Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №914/4101/15
Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №914/4101/15
Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №914/4101/15
Ухвала КГС ВП від 25.03.2019 року у справі №914/4101/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/4101/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 (суддя Матвіїв Р.І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (головуючий суддя: Дубник О.П., судді: Бонк Т.Б., Желік М.Б.)

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівської міської ради,

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень,

За участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Мачеус О.В. - особисто, Овдієнко І.М. - адвокат

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. 30.11.2015 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 681127,51 грн, розірвання договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 481,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38.

08.02.2016 позивач подав заяву б/н від 07.02.2016 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 581044,70 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012-30.09.2015. Судом першої інстанції прийнято вказану заяву.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач систематично порушує умови укладеного договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 у спосіб невнесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі, тобто порушує взяті на себе зобов`язання. На переконання позивача, невиконання умов договору оренди по сплаті орендної плати значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні цього договору, оскільки в результаті несплати орендної плати має місце недоотримання коштів місцевим бюджетом м. Львова. Враховуючи, що порушення умов договору є істотним, позивач вважає наявними підстави для розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди. Згідно з довідкою №2302-вих-196 від 08.02.2016 заборгованість по орендній платі по відповідному договору за період 01.09.2012-30.09.2015 становить 581044,70 грн, на підтвердження чого у процесі нового розгляду справи позивачем також долучено довідки: б/н за аналогічний період з аналогічною сумою заборгованістю; від 29.01.2018; б/н та б/д, подану 28.01.2019.

1.3. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що надана позивачем довідка про заборгованість від 08.02.2016 є безпідставною, складеною в односторонньому порядку та не відображає реального стану розрахунків; орендовані приміщення передані відповідачу у незадовільному стані, у зв`язку з чим за згодою орендодавця за власний рахунок відповідачем частково проведено ремонт орендованого приміщення та приведено їх до належного технічного стану, а підвальні приміщення з часу укладення договору не використовувались, оскільки були передані фабрикою "Весна" у незадовільному, занедбаному стані і не відповідали санітарним нормам; орендоване майно не є комунальним та не належить Львівській міській раді, Управління ресурсів Львівської міської ради та його правонаступник Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради не мали права бути орендодавцями відповідних приміщень за відсутності державної реєстрації права комунальної власності на це майно, тому у відповідача немає обов`язку сплачувати орендну плату за нікчемним договором і за договором, укладеним шляхом обману. Відповідач вважає, що розмір заборгованості з орендної плати повинен бути перерахований та зменшений на розмір плати за підвальні приміщення, які не використовувались, а щодо решти заявлених вимог вважає, що наявність заборгованості по орендній платі не є підставою для розірвання договору оренди.

1.4. Третя особа згідно з письмовими поясненнями від 05.12.2016 підтримує позовні вимоги, під час нового розгляду справи письмових пояснень по суті спору не надала.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4101/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі №914/4101/15 скасовано. Справу №914/4101/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

2.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 23.12.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Фізичною особою - підприємцем Мачеус Оксаною Василівною безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 914/4101/15.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 08.01.2020 у справі № 914/4101/15 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 19.02.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 05.02.2020.

3.4. Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

3.5. У судовому засіданні 19.02.2020 судом було оголошено перерву з розгляду вищезазначеної касаційної скарги до 11 березня 2020 року, про що під розписку повідомлено учасника справи, який був присутнім, а ухвалою від 19.02.2020 - учасників справи, які не прибули.

3.6. 11.03.2020, тобто в день судового засідання, ФОП Мачеус О.В. подано письмові пояснення до касаційної скарги, які відповідач просить врахувати при вирішенні спору.

Згідно з ч.1 ст.298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:

"Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення."

Згідно зі ст.118 ГПК:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."

Оскільки пояснення до касаційної скарги фактично подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, як не додано і жодних підтверджуючих письмових доказів на підтвердження існування таких причин та їх обґрунтованості, суд залишає без розгляду дані пояснення в частині доповнення до касаційної скарги.

3.7. У судове засідання 11.03.2020 з`явилися відповідач та представник відповідача, котрі підтримали касаційну скаргу. Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець Мачеус Оксана Василівна (скаржник, відповідач) просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 914/4101/15 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівки суду касаційної інстанції, які містяться у його судовому рішення про направлення справи на новий розгляд.

Відповідач вказує, що підставою скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд було, зокрема те, що суди не встановили, за які конкретно 3 місяці не було сплачено орендну плату, а відповідні висновки зроблено лише на підставі розрахунків позивача. Вважає, що при новому розгляді справи суди обмежились лише тим, що вказали, що заборгованість наявна за період з 21.08.2014 по 30.09.2015. Суди вказали, що останній платіж здійснено 30.07.2014 в сумі 1000,00 грн, а інших належних і допустимих доказів на підтвердження здійснення наступних платежів за період до вересня 2015 року сторонами не подано. Крім того, суди не врахували довідку, що долучалась 25.04.2018 за період з 01.02.2012 - 30.09.2015, проте врахували довідки, надані позивачем.

Також скаржник зазначає, що суди не враховували сплати за договором у процесі розгляду справи, мотивуючи це тим, що відповідні платіжні доручення містили призначення платежу за наступний період оренди, а не за період стягнення заборгованості. Проте, суди не звернули увагу, що призначення платежу зазначається самостійно платником (тобто є наслідком тільки його волевиявлення і актом з його сторони) і відповідач наполягає на врахуванні платіжних доручень при розгляді даної справи.

ФОП Мачеус О.В. вказує, що станом на момент ухвалення рішень про розірвання договору оренди і виселення з приміщень суди вже самі встановили, що відповідач сплатив на рахунки позивача ще більші суми коштів, ніж було потрібно, і навіть вказував призначення платежів на майбутні періоди, що повинно було засвідчити, на думку відповідача, його стійкий намір продовжити оренду приміщення, а також усуває повністю обґрунтування, які позивач вказував як підстави позову (а саме недоотримання коштів місцевим бюджетом м. Львова).

Разом з тим, скаржник вважає, що позовні вимоги щодо проплат, які мали бути здійснені до 20.09.2012, до 20.10.2012, до 20.11.2012, не можуть бути задоволені з причин пропуску строку позовної давності.

Відповідач також стверджує, що передане в оренду майно не є власністю Львівської міської ради. Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення - це нежитлові приміщення загальнодержавного житлового фонду за адресою Львів, пл. Ринок, 38, які використовувалися державним підприємством торгівлі на умовах оренди, не передавалися державою в порядку, встановленому законом у власність територіальної громади м. Львова. Вважає, що державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за Львівською міською радою у 2015 році було проведено незаконно, а у Львівської міської ради відсутній жодний правовстановлюючий документ на спірне приміщення, а також відсутній будь-який документ (нормативного характеру), який вказує належність спірного приміщення до майна комунальної власності чи власності юридичної особи - органу місцевого самоврядування.

На думку скаржника, судом у даній справі не з`ясовано питання наявності у позивача правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення.

Крім того, скаржник наголошує про наявність підстав для звільнення його від сплати орендної плати за оренду підвальних приміщень, оскільки такі приміщення з моменту укладення договору оренди не використовувались за призначенням, так як були передані у незадовільному стані та не відповідали санітарним нормам, як і інші приміщення. Зазначає, що відповідач надавав докази понесення значних витрат на ремонт відповідних приміщень.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 10 березня 2009 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП Мачеус Оксаною Василівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7012-9 (надалі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі наказів управління комунальної власності від 30.07.2007 №633-О, від 19.05.2008 №441-О, від 22.12.2008 №915-О, договору оренди від 22.01.2002 №Г-0514 передає орендарю, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів" (а.с. 18-19, т.1).

Об`єктом оренди згідно з п.1 Договору є приміщення, що знаходиться за адресою місто Львів, площа Ринок, 38, загальною площею 481,1м кв., у тому числі підвал - 209,8 кв.м, перший поверх - 207,0 кв.м, другий поверх - 64,3 кв.м.

Відповідно до п.3.3 Договору, у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Факт передання орендодавцем орендарю об`єкта оренди по договору оренди у найм за договором від 22.01.2002 (попередній договір) встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 у справі №5015/2362/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013, тому, згідно з положеннями ч.4 ст.75 ГПК України, зазначена обставина повторному доказуванню не підлягає, а також даний факт сторонами не заперечується.

5.2. Судами встановлено, що згідно з умовами договору оренди строк його дії мав закінчуватись 09.03.2012 за обставин відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п.4.1, п.4.2, 4.3 Договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні: з 10.03.2009 до 09.03.2012. Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2015 у справі № 914/3971/14 (а.с. 50-54, т. 2) за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про стягнення заборгованості та виселення з приміщень підтримано висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди продовжено на той самий термін та на тих самих умовах, тобто до 08.03.2015, у зв`язку з чим відповідна обставина з урахуванням положення ч.4 ст.75 ГПК України повторному доказуванню також не підлягає.

Заяв про припинення чи зміну умов спірного договору протягом місяця з 09.03.2015 сторони також не подавали, у матеріалах справи такі відсутні. Відтак, договір № Г-7012-9 від 10.03.2009 вважається пролонгованим на той самий термін та на тих самих умовах, тобто, до 08.03.2018, а в подальшому за відсутності заяв про припинення чи зміну умов спірного договору протягом місяця з 08.03.2018 Договір також було пролонговано до 08.03.2021.

5.3. Згідно з п.3.4 договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженою ухвалою міської ради № 897 від 07.06.2007 (із змінами та доповненнями) і складає (5 049 761,00 * 0,02)/12 * 1,021*1,029 = 8 842,21 грн без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Врахувати індекс інфляції за лютий та березень місяці 2009 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі передбаченому чинним законодавством. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно з п.7.2 Договору одним із обов`язків орендаря визначено своєчасну та в повному розмірі сплату орендної плати.

Відповідно до п. 9.1 Договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, орендар повинен повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря.

5.4. У матеріалах справи наявні копії банківських виписок за 01.10.2012 на суму 2 000,00 грн, 29.11.2012р. на суму 500,00 грн, 31.01.2013р. на суму 500,00 грн, 29.03.2013р. на суму 300,00 грн, 30.04.2013р. на суму 500,00 грн, 30.05.2013р. на суму 500,00 грн, 29.08.2013р. на суму 500,00 грн, 27.09.2013р. на суму 500,00 грн, 01.11.2013р. на суму 500,00 грн, 27.12.2013р. на суму 500,00 грн, 30.01.2014р. на суму 450,00 грн, 28.02.2014р. на суму 300,00 грн, 31.03.2014р. на суму 300,00 грн, 30.04.2014р. на суму 300,00 грн, 30.07.2014р. на суму 1 000,00 грн, на загальну суму 8650,00 грн про сплату відповідачем позивачу коштів на виконання умов договору оренди № Г-2012-9 від 10.03.2009 року.

Ці платежі відображені в довідці про заборгованість від 29.01.2018 вих. №б/н (а.с.184 т.4), 08.02.2016 № 2302-вих-196 (а.с.73 т.1) та в довідці б/н б/д, поданій позивачем 28.01.2019, згідно з якими (двома останніми) по договору № Г-7012-9 від 10.03.2009 обліковується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 581 044,70 грн. за період з 01.09.2012 по 30.09.2015.

5.5. Також у справі наявні платіжні доручення з призначеннями платежів: "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р. за січень-грудень 2018 року, пл. Ринок,38, в т.ч. ПДВ", "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р. за січень-грудень 2019 року, пл. Ринок,38, в т.ч. ПДВ", "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р. за січень-грудень 2020 року, пл. Ринок,38, в т.ч. ПДВ", "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р. за січень-грудень 2019 року, пл. Ринок,38, в т.ч. ПДВ", "попередня оплата за оренду приміщення на пл. Ринок,38 за 2022 рік зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р.", "попередня оплата за оренду приміщення на пл. Ринок,38 за 2023 рік зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р.", однак ці періоди не охоплюють спірний період і жодним чином не можуть впливати на розмір заборгованості.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Рішення суду першої інстанції першої інстанції мотивовано п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.1 т. 15, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 651, ст.ст. 759, 782, 785 Цивільного кодексу України, ч.1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 19, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, п.п.1.4, 1.5, 7.3 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007.

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявності заборгованості по договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 за період з 01.09.2012 по 30.09.2015 у розмірі 581044,70 грн, з 21.08.2014 по 30.09.2015. Суд взяв до уваги банківські виписки та платіжні доручення про сплату орендних платежів, довідки позивача: б/н за аналогічний період з аналогічною сумою заборгованістю; від 29.01.2018; б/н та б/д, подану 28.01.2019 про заборгованість та дійшов висновку, що відповідач систематично не виконував умови договору по сплаті орендної плати, у зв`язку з чим допустив прострочення по орендній платі на загальну суму 581 044,70 грн за період понад три місяці підряд, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди. Разом з тим, враховуючи розірвання договору оренди, об`єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю у спосіб виселення орендаря з нежитлових приміщень, загальною площею 481,1 кв.м.

6.2. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.759 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

7.3. Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7012-9 від 10 березня 2009 року, відповідно до якого відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, що знаходиться за адресою місто Львів, площа Ринок, 38, загальною площею 481,1м кв., у тому числі підвал - 209,8 кв.м, перший поверх - 207,0 кв.м, другий поверх - 64,3 кв.м що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів". І на них розповсюджується також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (далі - Закон № 2269-XII).

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяв про припинення чи зміну умов спірного договору протягом місяця з 09.03.2015 сторони також не подавали, у матеріалах справи такі відсутні. Відтак, договір № Г-7012-9 від 10.03.2009 вважається пролонгованим на той самий термін та на тих самих умовах, тобто, до 08.03.2018, а в подальшому за відсутності заяв про припинення чи зміну умов спірного договору протягом місяця з 08.03.2018 договір також було пролонговано до 08.03.2021.

7.4. У спірний період з 01.09.2012 по 30.09.2015 об`єкт оренди перебував у користуванні орендаря, тому на нього був покладений визначений законом та договором обов`язок вносити своєчасну та в повному розмірі орендну плату (п.7.2 договору оренди).

7.5. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

7.6. Відповідно до п.5.1 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 897 від 07.06.2007 (із змінами та доповненнями), і складає 8 842,21 грн без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Слід врахувати індекси інфляції за лютий та березень місяці 2009 року. Орендна плата сплачується ФОП Мачеус О.В. не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку (п.5.2 Договору).

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що обов`язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця 20 числа, а сторони не погоджували, що підставою для здійснення оплати мали бути виставлені орендодавцем рахунки, акти чи інші документи. Розмір орендної плати за кожен місяць з урахуванням індексу інфляції та з ПДВ відображено в довідці від 08.02.2016 та в довідці, наданій позивачем 28.01.2019, до того ж аналогічні суми зазначені відповідачем у наданому 25.04.2018 Верховному Суду розрахунку.

Проплати орендної плати відображені у банківських виписках.

Судами першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів встановлено, що, зокрема, у спірний період з жовтня 2012 року по квітень 2014 року відповідач здійснював часткові платежі з чітким призначенням за відповідний місяць використання орендованих приміщень за адресою пл. Ринок, 38 по договору № Г-7012-9 від 10.03.2009, що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Суди зазначили, що в довідках позивача від 29.01.2018 вих. № б/н, від 08.02.2016 № 2302-вих-196 та в довідці б/н б/д, поданій позивачем 28.01.2019, при визначенні суми заборгованості відповідача враховано платіж, здійснений відповідачем у серпні 2013 року в сумі 1 000,00 грн., а не 500,00 грн., як відображено в банківській виписці, у зв`язку з чим, за розрахунками позивача, відповідачем сплачено всього 9 150,00 грн. (тоді як згідно з банківськими виписками сплачено 8 650,00 грн.).

Заперечуючи розмір заборгованості відповідач не надав інших первинних доказів здійснення ним оплати на виконання умов спірного договору, ніж зазначені судом.

7.7. При цьому, колегія суддів касаційного суду приймає до уваги наступне:

1. Право визначати призначення платежу в платіжних документах належить виключно платнику.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № Б8/036-11.

2. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу".

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту, що відповідачем направлялися листи позивачу про уточнення мети, з якою були сплачені гроші за платіжними дорученнями, та узгодження сторонами зарахування таких оплат в рахунок саме заборгованості відповідача.

З урахуванням викладеного, місцевий та апеляційний суди дійшли таких обґрунтованих висновків:

- Подані відповідачем 25.04.2018 платіжні доручення №7, №8, №9, №10 від 24.04.2018 на загальну суму 358 000,00 грн. згідно з призначенням платежів здійснені "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р. за січень-грудень 2018 року, пл. Ринок, 38, в т.ч. ПДВ", "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009 р. за січень-грудень 2019 року, пл. Ринок, 38, в т.ч. ПДВ", "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009 р. за січень-грудень 2020 року, пл. Ринок, 38, в т.ч. ПДВ", "за оренду зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р. за січень-грудень 2019 року, пл. Ринок, 38, в т.ч. ПДВ", тобто, за періоди, що не стосуються періоду заборгованості в даній справі, а тому не можуть бути належними доказами погашення заборгованості за спірний період.

- Платіжні доручення від 21.02.2019 № 1 на суму 100 000,00 грн. та № 2 на 90 000,00 грн., подані відповідачем без обґрунтування причин їх подання саме на стадії розгляду справи по суті судом першої інстанції, правомірно залишено без розгляду. Крім того за призначенням платежу такі оплати здійснені як попередня оплата за оренду приміщення на пл. Ринок, 38 за 2022 рік та за 2023 рік зг. дог. оренди Г-7012-9 від 10.03.2009р., заборгованість за цей період не є предметом спору в даній справі.

- У матеріалах справи відсутні докази про те, що кошти, сплачені відповідачем в загальному розмірі 385 000 грн. та 190 000 грн., відповідно до наведених вище платіжних доручень, були зараховані позивачем в рахунок сплати орендної плати за спірний період (з 01.09.2012 року по 30.09.2015 року), і їх сплата не впливає на розмір боргу за спірний період.

- Долучену відповідачем 25.04.2018 довідку за період з 01.02.2012 - 30.09.2015 суди також врахували як належний та допустимий доказ погашення заборгованості по орендній платі на суму іншу, ніж встановлено вище, з урахуванням такого. Вказаний документ містить перелік оплат по декількох договорах оренди, зокрема, по договору оренди Г-7012-9 від 10.03.2009 містить відомості про здійснення оплат 27.12.2013 на суму 500,00 грн, 28.02.2014 на суму 300,00 грн, 31.03.2014 на суму 300,00 грн, 30.07.2014 на суму 1 000,00 грн, які підтверджуються беззаперечними належними доказами - банківськими виписками, оціненими та врахованими судом вище. Поряд з тим довідка не містить відомостей про платежі, здійснені відповідачем 01.10.2012, 29.11.2012, 31.01.2013, 29.03.2013, 30.04.2013, 30.05.2013, 29.08.2013, 27.09.2013, 01.11.2013, 30.01.2014, 30.04.2014, які здійснені відповідачем і зараховані позивачем згідно з описаними вище банківськими виписками, і, враховуючи період, за який сформована довідка, мали б бути включені в неї, що викликає сумнів у достовірності відомостей, зазначених у наданій відповідачем довідці.

- Позивачем не подано доказів чи пояснень щодо зарахування решти платежів по відповідному договору, що відображені у довідці, а саме 23.09.2014, 21.11.2014, 29.12.2014, 24.02.2015, 31.03.2015, 29.05.2015, 29.07.2015, 31.08.2015 та 29.09.2015 на загальну суму 5 800,00 грн у погашення заборгованості по орендній платі за спірний у даній справі період, а інших первинних доказів, які б достовірно свідчили про здійснення їх відповідачем, немає.

- Позивачем подано докази часткової сплати боргу відповідачем в розмірі 8650,00 грн, та розрахунок залишку боргу за спірний період в розмірі 581044,70 грн, а відповідачем не подано доказів на спростування доводів позивача.

7.8. Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів та з наведенням відповідного мотивування дійшли обґрунтованого висновку, що наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати по договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 за період з 01.09.2012 по 30.09.2015 у розмірі 581 044,70 грн та що позов про її стягнення з відповідача підлягає задоволенню.

7.9. Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 2269-XII договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених ст. 18 Закону № 2269-XII, або договором оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Також згідно п.5.2 Договору несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені Договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з порушенням орендарем умов Договору щодо повної та своєчасної оплати оренди приміщення, за період з 01.09.2012 по 30.09.2015 виникла заборгованість та її розмір складає 581 044,70 грн.

Згідно банківських виписок по рахунку позивача за період 01.10.2012 - 30.07.2014 підтверджено здійснення відповідачем часткових платежів по орендній платі по оспорюваному договору, останній платіж здійснено 30.07.2014 в сумі 1 000,00 грн. Інших належних і допустимих доказів на підтвердження здійснення наступних платежів за період до вересня 2015 року сторонами не подано.

З урахуванням п. 5.2 Договору черговий платіж 20.08.2014, 20.09.2014, 20.10.2014 і в подальшому 20 числа кожного наступного місяця до вересня 2015 року відповідачем не здійснювався.

Наведене свідчить, що з 21.08.2014 по 30.09.2015 відповідач систематично не виконував умови договору по сплаті орендної плати, у зв`язку з чим допустив прострочення по орендній платі на загальну суму 581 044,70 грн за період понад три місяці підряд, що розцінюється як істотне порушення умов договору та є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний, зробив вірний висновок, що позовна вимога про розірвання договору оренди від 10.03.2009 підлягає задоволенню.

7.10. Щодо вимоги позивача про зобов`язання ФОП Мачеус О.В. повернути орендодавцю - Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради шляхом виселення нежитлові приміщення, загальною площею 481,1 кв.м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 2269-XII у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 9.1 Договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, орендар повинен повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря.

Враховуючи розірвання договору оренди, об`єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю у спосіб виселення орендаря з нежитлових приміщень.

7.11. Скаржник стверджує, що передане в оренду майно не є комунальною власністю.

Такі доводи, суд апеляційної інстанції правомірно визнав необґрунтованими, оскільки на підставі власної оцінки доказів встановив, що згідно з даними інформаційної довідки № 94128781 від 09.08.2017 (а.с. 135-137, т.3) та згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.04.2015 за індексним номером 35985603 нежитлові приміщення, загальною площею 481,1, за адресою пл. Ринок, 38, перебувають у комунальній власності (власник - Львівська міська рада) (а.с. 138, т.3).

У справі наявне рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 №222 (а.с. 131, т. 3), згідно з яким будинок за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38 включено в реєстр житлових будинків (споруд), які належать місцевим радам по Ленінському районі м. Львова, постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", відповідно до якої до власностей областей віднесено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.

7.12. Також скаржник стверджує, що наявні підстави для звільнення його від сплати орендної плати за оренду підвальних приміщень, оскільки такі приміщення з моменту укладення договору оренди не використовувались за призначенням, так як були передані у незадовільному стані та не відповідали санітарним нормам, як і інші приміщення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону № 2269-XII розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

При передачі в оренду нежитлових приміщень на пл. Ринок, 38 у м. Львові загальною площею 481,1 кв.м обидві сторони договору були обізнані із незадовільним станом майна, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.01.2002 та встановлено судом під час розгляду справи №5015/2362/12.

Таким чином, на час передачі приміщень відповідач був обізнаний з їх технічним станом, однак не звертався до позивача з вимогою про внесення змін до договору в частині зменшення розміру орендної плати.

7.13. Посилання відповідача, що спір в частині стягнення з ФОП Мачеус О.В. орендних платежів за договором оренди №Г-7012-9 від 10.03.2009 за період з 01.03.2009 по 01.03.2014 вже вирішувався судом у справі №914/3971/14 і в задоволенні позову було відмовлено, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 26.01.2015 у справі №914/3971/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2015, позов у частині стягнення суми боргу (343374,24 грн) залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення), а не саме відмовлено в позові в цій частині, як стверджує скаржник.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.81 ГПК України у вказаній редакції, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку, про що також було зазначено судом апеляційної інстанції у справі №914/3971/14.

7.14. Щодо доводів скаржника, що позовні вимоги щодо проплат, які мали бути здійснені до 20.09.2012, до 20.10.2012, до 20.11.2012, не можуть бути задоволені з причин пропуску строку позовної давності, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції вказав про необґрунтованість заяви відповідача від 21.02.2019 про застосування позовної давності, оскільки в ній не зазначено час, з якого відповідач вважає позовну давність пропущеною, а відповідно до матеріалів справи позовна заява була подана 30.11.2015, тобто, за всіма позовними вимогами в межах загальної позовної давності.

Апеляційний господарський суд за результатами оцінки матеріалів справи також дійшов висновку, що оскільки позовна заява подана 30.11.2015 про стягнення 581 044, 70 грн заборгованості з орендної плати за спірний період, то заява відповідача від 21.02.2019 про застосування позовної давності за всіма позовними вимогами задоволенню не підлягає, оскільки позов подано в межах загальної позовної давності.

7.15. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 914/4101/15 - без змін.

8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 914/4101/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 914/4101/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський