Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2018 року у справі №904/1732/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 904/1732/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз",

представник позивача - Богдан С.В. - адвокат (за довіреністю від 04.12.2017 № 007.1Др-139-1217, посвідчення від 06.02.2018 № 000927);

відповідач - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Савчук І.В. (за довіреністю від 22.02.2018 № 22),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017

(головуючий - суддя Фещенко Ю.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 (головуючий - суддя Антонік С.Г., судді: Березкіна О.В. і Орєшкіна Е.В.)

у справі № 904/1732/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відповідача від 15.12.2016 № 44/01-14/06-16 по справі № 39/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - оспорюване рішеня).

Позов мотивовано тим, що у прийнятті оскаржуваного рішення Відповідачем не взято до уваги та не надано належної оцінки суттєвим обставинам справи № 39/06-03-1/16, внаслідок чого надано невірну правову оцінку діям Позивача; відтак, на думку Позивача, це рішення є незаконним та має бути визнано недійсним відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) як прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017, у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що оспорюване рішення є правомірним, а вимоги про його скасування - необґрунтованими, не доведеними Позивачем належними та допустимими доказами.

Позивач, посилаючись на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції: оскаржувані судові рішення з даної справи скасувати; прийняти нове рішення, яким оспорюване рішення визнати недійсним; стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати зі справи. Так, згідно з доводами Позивача, викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій у розгляді справи:

- неправильно застосовано норми Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 № 254 (далі - Правила-1) та Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 (далі - Правила-2);

- дії Позивача щодо відключення споживачів від системи газопостачання, про які йдеться в оспорюваному рішенні, були правомірними та відповідали чинному законодавству України;

- не враховано, що Законом не передбачено повноважень Відповідача щодо зобов'язання Позивача вчиняти дії з відновлення газопостачання споживачу;

- неправомірно зазначено про обов'язок саме Позивача внести зміни до проектної документації, тоді як згаданими Правилами передбачено порядок дій споживачів (а не Позивача) у разі заміни або встановлення газового обладнання, і цей порядок споживачами дотримано не було.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, прийняття оскаржуваних рішень у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи та вірного застосування норм матеріального та процесуального права, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- згідно з оспорюваним рішенням:

1) визнано дії Позивача щодо висування до споживача гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10 додаткових, необґрунтованих вимог щодо внесення змін до проектної та виконавчо-технічної документації для відновлення газопостачання за їх адресами порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

2) за зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Позивача накладено штраф у сумі 68 000 грн.;

3) зобов'язано Позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 цього рішення, шляхом самостійного внесення змін до проектної та виконавчо-технічної документації систем газопостачання за адресами, за якими проживають поіменовані споживачі, і відновити у 10-денний термін газопостачання на відключені газові прилади за цими адресами, з дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері газопостачання.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що:

- Позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який здійснює розподіл природного газу в територіальних межах міста Кривий Ріг та Криворізького району Дніпропетровської області, окрім міста Інгульця та Інгулецького району міста Кривий Ріг; на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. Позивач не заперечує свого монопольного становища;

- 12.07.2016 представником Позивача здійснено відключення споживача ОСОБА_8 (АДРЕСА_1) від газової мережі з причини самовільної заміни плити газової ПГ4-"Норд", газового водонагрівача ГК "Львівська" та борг 398,38 грн. У діях ОСОБА_8 було відсутнє таке порушення, як самовільна заміна газових приладів, тому Позивач безпідставно припинив їй газопостачання, а в подальшому для його відновлення висував додаткові вимоги щодо внесення змін в існуючу проектну та виконавчо-технічну документацію (внесення до неї обладнання, вставленого ще 17.11.2003). При цьому технічна документація на багатоквартирні будинки зберігається в архівах газорозподільних підприємств, і побутові споживачі не мають вільного доступу до архіву Позивача;

- 09.08.2016 газопостачання по будинку АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_9, було припинено у зв'язку з аварійною ситуацією на газопроводі й відновлено лише 04.10.2016, хоча наслідки аварії було усунуто того ж дня - 09.08.2016. Позивачем не доведено, що невідповідність системи газопостачання помешкання ОСОБА_9 проектній та виконавчо-технічній документації стала наслідком втручання в роботу системи з його боку. Відновлення газопостачання відбулося після надання до архіву Позивача договору на технічне обслуговування опалювального котла, актів перевірки і прочищення димових каналів та внесення змін до проектної та виконавчо-технічної документації, що призвело до додаткових витрат з боку ОСОБА_9;

- 04.02.2016 Позивачем було відключене газопостачання водонагрівача газового ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3, - через відсутність проектно-технічної документації. Позивачем не доведено, що невідповідність системи газопостачання помешкання ОСОБА_10 проектній та виконавчо-технічної документації стала наслідком втручання ОСОБА_10 в роботу системи;

- приписами чинного законодавства і укладеними між Позивачем і споживачами договорами не передбачено такої підстави відключення газопостачання, як відсутність проектно-технічної документації;

- у подальшому Позивач для відновлення газопостачання ОСОБА_10 висував додаткові вимоги щодо внесення змін до існуючої проектної та виконавчо-технічної документації, а саме - внесення до неї обладнання, встановленого до 2008 року, тобто обладнання, яке використовувалося споживачем та щодо якого здійснювалося Позивачем газопостачання протягом 13 років, без фіксації протягом цього періоду будь-яких порушень з боку споживача;

- штраф у сумі 68 000 грн. накладено на Позивача у межах розміру, встановленого Законом;

- підстави для зміни або скасування оспорюваного рішення відсутні.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до положень Закону:

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема, на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є, зокрема, дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на, зокрема, суб'єктів господарювання - юридичних осіб (частина перша статті 52);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, визначеному частиною другою статті 52 Закону;

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 у редакції, чинній на час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями).

Попередні судові інстанції у розгляді відповідної справи, з'ясувавши встановлену також і в оспорюваному рішенні наявність у наведених в даній постанові випадках у діях Позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, які потягли за собою ущемлення інтересів споживачів, а також відсутність визначених статтею 59 Закону підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, дійшли висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.

Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на певні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил-1, Правил-2, Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246, ДБН В.2.5-20-2001, якими передбачалися, зокрема, обов'язки споживачів газу стосовно дотримання правил безпеки систем газопостачання, в тому числі при переміщенні та заміні газових приладів і апаратів; при цьому Позивач вважав, що саме поіменованими вище споживачами порушувалися відповідні обов'язки й правила, що й стало підставою для вчинення Позивачем тих дій, які Відповідачем були кваліфіковано як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Такі посилання Позивача були б доречними й прийнятними, якби ним відповідно до вимог частини другої статті 43, статті 33 та частини першої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду цієї справи попередніми судовими інстанціями) стосовно доведення кожною стороною належними доказами тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог. Натомість попередніми судовими інстанціями у процесі розгляду даної справи з'ясовано на підставі встановлених в ній обставин та відображено в оспорюваних судових рішеннях недоведеність Позивачем:

- порушення з боку споживача ОСОБА_8 самовільної заміни газових приладів за місцем її проживання;

- того, що невідповідність системи газопостачання у помешканні споживача ОСОБА_9 проектній та виконавчо-технічній документації була наслідком його самовільного втручання в роботу цієї системи;

- того, що невідповідність системи газопостачання у помешканні споживача ОСОБА_10 проектній та виконавчо-технічній документації була наслідком її самовільного втручання в роботу цієї системи;

- наявності підстав для відключення газопостачання споживачам;

- наявності підстав для тривалого невідновлення газопостачання після усунення наслідків аварійної ситуації на газопроводі.

Водночас суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права виключно на підставі встановлених ними фактичних обставин справи і не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний господарський суд не погоджується з доводами скаржника (Позивача) про те, що саме на побутових споживачів покладається обов'язок приведення технічної документації "у відповідність" (при тому, що така документація знаходиться в архіві газорозподільного підприємства). Частиною першою статті 19 Конституції України встановлено, що Основний Закон має найвищу юридичну силу, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Позивачем не обґрунтовано в судах попередніх інстанцій і в касаційній скарзі покладення згідно із законодавством на поіменованих у цій постанові споживачів зазначеного скаржником обов'язку.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками місцевого і апеляційного господарських судів про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним у частинах, що стосуються: зайняття Позивачем монопольного (домінуючого) становища на певному ринку (що Позивачем у попередніх судових інстанціях і в касаційній скарзі й не заперечувалося); визнання його дій зловживанням монопольним (домінуючим) становищем; накладення на Позивача штрафу за відповідне порушення; зобов'язання Позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Поряд з тим судом касаційної інстанції беруться до уваги доводи скаржника стосовно порушення Відповідачем норм матеріального права при покладенні на Позивача в оспорюваному рішенні обов'язку стосовно самовільного внесення ним (Позивачем) змін до проектної та виконавчо-технічної документації систем газопостачання за певними адресами, де проживають споживачі, і відновлення у десятиденний термін газопостачання на відключені газові прилади за їх адресами з дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері газопостачання.

Частиною першою статті 48 Закону визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас ані цією статтею, ані іншими нормами Закону не передбачено повноважень Відповідача щодо надання Позивачу вказівок (зобов'язання Позивача) з таких питань господарської компетенції останнього, як внесення змін до зазначеної документації та відновлення газопостачання на відключені газові прилади. Натомість Позивач, якого зобов'язали припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мав самостійно визначитися із шляхом (способами) такого припинення відповідно до закону.

Отже, відображене в оспорюваному рішенні зобов'язання Позивача вчинити дії із зазначених питань свідчать про неправильне застосування Відповідачем згаданої статті 48 Закону і згідно з частиною першою статті 59 цього Закону було підставою для часткового задоволення позову та визнання оспорюваного рішення недійсним у відповідній частині.

Місцевим господарським судом у розгляді справи наведеного не враховано, а апеляційною інстанцією його помилку не виправлено. Тобто попередніми судовими інстанціями допущено (у розгляді справи у відповідній частині) неправильне застосування норм матеріального і процесуального права у вигляді неправильного тлумачення закону (статей 48, 59 Закону), а апеляційною інстанцією, крім того, - незастосування закону, який підлягав застосуванню (статті 104 ГПК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції).

Наведене відповідно до статті 311 ГПК України є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги та відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі справи підлягають розподілу між її учасниками у рівних частках (у співвідношенні 50:50).

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 904/1732/17 змінити, замінивши абзаци перший і другий резолютивної частини зазначеного рішення новими абзацами в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016 № 44/01-14/06-16 зі справи № 39/06-03-1/16 визнати недійсним у частині таких слів, вміщених у пункті 4 цього рішення: "шляхом самостійного внесення змін у проектну та виконавчо-технічну документацію систем газопостачання за адресами: АДРЕСА_1, де проживає гр. ОСОБА_8 та АДРЕСА_3, де проживає гр. ОСОБА_10 і відновити у десятиденний термін газопостачання на відключені газові прилади за їх адресами.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" суму 800 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви".

У зв'язку з цим абзаци третій і четвертий резолютивної частини вказаного судового рішення вважати відповідно абзацами п'ятим і шостим.

3. Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" суму 880 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги і суму 960 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов