Історія справи

Постанова від 09.04.2024 року у справі №910/6316/23
Постанова КГС ВП від 09.04.2024 року у справі №910/6316/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6316/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Корпорації "ТСМ ГРУП" (далі - Корпорація, позивач) - Носик Б.М. (адвокат),

відповідача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" (далі - АТ "Енергоатом", відповідач, скаржник) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 (головуючий - суддя Ломака В.С.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 (головуючий - суддя Ломака В.С.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (головуючий - суддя Коробенко Г.П., судді: Хрипун О.О., Михальська Ю.Б.)

у справі №910/6316/23

за позовом Корпорації

до АТ "Енергоатом"

про стягнення 10 468 651, 00 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Корпорація звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 580 816,60 грн пені, 323 391,74 грн 3 % річних та 2 564 442,66 грн інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання комплексу робіт.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 758 081,66 грн пені, 323 391,74 грн 3 % річних, 2 564 442,66 грн інфляційних втрат, а також 157 029,77 грн судового збору.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 заяву Корпорації про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 345,74 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, АТ "Енергоатом" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами. В апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 заявник просив скасувати його в частині стягнення 3% річних в розмірі 323 391,74 грн та постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі на додаткове рішення, АТ "Енергоатом" просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.

2.4. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, Корпорація звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 залишено без задоволення апеляційні скарги АТ "Енергоатом" та Корпорації, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 в оскаржуваній частині та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, АТ "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації в частині стягнення 3% річних в розмірі 323 391,74 грн залишити без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000, 00 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 в частинах стягнення пені та інфляційних втрат АТ "Енергоатом" не оскаржується.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що:

- судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3 % річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України;

- суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 про те, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Також скаржник вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до статті 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з АТ "Енергоатом".

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Корпорація заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС", який у подальшому змінив назву на відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник, Компанія), та Корпорацією "ТСМ ГРУП" (далі - генеральний підрядник, Корпорація) 03.04.2019 укладено договір на виконання комплексу робіт № 07/19 (далі - Договір).

6.2. За умовами пункту 1.1 Договору генеральний підрядник зобов`язався за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. ІІ етап" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у Відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного правочину.

6.3. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 дані роботи відносяться до коду 43.21 "Роботи електромонтажні" та коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші". Генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.

6.4. За змістом пункту 2.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2019 №2 до нього, договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 20 497 899,24 грн у т.ч. ПДВ 20 % - 3 416 316 ,54 грн.

6.5. Пунктами 2.2, 2.3 цієї угоди передбачено, що договірна ціна Договору є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва". Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформлюються відповідними додатковими угодами.

6.6. Додатковою угодою від 01.10.2019 №1 до Договору сторони доповнили цей правочин пунктом 2.1.2.1, яким передбачено постачання генеральним підрядником в рамках договору обладнання на загальну суму 30 828,00 грн.

6.7. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього Договору.

6.8. Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перераховує грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

6.9. Згідно з пунктом 15.6 Договору останній набуває чинності з дати підписання Договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 30.03.2020.

6.10. Оскільки замовник на порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед генеральним підрядником за виконані будівельні роботи в розмірі 8 214 195,30 грн, Корпорація звернулася до суду з позовом про стягнення із замовника вищенаведеної суми боргу, а також 3 % річних у розмірі 747 716,82 грн, нарахованих протягом 24.07.2019 - 24.12.2021, та інфляційних втрат в сумі 1 804 316,15 грн, нарахованих протягом 24.07.2019 - 30.11.2021 на означену заборгованість.

6.11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/21672/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, вимоги Корпорації до АТ "Енергоатом" про стягнення 10 766 228,27 грн задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 214 195,30 грн, 747 716,82 грн 3% річних, 1 804 316,15 грн інфляційних втрат та 161 493,42 грн судового збору.

6.12. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №910/21672/21 касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПГ України.

6.13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті за обсягом та якістю роботи на суму 20 467 071,21 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками замовника та генерального підрядника:

- актами № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 17.05.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року (форма КБ-3) на 4 941 142,67 грн;

- актами № № 7, 8, 9 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 30.05.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року (форма КБ-3) на 1 513 038,67 грн;

- актами № № 10, 11, 12, 13 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 27.06.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року (форма КБ-3) на 680 920,16 грн;

- актом № 14 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 31.07.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року (форма КБ-3) на 148 602,41 грн;

- актами № № 14,17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 29 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 31.10.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року (форма КБ-3) на 5 604 354,22 грн;

- актом № 30 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 20.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року (форма КБ-3) на 288 017,29 грн;

- актами № № 31, 32, 33, 37 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 29.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 (форма КБ-3) на 1 037 045,29 грн;

- актом № 34 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 16.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 123 848,36 грн;

- актом № 35 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 16.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 126 730,00 грн;

- актом № 36 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 20.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 34 527,71 грн;

- актами № 38 та 39 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 26.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 5 696 208,43 грн.

6.14. Відповідно до видаткової накладної від 26.11.2019 № 147 позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 30 828,00 грн.

6.15. Господарський суд міста Києва під час розгляду справи № 910/21672/21 встановив, що позивач виконав взяті на себе за Договором зобов`язання по виконанню робіт та постачанню обладнання в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт та видатковій накладній, а відповідач, у свою чергу, прийняв виконання цих робіт та обладнання у погоджених сторонами обсягах без будь-яких зауважень.

6.16. Однак, підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року в справі № 910/21672/21 сума основного боргу замовника перед Корпорацією за договором у розмірі 8 214 195,30 грн погашена відповідачем не була, у зв`язку з чим позивач повторно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 580 816,60 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу замовника за кожною Довідкою окремо у період з 24.07.2019 по 17.04.2023, а також 323 391,74 грн 3 % річних та 2 564 442,66 грн інфляційних втрат, нарахованих з грудня 2019 року по квітень 2023 року (за період, відмінний від того, що був предметом розгляду та дослідження в межах справи № 910/21672/21) згідно з наданим Корпорацією розрахунком.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/6316/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/6316/23 за касаційною скаргою АТ "Енергоатом" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.3. Спір у справі фактично виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з АТ "Енергоатом" пені, 3% та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання комплексу робіт.

8.4. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень в частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат.

8.5. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зокрема зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3 % річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

8.6. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.7. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.8. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.9. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.10. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.11. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.12. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.13. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.14. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.15. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.17. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій щодо стягнення 3% річних Суд зазначає таке.

8.18. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

8.18.1. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

8.18.2. Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення процентів річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості.

8.18.3. Під час розгляду справи №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що станом на момент звернення з позовом до суду сума заборгованості за договором поставки складала 98 381,92 грн і була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, тоді як позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн та перевищує майже у два рази суму прострочення.

8.19. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається (№910/6316/23), місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, встановив, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи та дійшов висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

8.19.1. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін зокрема і в цій частині, погодився із зазначеним висновком та вказав, що місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, стягнув з відповідача на користь позивача 323 391,74 грн 3 % річних (нарахованих за період з 25.12.2021 по 17.04.2023) у відповідності до положень статті 625 ЦК України.

8.19.2. Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відсотки річних розраховано за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 %. При цьому, судами не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних. А відтак, ураховуючи, що 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, на думку господарських судів, правових підстав для їх зменшення немає.

8.20. Відтак, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи зі справою, що переглядається з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих прав і обов`язків учасників таких відносин та фактично-доказовою базою, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Великої Палати Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.21. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.22. Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

8.23. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.

8.24 Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

8.25. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.26. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.27. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.

8.28. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, а саме статті 625 ЦК України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/6316/23.

8.29. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.30. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №910/6316/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.31. Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України про те, що суди попередніх інстанцій під час прийняття додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (в частині перегляду додаткового рішення) не врахували правову позицію Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, Верховний Суд зазначає таке.

8.32. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.33. Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

8.34. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

8.35. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8.36. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

8.37. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.38. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.39. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.40. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.41. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.42. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

8.43. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

8.44. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

8.45. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела дозатягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.46. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

8.47. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

8.48. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

8.49. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

8.50. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, копію специфікації № 25 до нього, копію рахунку на оплату правової допомоги від 30.03.2023 на суму 57 000,00 грн, копію наказів від 27.09.2021 № 22/21а-К "Про визначення робочого місця Носика Б.М." та від 10.08.2023 № 3/23-ВР "Про направлення у службове відрядження", копію кошторису до наказу № 3/23-ВР на суму 1 691,47 грн, копію проїзних (посадочних) документів, копію акта приймання-передачі послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 станом на 17.08.2023 на суму 58 691,47 грн, копію звіту про надану правничу допомогу станом на 17.08.2023 на загальну суму 58 691,47 грн, а також копію платіжних інструкцій від 19.04.2023 № 895 на суму 57 000,00 грн та від 18.08.2023 № 1056 на суму 1 691,47 грн.

8.51. Відповідно до пункту 1.2 Договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до Договору, яка відображає доручення клієнта Адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги та її вартість відповідно до такого обсягу.

8.52. За умовами пунктів 4.4, 4.6 Договору зазначений у цьому правочині гонорар (вартість послуг) Адвокатського об`єднання не містить збори, обов`язкові платежі, поштові й інші витрати, пов`язані з виконанням Договору. Сплата (компенсація) клієнтом таких витрат здійснюється клієнтом протягом двох банківських днів з моменту направлення йому Адвокатським об`єднанням відповідного рахунку. Гонорар (вартість послуг) та витрати, пов`язані з виконанням Договору, вважаються оплаченими клієнтом після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання.

8.53. У специфікації від 30.03.2023 № 25, що є додатком № 25 до Договору, клієнт та Адвокатське об`єднання визначили наступний склад правової допомоги, що надається за Договором: надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду господарським судом міста Києва позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості по договору № 07/19 від 03.04.2019 на виконання комплексу робіт, в т.ч. зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях. Наведеною специфікацією фіксований розмір гонорару за надання цієї правничої допомоги встановлено в сумі 57 000,00 грн.

8.54. У матеріалах справи наявна копія виданого адвокату Адвокатського об`єднання Носику Богдану Миколайовичу ордеру від 17.01.2023 року серії АЕ № 1174276 на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва від 14.02.2011 № 2271 про право на заняття адвокатською діяльністю.

8.55. Судами встановлено, що відповідачем подано клопотання, в якому останній просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, до 1 000,00 грн. У наведеному клопотанні відповідач вказував, зокрема, на те, що вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести, має неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; наявна мінімальна кількість підготовлених документів, поданих до матеріалів справи; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу неспівмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значенням справи для сторони; незначна складність справи; відсутній публічний інтерес до справи.

8.56. Ураховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду першої інстанції, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, та одночасно враховуючи положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України, яким суд керувався при постановленні рішення та розподілі судових витрат (судового збору), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 345,74 грн, що становить 50 % від суми таких документально підтверджених витрат.

8.57. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін оскаржуване додаткове рішення, зазначив, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 29 345,74 грн. Твердження відповідача про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру колегія суддів визнала необґрунтованими та відхилила, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у зводяться лише до незгоди відповідача із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які за рішенням місцевого суду було зменшено на 50%.

8.58. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем докази (див. пункти 8.50-8.57), здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2 86 123 126 129 210 ГПК України.

8.59. За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 про те, що «Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності».

8.60. Разом з тим колегія суддів вважає, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень статей 126 129 ГПК України порівняно з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, а лише передбачає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

8.61. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, якому суди обох інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надали оцінку про, що свідчить зміст оскаржуваних судових рішень.

8.62. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

8.63. Крім того, посилаючись на необхідність зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн, скаржник не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

8.64. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

8.65. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.66. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

8.67. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

8.68. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.69. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.70. Верховний Суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, які узгоджуються з міркуваннями Верховного Суду, викладеними у цій постанові.

8.71. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.72. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.73. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.74. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.75. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" тау справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою АТ "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 в частині стягнення 3% річних в розмірі 323 391,74 грн та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, прийняту за результати перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.

9.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.5. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.6. Верховний Суд дійшов висновку, що з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою АТ "Енергоатом" в частині щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 в частині, прийняту за результати перегляду цього додаткового рішення, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказані додаткове рішення та постанову - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду рішення в цій частині, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо оскарження додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції, в частині, прийнятій за результатами його перегляду, касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 в частині стягнення 3 % річних в розмірі 323 391,74 грн та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/6316/23, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/6316/23 в частині, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/6316/23 в частині, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець