Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3147/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 (судді: Лавриненко Л. В.- головуючий, Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.)

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Дергачьової Віри Олександрівни у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Дергачьової Віри Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1.1. У жовтні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Дергачьова Віра Олександрівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод по просп. Добровольського, 122/1-А, у м. Одесі, у сумі 131 988,10 грн згідно з рахунком від 03.10.2019 № 502053/68350 на підставі відбору проб 12.09.2019, згідно з актом відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 12.09.2019.

1.2. Разом із позовною заявою ФОП Дергачьова В. О. подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії із припинення водовідведення за адресою: пров. Добровольського, 122/1-А, м. Одеса, за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача РНОКПП НОМЕР_1 .

Заяву обґрунтовано посиланням на положення статей 136-141 Господарського процесуального кодексу України, необхідністю вжиття зазначених заходів, оскільки їх незастосування унеможливить поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Позивачка акцентувала на наявності загрози відключення відповідачем водовідведення, що унеможливить використання об`єкта підприємницької діяльності за призначенням і завдасть ФОП у зв`язку із цим збитків.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 (суддя Гут С. Ф.) заяву ФОП Дергачьової В. О. про забезпечення позову задоволено. Суд заборонив ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" вчиняти будь-які дії із припинення водовідведення за адресою: пров. Добровольського, 122/1-А, м. Одеса, за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП Дергачьової В. О. РНОКПП НОМЕР_1 .

Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд керувався положеннями статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування заявлених заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, а припинення водовідведення може призвести до невиправних наслідків, а також до значних збитків у господарській діяльності позивачки, навіть до банкрутства ФОП.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 (судді: Лавриненко Л. В. - головуючий, Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 скасовано. Відмовлено ФОП Дергачьовій В. О. у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку підстав для вжиття заходів забезпечення позову та наголосив, що, сплативши додатково нараховану плату за скид стічних вод із перевищенням концентрації забруднюючих речовин у сумі 131 988,10 грн, позивачка матиме можливість безперешкодно користуватися послугами водовідведення під час здійснення господарської діяльності, а у разі визнання місцевим господарським судом такого нарахування незаконним - за домовленістю із відповідачем у справі врахувати цю суму в рахунок оплати майбутніх послуг із водовідведення або вимагати її повернення на власний рахунок.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, ФОП Дергачьова В. О. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 залишити в силі.

ФОП Дергачьова В. О. вважає оскаржувану постанову у справі незаконною, такою, що ґрунтується на припущеннях, та ухваленою із порушенням положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за яким він звернувся або має намір звернутися до суду. Зокрема, скаржниця акцентує наявність реальної загрози у здійсненні ФОП підприємницької діяльності та наголошує, що вжиті місцевим господарським судом заходи не мають негативного характеру для відповідача.

3.2. Від ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити її без задоволення, а постанову у справі - без змін як законну та обґрунтовану.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 137 зазначеного Кодексу позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.3. Як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимога позивачки до відповідача про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод, тобто вимога немайнового характеру.

Оскільки ФОП Дергачьова В. О. звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачка наголосила, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку унеможливить поновлення її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду. Позивачка, зокрема, акцентувала, що обмеження водовідведення призведе до неможливості використання об`єкта підприємницької діяльності за призначенням, здійснення ФОП господарської діяльності, до завдання збитків, і при цьому послалася на лист від 07.10.2019 № 8367, в якому відповідач поінформував позивачку про необхідність внесення плати за скид понаднормативних стічних вод у сумі 131 988,10 грн, а також що у разі невнесення зазначеної плати відповідач без додаткового попередження припинить надання позивачці послуг із водовідведення з 23.10.2019.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив із доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та дійшов висновку про відповідність та співмірність у цьому випадку вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру. Такі заходи забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти дії із припинення водовідведення через несплату позивачкою нарахувань за понаднормативні скиди стічних вод (правомірність проведення яких (нарахувань) є предметом спору у цій справі), мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивачки, а отже, як установив суд першої інстанції, невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона і звернулася до суду. При цьому того, що обраний позивачкою вид забезпечення позову у наведеному випадку призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача чи інших осіб, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку не установили.

Отже, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовляючи позивачці у задоволенні заяви про забезпечення позову, обмежився застереженням, що вжиті заходи забезпечення позову не співвідносяться з предметом позову, однак всупереч вимогам процесуального законодавства суд таких своїх висновків не мотивував. Водночас у постанові суд лише зауважив, що позивачка у разі сплати додатково нарахованої плати за скид стічних вод із перевищенням концентрації забруднюючих речовин у сумі 131 988,10 грн, матиме можливість безперешкодно користуватися послугами водовідведення під час здійснення господарської діяльності, а у випадку визнання місцевим господарським судом такого нарахування незаконним - за домовленістю із відповідачем у справі врахувати цю суму в рахунок оплати майбутніх послуг з водовідведення або вимагати її повернення на власний рахунок. Проте апеляційний господарський суд при цьому не взяв до уваги, що звертаючись із позовом у цій справі, позивачка саме і акцентувала неправомірність здійсненого відповідачем нарахування зазначеної плати за скид стічних вод, а також необхідність у цьому випадку вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві обмежувати водовідведення об`єкта господарської діяльності ФОП. До того ж поза увагою суду залишилося і те, що судове рішення за змістом положень процесуального законодавства не може ґрунтуватися на припущеннях та залежати від настання або ненастання певних обставин.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Зважаючи на викладене, висновки апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є неправомірними.

5.2. Отже, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, а саме положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, що згідно зі статтею 312 зазначеного Кодексу є підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі. Водночас ухвалу місцевого господарського суду у цій справі суд апеляційної інстанції скасував за відсутності визначених у статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстав, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією і зазначеної норми процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведене, викладені у касаційній скарзі доводи щодо незаконності оскарженої у справі постанови отримали підтвердження та є підставою для скасування цієї постанови і залишення в силі ухвали господарського суду першої інстанції, у зв`язку з чим зазначені у відзиві на касаційну скаргу аргументи відповідача про протилежне колегія суддів відхиляє.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі № 916/3147/19 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Дергачьової Віри Олександрівни задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 916/3147/19 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак