Історія справи

Постанова КГС ВП від 25.01.2022 року у справі №910/12821/20
Постанова КГС ВП від 13.01.2022 року у справі №910/12821/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12821/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Волощук П.Ю. (адвокат),

відповідача - Карачун Н.М. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021,

за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про розірвання договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 №14/1289/04.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (далі - АТ "Житомиргаз", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про розірвання договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 №14/1289/04 (далі - договір) з 13.07.2020 включно.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір припинив свою дію з 13.07.2020 у зв`язку з заявою позивача про його припинення відповідно до положень пункту 10.5 договору. Поряд з тим відповідачем факт припинення договору не визнається.

1.3. Так, звертаючись до суду з позовом, АТ "Житомиргаз" вказувало, що відповідно до положень пункту 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Позивач вказував, що 03.08.2020 звернувся до відповідача з заявою №100007.2-Сл-9425-0820 про припинення дії договору. У вказаній заяві позивач зазначив таке: беручи до уваги зміст пункту 10.5 цього договору, останній припинив свою дію з 13.07.2020 включно і не продовжується (пролонгується на майбутнє, незалежно від моменту отримання цієї заяви). До вказаної заяви позивач також долучив додаткову угоду від 03.08.2020 про припинення договору та акт приймання-передачі підвідного газопроводу (предмета оренди).

1.4. Натомість, відповідач у відповідь на заяву листом від 13.08.2020 №50/11-456 повідомив позивача, що оскільки АТ "Житомиргаз" після 17.07.2020 користується орендованим майном, то, відповідно, такий договір вважається діючим та продовженим на новий строк, а тому правові підстави для визнання договору припиненим у сторін відсутні.

1.5. За твердженням позивача, такі дії відповідача є неправомірними, суперечать умовам договору та свідчать про зловживання відповідачем своїм правом.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2021 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (колегія суддів: Сулім В.В., Буравльов С.І., Коротун О.М.), позов задоволено частково. Розірвано договір оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 №14/1289/04 з 16.07.2020 включно. Стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Житомиргаз" 2 102,00 грн судового збору.

2.2. Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням на обставини, встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі №910/15494/18, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 10.09.2019, зокрема, факт продовження дії договору з 25.07.2018 на 360 днів до 20.07.2019 включно. Отже, з огляду на положення пункту 10.1 договору та встановлений рішеннями судів факт продовження терміну дії договору до 20.07.2019 включно, суди дійшли висновку, що спірний договір був продовжений на той самий строк, тобто на 360 днів - до 15.07.2020.

2.3. Так, суди попередніх інстанцій встановивши факт продовження дії договору до 15.07.2020 та встановивши обставини звернення позивача до відповідача з пропозицією про зміну чи розірвання договору (заява позивача від 03.08.2020 №100007.2-Сл-9425-0820 про припинення дії договору), дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання договору в судовому порядку. Зокрема, за висновками судів, враховуючи факт звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, посилання АТ "Житомиргаз" на статтю 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є безпідставними. Поряд з тим суди оцінивши положення пункту 10.5 договору та заяву позивача від 03.08.2020 №100007.2-Сл-9425-0820 дійшли висновку про наявність підстав для розірвання договору з 16.07.2020 включно.

2.4. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору, суд апеляційної інстанції також вказував про те, що оскільки експлуатація газорозподільної системи та її об`єктів здійснюється не в інтересах позивача, а в інтересах споживачів природного газу (саме для забезпечення розподілу природного газу споживачам, які підключені) доводи відповідача про обов`язок позивача припинити газопостачання даним газопроводом та здійснити його консервацію з метою недопущення виникнення на ньому аварійних та надзвичайних ситуацій є безпідставними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 зі справи №910/12821/20; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.2. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.3. За твердженням скаржника, суди не врахували, що в силу положень статей 5, 8, 10 Закону України "Про природні монополії" свобода дій позивача та відповідача, як суб`єктів природних монополій з транспортування та розподілу природного газу трубопроводами, є обмеженою державою для досягнення суспільних інтересів.

4.1.4. Зокрема, суди не надали оцінки тому, що індивідуально визначеним майном, переданим в оренду за договором, є підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області загальною довжиною 13 190,00 м. (через вказаний газопровід отримують природний газ три населені пункти Житомирської області: село Гулянка, село Бондарівка, село Горщик. Підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області є безальтернативним засобом переміщення природного газу до таких населених пунктів, а тому виведення цього об`єкта з експлуатації призведе до припинення газопостачання до них.

4.1.5. Ухвалюючи рішення про розірвання договору суди не надали оцінки доводам відповідача, що АТ "Житомиргаз" є єдиним ліцензованим оператором газорозподільної системи на території Житомирської області. За твердженням скаржника, у разі розірвання спірного договору, позивач як Оператор ГРМ, втрачає правові підстави для користування підвідним газопроводом до села Гулянка Коростенського району Житомирської області. Суди також не урахували, що позивач на даний час продовжує використовувати вказаний підвідний газопровід для здійснення власної господарської діяльності з розподілу природного газу споживачам. Використання підвідного газопроводу позивачем, на думку скаржника, свідчить або про продовження дії договору, або про порушення права власності відповідача, внаслідок такого безпідставного використання позивачем чужого майна. Наведене також свідчить про порушення позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови).

4.1.6. Суди також належним чином не дослідили та не надали оцінки фактам, викладеним у листі ТОВ "Оператор ГТС України" від 02.09.2020 №ТОВВИХ-20-9998, наданому відповідачу на його запит щодо звернень позивача у період липень - серпень 2020 року з приводу припинення транспортування обсягів природного газу чи їх суттєвого зменшення по об`єкту газорозподільних систем (підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області - предмет договору оренди), власником яких є відповідач. Поряд з тим зазначені обставини також свідчать про те, що позивач продовжує використовувати газопроводи, власником яких є відповідач, для здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу та отримання прибутку.

4.1.7. Окрім того, на думку скаржника, суди залишили поза увагою, що позивачем не виконано вимоги пункту 5.7 договору яким передбачено, що у разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути протягом 5 робочих днів орендодавцю орендоване майно.

4.1.8. На думку скаржника, саме обов`язки суб`єктів природних монополій, покладені на позивача статтею 10 Закону України "Про природні монополії", і є перешкодою для розірвання договору оренди газопроводів на підставі статей 651, 652 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та статті 188 ГК України.

4.1.9. У касаційній скарзі відповідач вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "щодо обов`язків суб`єктів природних монополій, невиконання яких тягне за собою порушення Ліцензійних умов".

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. АТ "Житомиргаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про те, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалені на підставі встановлених фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. У жовтні 2004 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", правонаступником якого є позивач (орендар) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на даний час АТ "НАК "Нафтогаз України" (орендодавець) було укладено договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1289/04 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведено у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 351 952,82 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Житомирської області та отримання на цій основі прибутку.

5.2. Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

5.3. Пунктом 2.4 договору визначено, що у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

5.4. Обов`язок зі складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 договору).

5.5. Згідно з пунктом 10.1 договору, останній укладений строком на 360 днів, що діє з 01.10.2004 до 25.09.2005 включно.

5.6. Пунктом 10.5. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

5.7. Судами встановлено, що 03.08.2020 АТ "Житомиргаз" звернулося до відповідача із заявою №100007.2-Сл-9425-0820 про припинення дії договору, в якій зазначило, що беручи до уваги зміст пункту 10.5 цього договору, він припинив дію з 13.07.2020 включно і не продовжується (пролонгується на майбутнє, незалежно від моменту отримання цієї заяви). До вказаної заяви позивач також долучив додаткову угоду від 03.08.2020 про припинення договору та акт приймання-передачі підвідного газопроводу.

5.8. Як встановили суди попередніх інстанції, відповідач у свою чергу надав позивачу відповідь (лист від 13.08.2020 №50/11-456) та зазначив, що оскільки АТ "Житомиргаз" продовжує використовувати орендоване майно для проведення своєї виробничої діяльності, такий правочин вважається діючим та продовженим на новий строк, у зв`язку з чим підлягають поверненню без підпису акти приймання-передачі і додаткова угода про припинення дії договору.

5.9. Підставою для звернення до суду з позовом у даній справі стало те, що позивач вважає дії АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо непідписання акта приймання-передачі орендованого майна та додаткової угоди про припинення дії договору неправомірними. На думку позивача такі дії відповідача є зловживанням своїм правом, яке полягає у невиконанні положень пункту 2.4 договору, а позиція відповідача щодо не вчинення АТ "Житомиргаз" "конкретних дій" щодо безпосереднього і фактичного повернення орендованого майна є такою, що суперечить умовам договору. Крім того, за твердженням позивача, предмет договору - підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області загальною довжиною 13 190,00 м. на момент передачі в оренду за договором вже був діючим і його було введено в експлуатацію, а відтак, повернення орендованого майна в будь-якій іншій формі, аніж в тій, що було передано в оренду, є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.3. Так, в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок суду про наявність передбачених частиною першою статті 651 ЦК України та статтею 188 ГК України підстав для розірвання договору оренди газопроводів та споруд на них з 16.07.2020.

6.4. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

6.5. Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

6.6. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

6.7. Частинами першою, шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.8. Господарський кодекс України не встановлює спеціального правила щодо моменту укладення договору оренду, тому застосовуються приписи Цивільного кодексу України.

6.9. Відповідно до частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

6.10. Отже, з системного аналізу вказаних норм Цивільного та Господарського кодексів України вбачається, що договір вважається укладеним з моменту передачі об`єкта оренди орендареві.

6.11. Суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 10.1 договору сторонами узгоджено, що договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.10.2004 до 25.09.2005 включно. Факт передачі предмету договору в оренду 01.10.2004 визнається сторонами, іншого також не встановлено попередніми судовими інстанціями.

6.12. Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

6.13. За умовами пункту 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

6.14. Як встановлено судами попередніх інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі №910/15494/18, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 10.09.2019 року встановлено, що враховуючи відсутність заяв сторін про припинення договору протягом одного місяця з 25.07.2018, укладений між сторонами договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1289/04 був продовжений на той самий термін, тобто на 360 днів, до 20.07.2019.

6.15. Урахувавши положення пункту 10.5 договору та встановивши відсутність будь-яких заяв сторін договору щодо припинення його дії після 20.07.2019 суди дійшли висновку, що в подальшому також дію договору було продовжено до на той самий строк - до 15.07.2020 (21.07.2019 + 360 днів = 15.07.2020).

6.16. Частиною другою статті 291 ГК України, зокрема встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

6.17. Частиною першою статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

6.18. Згідно з частиною четвертою статті 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

6.19. Як свідчать матеріали справи 03.08.2020 позивач направив відповідачу заяву №100007.2-Сл-9425-0820 про припинення дії договору з 13.07.2020, долучивши до зазначеного листа додаткову угоду від 03.08.2020 про припинення договору та акт приймання-передачі підвідного газопроводу.

6.20. Такі обставини, встановлені судами вказують на те, що позивач, протягом місяця після закінчення строку дії цього договору надіслав лист відповідачеві з повідомленнями про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини.

6.21. Приймаючи рішення у справі про розірвання договору суди виходили із того, що в силу положень пункту 10.5 договору та частини четвертої статті 283 ГК України у зв`язку із наявною заявою позивача від 03.08.2020 №100007.2-Сл-9425-0820 договір є розірваним з 16.07.2020 включно.

6.22. Поряд з тим, колегія суддів зазначає про передчасність таких висновків з огляду на таке.

6.23. Так, у даній справі причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для: розірвання договору оренди газопроводів та споруд на них з 16.07.2020 в судовому порядку, і за твердженням позивача, саме у зв`язку з безпідставним невизнанням відповідачем факту припинення цього договору.

6.24. Колегія суддів зазначає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

6.25. Суд виходить із того, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині четвертій статті 284 ГК України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

6.26. Зокрема, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що позивач у встановлений пунктом 5.7 договору строк, орендоване майно відповідачу не повернув та продовжує його використовувати для здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу та отримання прибутку. На підтвердження даних обставин відповідач посилався також на лист ТОВ "Оператор ГТС України" від 02.09.2020 №ТОВВИХ-20-9998, який направлений відповідачу на його запит щодо звернень позивача з приводу припинення транспортування обсягів природного газу по об`єктах газорозподільних систем, власником яких є відповідач, за період липень - серпень 2020 позивач не звертався.

6.27. Пунктом 5.7 вказаного договору передбачено, що у разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути протягом 5 робочих днів орендодавцю орендоване майно.

6.28. Пунктом 2.4 договору також визначено, що у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обов`язок зі складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 договору).

6.29. Отже, на думку Суду, у даному спорі (розірвання договору оренди) встановленню підлягають обставини щодо припинення/продовження дії договору оренди та, відповідно, обставини щодо відповідності/невідповідності дій сторін положенням умов договору, зокрема, і відповідача в частині дій щодо непідписання акта приймання-передачі орендованого майна та додаткової угоди про припинення дії договору.

6.30. Суд наголошує, що відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.31. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що наведених положень статті 236 ГПК України суди попередніх інстанцій не дотримались.

6.32. Зокрема, розглядаючи спір суди не звернули належної уваги на те, що предметом договору є окреме індивідуально визначене майно, а саме: підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області загальною довжиною 13 190,00 м. Яке відповідно до змісту пункту 1.1 договору передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Житомирської області та отримання на цій основі прибутку.

6.33. Отже, суди приймаючи рішення залишили поза увагою, що у даній справі спірні правовідносини стосуються майна (підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області загальною довжиною 13 190,00 м.), яке використовувалось АТ "Житомиргаз" метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Житомирської області.

6.34. Поряд з тим, у контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, колегія суддів наголошує, що з`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити не лише з умов договору, його буквального і логічного змісту, а й з намірів сторін щодо яких виник спір. При цьому, має бути враховано, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

6.35. Тобто, як свідчать матеріали справи та не заперечується самим позивачем, орендоване майно використовувалось АТ "Житомиргаз", як оператором газорозподільної системи у процесі здійснення ліцензованої діяльності з розподілу природного газу споживачам Житомирської області.

6.36. У той же час Законом України "Про ринок природного газу" визначено спеціальні вимоги до оператора газорозподільної системи, який є суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 17 статті 1).

6.37. В силу вимог статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи (позивач) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

6.38. Так, у розгляді даного спору Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №925/916/17, згідно з якою свобода сторін даного спору в укладенні договорів щодо використання трубопроводів особами приватного права обмежена спеціальним законодавством з метою забезпечення суспільного інтересу, яке переважає у застосуванні над загальними нормами цивільного права про свободу договору (статті 6 627 ЦК України).

6.39. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що приймаючи рішення по суті спору, суди застосували лише загальні норми положень цивільного та господарського законодавства, які врегульовують правовідносини сторін, що виникають з договорів оренди.

6.40. Поряд з тим, виходячи із суті правовідносин між сторонами (предмет договору оренди та мета укладання цього договору) судам належало вирішувати спір керуючись також вимогами спеціального законодавства, зокрема: Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики України від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС), Закону України "Про трубопровідний транспорт", Ліцензійних умов та Закону України "Про природні монополії".

6.41. Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" - до сфери регулювання державою природних монополій належить, зокрема, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами. Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

6.42. Статтею 10 Закону України "Про природні монополії" передбачено ряд обов`язків суб`єкта природних монополій, серед яких: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.

6.43. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі не урахували, що виходячи з предмету договору, позивач, діяльність якого безпосередньо стосується експлуатації трубопроводів) відноситься до суб`єктів правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту, визначених статтею 5 Закону України "Про трубопровідний транспорт".

6.44. Частинами четвертою та п`ятою статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації.

6.45. Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. А згідно із статтею 2 цього Закону, систему трубопровідного транспорту становлять як магістральні трубопроводи, так і промисловий трубопровідний транспорт, до якого належать газопроводи високого тиску та підвідні газопроводи.

6.46. Судами не враховано, що вимоги Кодексу ГРС є обов`язковими для виконання всіма операторами газорозподільних систем, як складова частина умов їх ліцензійної діяльності і такий обов`язок визначено також Ліцензійними умовами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 №201.

6.47. Зокрема, газорозподільна система ліцензіата - це об`єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії/ліцензіата ( у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності, а засобом провадження діяльності є газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу (пункт 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу).

6.48. Пунктом 2 розділу ІІІ "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС передбачено таке: власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у Додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

6.49. Отже, в контексті даного судового спору, що стосується спірних правовідносин, які виникли між сторонами та предмету заявленого позову про розірвання договору оренди, колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що предметом спору є договір оренди підвідного газопроводу до села Гулянка Коростенського району Житомирської області загальною довжиною 13 190,00 м., який передано в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Житомирської області, при вирішенні спору по суті необхідно враховувати, що фактичне припинення прав та обов`язків сторін за таким договором також впливає на можливість здійснення АТ "Житомиргаз" здійснення ліцензованої діяльності з розподілу природного газу споживачам Житомирської області, а тому під час вирішення спору судам належало вирішувати спір керуючись також вимогами спеціального законодавства.

6.50. Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування своїх вимог також вказував на те, що договір оренди є припиненим і вказане також підтверджується тим, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем, стосовно технічного обслуговування на даний час є врегульованими, шляхом укладення договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 11.01.2018 №50/12/07/18 з протоколом розбіжностей. Також позивач посилався на висновки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладені у Акті перевірки дотримання АТ "Житомиргаз" вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 09.04.2021 №199.

6.51. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що в порушення статей 89 236 ГПК України таким доводам суди взагалі не надали належної оцінки.

6.52. Суди також залишили поза увагою лист ТОВ "Оператор ГТС України" від 02.09.2020 №ТОВВИХ-20-9998, який направлений відповідачу на його запит щодо звернень позивача у період липень - серпень 2020 року з приводу припинення транспортування обсягів природного газу чи їх суттєвого зменшення по об`єкту газорозподільних систем (підвідний газопровід до села Гулянка Коростенського району Житомирської області - предмет договору оренди), власником яких є відповідач.

6.53. Як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, в частині доводів відповідача, що позивач продовжує використовувати вказаний підвідний газопровід для здійснення власної господарської діяльності з розподілу природного газу споживачам, суд обмежився лише загальними висновками про те, що таке використання здійснюється не в інтересах позивача, а в інтересах споживачів природного газу та без належного мотивування щодо відповідності таких дій позивача в контексті дотримання вимог спеціального законодавства та Ліцензійних умов.

6.54. Внаслідок чого, судами належним чином не було перевірено усі доводи сторін та неповно встановлено обставини, які підлягали встановленню у спірних правовідносинах.

6.55. Водночас вказане питання є ключовим для подальшого розгляду цієї справи. Верховний Суд вважає передчасним надання відповіді щодо інших аргументів поданої касаційної скарги з огляду на необхідність першочергового встановлення вказаних обставин, що не було здійснено судами в повній мірі в порушення норм ГПК України (статті 86 ГПК України).

6.56. Отже, у вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотримались вимог статей 86 236 238 282 ГПК України (прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права).

6.57. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції, вважає, прийнятними доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, а тому - касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

6.58. Колегія суддів зазначає, що з огляду на законодавчо визначений обов`язок позивача як оператора ГРС укладення з відповідачем як власником газової мережі (підвідного газопроводу) одного з чотирьох договорів, що передбачені пунктом 2 розділу ІІІ "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС, спір у даній справі має вирішуватись з огляду на те, що свобода сторін даного спору в правовідносинах щодо використання трубопроводів (підвідного газопроводу), як особами приватного права законодавчо обмежена нормами спеціального законодавства. Отже, з огляду на такі обмеження, в контексті спірних правовідносин, судам у вирішенні даного спору належить встановити обставини щодо наявності/відсутності урегульованих правовідносин між сторонами з приводу використання підвідного газопроводу який є предметом договору оренди відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІІ Кодексу ГРМ. Зокрема, щодо наявності/відсутності договірних відносин між сторонами за договором на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 11.01.2018 №50/12/07/18 з протоколом розбіжностей, а також надати оцінку висновкам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладеним у Акті перевірки дотримання АТ "Житомиргаз" вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 09.04.2021 №199.

7 . Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. Враховуючи викладене у розділі 6 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити частково, а оскаржувані рішення та постанову у справі №9610/12821/20 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у розділі 6 цієї постанови, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №910/12821/20 скасувати.

3. Справу №910/12821/20 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова