Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.12.2019 року у справі №922/1188/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1188/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Мица Ю. В., адвокат;

відповідач - Ворожбянов А. М. на засадах самопредставництва;

третя особа - не з'явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" (далі - Концерн)

на рішення Господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О. О.) від
26.06.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Барабашова С. В., судді: Істоміна О. А, Пелипенко Н. М. ) від 12.11.2019 у справі

за позовом Концерну

до Харківської міської ради (далі - Рада)

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту реєстрації Харківської міської ради

про визнання поновленим договору,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.19.04.2019 Концерн звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Ради, в якому просив визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах укладений між ними 13.12.2011 договір, зареєстрований 17.01.2012 за № 631010004000288 (далі - Договір), оренди земельної ділянки загальною площею 0,2268 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Проспектна, 17-Б, кадастровий номер 6310136600:07:050:0009 (далі - Земельна ділянка); визнати укладеною додаткову угоду про поновлення дії Договору в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви (далі - Додаткова угода); відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права номер запису 665093 від 02.04.2013.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що після закінчення строку дії Договору Концерн продовжував користуватись Земельною ділянкою та належним чином виконував договірні обов'язки, а Рада протягом місяця не надіслала заперечень проти його поновлення на новий строк, у зв'язку з чим Договір є поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) на той самий строк і на тих самих умовах.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019, в позові відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що в Додатковій угоді строк Договору вказано до 13.11.2020, тобто 774 дні, а не 772 дні, як передбачено останніми змінами, внесеними у Договір додатковою угодою від 18.08.2016, що не відповідає вимогам частини шостої статті 33 Закону та умовам пункту 8 Договору; Концерн просить поновити Договір не на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, а пропонує змінити строк його дії; намір Концерну змінити умови Договору в частині строку його дії унеможливлює його поновлення на підставі частини шостої статті 33 Закону; протягом місяця після закінчення строку дії Договору на виконання функцій Ради (орендодавця) Департамент земельних відносин Харківської міської ради (далі - Департамент) направив Концерну лист від 26.10.2018 № 7287/0/225-18 (далі - Лист) з двома примірниками акта приймання-передачі земель, який за змістом та правовою природою є листом-повідомленням про заперечення орендодавця у поновленні договору оренди землі, що узгоджується з положеннями частини шостої статті 33 Закону; Департамент є виконавчим органом Ради, який наділений повноваженнями висловлювати заперечення про поновлення Договору від її імені; відсутність волі орендодавця на поновлення строку дії Договору є очевидною та висловлена у письмовій формі шляхом надсилання Департаментом Листа Концерну; Договір припинив свою дію 01.10.2018, оскільки сплив строк, на який його було укладено; сплата Концерном орендних платежів за користування Земельною ділянкою після закінчення дії Договору не є підставою для його продовження; вимога про відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію речового права оренди задоволенню не підлягає, оскільки реєстрація речового права оренди за Договором є похідною дією від виникнення права оренди Земельної ділянки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1.02.12.2019 Концерн звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Висновок судів, що Рада висловила заперечення проти поновлення Договору в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, не відповідає обставинам справи, оскільки суди не врахували, що Лист надіслано на адресу Концерну не Радою, а Департаментом, який є окремою юридичною особою; суд першої інстанції не обґрунтував висновку, що Департамент уповноважений висловлювати позицію Ради у спірних правовідносинах, а суд апеляційної інстанції у цьому висновку виходив з довільного тлумачення окремих пунктів Положення про Департамент земельних відносин Харківської міської ради, затвердженого рішенням Ради від 20.11.2015 № 7/15 (далі - Положення), яке не передбачає відповідних повноважень Департаменту.

4.2. Суди неправильно застосували приписи частини шостої статті 33 Закону, оскільки дійшли помилкового висновку, що позов містить вимогу про визнання Договору поновленим на інший строк, у зв'язку з тим, що неправильно обрахували строк його дії, який було продовжено додатковою угодою № 2 від 18.08.2016 (772 календарні дні замість 774); Концерн просив визнати Договір поновленим на 774 календарних дні, що повністю відповідає раніше чинній умові Договору про строк.

4.3. Суди не заперечували, що поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, відбувається за наявності двох юридичних фактів: продовження користування ділянкою орендарем та відсутності заперечень з боку орендодавця протягом місячного строку, проте дійшли суперечливих висновків, оскільки зазначили, що для застосування механізму визнання договору оренди землі поновленим за правилами цієї норми необхідна згода обох сторін з тим, що існуючий раніше між ними договір продовжує існувати; суд апеляційної інстанції мотивував відмову у задоволенні апеляційної скарги обов'язковістю для Концерну процедури здійснення переважного права на поновлення Договору (частина перша-п'ята статті 33 Закону), однак послідовно не звертав увагу, що позовні вимоги ґрунтувались на тому, що Договір вже поновлено в силу закону (частина шоста статті 33 Закону).

4.4. Суди не навели жодного доводу, що спосіб захисту шляхом поновлення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суперечить закону, а не просто не передбачений законом. При цьому поновлення записів про речові права передбачено пунктом 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26.10.2011 №1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 484).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 21.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Концерну; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2020; зупинено провадження у справі № 922/1188/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17.

6.2.01.04.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 320/5724/17, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.05.2020.

6.3. Ухвалою Суду від 28.05.2020 провадження у цій справі поновлено, касаційну скаргу Концерну призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2020.

6.4. Ухвалами Суду від 16.06.2020 та від 02.07.2020 розгляд справи відкладався на 02.07.2020 та 11.08.2020 відповідно.

6.5. В судовому засіданні 11.08.2020 оголошувалась перерва до 25.08.2020.

6.6.11.08.2020 Концерн подав клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтоване існуванням виключної правової проблеми щодо умов, за яких поновлення договору оренди землі відбувається в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, а вирішення цієї проблеми матиме позитивний вплив на розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики.

6.7. В цей же день Концерн подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 159/5756/18 та справи № 313/350/16-ц, яке обґрунтоване тим, що питання тлумачення та застосування приписів частини шостої статті 33 Закону неодноразово передавалося на розгляд Великої Палати Верховного Суду, але так і не було остаточно вирішено.

6.8. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами 3 -6 статті 302 ГПК України, згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

6.9. Беручи до уваги висновки, яких Суд доходить у цій справі, та мотиви, з яких Суд залишає оскаржувані рішення без змін, та враховуючи, що розглядаючи цю справу, Суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також відсутність підстав для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається Скаржник на обґрунтування підстав для зупинення касаційного провадження, є подібними, Суд відмовляє у задоволенні зазначених клопотань.

7. Встановлені судами обставини

7.1.13.12.2011 на підставі рішення Ради від 25.11.2009 № 281/09 між нею та Концерном укладено Договір оренди Земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика з продажу непродовольчих товарів строком до 31.12.2012.

7.2. Відповідно до пункту 8 Договору його укладено строком до 31.12.2012. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

7.3. У підпункті л) пункту 31 Договору сторони погодили, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим Договором.

7.4. Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель 17.01.2012 за № 631010004000288.

7.5. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від
13.05.2019 № 166299821 сторони укладали та реєстрували такі додаткові угоди до Договору: від 27.12.2012 (право оренди зареєстровано 22.04.2013) про поновлення дії Договору до 01.09.2013, від 30.04.2014 (право оренди зареєстровано
23.06.2014) про поновлення дії Договору до 01.09.2014, від 22.12.2014 (право оренди зареєстровано 27.01.2015) про поновлення дії Договору до 01.08.2015, від
18.08.2016 (право оренди зареєстровано 05.09.2016), відповідно до пункту 8 якої строк дії Договору до 01.10.2018; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

7.6. Договір не містить положень про автоматичну пролонгацію договірних правовідносин, а його поновлення відбувалося між сторонами кожного разу на інший період (строк), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2019 № 166299821).

7.7. Строк дії Договору закінчився 01.10.2018.

7.8.11.10.2018 на ім'я Харківського міського голови від Концерну надійшло звернення № 618, в якому він просив поновити дію Договору на новий строк з
01.10.2018 до 01.10.2025 (7 років) та укласти відповідну додаткову угоду (том 1, а. с. 129).

7.9. Матеріали справи не містять доказів звернення Концерну до Ради з листом-повідомленням про намір продовження Договору у встановлений строк (не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору).

7.10. В листі від 05.11.2018 № 672 Концерн зазначає, що для використання переважного права на поновлення Договору на новий строк, за три місяці до спливу строку його дії (27.06.2018) він подав лист-повідомлення, в якому висловив намір продовжити його дію (том 1, а. с. 124). Лист-повідомлення Концерну від
27.06.2018 в матеріалах справи відсутній.

7.11. Протягом місяця після закінчення строку дії Договору Департамент підготував два примірника акта приймання-передачі Земельної ділянки до земель запасу міста та направив Концерну Лист, в якому пропонував в десятиденний строк з дня отримання розглянути їх, підписати та повернути у належним чином оформленому вигляді.

7.12. Згідно з Положенням Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі повноваження: готує висновки щодо вилучення, припинення права користування та надання земельних ділянок (пункт 4.1.7); розглядає звернення фізичних та юридичних осіб з питань земельних відносин та надає відповіді згідно з чинним законодавством (пункт 4.1.10); готує проєкти рішень щодо викупу, продажу, надання у користування, в оренду земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктів містобудування, передачі у власність та припинення права користування земельними ділянками (пункт 4.1.12); готує угоди про розірвання договорів оренди землі та акти приймання-передачі земельних ділянок (пункт
4.1.16); організовує та здійснює облік земель в межах міста Харкова, готує та підписує від імені Ради акти приймання-передачі земельних ділянок, зарахування земельних ділянок до земель запасу міста, погодження меж земельних ділянок (пункт 4.1.18).

7.13. Департамент направив Концерну лист від 04.12.2018 № 8338/0/225-18, яким повідомив його, що Земельна ділянка зарахована до земель запасу міста на підставі акта приймання № 258/18 від 28.11.2018, інше речове номер запису 665093 від 02.04.2013 припинено 28.11.2018 (том 1, а. с. 123).

7.14.31.01.2019 Концерн звернувся до Департаменту листом № 80, в якому просив надати документи, які підтверджують передачу (зарахування) Земельної ділянки, що раніше знаходилися у користуванні Концерну, до земель запасу міста Харкова (том 1, а. с. 122).

7.15. На цей лист Департамент надав Концерну відповідь від 27.02.2019 № 1355/0/225-19, що Земельна ділянка, яка була передана в оренду Концерну, зарахована до земель запасу міста на підставі акта приймання № 258/18 від
28.11.2018, інше речове номер запису 665093 від 02.04.2013 припинено 28.11.2018 (том 1, а. с. 120-121).

7.16. Відповідно до пунктів 1,2 Додаткової угоди, яку просить визнати укладеною Концерн, строк дії Договору до 13.11.2020; всі інші умови Договору, не обумовлені цією угодою, залишаються незмінними.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

8.2. Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями частин першої - п'ятої статті 33 Закону, оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності заперечення орендодавця проти поновлення цього договору, яке має бути надане протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди.

8.3. Частиною шостою статті 33 Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

8.4. При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

8.5. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

8.6. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/1569/17, від 09.04.2019 у справі № 913/99/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 20.08.2019 у справі № 907/603/18.

8.7. Суди встановили, зокрема, що протягом місяця після закінчення строку дії Договору Департамент підготував два примірника акта приймання-передачі Земельної ділянки до земель запасу міста та направив Концерну Лист, в якому пропонував в десятиденний строк з дня отримання розглянути їх, підписати та повернути у належним чином оформленому вигляді; відповідно до Положення Департамент наділений, зокрема, повноваженнями готувати висновки щодо вилучення, припинення права користування та надання земельних ділянок (пункт 4.1.7), готувати проєкти рішень щодо надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками (пункт 4.1.12), готувати та підписувати від імені Ради акти приймання-передачі земельних ділянок, зарахування земельних ділянок до земель запасу міста, погодження меж земельних ділянок (пункт 4.1.18).

8.8. Виходячи з цих обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Департамент є виконавчим органом Ради, який наділений повноваженнями висловлювати від її імені заперечення про поновлення Договору, що він і зробив шляхом надіслання Концерну Листа. Таким чином, на думку судів, Рада висловила відповідні заперечення в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, а відсутність її волі на поновлення строку дії Договору є очевидною.

8.9. У частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.10. Відповідно до приписів частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

8.11. За змістом статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

8.12. Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

8.13. Разом з цим чинне законодавство України не визначає форми висловлення заперечення орендодавця стосовно поновлення договору оренди за частиною шостою статті 33 Закону, а рішення ради (колегіального органу місцевого самоврядування) найбільш повно відповідає положенням пункту 34 частини 1 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" для дотримання письмового волевиявлення. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі 910/18875/17.

8.14. Враховуючи наведене, Суд доходить висновку, що повноваження готувати та підписувати від імені Ради відповідні акти приймання-передачі земельних ділянок, якими Положення наділяє Департамент, не надають йому право розпоряджатися Земельною ділянкою від імені територіальної громади, в тому числі висловлювати заперечення стосовно поновлення Договору за частиною шостою статті 33 Закону, оскільки такі повноваження належать лише Раді, а суди не встановили обставин делегування нею цих повноважень Департаменту.

8.15. Беручи до уваги викладене Суд вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах Рада висловила заперечення проти поновлення Договору за частиною шостою статті 33 Закону, яке здійснено шляхом направлення Департаментом Листа Концерну, та погоджується в цій частині з доводами Скаржника, викладеними у підпункті 4.1 цієї постанови.

8.16. Також суди встановили, що сторони неодноразово укладали додаткові угоди, зокрема, від 22.12.2014 про поновлення дії Договору до 01.08.2015 та від
18.08.2016 про поновлення дії договору до 01.10.2018; відповідно до пунктів 1,2 Додаткової угоди, яку просить визнати укладеною Концерн, строк дії Договору визначено до 13.11.2020, а всі інші умови Договору, не обумовлені цією угодою, залишаються незмінними.

8.17. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили, зокрема, з того, що у проєкті Додаткової угоди строк Договору вказано до 13.11.2020, тобто 774 дні, а не 772 дні, як передбачено останніми змінами, внесеними у Договір додатковою угодою від 18.08.2016, що не відповідає вимогам частини шостої статті 33 Закону та умовам пункту 8 Договору; Концерн просить поновити Договір не на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, а пропонує змінити строк його дії; намір Концерну змінити умови Договору в частині строку його дії унеможливлює його поновлення на підставі частини шостої статті 33 Закону.

8.18. Суди попередніх інстанцій та Скаржник вважають, що строк дії Договору з урахуванням додаткових угод слід обраховувати з 18.08.2016 (дата укладення останньої додаткової про поновлення дії Договору) до 01.10.2018 (дата закінчення строку дії Договору за умовами зазначеної додаткової угоди), однак їх розрахунки цього строку відрізняються на два дні.

8.19. Суд вважає неправильними наведені твердження стосовно обрахування строку дії Договору виходячи з такого.

8.20. За змістом статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку у володіння та користування за плату на встановлений договором строк.

8.21. У частині 1 статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини третьої цієї статті строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду.

8.22. Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

8.23. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).

8.24. Згідно із частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

8.25. У частині 1 статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до частині 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.26. Тобто визначення строку дії договору має вольовий характер, а сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

При цьому сторони в договорі оренди землі мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії цього договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені у нормах цивільного законодавства. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
15.01.2020 у справі № 322/1178/17.

8.27. Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

8.28. Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

8.29. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з
01.01.2014 до 01.01.2016) обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право оренди земельної ділянки.

8.30. За висновком, викладеним у пункті 36 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди.

8.31. Разом з цим за висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, які Суд враховує mutatis mutandis під час вирішення цього спору, необхідно розмежовувати державну реєстрацію речових прав, зокрема, на землю, порядок якої урегульовано у статтях 125, 126 ЗК України, та державну реєстрацію правочину (стаття 210 ЦК України).

8.32. Договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель 17.01.2012 за № 631010004000288 відповідно до положень статті 210 ЦК України та статті 126 ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013.

8.33. Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов, зокрема, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

8.34. З огляду на викладене речові права за Договором визнаються дійсними з дати реєстрації договору оренди у Державному реєстрі земель - 17.01.2012.

8.35. Оскільки такі речові права визнаються дійсними із 17.01.2012, то подальша реєстрація речових прав за додатковими угодами (див. підпункт 7.5 цієї постанови), зокрема, 05.09.2016 за додатковою угодою від 18.08.2016 не встановлює моменту виникнення речового права оренди за Договором, а лише підтверджує його дійсність.

8.36. У спірних правовідносинах сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими поновлювали дію Договору, та кожен раз визначали нову дату його закінчення, таким чином щоразу встановлюючи строк, протягом якого Договір діє від моменту, коли спливав раніше встановлений сторонами строк.

8.37. В контексті спірних правовідносин Суд доходить висновку, що дія договору оренди, який поновлено у встановленому порядку шляхом укладення додаткової угоди, поновлюється на строк, який визначається за положеннями цієї додаткової угоди і який необхідно обраховувати з наступного дня після відповідної календарної дати закінчення строку договору оренди. Відповідно Суд доходить висновку, що за нормою частини шостої статті 33 Закону у редакції, яка застосовується до спірних правовідносин, термін "той самий строк" для договору оренди землі, дія якого поновлювалась шляхом укладення додаткової угоди, означає строк, який необхідно обраховувати з наступного дня після відповідної календарної дати закінчення строку договору оренди (до його поновлення) і який спливає у дату, вказану у додатковій угоді або визначену відповідно до її положень.

8.38. Таким чином у спірних правовідносинах Договір було поновлено на строк 1157 дні з 02.08.2015 (наступний день після дати припинення дії Договору за умовами додаткової угоди від 22.12.2014) до 01.10.2018 (дата припинення дії Договору за умовами додаткової угоди від 18.08.2016).

8.39. За таких обставин Суд відхиляє доводи Скаржника, викладені у пункті 4.2 цієї постанови, що умови Додаткової угоди в частині строку дії Договору (774 дні) повністю відповідають раніше чинним умовам цього правочину.

8.40. За висновками палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, заявлення орендарем у порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на умовах інших, ніж ті, які сторони визначили у договорі оренди, не створює для іншої сторони договору обов'язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови, а отже і унеможливлює задоволення такої вимоги у судовому порядку.

8.41. Враховуючи, що Концерн заявив вимогу про визнання укладеною Додаткової угоди, за умовами якої строк дії Договору є відмінним від строку, який сторони раніше визначили шляхом укладення відповідних додаткових угод, Суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню у порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону.

8.42. Разом з цим Суд звертає увагу, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції наведених вище норм матеріального права, з огляду на хибні висновки про висловлення Радою у спірних правовідносинах заперечення проти поновлення Договору, а також неправильне обрахування строку дії Договору, не призвели до неправильного результату вирішення спору та не вплинули на правильність їх висновків в тій частині, що намір Концерну змінити умови Договору стосовно строку його дії унеможливлює його поновлення на підставі частини шостої статті 33 Закону.

8.43. Доводи Скаржника, викладені у підпунктах пункти 4.3-4.4 цієї постанови, та решта доводів, викладених у касаційній скарзі, не можуть спростувати висновків Суду про необхідність відмовити у задоволенні позову.

8.44. З огляду на це рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові Суду, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 922/1188/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак