Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.03.2019 року у справі №912/1985/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Кіровоградської області

у складі судді Колодій С.Б.

від 22.10.2018

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н.В.

від 14.01.2019

за позовом ОСОБА_3

до Виконавчого комітету Світловодської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод"

про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: не з'явився.

третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради про визнання протиправним та скасування запису №14461050005000207 від 26.04.2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" (код: 30119170) зміни складу або інформації про засновників, який внесено державним реєстратором Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Сологубом С.Ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що у 2010 році, без проведення у передбачений законом спосіб передачі часток Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод", що належали позивачу, було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу учасників. Із посиланням на норми ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції на момент вчинення відповідних процесуальних дій) ОСОБА_3 просив задовольнити даний позов.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку позовної давності.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

17.03.2010 між Науково - виробничим товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Донікс", в особі генерального директора гр. ОСОБА_6, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" (Продавець) та фізичною особою ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі (фонді), відповідно до умов якого ОСОБА_3 придбав у власність частку у розмірі 99,9874 відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 30779170).

Зазначений договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Токарєвою І.П. та зареєстровано в реєстрі за №1158.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод", оформлених протоколом №9 від 29.03.2010, ОСОБА_3 прийнято до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод", передано останньому нерозподілену частку у статутному капіталі розміром 0,0126% та визначено, що учаснику товариства ОСОБА_3 належить 100 відсотків (3834100,00 грн) статутного капіталу ТОВ "Світловодський машинобудівний завод".

Вказаним рішенням загальних зборів ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" затверджено відповідні зміни до установчих документів ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", згідно з якими єдиним учасником товариства є громадянин ОСОБА_3, якому належить 100% статутного капіталу товариства, що складає 3834100,00 грн.

31.03.2010 за №14461050004000207 державним реєстратором виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Сологубом Сергієм Юрійовичем були зареєстровані відповідні зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод".

21.04.2010 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", на яких вирішено: прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9; передати частину належної ОСОБА_3 частки в статутному капіталі товариства у розмірі 33,33% ОСОБА_8 та 33,33% ОСОБА_9; затверджено наступні розмірі часток у статутному капіталі товариства: ОСОБА_3 - 33,33%, ОСОБА_8 - 33,33%, ОСОБА_9 - 33,33%; затверджено відповідні зміни до установчих документів ТОВ "Світловодський машинобудівний завод".

Вказані рішення оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" № 10 від 21.04.2010, відповідні зміни до статуту ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" пройшли державну реєстрацію 26.04.2010, номер запису 14461050005000207.

15.06.2016 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийнято рішення про призначення генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" ОСОБА_8, що оформлено протоколом №23 від 15.06.2016.

Зміни про нового керівника внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В послідуючому рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2016 прийнятого у справі №912/2480/16 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Світловодський машинобудівний завод", оформлене протоколом №23 від 15.06.2016.

Зазначене рішення залишене в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016.

Крім цього, у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2016 у справі №912/2334/16, яке набрало законної сили 18.10.2016 йдеться посилання на положення статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень) у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвічена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Господарським судом було встановлено, що за відсутності укладеної та нотаріально посвідченої угоди між позивачем та третіми особами про відступлення частини частки ОСОБА_3 у статутному капіталі відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутні правові підстави для прийняття рішень загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод", які оформлені протоколом №10 від 21.04.2010. Також у рішенні суд прийшов до висновку, що позивачем доведено порушення його прав прийняттям спірних рішень, оформлених протоколом №10 від 21.04.2010 та внесенням змін до статуту відповідача 26.04.2010.

Таким чином, позивач зазначав, що оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", які оформлені протоколом №10 від 21.04.2010 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, не відповідають вимогам чинного законодавства, і зміни до статуту відповідача, які зареєстровані 26.04.2010, що відображено у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Таким чином, рішенням суду у справі №912/2334/16 від 27.07.2016 було встановлено факт того, що нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання часток відсутні.

За твердженням позивача, вищевказані документи були відсутні і при здійсненні реєстраційної дії 26.04.2010 за №14461050005000207 державним реєстратором виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Сологубом С.Ю.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2018 року у справі №912/1985/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

В обґрунтування рішення та постанови господарські суди зазначили, що відомості внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру без наявності правочину про перехід права власності на частки у статутному капіталі товариства є недостовірними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Поряд з цим, позивач у клопотанні від 01.08.2018 просив визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду з даним позовом та поновити строк позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності господарські суди виходили з того, що наявні в матеріалах справи докази не засвідчують поважності причин пропуску ОСОБА_3 позовної давності, відповідно правових підстав для визнання причин пропуску позовної давності позивачем поважними у суду не має.

Суд першої та апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача з приводу того, що позовна давність останнім не пропущена, оскільки про неправомірність реєстраційних дій державним реєстратором про внесення запису від 26.04.2010 №14461050005000207 він дізнався лише після перегляду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2016 у справі №912/2334/16 у апеляційному та касаційному порядку з прийняттям остаточного рішення Вищим господарським судом України у постанові від 16.01.2017, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не приймаються до уваги господарськими судами.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

ОСОБА_3 01.02.2019 звернувся до Верховного Суду, через Центральний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 912/1985/18.

ОСОБА_3 просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №912/1985/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, господарські суди дійшли правильного висновку, що відомості внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру без наявності правочину про перехід права власності на частки у статутному капіталі товариства є недостовірними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Однак, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до даних правовідносин ст. 257, 261, 267 Цивільного Кодексу України, та застосовано до даних правовідносин позовну давність у три роки і на цій підставі відмовлено у позові.

Висновок господарських судів про те, що наявні в матеріалах справи докази не засвідчують поважності причин пропуску ОСОБА_3 позовної давності, відповідно правових підстав для визнання причин пропуску позовної давності позивачем поважними у суду не має є невірним, оскільки:

15.06.2016 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийнято рішення про призначення генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" ОСОБА_8, що оформлено протоколом № 23 від 15.06.2016. Зміни про нового керівника внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В послідуючому рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2016 прийнятого у справі №912/2480/16 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Світловодський машинобудівний завод", оформлене протоколом №23 від 15.06.2016.

Таким чином, особи ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скориставшись відомостями, які містилися у Єдиному державному реєстрі про них як учасників товариства, яким належить по 33,33% статутного капіталу, виготовили протокол загальних зборів №23 від 15.06.2016, надали його державному реєстратору, яким були внесені відомості до Єдиного державного реєстру про нового керівника товариства, при цьому повноваження попереднього керівника ОСОБА_3 не були припинені.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скористалися правом переданим ОСОБА_3 порушивши його права у квітні 2016.

Фактично у квітні 2016 року позивач дізнався що незаконною реєстраційної дією державного реєстратора Сологуб С.Ю. наділено осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_8 правом вирішувати питання діяльності товариства шляхом використання більшості голосів у статутному капіталі, коли вони скориставшись незаконно набутими корпоративними правами та спірними відомостями у Єдиному державному реєстрі, вчинили дії по зміні керівника товариства, без участі ОСОБА_3 до закінчення повноважень ОСОБА_3 на посаді генерального директора товариства.

Таким чином, право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права).

Відповідно посилання суду на участь ОСОБА_3 у загальних зборах товариства на яких було прийнято рішення про передачу часток у статутному капіталі оформленого протоколом №10 від 21.04.2010, підписання ним вказаного протоколу не свідчить про його обізнаність з порушенням свого права.

Судами надано оцінку вказаним доказам та фактам викладеним у позові та клопотанні про застосування позовної давності, однак суди неправильно встановили момент, коли право ОСОБА_3 почало порушуватися в наслідок незаконної дії відповідача.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу на подано.

Третьою особою подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив відмовити в задоволені касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з касаційної скарги позивач вважає, що господарські суди дійшли правильного висновку, що відомості внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру без наявності правочину про перехід права власності на частки у статутному капіталі товариства є недостовірними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Однак, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до даних правовідносин ст. 257, 261, 267 Цивільного Кодексу України, та застосовано до даних правовідносин позовну давність у три роки і на цій підставі відмовлено у позові.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, господарськими судами було зроблено вірний висновок, з яким погоджується Верховний Суд про те, що позивачем доведено порушення його прав внесенням реєстраційних дій державним реєстратором виконавчого комітету Світловодської міської ради, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач у клопотанні від 01.08.2018 просив визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду з даним позовом та поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що строк позовної давності був пропущений за наявності поважних причин, зазначивши, що фактично про порушення прав останнього незаконною дією державного реєстратора по внесенню запису остаточно було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 у справі №912/2334/16, до встановлення судом факту здійснення спірної реєстраційної дії з порушенням закону, позивачу не було відомо про порушення його прав та законних інтересів незаконною реєстраційною дією, яка мала наслідком введення до складу засновників товариства осіб, які не набули права власності на частки у статутному капіталі товариства і які мали змогу скористатися більшістю голосів при голосуванні на загальних зборах з метою усунення ОСОБА_3 від участі у господарській діяльності товариства.

У заяві №01-16/183/2 від 11.09.2018 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про визнання протиправним та скасування запису № 14461050005000207 від 26.04.2010 внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" про зміни складу або інформації про засновників, які заявлені позивачем.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 261, 257 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судових захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

З урахуванням частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Порівняльний аналіз термінів "довідався та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду не достатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.ст. 74, 77 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач навпаки мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як було вірно встановлено господарськими судами, ОСОБА_3 був особисто присутній на загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівельний завод", що відбулись 21.04.2010, на яких заслуховували:

- по першому питанню ОСОБА_3 про необхідність прийняття до товариства нових учасників: ОСОБА_8, ОСОБА_9;

- по другому питанню заслухали ОСОБА_3, який повідомив, що відповідно до п. 6.4 Статуту учасник Товариства має право продати або іншим способом відступити свою частку (її частину) одному чи кільком Учасникам цього ж Товариства або третім особам. ОСОБА_3 зазначив, що має намір передати частину належної йому частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 33,33% (1278033,33 грн) ОСОБА_8 та 33,33% - 1278033,33 грн ОСОБА_9;

- по третьому питанню заслухали ОСОБА_3, який запропонував затвердити наступні розміри часток у статутному капіталі Товариства: ОСОБА_3 - 33,33% - 1278033,33 грн, ОСОБА_8 - 33,33% - 1278033,33 грн, ОСОБА_9 - 33,33% - 1278033,33 грн;

- по четвертому питанню заслухали ОСОБА_3, який запропонував затвердити зміни до установчих документів ТОВ "Світловордський машинобудівний завод" та зобов'язати Генерального директора товариства ОСОБА_10 подати державному реєстратору відповідні документи для здійснення їх державної реєстрації.

Вищевказаними загальними зборами учасників Товариства було постановлено:

- по першому питанню: прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_11, ОСОБА_9;

- по другому питанню: передати частину належної ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 33,33% (1278033,33 грн) ОСОБА_8 та 33,33% - 1278033,33 грн ОСОБА_9;

- по третьому питанню: Товариство має статутний капітал у сумі 3834100,00 грн Учасники Товариства мають наступні розміри часток в статутному капіталі: ОСОБА_3 - 33,33% - 1278033,33 грн, ОСОБА_8 - 33,33% - 1278033,33 грн, ОСОБА_9 - 33,33% - 1278033,33 грн;

- по четвертому питанню: затвердити зміни до установчих документів ТОВ "Світловордський машинобудівний завод" та зобов'язати Генерального директора товариства ОСОБА_10 подати державному реєстратору відповідні документи для здійснення їх державної реєстрації.

Отже, ОСОБА_3 усвідомлював та був обізнаний про відступлення частки учасника у статутному капіталі Товариства, за відсутності укладеної та нотаріально посвідченої угоди між позивачем та третьою особою, а також про зміни у державній реєстрації.

Позивач особисто підписував протокол №10 загальних зборів учасників товариства від 21.04.2010 і відповідні зміни до статуту, яким уповноважив Генерального директора товариства ОСОБА_10 на подання державному реєстратору виконавчого директора Світловодської міської ради відповідних документів для здійснення їх державної реєстрації. Відповідно, позивачу у день проведення зборів було відомо про обставини, які вказували на порушення прав та інтересів позивача, зокрема, щодо права власності на частку у статутному капіталі товариства.

Відповідно, при поданні позову у справі №912/1985/18, що надійшов до суду 01.08.2018, визначений положеннями статті 257 Цивільного кодексу України трирічний строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів вже закінчився.

Отже, як було вірно зазначено господарськими судами, що наявні в матеріалах справи докази не засвідчують поважності причин пропуску ОСОБА_3 позовної давності, відповідно правових підстав для визнання причин пропуску позовної давності позивачем поважними не має.

Отже, господарські суди дійшли вірного висновку про те, що права та інтереси позивача порушені, але право не підлягає захисту через пропуск строку позовної давності.

Посилання скаржника на те, що позовна давність останнім не пропущена, оскільки про неправомірність реєстраційних дій державним реєстратором про внесення запису від 26.04.2010 № 14461050005000207 він дізнався лише після перегляду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2016 у справі № 912/2334/16 у апеляційному та касаційному порядку з прийняттям остаточного рішення Вищим господарським судом України у постанові від 16.01.2017, як вірно зазначалось судом апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 912/1985/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець