Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.08.2025 року у справі №910/11212/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11212/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

«С.Енерджі-Кіровоград» - Сидоренко Є.О.,

Державного підприємства «Гарантований покупець» - Франюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (у складі колегії суддів: Демидова А.М. (головуючий), Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.),

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (у складі колегії суддів: Демидова А.М. (головуючий), Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 (суддя Ковтун С.А.)

у справі № 910/11212/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Кіровоград»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 9 597 997,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Кіровоград» (далі - ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград») звернулося до суду з позовом до Держаного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») про стягнення 11 655 562,74 грн, з яких 11 234 732,43 грн боргу, 90 410,33 грн 3 % річних та 330 419,98 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 13.12.2019 № 1278/01 у частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем електричної енергії.

11.10.2024 та 07.11.2024 позивач подав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» 9 016 707,78 грн боргу, 83 906,30 грн 3% річних, 277 357,79 грн інфляційних втрат, 140 669,58 грн судового збору. Закрито провадження в частині стягнення 160 459,69 грн. Повернуто ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» з Державного бюджету України 33 270,37 грн судового збору. Відмовлено в частині стягнення 6 504,03 грн 3 % річних, 53 062,19 грн інфляційних втрат.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 заяву ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині в задоволенні заяви ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, у травні 2025 року ДП «Гарантований покупець» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11212/24 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2025.

05.08.2025 ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» через систему «Електронний суд» подало заяву про відкладення розгляду касаційної скарги ДП «Гарантований покупець» у зв`язку з перебуванням представника позивача адвоката Сидоренко Є.О. на лікарняному.

06.08.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.08.2025.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» є суб`єктом господарювання з виробництва електричної енергії і здійснює цю діяльність на підставі відповідної ліцензії, виданої за рішенням (постановою) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Відповідно до умов договору від 13.12.2019 № 1278/01 (у редакції додаткової угоди від 20.03.2020 № 579/01/20), укладеного між ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» (виробник за «зеленим» тарифом), останній взяв на себе зобов`язання продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок від 26.04.2019 № 641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок від 13.12.2019 № 2804).

Згідно з пунктом 2.4 договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку від 26.04.2019 № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку від 13.12.2019 № 2804 у разі, якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку від 26.04.2019 № 641 або глави 6 Порядку від 13.12.2019 № 2804 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5).

Пунктом 3.1 договору визначено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку від 26.04.2019 № 641 або глави 5 Порядку від 13.12.2019 № 2804 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку від 26.04.2019 № 641 або глави 4 Порядку від 13.12.2019 № 2804.

Додатковою угодою № 207/01/21 від 04.02.2021 договір доповнено пунктом 1.2, за змістом якого за цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 № 641 або Порядку від 13.12.2019 № 2804.

Згідно з пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 207/01/21 від 04.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку від 26.04.2019 № 641 або главою 6 Порядку від 13.12.2019 № 2804.

Відповідно до пункту 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 1560/07/24 від 26.01.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку від 26.04.2019 № 641.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію, в тому числі у вересні-грудні 2022 року та в лютому-грудні 2023 року, що підтверджується підписаними сторонами двосторонніми актами купівлі-продажу електричної енергії.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 13.12.2019 № 1278/01 у частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем електричної енергії за «зеленим» тарифом у 2022, 2023 роках стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

У зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій також установили, що строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП), з посиланням на главу 10 Порядку від 26.04.2019 № 641 або главу 6 Порядку від 13.12.2019 № 2804.

НКРЕКП відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема:

- постановою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому та липні-вересні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 01.05.2024);

- постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2022 року, у березні-червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024);

- постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 23.05.2024).

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що позивач належним чином виконав умови договору в частині поставки відповідачу електричної енергії, тоді як відповідачем умови договору в частині оплати електричної енергії в повному обсязі не виконано. Оскільки Регулятор затвердив тарифи після 24.01.2024, то суд при вирішенні спору керувався редакцією Порядку від 26.04.2019 № 641 із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 24.01.2024 № 178. Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача утворився борг на суму 9 177 167,47 грн. Зважаючи на сплату відповідачем під час розгляду справи 160 459,69 грн боргу за квітень 2023 року, суд першої інстанції на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК закрив провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору, отже, за висновками суду, правомірним є задоволення позовних вимог у частині стягнення 9 016 707,78 грн основного боргу, 83 906,30 грн 3 % річних та 277 357,79 грн інфляційних втрат. Решта вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 6 504,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 53 062,19 грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим не підлягають задоволенню.

У поданій касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець» в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень послалося на те, зокрема, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. При цьому скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо застосування абз. 1 пункту 11.4 Глави 11 Порядку від 26.04.2019 № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 щодо обов`язку гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці у взаємозв`язку з положеннями абз. 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо права гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;

- щодо застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у взаємозв`язку з положеннями абз. 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 стосовно можливості покладення на гарантованого покупця відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат у разі наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;

- щодо застосування абз. 2 пункту 11.4 Глави 11 Порядку від 26.04.2019 № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 щодо врахування суми коштів, сплачених продавцю за «зеленим» тарифом, шляхом здійснення авансових платежів та суми коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Також скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору взагалі не надали оцінки доводам відповідача стосовно наявності у ДП «Гарантований покупець» права на підставі положень абз. 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, розмір якої перевищує розмір заявлених позовних вимог до відповідача. Суд апеляційної інстанції такі доводи залишив без належної правової оцінки чим порушив положення статті 238 ГПК.

У частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу, скаржник послався на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 23.01.2020 у справі № 300/941/19, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, стосовно необхідності підтвердження відповідними доказами наявності та розміру таких судових витрат.

Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626 627 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).

За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 13.12.2019 № 1278/01 у частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Суди встановили, що за умовами цього договору (зі змінами) позивач взяв на себе зобов`язання продавати, а відповідач - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 № 641.

Додатковою угодою № 207/01/21 від 04.02.2021 договір доповнено пунктом 1.2, за змістом якого за цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 № 641 або Порядку від 13.12.2019 № 2804.

Згідно з пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 207/01/21 від 04.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку від 26.04.2019 № 641 або главою 6 Порядку від 13.12.2019 № 2804.

Оскільки Регулятор затвердив тарифи після 24.01.2024, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при вирішенні спору необхідно керуватися редакцією Порядку від 26.04.2019 № 641 із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

Відповідно до пункту 11.4 Глави 11 Порядку від 26.04.2019 № 641 гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», у яку неодноразово вносилися зміни.

03.04.2024 НКРЕКП прийнято постанову № 652 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332», відповідно до якої: « 1. Абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викласти у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.».

ДП «Гарантований покупець» проти позову заперечило та зазначило про наявність у нього як гарантованого покупця права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої останнім частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення на підставі положень абз. 3 підпункту 12 (після внесення змін - підпункт 13) пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652). При цьому відповідач посилався на те, що позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця і вартості відхилення в розмірі 24 532 502,92 грн (т. 1 а.с. 126). Тобто, заборгованість позивача по небалансу електричної енергії, за твердженням ДП «Гарантований покупець», значно перевищує заборгованість відповідача з оплати поставленої позивачем електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Такі ж аргументи було наведено відповідачем в апеляційній скарзі, поданій до суду апеляційної інстанції, з посиланням на неврахування судом першої інстанції таких обставин.

Водночас у касаційній скарзі відповідач послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм права, щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

У справі, що розглядається, як суд першої інстанції, вирішуючи спір, так і суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції, зазначеним доводам відповідача в контексті умов договору, укладеного між сторонами, наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, та наявних у матеріалах справи доказів будь-якої правової оцінки не надали та в судових рішеннях не зазначили, чому такий аргумент не прийняли до уваги.

При цьому суди попередніх інстанцій у судових рішеннях взагалі не навели мотивів щодо можливості/неможливості у спірних правовідносинах реалізації відповідного права відповідача як гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із позивачем як продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення з огляду на доводи ДП «Гарантований покупець» щодо наявності у позивача значної заборгованості перед відповідачем з відшкодування вартості небалансу електричної енергії, а також не встановили, чи звертався відповідач до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди, чи наявні підстави для зменшення розміру боргу у цій справі на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також якими доказами такі обставини підтверджуються (відображення відповідного зменшення в обліку та актах звірки; які саме суми, за які періоди та згідно з якими актами відповідачем реалізовано право на зменшення рівня розрахунків).

Отже, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій за обставин належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, мали процесуальну можливість з огляду на предмет і підстави заявленого позову, заперечення проти нього, встановити наявність/відсутність підстав для реалізації права відповідача на зменшення рівня розрахунків із позивачем за «зеленим» тарифом, надати оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності (стаття 86 ГПК) і в залежності від встановленого - вирішити спір відповідно до закону.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що судами попередніх інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову за наведених у судових рішеннях обставин.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили наведені порушення норм процесуального права, не дослідили зібрані у справі докази й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення щодо вирішення спору по суті, а також постанова суду апеляційної інстанції про вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі № 910/11212/24 скасувати.

3. Справу № 910/11212/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко