Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.01.2021 року у справі №910/2380/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2380/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020

за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення в частині,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут",

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - АТ "ОГС "Запоріжгаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про визнання недійсним рішення від 10.12.2019 №789-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №789-р, спірне рішення) в частині, що стосується АТ "ОГС "Запоріжгаз".

2. В обґрунтування заявлених вимог АТ "ОГС "Запоріжгаз" посилається на те, що спірне рішення є незаконним та необгрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в зазначеному рішенні обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/2380/20 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" (далі - ТОВ "Запоріжгаз збут", третя особа).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2018 (суддя - Картавцева Ю. В. ) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним: пункт 1 резолютивної частини Рішення №789-р, яким визнано, що група "Запоріжгаз" в особі АТ "ОГС "Запоріжгаз" і ТОВ "Запоріжгаз збут", за результатами діяльності в період із грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "ОГС " Запоріжгаз ", в частині АТ "ОГС "Запоріжгаз"; пункт 2 резолютивної частини Рішення №789-р, яким визнано дії групи "Запоріжгаз" в особі АТ "ОГС "Запоріжгаз" і ТОВ "Запоріжгаз збут", які полягають у донарахуванні об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частини 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "ОГС "Запоріжгаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, в частині АТ "ОГС "Запоріжгаз"; пункт 3 резолютивної частини Рішення №789-р, яким за порушення, визначене в пункті 2 резолютивної частини рішення, накладено на АТ "ОГС "Запоріжгаз" штраф у розмірі 10 513 935 грн; пункт 5 резолютивної частини Рішення №789-р, яким зобов'язано групу "Запоріжгаз" в особі АТ "ОГС "Запоріжгаз" і ТОВ "Запоріжгаз збут" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, в частині АТ "ОГС "Запоріжгаз"; пункт 6 резолютивної частини Рішення №789-р, яким зобов'язано групу "Запоріжгаз" в особі АТ "ОГС "Запоріжгаз" і ТОВ "Запоріжгаз збут" усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом здійснення перерахунку споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018 року, в частині АТ "ОГС "Запоріжгаз". Суд стягнув з відповідача судовий збір у розмірі 2
102,00 грн.

5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АМК звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АМК.

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (колегія суддів у складі: Агрикова О. В., Мальченко А. О., Черногуз М. Г. ) клопотання АТ

"ОГС "Запоріжгаз" про зупинення провадження у справі № 910/2380/20 задоволено, на підставі приписів пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційне провадження у справі зупинено до прийняття судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 161/11800/19; зобов'язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 161/11800/19.

8. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що розгляд справи № 910/2380/20 є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №161/11800/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9.18.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АМК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 про зупинення апеляційного провадження у справі скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. В обґрунтування доводів касаційної скарги АМК зазначає про порушенням судом апеляційної інстанції пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. Зокрема, зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо взаємопов'язаності цих справ та неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 161/1180/19. На думку АМК, зібрані у справі докази дають суду можливість встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, а саме: наявності чи відсутності підстав для скасування Рішення №789-р. Вказані обставини, на думку відповідача, в силу вимог частини 6 статті 310 ГПК України є підставою для задоволення касаційної скарги.

Доводи інших учасників справи

11. АТ "ОГС "Запоріжгаз" у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. У письмових поясненнях поданих Суду 30.01.2021 позивач також вказує на те, що правовідносини у справі № 910/2380/20 та у справі № 161/11800/19 є подібними, а отже у суду апеляційної інстанції були беззаперечно наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

12. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Колегія суддів касаційного господарського суду, дослідивши аргументи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та зміст оскаржуваної ухвали суду, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

14. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

15. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.

16. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався нормами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

17. Відтак, застосовуючи наведену правову норму, за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.

18. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини у справі є подібними зі справою, яка розглядається, у зв'язку з чим наявні підстави для зупинення провадження у справі № 910/2380/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 161/11800/19.

19. Так оскаржувана ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, у мотивувальній частині рішення безпосередньо посилався на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №640/21064/18, яким визнано протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1495 "Щодо заборони ПАТ "Запоріжгаз" приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами". Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №640/21064/18 обґрунтовано тим, що при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, розрахунки об'єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116 (далі - Методика № 116).

20. В той же час, метою розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №161/11800/19 є формування єдиної правозастосовчої практики у спорах щодо приведення об'єму природного газу до стандартних умов за даними побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень щодо застосування положень Методики № 116.

21. Оскільки у справі №161/11800/19 предметом спору є саме дії відповідача, якими порушувались права позивача, як побутового споживача природного газу у частині приведення об'єму природного газу до стандартних умов, а у даній справі №910/2380/20 також наявний спір щодо правовідносин щодо приведення об'єму природного газу до стандартних умов у взаємовідносинах з побутовими споживачами та правомірності поширення дії Методики №116 і на побутових споживачів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку наявна об'єктивна неможливість розгляду справи №910/2380/20 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №161/11800/19. За висновком суду апеляційної інстанції вказані справи є пов'язаними, оскільки у справі №161/11800/19 мають бути встановлені обставини щодо правомірності та законності дій приводити обсяги природного газу до стандартних умов саме побутовим споживачам, що може в подальшому вплинути на оцінку доказів у справі №910/2380/20.

22. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі № 910/2380/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 161/11800/19, з огляду на таке.

23. Предметом позову у справі № 910/2380/20 є вимога АТ "ОГС "Запоріжгаз" до АМК про визнання недійсним Рішення № в частині, що стосується АТ "ОГС "Запоріжгаз" згідно з яким: на групу суб'єктів господарювання (АТ "ОГС "Запоріжгаз", і ТОВ "Запоріжгаз збут") накладено штраф за зловживання монопольним становищем на ринку; зобов'язано припинити порушення законодавства та усунути наслідки. При цьому, як зловживання монопольним становищем розглядаються дії оператора ГРМ - АТ "ОГС "Запоріжгаз" із здійснення вимірювання об'єму природного газу з приведенням його до стандартних умов у взаємовідносинах з побутовими споживачами та виставлення ТОВ "Запоріжгаз збут" побутовим споживачам до оплати обсягів природного газу, приведених до стандартних умов, які почали здійснюватися з жовтня 2018 року.

24. Спірне Рішення №789-р АМК мотивовано тим, що Методика №116 поширює свою дію тільки на суб'єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показаннями лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб. Оскільки побутові споживачі не є суб'єктами господарювання та громадянами-підприємцями, норми Методики №116, зокрема величини коефіцієнтів, також не можуть бути застосовані по відношенню до побутових споживачів, які згідно з пунктом 2.2. договору постачання природного газу здійснюють використання природного газу виключно на власні побутові потреби, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність, саме тому застосування коефіцієнта приведення об'єму природного газу до стандартних умов, згідно з додатками до Методики №116, до побутових споживачів не має жодних правових підстав.

25. У свою чергу, предметом позову у справі № 161/11800/19 є вимога фізичної особи про зобов'язання акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" припинити дії, якими порушувались її права як побутового споживача природного газу у частині приведення об'єму природного газу до стандартних умов; відновлення обліку використаного природного газу за фактичними даними лічильника та здійснення контролю зняття та обліку спожитого природнього газу відповідно до фактичних даних лічильника. Позовні вимоги у справі № 161/11800/19 обґрунтовано, зокрема, тим, що акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" не має законних підстав вимагати оплати зазначеного у рахунку об'єму природного газу, приведеного до стандартних умов, оскільки позивач є побутовим споживачем, а відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 таке визначення спожитого газу передбачене лише для постачання природного газу непобутовим споживачам (суб'єктам господарювання).

26. Справа № 161/11800/19 розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

27. Так, передаючи справу № 161/11800/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила, зокрема, з того, що дія Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, яка затверджена згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116 у цілому не поширюється на побутових споживачів, тому її положення, зокрема коефіцієнти приведення до стандартних умов, які містяться у додатках до Методики, не можуть бути застосовані операторами ГРМ при розрахунках фактично використаних побутовими споживачами об'ємів природного газу. У зв'язку з наведеним, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження № К/9901/27491/19) та від
03.02.2020 у справі № 640/20866/18 (адміністративне провадження № К/9901/22266/19), відповідно до яких (висновків) згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ХV Кодексу газорозподільних систем передбачено застосування відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який визначений у додатках до Методики, але не самої Методики. Тобто вказана норма пов'язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з використанням самої Методики, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені у додатках до неї.

28. Таким чином, оскільки відповідно до Рішення №789-р, питання часткової недійсності якого є предметом позову у справі № 910/2380/20, саме правовідносини з донарахування об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, передбачені лічильниками, АМК визначено як такі, що характеризують порушення законодавства про захист економічної конкуренції та є елементом складу такого правопорушення. Вирішення спору у справі № 910/2380/20, окрім іншого, залежить у тому числі і від розгляду питання щодо обґрунтованості поширення дії Методики №116 приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, та додатків до неї, на побутових споживачів при розрахунках операторами ГРМ фактично використаних ними об'ємів природного газу.

29. З огляду на наведене вище, необхідність зупинення провадження у справі № 910/2380/20 є обґрунтованою та очевидно пов'язана з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики.

30. Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

31. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

32. З огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 161/11800/19 має суттєве значення для вирішення питань у даній справі та для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною та виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі № 910/2380/20 передбачені пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України (до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 161/11800/19).

33. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшовши вірних висновків щодо пов'язаності даної справи із справою № 161/11800/19 та наявності визначених законом підстав для зупинення апеляційного провадження у справі, дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування у даному випадку пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

34. Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

35. Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд апеляційної інстанції не врахував, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Тобто, зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України можливо лише тоді, коли певні обставини, підстави, факти тощо не можуть бути з'ясовані та встановлені судом у даному процесі, проте які мають значення для справи.

Натомість вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до приписів статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. За частинами 1 та 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

38. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції.

39. З огляду на наведені вище приписи, здійснюючи перегляд судових рішень в межах доводів касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 слід змінити в її мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові (провадження у справі № 910/2380/20 підлягає зупиненню на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України).

Судові витрати

45. Зважаючи на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанцій і залишення без змін її резолютивної частини судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на АМК.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, керуючись статтями 129, 300, 304, 309, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі 910/2380/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова