Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.11.2019 року у справі №922/808/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/808/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кузьменка В.С. (адвокат),

відповідача - не заявився,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Слобожанський Альянс?

на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 (суддя Сальнікова Г. І.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (колегія суддів: Гетьман Р. А., Россолов В. В., Тихий П. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства ?Племінний завод ?Червоний Велетень?

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Слобожанський Альянс?,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухомо майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович,

2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство ?Племінний завод "Червоний велетень" (далі - ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (далі - ТОВ "Слобожанський Альянс") про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2018, індексний номер 43074278, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (далі - державний реєстратор) Штефаном Олександром Анатолійовичем.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно уклав і подав для реєстрації договір оренди землі від 06.08.2018, а державний реєстратор Штефан О. А., у свою чергу, неправомірно зареєстрував такий договір, чим порушено законні права та інтереси позивача, тобто державний реєстратор здійснив подвійну реєстрацію права оренди за відповідачем - ТОВ "Слобожанський Альянс" на земельну ділянку, яка перебуває в правомірному користуванні (оренді) позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, позов задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2018 індексний номер 43074278, прийняте державним реєстратором Штефаном О. А.

4. Судові рішення аргументовано тим, що державний реєстратор Штефан О. А., приймаючи оспорюване рішення, порушив вимоги чинного законодавства, зокрема положення Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952-IV) щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Слобожанський Альянс" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає про неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статті 10 Закону № 1952-IV, наголошує, що:

1) позивач не надав належних і достатніх доказів того, що станом на дату укладення договору оренди землі власника із ТОВ "Слобожанський Альянс" (06.08.2018) та на дату реєстрації права оренди за договором (19.09.2018) договір, укладений власником земельної ділянки із ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень", був чинним, не був припиненим (розірваним) сторонами тощо;

2) обов`язку державного реєстратора звертатися у кожному конкретному випадку до органів, що здійснювали реєстрацію до 01.01.2013, за інформацією про наявність чи відсутність державної реєстрації, не передбачено нормами Закону № 1952-IV;

3) оскаржуване позивачем рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже вичерпало свою дію, а тому у разі його скасування не відбудеться нівелювання негативних наслідків для позивача, отже такий спосіб захисту є неефективним;

4) суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що спір стосовно реєстраційних дій виник на підставі укладеного між відповідачем і третьою особою договору оренди спірної земельної ділянки від 06.08.2018, питання щодо правомірності укладення та виконання якого суди належним чином не проаналізовали.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" просить залишити цю скаргу без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 06.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Племінний завод "Червоний Велетень" (перейменовано на ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень"; орендар) і ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,1698 га, кадастровий номер 6321780500:02:000:0999, розташовану на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області (пункт 1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1698 га, у тому числі сіножаті 0,1698 га (пункт 2);

- на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна чи інших об`єктів інфраструктури; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2012 становить 538,00 грн (пункти 3, 5);

- договір укладено терміном на 10 років (пункт 8);

- орендна плата у грошовому виразі становить 26,90 грн (пункт 9);

- передача земельних ділянок орендареві здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі (пункт 20);

- договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43).

9. Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 07.09.2012 № 632178054001100.

10. За актом приймання-передачі від 06.08.2012 орендодавець в особі ОСОБА_2 передав, а орендар в особі ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" прийняв земельну ділянку площею 0,1698 га, кадастровий номер 6321780500:02:000:0999.

11. Згідно з інформацією Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області (лист від 06.02.2019 № 64/111-19) станом на 29.12.2012 відповідно до Книги реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок, зокрема, між зазначеними у переліку громадянами (у тому числі ОСОБА_1 ) та Публічним акціонерним товариством "Племінний завод "Червоний Велетень" (перейменовано на ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень") укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321780500:02:000:0999, а інших записів про зміну або припинення цього договору немає.

Аналогічну інформацію надало Головне управлінням Держгеокадастру у Харківській області (лист від 06.02.2019 № 32-20-11-1036/0/19-19).

12. Обґрунтовуючи позов, позивач наголосив, що 24.01.2019 під час перевірки інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що державний реєстратор Штефан О. А. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано інше речове право: право оренди на земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача, в тому числі на підставі договору оренди земельної ділянки, за новим орендарем (ТОВ "Слобожанський Альянс" (код ЄДРПОУ 41605650), а саме 06.08.2018 укладено договір, а 19.09.2018 прийнято рішення № 43074278 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321780500:02:000:0999, площею 0,1698 га (дата державної реєстрації права оренди - 13.09.2018; строк оренди - до 13.09.2025).

13. Отже, позивач наполягає, що відповідач неправомірно уклав і подав для реєстрації відповідний договір оренди землі, а державний реєстратор Штефан О. А., у свою чергу, неправомірно зареєстрував такий договір, чим порушено законні права та інтереси позивача, тобто державний реєстратор здійснив подвійну реєстрацію права оренди за ТОВ "Слобожанський Альянс" (код ЄДРПОУ 41605650) на земельну ділянку, яка перебуває у правомірному користуванні (оренді) позивача.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з огляду на таке.

15. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

16. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

17. За змістом частини 1 статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

18. Для забезпечення якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

19. Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що спір необхідно розглядати в порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

20. За змістом пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

21. Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

23. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є третя особа - ОСОБА_1 (фізична особа).

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання Верховного Суду, є помилковим, спростовується змістом позовної заяви, за змістом якої наявні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

24. У позовній заяві ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" акцентувало, що перебуває у договірних відносинах із фізичною особою - власником земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного 06.08.2012 (дата державної реєстрації - 07.09.2012), строком на 10 років, та є орендарем зазначеної земельної ділянки.

25. Однак 24.01.2019 позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цієї самої земельної ділянки за ТОВ "Слобожанський Альянс" на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора.

26. Позивач зазначив, що Штефан О. А. як державний реєстратор не дослідив інформації про речові права, які виникли до 01.01.2013, відповідно до вимог Закону № 1952-ІV.

27. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

28. Цивільні права та інтереси суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

29. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

30. Згідно з частинами 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

31. Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

32. Статтею 125 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

33. За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV).

34. Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

35. Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом № 1952-ІV.

36. Згідно зі статтею 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

37. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1952-ІV, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

38. У розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" установлено, що до 01.01.2013 державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

39. Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

40. Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

41. Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди з іншим орендарем (ТОВ "Слобожанський Альянс"), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки), яка у цій справі є третьою особою, на той час не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

42. Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки (третя особа) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

43. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

44. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

45. Так, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі № 922/808/19.

46. Колегія суддів не надає оцінки доводам сторін, викладеним у касаційній скарзі та відзиві на неї, оскільки згідно з частиною 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

48. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ "Слобожанський Альянс" необхідно частково задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити.

Розподіл судових витрат

49. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Слобожанський Альянс? задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 922/808/19 скасувати.

Провадження у справі Господарського суду Харківської області № 922/808/19 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков