Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 901/2027/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2018 (головуючий суддя Заєць Д.Г.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А. і Дідиченко М.А.), прийняті за наслідками розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" про видачу дубліката наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013

у справі № 901/2027/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Відповідач)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2013 у справі № 901/2027/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 604 992,00 грн. основного боргу, 29 28,84 грн. 3% річних за договором поставки від 20.06.2012 № 647, 128 412,00 грн. основного боргу, 20 68,66 грн. - 3% річних за договором поставки від 11.05.2012 № 433 та 14 768,03 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 7 322,11 грн. пені за договором поставки від 20.06.2012 № 647 та стягнення 5 171,66 грн. пені за договором поставки від 11.05.2012 № 433 відмовлено.

12.08.2013 на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2013 у справі № 901/2027/13 видано відповідний наказ.

Позивач звернувся до господарського суду Київської області із заявою про видачу дубліката наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/2027/13 від 12.08.2013, згідно з якою Позивач просив суд видати дублікат наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/2027/13 від 12.08.2013.

Заява обґрунтована тим, що оригінал наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/2027/13 від 12.08.2013 було втрачено Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС), що підтверджується листом від 18.10.2017 № дв/32 та довідкою від 20.10.2017 № дв/32 ВДВС.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018, заяву Позивача про видачу дубліката наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 задоволено. Видано дублікат наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/2027/13 від 12.08.2013 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 604 992,00 грн. основного боргу, 29 28,84 грн. 3% річних за договором поставки від 20.06.2012 № 647, 128 412,00 грн. основного боргу, 20 68,66 грн. - 3% річних за договором поставки від 11.05.2012 № 433 та 14 768,03 грн. судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що доданими до заяви доказами доведено втрату наказу ВДВС та непропущенням Позивачем строку для пред'явлення наказу до виконання.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- Позивачем було подано до суду заяву про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

- оригінал наказу було втрачено з дати початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, тобто з 20.02.2014;

- судом апеляційної інстанції було безпідставно відхилено клопотання Відповідача про виклик і допит як свідка ОСОБА_5 - директора Позивача, а також клопотання про винесення окремої ухвали за наявними ознаками складання службовими особами ВДВС завідомо неправдивих офіційних документів (довідки від 20.10.2017 № дв/32 та листа від 18.10.2017 № дв/32) та ознаками втручання службових осіб ВДВС у роботу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Від Позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Центральним відділом Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим відкрито виконавче провадження № 39610222 з виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим 12.08.2013 у справі № 901/2027/13, що підтверджується постановою від 04.09.2013 про відкриття виконавчого провадження.

Територія Автономної Республіки Крим з 20.02.2014 визначається тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Із настанням вказаної дати на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим діяльність державних органів, утворених відповідно до Конституції і Законів України, є неможливою.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на вказані норми Закону, акти (рішення, документи), видані виконавчими органами Російської Федерації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з виконання наказу суду, виданого на виконання рішення у даній справі, були б недійсними і не створювали б правових наслідків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що стягувачем (Позивачем) 07.12.2015 подано заяву від 03.12.2015 вх. № 001-2/206 до ВДВС про відновлення виконавчого провадження № 39610222 (відкритого Центральним ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції) з оригіналом наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі №901/2027/13.

У подальшому, а саме 29.09.2017 стягувач звернувся до ВДВС з листом № 2359, в якому просив повідомити інформацію щодо стану виконавчого провадження № 39610222.

Листом від 18.10.2017 № дв/32 ВДВС повідомив, що перевіркою журналу реєстрації загальної кореспонденції ВДВС встановлено, що 07.12.2015 до ВДВС стягувачем подано заяву про відновлення виконавчого провадження разом із оригіналом виконавчого документа. Працівником підрозділу з обліку і доставки документів ВДВС зазначену заяву стягувача передано державному виконавцю Козловському Г.В. Проте згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 18.10.2017 зазначений виконавчий документ на виконанні у ВДВС не перебуває. Відібрати пояснення у державного виконавця Козловського Г.В. з приводу місцезнаходження виконавчого документа не уявляється за можливе через звільнення останнього із займаної посади. У зв'язку з викладеним стягувачу запропоновано звернутись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

Крім того, ВДВС 20.10.2017 видано довідку, в якій зазначено ті ж обставини, що і у листі, та вказано, що виконавчий документ є втраченим.

Також судами встановлено, що відповідно до інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України наказ у справі від 12.08.2013 № 901/2027/13 прийнятий до виконання та відкрито виконавче провадження.

Враховуючи втрату ВДВС наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі № 901/2027/13, про що Позивач дізнався лише з листа ВДВС від 18.10.2017, він звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу його дубліката.

Відповідно до пункту 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Судами встановлено, що стягувач звертався до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, за якою державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39610222, однак судам не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про завершення виконавчого провадження № 39610222, відкритого на примусове виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/2027/13, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є перерваним, а тому строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання не сплинув.

Також судами визнано помилковою позицію Відповідача стосовно того, що строк пред'явлення вказаного виконавчого документу до виконання після переривання (тобто після звернення стягувача до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим) встановлюється з дня визнання території Автономної Республіки Крим тимчасово окупованою, а саме з 20.02.2014, оскільки вказаний строк пред'явлення документа до виконання було перервано лише пред'явленням виконавчого документа до виконання до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим. Повторно перебіг вказаного строку не розпочався з огляду на незавершення виконавчого провадження та перебування наказу на виконанні у Центральному відділі Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, а згодом подання його до ВДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Посилання Відповідача на те, що оригінал вказаного наказу було втрачено з дати початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, тобто з 20.02.2014, були відхилені судами, оскільки листом від 18.10.2017 № дв/32 ВДВС підтверджується подання стягувачем до ВДВС оригіналу зазначеного наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі № 901/2027/13, а зворотного належними доказами не доведено.

Що ж до доводів Відповідача про те, що згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, наказ від 12.08.2013 у справі № 901/2027/13 прийнятий до виконання Центральним відділом Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим та відкрито виконавче провадження та має статус - "зупинено", що, на думку Відповідача, свідчить про неповернення стягувачу наказу та, відповідно, неможливість у зв'язку з цим його пред'явлення в подальшому до ВДВС, то судами встановлено, що подання Позивачем оригіналу наказу до ВДВС підтверджено листом та довідкою ВДВС, згідно з якими стягувачем подано заяву про відновлення виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа. Працівником підрозділу з обліку і доставки документів ВДВС зазначену заяву стягувача передано державному виконавцю Козловському Г.В., після чого і було встановлено втрату вказаного виконавчого документа.

Також суди дійшли висновку, що перебування виконавчого провадження у статусі "зупинено", навпаки, виключає можливість висновку про закінчення строку з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, враховуючи втрату ВДВС наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі № 901/2027/13 та з огляду на те, що строк пред'явлення його до виконання на момент подання заяви про видачу дубліката наказу не сплив, суди дійшли висновку про обґрунтованість заяви Позивача та її задоволення.

Крім того, судами зазначено, що згідно із статтею 129-1 Конституції України, статтею 326 ГПК України та частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009 роз'яснено, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Також Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Що ж до заявленого Відповідачем клопотання про виклик та допит свідка, то апеляційним судам встановлено, що відповідно до частини першої статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Згідно з частиною першою статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Правовий аналіз наведених положень ГПК України свідчить про те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Водночас будь-які заяви свідка у матеріалах даної справи відсутні.

Частиною першою статті 87 ГПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

При цьому згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тобто для доведення обґрунтованості своєї позиції Відповідач не був позбавлений права на подання відповідних доказів, але не вжив заходів для отримання письмових доказів, які б могли вплинути на розгляд по суті заяви про видачу дубліката наказу, і подачі їх до суду.

З огляду на викладене апеляційним судом було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про виклик і допит як свідка ОСОБА_5 - директора Позивача.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали про повідомлення органів досудового розслідування про ознаки кримінального правопорушення, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (частина 3 вказаної статті).

При цьому при розгляді апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2018 про задоволення заяви Позивача про видачу дубліката наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі № 901/2027/13 апеляційним судом не встановлено у діях службових осіб ВДВС ознак кримінального правопорушення.

Водночас суд зазначив, що у разі, якщо Відповідач вважає наявними ознаки саме кримінального правопорушення у діях службових осіб ВДВС, то він не позбавлений права самостійно звернутися до органу досудового розслідування з відповідним повідомленням.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: Позивачем було подано до суду заяву про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання; оригінал наказу було втрачено з дати початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, тобто з 20.02.2014; судом апеляційної інстанції було безпідставно відхилено клопотання Відповідача про виклик і допит як свідка ОСОБА_5 - директора Позивача, а також клопотання про постановлення окремої ухвали за наявними ознаками складання службовими особами ВДВС завідомо неправдивих офіційних документів (довідки від 20.10.2017 № дв/32 та листа від 18.10.2017 № дв/32) та ознаками втручання службових осіб ВДВС у роботу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 901/2027/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко