Суду від Позивача надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 і прийняти нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ "Приватбанк" в повному обсязі.

6. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про задоволення позову Позивач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

6.1. Суд першої та апеляційної інстанції неправильно надав оцінку протоколу Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" № 43 від 05.08.2016.

6.2. Суди попередніх інстанцій неправильно оцінили Протокол Кредитного Комітету ПАТ КБ "Приватбанк" від 16.12.2016 .

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. До Верховного Суду від ТОВ "Колодязнянське" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

8. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі №904/9055/17; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на 15 серпня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін виходячи з наступного.

10. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Щодо доводів касаційної скарги, які зазначені в підпунктах 6.1. і 6.2. пункту 6 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

13. Згідно із статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

14. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

15. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

16. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

17. Згідно з частиною першою статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

18. Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

19. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

20. Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.12.2016 відбулося засідання кредитного комітету на якому розглядалося питання можливості зміни умов кредитування підприємств агросектору. Згідно протоколу засідання було прийняте рішення про зміну умов кредитування по позичальникам наведеним в таблиці 1 ( 15 осіб в тому числі і ТОВ «Колодязьнянське), шляхом використання шаблонів договорів: Кредитний договір - шаблон (додаток №1).

21. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що оспорюваний договір про внесення змін до кредитного договору повністю співпадає з затвердженим шаблоном, який був затверджений кредитним комітетом 16.12.2016.

22. Зазначені фактичні обставини справи не спростовані Позивачем та свідчать про вірність висновків суду апеляційної інстанції про те, що прийняття 16.12.2016 рішення кредитним комітетом про внесення змін до кредитного договору, укладеного з ТОВ «Колодязьнянське», у відповідності до договору про внесення змін від 13.12.2016 і визначення підписантом Першого заступника голови правління ОСОБА_7 свідчить саме про погодження дій останнього.

23. Аналогічні висновки про схвалення правочинів Позивачем відповідно до протоколу Кредитного комітету банку від 16.12.2016 № Э.МКК-DN.08.0.0.1/1-7359512 містяться у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/9090/17, від 24.07.2018 у справі № 904/9111/17 та від 31.07.2018 у справі № 904/8992/17.

24. Аргумент касаційної скарги Позивача про те, що наявність судового спору про визнання недійсним договору про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору № DNHSLON06911 від 28.10.2016 виключає можливість "схвалення правочину" визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки приписи ст. 241 ЦК України встановлюють те, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

25. Колегія суддів зазначає, що наявність судового спору про визнання недійсним правочину, який було ініційовано після вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, не є свідченням того, що наявність судового спору вказує про відсутність схвалення правочину.

26. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлені Позивачем вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

27. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, які зазначені в підпунктах 6.1. і 6.2. пункту 6 даної постанови.

28. Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

29. Відповідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

30. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 дійшла до висновку, що вказані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. За таких обставин, касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 підлягають залишенню без змін.

32. Оскільки касаційна скарга Позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 904/9055/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 904/9055/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко