Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/817/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Апеляційного суду Хмельницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Демянчук Ю.Г., Мамченко Ю.А.) та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 (суддя Музика М.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани"

до Хмельницької міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Приватне підприємство "Зарічбуд"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліміт"

3. Апеляційний суд Хмельницької області

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

про визнання незаконним рішення

за участю:

позивача: Мартинкова О.Л. (керівник)

третьої особи-2: Луценко Р.О. (договір від 19.12.2016),

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" (далі - позивач) просило визнати незаконним та скасувати рішення 27-ої сесії Хмельницької міської ради (далі - відповідач) від 28.08.2013 № 70 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 № 532" (далі-Рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято відповідачем в порушення вимог земельного та цивільного законодавства, у зв'язку з чим воно є незаконним, оскільки земельна ділянка перебуває у колективній власності позивача та від цього права він не відмовлявся, тому відповідач не вправі був нею розпоряджатися шляхом прийняття Рішення.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2017 вказані судові рішення скасовані, провадження у справі припинено.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 20.02.2018 скасував постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2017 в порядку її перегляду за правилами статей 11124, 11125 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, а справу передав на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційних скаргах Апеляційний суд Хмельницької області (далі-третя особа-3) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліміт" (далі-третя особа-2) просять скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги третя особа-3 посилалася на те, що позивачем не доведено, що земельна ділянка, площею 2,1 га по вул.Нижня Берегова у м.Хмельницькому, яка Рішенням передана в запас міста, входила у склад земельної ділянки, яка була передана в колективну власність позивача. При цьому заявник вказує на те, що Рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання, що виключає підстави для задоволення позову. Крім того, зазначає, що оскаржувані судові рішення впливають на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс", яке не було залучене до участі у справі, оскільки йому вказана земельна ділянка була передана для здійснення будівництва.

Третя особа-2 в обґрунтування доводів касаційної скарги вказувала на те, що Рішення є таким, що вичерпало свою дію внаслідок його виконання, що узгоджується з позицією Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14. Також зазначає, що Рішення було прийнято у межах повноважень, наданих відповідачу, та було предметом спору у справі № 924/345/14, але суди на це не звернули уваги.

У відзиві на касаційні скарги позивач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Відповідач та третя особа-4 у відзивах на касаційні скарги, підтримують їх та просять їх задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Однак відзиви відповідача та третьої особи-4 не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 295 ч.2 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

Отже оскільки такі відзиви не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак вказаними особами не додано документів про сплату судового збору, такі відзиви залишаються без розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами позивач є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Гречани" та Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу "Гречани".

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 № 532 "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани" передано у колективну власність АТЗТ "Гречани" земельну ділянку загальною площею 160 га, на підставі якого останньому був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 854 до якого було додано список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком № 1.

Суди встановили, що спірним Рішенням відповідач вніс зміни та доповнення до рішення від 29.09.1998 № 532, а саме: викладено пункт 1 в наступній редакції: "1. Передати у власність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани", що є правонаступником АСТЗТ "Гречани", земельні ділянки: по вул.Вокзальній, 138, площею 3,1800 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); по вул.Лезнівській, площею 0,1266 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); по вул.Західно-Окружній, площею 37,3102 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження"; доповнено пункт 1 підпунктом наступного змісту: "1.1. Передати в запас міста земельні ділянки: по вул. Західно-Окружній площею 17,0 га; по вул.Нижній Береговій площею 2,1 га".

Рішенням відповідача від 17.09.2014 № 79 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано їх у постійне користування, зокрема, третій особі-3 земельну ділянку за адресою: м.Хмельницький, вул.Нижня Берегова, 2/2В, кадастровий номер 6810100000:33:006:0118.

Також встановлено, що керівником позивача в особі ОСОБА_8 було укладено низку договорів купівлі-продажу, за умовами яких, треті особи 1, 2, 4, 5 придбали у власність земельні ділянки, відповідною площею, кадастровими номерами та за певними адресами.

Проте, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 у справі № 924/182/15, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та Вищого господарського суду України від 10.08.2016, визнано недійсним рішення зборів учасників СТОВ "Агрофірма "Гречани", яке оформлене протоколом від 20.04.2007 № 3, яким вирішено зокрема, прийняти до складу засновників СТОВ "Агрофірма "Гречани" ОСОБА_9 і ОСОБА_8 з пайовими внесками 43 і 42 відсотки відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, свій висновок мотивував тим, що рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 № 532 до якого спірним Рішенням були внесенні відповідні зміни, не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання. При цьому суди вказали на те, що спірним Рішенням було припинено право колективної власності позивача на земельну ділянку, яка не перебувала у комунальній власності.

Проте судові рішення прийнято із порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи виходячи із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час прийняття спірного акта, визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями статті 129 Конституції України у редакції, що діяла на час прийняття судових рішень, визначалася обов'язковість рішень суду.

Проте, вирішуючи спір у даній справі та задовольняючи позов суди обох інстанцій не дослідили спірне Рішення на предмет підстав його прийняття з огляду на зазначення у ньому серед підстав прийняття - рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2012 у справі № 22/5025/448/12, оскільки дослідження даних обставин у сукупності з іншими обставинами у справі, та з урахуванням наведених норм права, має значення для правильного вирішення спору.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32 - 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній на час прийняття оскаржених судових рішень, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно пункту 4 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє на час перегляду судових рішень у касаційному порядку, касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Частиною 2 статті 300 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене доводи касаційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, а тому рішення та постанова підлягають скасуванню зі скеруванням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, що мають визначальне значення для правильного вирішення даного спору.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційних скарг спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Апеляційного суду Хмельницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 у справі №924/817/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.С. Берднік

І.В. Кушнір