Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.09.2021 року у справі №917/1597/19
Постанова КГС ВП від 13.11.2024 року у справі №917/1597/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1597/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Огородніка К. М.,

учасники справи:

боржник - Комунальне підприємство "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Цвітненко Д. М.,

засновник боржника - Полтавська міська рада,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (про закриття апеляційного провадження)

у складі колегії суддів: Медуниці О. Є. (головуюча), Гребенюк Н. В., Стойки О. В.

у справі за заявою Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради,

про банкрутство,

На розгляд Суду винесено питання обґрунтованості закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою засновника підприємства-боржника на ухвалу господарського суду, постановлену за результатами попереднього засідання.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1597/19 за заявою Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради (далі - КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця") про банкрутство.

2.24.03.2020 ухвалою Господарського суду Полтавської області визнано грошові вимоги, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техдор" (далі - ТОВ "Техдор") на суму 8 027 575 грн - основна заборгованість, 4 204 грн - судовий збір.

3. Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивована тим, що заява ТОВ "Техдор" про визнання грошових вимог до боржника у справі № 917/1597/19 про банкрутство КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" подана в межах строку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заявлені кредиторські вимоги в сумі 8 027 575 грн є конкурсними, підтверджені належними письмовими доказами, у зв'язку з чим, підлягають визнанню в повному обсязі.

4.14.06.2021, не погоджуючись із вказаною ухвалою Господарського суду Полтавської області, Полтавська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила її скасувати в частині визнання грошових вимог кредитора ТОВ "Техдор" на суму 8 027 575 грн і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на відповідній стадії процедури банкрутства.

5. Апеляційна скарга мотивована тим, що Полтавською міською радою отримано інформацію про відкриття кримінального провадження №12019170000000173 за фактом зловживання владою службовими особами боржника КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", що призвело до завищення розміру кредиторської заборгованості боржника перед ТОВ "Техдор".

6. Полтавська міська рада вказує на те, що вона є засновником підприємства боржника, а тому у разі встановлення у межах кримінального провадження факту завищення розміру кредиторської заборгованості ТОВ "Техдор" перед боржником, буде порушено право власності територіальної громади м. Полтави.

7. Полтавська міська рада вважає, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі всі обставини справи, зокрема, документи, надані кредитором ТОВ "Техдор" на підтвердження існування договірних відносин та здійснення господарських операцій з КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця".

8. Скаржник також стверджував, що апелянт є засновником боржника, а майно та кошти цього комунального підприємства є комунальним майном, тобто власністю Полтавської територіальної громади і порушення цього права на користь третіх осіб шляхом завищення вимог названого кредитора є відповідно порушенням права власності територіальної громади, майно якої передавалося до статутного капіталу боржника.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

9.13.07.2021 ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 закрито.

10. Апеляційний господарський суд зазначив, що Полтавська міська рада, як засновник КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради може бути учасником у справі про банкрутство, проте, не є стороною у цій справі.

11. Суд апеляційної інстанції вказав, що положення частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають можливість оскарження ухвали господарського суду першої інстанції, якою в попередньому засіданні визнано кредиторські вимоги, виключно сторонами у справі про банкрутство та дійшов висновку, що Полтавська міська рада не наділена процесуальним правом на оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 у цій справі.

12. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що обставини оскарження ухвали суду першої інстанції від 24.03.2020 (зловживання посадовими особами боржника), на які посилається Полтавська міська рада не були відомі ні суду, ні апелянту на час винесення судом оскаржуваної ухвали, отже їх не можна вважати апеляційними доводами, а перегляд судових рішень у зв'язку із встановленням таких обставин врегульовано положеннями глави 3 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, які, в даному випадку, не можуть бути застосовані.

13. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні або ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, натомість сторонами не заперечується, що на теперішній час відсутній вирок суду у кримінальній справі №12019170000000173 (на яку посилається апелянт) за фактом зловживання владою службовими особами боржника КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради.

14. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15.02.08.2021 Полтавською міською радою надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від
13.07.2021 про закриття апеляційного провадження, а справу № 917/1597/19 направити на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

16. Скаржник посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 01.04.2021 у справі № 910/17428/19 щодо кола осіб, які мають право на оскарження судових рішень у справах про банкрутство.

17. Скаржник вказує, що судом, всупереч вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, при винесенні ухвали Господарським судом Полтавської області від 24.03.2020 не було взято до уваги статутні документи боржника та вимоги чинного законодавства в частині залучення до участі у справі власника (засновника) боржника, підписання наданого кредитором ТОВ "Техдор" договору оренди комунального майна з боржником, інших договорів з третіми особами та актів виконаних робіт про надання послуг з ремонту та постачання запчастин, які фактично не відповідали дійсності та були фіктивними (роботи не виконувались) тощо: завчасним, безпідставним та не підтвердженим у встановленому порядку висновкам суду в ній ухвалі про те, що "заявлені кредиторські вимоги в сумі 8 027 575 грн є конкурсними, підтверджені належними письмовими доказами та підлягають визнанню у повному обсязі", що у послідуючому підтвердилося висновками експертиз за поданням прокуратури та стало підставою для оскарження Полтавською міською радою та Полтавською окружною прокуратурою зазначеної ухвали суду.

18. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 916/3200/17, від 25.07.2019 у справі № 923/913/18, відповідно до яких, якщо справа про банкрутство порушується, господарський суд перевіряє відповідність вимог кредитора до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено статтями 300, 301, 304 пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження тощо.

19. Полтавська міська рада зазначає, що необхідною підставою оскарження є виключно порушення прав, обов'язків або інтересів апелянта судовим рішенням (ухвалою), яке він оскаржує. Скаржник вказує, що оскільки у матеріалах справи достатньо належних доказів стосовно того, що апелянт - Полтавська міська рада є засновником боржника, а майно та кошти цього комунального підприємства відповідно є комунальним майном, тобто власністю Полтавської територіальної громади і порушення цього права на користь третіх осіб шляхом завищення вимог кредитора ТОВ "Техдор" є відповідно порушенням права власності територіальної громади, майно якої передавалося до статутного капіталу боржника.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

20.04.11.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Техдор" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Техдор" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

21. ТОВ "Техдор" вказує, що Полтавська міська рада в межах справи № 917/1597/20 про банкрутство не визнана учасником справи в якості уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника (відповідного рішення не приймалося та таке відсутнє в матеріалах справи), а також Полтавська міська рада не визнана учасником справи в якості представника органу місцевого самоврядування, така ухвала також відсутня. Тобто, скаржник не має статусу учасника справи про банкрутство, а його статус засновника боржника не дає права автоматичного визначення статусу учасника справи про банкрутство.

22. Крім того, ТОВ "Техдор" посилається на частину третю статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства та стверджує про відсутність у Полтавської міської ради процесуального права на оскарження ухвали, винесеної за результатами попереднього засідання.

23. Також, кредитор стверджує про відсутність суджень та висновків в ухвалі суду першої інстанції про права та інтереси скаржника.

24.03.11.2021 до Верховного Суду від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого шершня Ю. С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому розпорядник майна стверджує. що належних та допустимих доказів щодо спірності вимог кредитора в матеріалах справи немає, а Полтавська міська рада не наділена процесуальним правом на оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 у цій справі, що було підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради, та вважає касаційну скаргу необґрунтованою й просить Суд відмовити в її задоволенні, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 залишити без змін.

В. Касаційне провадження

25.25.08.2021 касаційну скаргу Полтавської міської ради передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

26. У зв'язку з перебуванням судді Жукова С. В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1597/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Банасько О. О., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.09.2021.

27.14.09.2021 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Полтавської міської ради залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати Суду докази сплати судового збору в сумі 2 270 грн.

28.27.09.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Полтавської міської ради про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано платіжне доручення від 05.08.2021 № 504 про сплату за подачу касаційної скарги у справі № 917/1597/19 судового збору в сумі 8 408 грн.

29. Водночас, у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги Полтавська міська рада просить суд винести ухвалу про повернення скаржнику з Державного бюджету України 6 138 грн переплаченої суми судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 05.08.2021 № 504.

30.13.10.2021 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 917/1597/19 за касаційною скаргою Полтавської міської ради на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у цій справі в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.11.2021; витребувано матеріали справи № 917/1597/19.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на ухвалу господарського суду першої інстанції за результатами попереднього засідання.

32. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають можливість оскарження ухвали господарського суду першої інстанції, якою в попередньому засіданні визнано кредиторські вимоги виключно сторонами у справі про банкрутство, отже Полтавська міська рада не наділена процесуальним правом на оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 у цій справі.

33. Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.

34. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

35. За змістом частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

36. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

37. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними.

Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

38. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

39. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

40. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

41. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

42. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

43. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

44. Частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

45. Частиною 5 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

46. З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, поряд з цим відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України внесені не були.

47. З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію Господарського процесуального кодексу України 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

48. Відтак, Суд вважає, що при застосуванні судом норм Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини 5 статті 94 та статті 160 Конституції України), з
21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми Кодексу України з процедур банкрутства (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

49. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

50. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

51. Так, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених Господарському процесуальному кодексі України, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.

Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

52. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

53. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

54. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

55. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

56. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

57. У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.

58. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

59. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).

60. За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого Господарському процесуальному кодексі України, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

61. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

62. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

63. При цьому, відповідно до положень частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

64. Тобто, дана норма обмежує коло учасників справи про банкрутство, які мають право на оскарження ухвали господарського суду, постановлену за результатами попереднього засідання лише сторонами у справі про банкрутство, до яких стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства відносить конкурсних кредиторів (представник комітету кредиторів), забезпечених кредиторів та боржника (банкрут).

65. В матеріалах справи № 917/1597/19 відсутня ухвала про визнання Полтавської міської ради кредитором боржника, отже скаржник не має такого статусу у даній справі про банкрутство.

66. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Полтавська міська рада як засновник КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради може бути учасником у справі про банкрутство, проте, не є стороною у цій справі.

67. Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

68. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

69. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

70. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

71. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

72. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

73. Колегія суддів зауважує, що у даній справі наведена позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду не може бути напряму застосована до даних правовідносин в контексті застосування статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, зважаючи на те, що скаржник у цій справі є органом місцевого самоврядування, водночас гарантії Конвенції поширюються на захист прав осіб приватного права.

74. Пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

75. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.

76. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

77. Наведений висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

78. У цій справі, як вже зазначалося вище, апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України з мотивів відсутності у Полтавської міської ради процесуальної дієздатності на оскарження ухвали місцевого господарського суду, прийнятої за результатами попереднього судового засідання.

79. Водночас, апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що Полтавська міська рада є особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, однак вважає, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції зачіпаються її інтереси та вказує, що вона є засновником та власником підприємства-боржника щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

80. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що положення Кодексу України з процедур банкрутства передбачають субсидіарну відповідальність засновників (учасників, акціонерів) підприємства за зобов'язаннями боржника у разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів (частина шоста статі 50, частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

81. Крім того, Верховний Суд також звертає увагу на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 про покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за зобов'язаннями комунального підприємства, створеного цим органом та яке є боржником у справі про банкрутство. Зокрема, скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 5023/4388/12, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про відсутність підстав для субсидіарної відповідальності Лозівської міської ради Харківської області за зобов'язаннями Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради Харківської області та безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що нормами Господарського кодексу України визначено регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб'єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.

82. Крім того, при вирішенні спору у цій справі Великою Палатою Верховного Суду враховано висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов'язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

83. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційному господарському суду належало встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги у розрізі положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на очевидну заінтересованість органу місцевого самоврядування у справі про банкрутство комунального підприємства, засновником якого він є.

84. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

85. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

86. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

87. У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

88. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ "Хамідов проти Росії").

89. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

90. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 у справі № 917/1597/19 та такими, яких суд апеляційної інстанції дійшов за неповного з'ясування обставин справи та без належної оцінки доводів скаржника.

91. Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які не можуть можу бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

92. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та направлення матеріалів справи № 917/1597/19 до суду апеляційної інстанції для нового розгляду апеляційної скарги Полтавської міської ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020 з урахуванням викладеного у даній постанові.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

94. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

95. Відповідно до частини 6 статті 310 господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

96. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Полтавської міської ради підлягає задоволенню, прийнята у справі ухвала Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 підлягає скасуванню, а справа передачі суду апеляційної інстанції для нового розгляду апеляційної скарги Полтавської міської ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від
24.03.2020.

В. Розподіл судових витрат

97. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304 пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 917/1597/19 скасувати.

3. Справу № 917/1597/19 передати до Східного апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги Полтавської міської ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2020.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

К. Огороднік