Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.06.2020 року у справі №910/17709/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 910/17709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" (далі-Товариство)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (головуючий Мальченко А. О., судді: Агрікова О. В. і Чорногуз М. Г. )

за позовом Товариства

до Установи "28 Управління начальника робіт" (далі - Установа)

про стягнення 1 036 899,32 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України (далі - Міністерство).

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Установи 1 036 899,32 грн, з яких: 806769,09 грн. заборгованість по оплаті за оренду машин та механізмів відповідно до договору від 03.10.2016,45927,44 грн - 3% річних та 184202,79 грн збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2019 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Установи на користь Товариства 806 769,09 грн основного боргу, 45 927,44 грн 3% річних, 184202,79 збитків від інфляції та 15553,49 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У подальшому Міністерством було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/17709/18 у зв'язку з об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення господарської справи №910/4504/19 за позовом Установи до Товариства про визнання недійсним договору оренди машин і механізмів від 03.10.2016 та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 345970,42 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №910/17709/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4504/19.

Оскільки від Товариства надійшло клопотання про поновлення провадження у цій справі у зв'язку з усуненням обставини, що зумовила його зупинення, апеляційний господарський суд ухвалою від 24.02.2020 поновив провадження у справі №910/17709/18 та призначив апеляційну скаргу Міністерства до розгляду.

У судовому засіданні представник Установи подав клопотання про зупинення провадження у цій справі, яке мотивоване тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі №910/4626/20 за позовом Установи до Товариства про визнання договору недійсним, з'ясування обставин в якій може суттєво вплинути на розгляд даної справи та прийняття обгрунтованого, законного рішення.

Оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 провадження у справі № 910/17709/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4626/20.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказані справи є взаємопов'язані, оскільки предметом розгляду справи №910/4626/20 є питання про визнання недійсним договору оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016, а у справі № 910/17709/18 - стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вищевказаним договором оренди.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.05.2020, Товариство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- зупинення провадження у справі № 910/17709/18 до вирішення справи № 910/4626/20 призводить до затягування судового процесу та позбавляє учасників справи можливості оперативно захистити свої порушені або оспорювані права та інтереси, є неправомірним, суперечить вимогам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини;

- суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам законодавства, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів щодо неможливості оцінити певні конкретні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах цієї справи доказів, а також не навів, які саме факти у справі №910/4626/20 матимуть преюдиційне значення для вирішення даної справи;

- наявність ухвали про відкриття провадження у справі №910/4626/20 за позовом Установи до Товариства про визнання договору недійсним не свідчить про неможливість розгляду даної справи, враховуючи, що господарський суд міста Києва у рішенні від 25.11.2019 зі справи №910/4504/19, до набрання законної сили якого апеляційний господарський суд вже зупиняв провадження у цій справі, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016, у зв'язку з чим відсутня необхідність встановлювати ці факти знову.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.07.2020 № 29.3-02/1180 у зв'язку з відпусткою судді Львова Б. Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/17709/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.

В. (головуючий), Бенедисюк І. М. і Селіваненко В. П.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Аргументуючи підстави зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, предметом розгляду справи №910/4226/20 є питання про визнання недійсним договору оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016, а у справі №910/17709/18 - стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним договором, тобто вказані справи є взаємопов'язаними.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції Касаційний господарський суд не може погодитись, оскільки суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали, що оскаржується, обмежився лише встановленням факту пов'язаності справи № 910/4226/20 з даною справою. Між тим для правильного застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України він мав встановити саме неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, тоді як таких відомостей ухвала не містить.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через: обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок її непідвідомчості; обмеженість предметом позову; неможливість розгляду тотожної справи у зв'язку з певною черговістю розгляду вимог тощо.

Судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, як саме розгляд справи № 910/4626/20 унеможливлює розгляд справи №910/17709/18, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору, та як саме встановлені у справі 910/4626/20 обставини вплинуть на оцінку доказів у цій справі.

Сама лише взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду апеляційної скарги Міністерства у справі № 910/17709/18.

Отже, оскаржувана ухвала від 13.05.2020 не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4626/20, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Близька за змістом правова позиція викладена в низці постанов Верховного Суду, зокрема від 25.05.2018 зі справи № 910/31771/18, від 03.04.2019 зі справи №909/621/17, від 02.06.2020 зі справи №910/6674/19.

Водночас, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Наведеного судом апеляційної інстанції враховано не було, тому, зупинивши провадження в цій справі, суд порушив право сторін на розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на викладене оскаржувана ухвала апеляційної інстанції постановлена з порушенням пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України є підставою для скасування цієї ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що, оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а зупинення провадження стало наслідком розгляду клопотання відповідача, то згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача у справі.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 316 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 910/17709/18 скасувати.

3. Справу №910/17709/18 передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

4. Стягнути з Установи "28 Управління начальника робіт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" 2 102,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко