Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/126/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (колегія суддів: Розізнана І. В., Грязнов В. В., Павлюк І. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач", про визнання недійсним договору, витребування майна та стягнення 262 550, 91 грн шкоди,

за участі:

представника позивача - Чорного А. В.,

представників відповідача - Слюсар О. В., Аза Н. К., Слюсар О. О.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Ковальчука С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 15.02.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (далі - ТОВ "Вінницяголовпостач") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (далі - ТОВ "Промцентр") про:

1) визнання недійсним договору дарування від 28.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницяметалопостач" (далі - ТОВ "Вінницяметалопостач") і ТОВ "Промцентр";

2) витребування з незаконного володіння ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" належних йому на праві приватної власності приміщень на І поверсі №№ 10, 11, 12, 60- 66, 49- 59, 67 на II поверсі №№ 67а, 76 , на III поверсі №№ 91, 92, 101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київська, 78 у м. Вінниця (далі - спірне майно);

3) стягнення з ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" завданої шкоди в розмірі 262 550,91 грн, необхідної для відновлення в натурі належних позивачу на праві приватної власності приміщень на І поверсі № 12 та спільної часткової власності - № 11, №№ 60- 66 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київська, 78 у м. Вінниця.

2. Підставою звернення до суду позивач визначив те, що з 1996 року є власником спірного майна в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київська, 78 у м. Вінниця, до якого відповідач позбавив його доступу і яке частково самочинно переобладнав, чим завдав збитків.

3. ТОВ "Вінницяголовпостач" вважає, що ТОВ "Промцентр" набуло спірне майно на підставі договору дарування від 28.12.2016 у незаконний спосіб, адже ТОВ "Вінницяметалопостач" (правопопередник відповідача) розпорядився спірним майно без наявності для того права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 09.06.1996 № 637 проведено реструктуризацію Відкритого акціонерного товариства "Вінницяголовпостач" за наслідками якої було:

1) створено 4 відкритих акціонерних товариства (далі - ВАТ), а саме: "Вінницяголовпостач", "Вінницяелектромашпостач", "Вінницяметалопостач" і "Вінницясервіспостач";

2) зобов`язано здійснити приватизацію майна новостворених підприємств.

5. 15.12.1998 приватизацію ВАТ "Вінницяголовпостач" було завершено. Додатком № 2 до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 15.12.1998 № 1398 і актом передачі нерухомого майна від 30.12.1998 у власність ВАТ "Вінницяголовпостач" було передано головний адміністративний корпус у м. Вінниця по вул. Київська, 78, інв. № 2, площа - 232,5 кв. м.

6. Надалі, зазначене право власності позивача на спірне майно було підтверджено реєстраційними посвідченнями на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 06.01.1999 та 07.03.2001, підтвердженням права власності на будівлю від 26.02.2001, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.12.2008 та 02.12.2020.

7. У висновку експерта від 30.07.2024 вказано, що у період з початку приватизації, тобто з 1996 року по 2020 рік, ВАТ "Вінницяголовпостач" володіло частиною приміщень адміністративної будівлі літ. "А" по вул. Київська, 78 у м. Вінниці, які входять до 9/100 частки спільного майна зазначеного комплексу з різною площею, а саме: 232,5 кв. м, 256,7 кв. м, 348,3 кв. м (232,5 кв. м + 115,8 кв. м) і 300,1 кв. м, в цілому, без конкретизації нумерації приміщень.

8. Зважаючи на це, колегія суддів апеляційної інстанції встановила право позивача на 9/100 частки у спільній частковій власності в комплексі виробничих будівель і споруд по вул. Київська, 78 у м. Вінниці без конкретизації нумерації приміщень.

9. Щодо зазначеної 9/100 частки у спільній частковій власності, зокрема в результаті дослідження інвентаризаційної справи № 2824 і висновку експерта від 30.07.2024, суд апеляційної інстанції встановив, що:

1) майже всі спірні приміщення є приміщеннями загального користування;

2) частина оспорюваних приміщень у приватну власність ВАТ "Вінницяметалопостач" не передавались, водночас такі приміщення фактично відсутні в натурі через проведених робіт по їх переплануванню, і за змінними об`ємно-планувальними рішеннями знаходяться у використанні ТОВ "Промцентр".

10. Здійснивши арифметичний обрахунок актуальних на момент укладення договору дарування від 28.12.2016 площ приміщень, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне майно було подаровано відповідачу повністю, а не частково. Тобто усі приміщення були зареєстровані на праві приватної власності за дарувальником ТОВ "Вінницяметалопостач" та подаровані обдарованому ТОВ "Промцентр".

11. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що з початку проведення приватизації новостворені ВАТ проводили реєстраційні дії та отримували однакові правовстановлюючі документи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у позові ТОВ "Вінницяголовпостач" відмовлено повністю.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право приватної власності позивача на спірне майно не доведено належними та допустимими засобами доказування, що зумовлює неможливість посилання на будь-яке порушення його прав оспорюваним договором дарування від 26.12.2016, а вимога про витребування майна не підтверджена відповідними доказами наявності такого права.

14. Місцевий господарський суд також відзначив, що ТОВ "Вінницяголовпостач" не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину ТОВ "Промцентр" щодо завданих збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення обов`язку з їх відшкодування.

15. Дійшовши висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, місцевий господарський суд виснував, що підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строків позовної давності відсутні.

16. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 апеляційну скаргу позивача було задоволено частково: змінено рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду. Крім того, внесені зміни у резолютивну частину рішення стосовно розподілу усіх судових витрат.

17. Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено порушене право ТОВ "Вінницяголовпостач" як співвласника нерухомого майна, адже частина спірного майна була зареєстрована на праві приватної власності та подарована ТОВ "Промцентр" повністю, з врахуванням приміщень, які також належать і позивачу.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, однак не через те, що ТОВ "Вінницяголовпостач" не підтверджено порушення його права на частину спірного майна, а через те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є неефективним оскільки:

1) визнання недійсним договору дарування не призведе до поновлення порушеного права позивача, адже останній не був стороною правочину, а тому застосування реституції є неможливим;

2) для задоволення віндикаційного позову ТОВ "Вінницяголовпостач" не доведено право одноосібної власності на спірне майно і у разі задоволення такої позовної вимоги, судом буде порушено права та інтереси інших співвласників, які також мають право часткової власності, зокрема на частини приміщень загального користування;

3) спірне майно не є індивідуально визначеною річчю, а вимоги про виділ або поділ майна позивач у даній справі не заявляв, можливість чого зважаючи на фактичні обставини мала б бути перевірена будівельно-технічною експертизою.

19. Апеляційний господарський суд також виснував, що ТОВ "Вінницяголовпостач" не порушено строку позовної давності на звернення до суду з позовом у даній справі.

20. Посилаючись на частину дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і враховуючи ту обставину, що судом апеляційної інстанції встановлено порушене право позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розподілу усіх судових витрат, які сторони понесли у даній справі відповідно до пропорції: 50 % - позивач, 50 % - відповідач.

Короткий зміст касаційної скарги

21. ТОВ "Промцентр" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

22. Нормативно-правовою підставою для касаційного перегляду відповідач визначив те, що постанова апеляційного господарського суду була прийнята без врахування висновків Верховного Суду:

1) щодо застосування статей 387 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 02.09.2020 у справі № 910/13536/19, від 27.08.2019 у справі № 925/366/18, від 30.08.2019 у справі № 914/970/18, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 26.01.2021 у справі № 910/9924/19, від 27.09.2018 у справі № 903/844/17, від 23.10.2019 у справі № 5015/5293/11, від 28.03.2018 у справі № Б-24/27-02;

2) щодо застосування статей 74 76 78 269 ГПК України, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц та в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 13.01.2021 у справі № 10/Б 921/1442/2013;

3) щодо застосування статей 86 102 104 ГПК України, викладених постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16, від 13.05.2020 у справі № 922/1384/19, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 905/1420/19;

4) щодо застосування статті 261 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 20.11.2018 у справі № 907/50/18, від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц та в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17.

23. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, під час апеляційного розгляду досліджувалось не питання щодо захисту приватної власності позивача, а питання щодо порушення його права спільної часткової власності, що виходить за межі обсягу доведення обставин у цій справі. Тобто відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно зробив висновки про порушене право позивача як співвласника спірного майна, що виходить за межі заявленого в даній справі віндикаційного позову.

24. ТОВ "Промцентр" посилається на те, що апеляційний господарський суд безпідставно, не мотивувавши належним чином, за власною ініціативою долучив до справи на стадії апеляційного перегляду нові докази, а саме інвентаризаційну справу. Натомість, на думку відповідача, суд не надав належної оцінки наявному в справі висновку експерта.

25. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушення ТОВ "Вінницяголовпостач" строку на звернення до суду скаржник вважає хибним, адже його зроблено на підставі неналежного та недопустимого доказу і без врахування сутності правовідносин між сторонами.

26. Крім того, ТОВ "Промцентр" посилається на те, що в результаті порушення апеляційним господарським судом частини дев`ятої статті 129 ГПК України було неправильно розподілені судові витрати, адже відсутність порушеного права, про захист якого просить позивач, є самостійною підставою для відмови в позові і вини відповідача в цьому немає.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Вінницяголовпостач" просить відмовити у її задоволенні з мотивів необґрунтованості та безпідставності доводів скаржника.

28. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" у відзиві зазначає про те, що судові рішення у даній справі є недостатньо обґрунтованими та підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Проте, із врахуванням процесуальної ситуації, все ж таки просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Промцентр" без задоволення.

Позиція Верховного Суду

29. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

30. Право на оскарження постанови суду апеляційної інстанції можливе лише у визначених законом випадках, що випливає із завдань та меж касаційного перегляду, які узагальнено полягають у наступному.

31. Аналіз статей 55 129 Конституції України, статей 14, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 17 284 287 ГПК України засвідчує, що в Україні на законодавчому рівні утверджена загальноприйнята практика країн Європейського Союзу, згідно з якою, спір, зокрема господарський, має бути вирішено в суді першої інстанції. Апеляційна інстанція виправляє допущені помилки, а касаційна розглядає лише фундаментальні питання.

32. Забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша і друга статті 300 ГПК України, пункт 240 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

33. Вищезазначене випливає із необхідності застосування такого принципу судочинства, як остаточності судового рішення - res judicata, що є складовою верховенства права. У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішеннях у справах "Науменко проти України" від 09.11.2004, "Христов проти України" від 19.02.2009, "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, цей принцип розуміється як елемент юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Саме тому відхід від принципу res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, існування яких має довести скаржник.

Щодо розгляду касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

34. Беручи до уваги наведене ТОВ "Промцентр" у касаційній скарзі обґрунтування, касаційне провадження було відкрито на підставі, визначеній в пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України

35. Колегія суддів виходить з того, що при касаційному оскарженні судових рішень із зазначеної підстави, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити:

1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована;

2) посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах;

3) із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах (позиція з постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

36. Що ж до визначення "подібних правовідносин", то колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій таке поняття було розкрито наступним чином.

37. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

38. Отже, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

39. Суди обох інстанцій у даній справі відмовили у позові, але постанову суду апеляційної інстанції оскаржує саме відповідач, який до того ж просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати дійсну мету звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою.

40. Суди попередніх інстанцій відмовити в позові ТОВ "Вінницяголовпостач", але з різних мотивів. Якщо суд першої інстанції обґрунтував таку відмову недоведеністю позивачем права приватної власності на спірне майно, то суд апеляційної інстанції, попри аналогічне вирішення спору, встановив наявність порушеного право позивача як співвласника спірного майна.

41. У касаційній скарзі ТОВ "Промцентр" вказувало на недоліки правовстановлюючих документів позивача на спірне майно та акцентувало увагу на тому, що суд апеляційної інстанції не мав права встановлювати те, що ТОВ "Вінницяголовпостач" є співвласником спірного майна, адже це може бути використано останнім в інших судових справах;.

42. У даному контексті Верховний Суд зауважує, що як встановлено в цій справі, за результатами приватизації право власності на нерухоме майно в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київська, 78 у м. Вінниця, як у позивача, так і у ТОВ "Вінницяметалопостач", яке надалі уклало оспорюваний договір дарування на користь ТОВ "Промцентр", підтверджувалися правовстановлюючими документами однакової форми, які оформлювалися в той саме період. Тому, доводи скаржника свідчать про порушення ним доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), адже неможливо стверджувати про наявність власних прав на майно і одночасно з цим заперечувати відповідне право іншої особи, що виникло з аналогічної підстави.

43. На обгрунтування підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду скаржник вказував на неможливість врахування цим судом нового доказу (інвентаризаційної справи) і неправильну оцінку іншого нового доказу (висновку експерта) під час апеляційного розгляду.

44. Колегія суддів зауважує, що висловлюючи незгоду з оцінкою доказів судом апеляційної інстанції, скаржник не підтвердив визначеної ним підстави для касаційного перегляду, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України а саме не обгрунтував того, що мало місце "застосування в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду". Водночас касаційна скарга пунктом 4 частиин другої статті 287 ГПК України не обгрунтовувалася, і відповідно провадження з цієї підстави Верховним Судом не відкривалося.

45. У питаннях оцінки доказів не може бути подібних правовідносин, оскільки у кожній судовій справі позовні вимоги мають самостійний предмет і підстави, які обґрунтовуються позивачем і спростовуються відповідачем різними засобами доказування. Застосовуючи власну дискрецію під час долучення додаткових доказів та їх подальшої оцніки, суд кожного разу виходить з конкретних обставин справи.

46. З огляду на це, аргументи касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду, яка набрала законної сили, свідчать про незгоду скаржника зі встановленими обставинами і спрямовані на переоцінку доказів, що забороняється під час перегляду судових рішень в касаційному порядку, тому не можуть братися до уваги.

47. Крім цього ТОВ "Промцентр" у даній справі з двох судових рішень про відмову в заявленому до нього позові оскаржило лише постанову апеляції, в якій було встановлено наявність порушеного права позивача щодо спірного майна. Такі дії відповідача свідчать про намагання недопустити звільнення ТОВ "Вінницяголовпостач" від доказування цієї обставини при розгляді іншої справи (частина четверта статті 75 ГПК України). Тому, безвідносно необґрунтованості доводів касаційної скарги скаржника, оскарження судового рішення з таких мотивів побічно посягає на можливість (право) особи звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав, що згідно зі статею 4 ГПК України, гарантується.

48. Зі свого боку посилання скаржника на нібито порушення під час апеляційного розгляду вимог статей 74 76 78 86 102 104 269 ГПК України не було визначено скаржником підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

49. Водночас саме лише посилання у касаційній скарзі на значну кількість постанов Верховного Суду (без аналізу релевантності висновків) та абстрактне цитування їх окремих частин (без урахування подібності обставин в таких справах зі спірними) - не може компенсувати необґрунтованість касаційної скарги ТОВ "Промцентр" в частині стверджуваного порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

50. Також підставою касаційного оскарження відповідач визначив неправильне застосування апеляційним господарським судом статтей 387 388 ЦК України, хоча апеляційним судом за результатами перегляду рішення суду першої інстанції у віндикаційному позові було відмовлено, а відповідно згадані норми не були застосовані. Колегія суддів не може визнати відповідні доводи скарги обгрунтованими оскільки скаржник не пояснив яким саме чином апеляційний господарський суд (по іншому) мав застосувати зазначені статті ЦК України, аби так само відмовити в позові, на чому також наполягає відповідач, наполягаючи на залишенні без змін рішення місцевого господарського суду.

51. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 8.10 постанови від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 виснувала, що: вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, (1) чи існує у позивача право або законний інтерес; (2) якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; (3) якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і (4) чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

52. У цій справі місцевий господарський суд, встановивши відсутність у позивача права на спірне майно, одразу відмовив у позові. У свою чергу, апеляційний господарський суд, встановивши наявність права позивача на спірне майно, порушення такого права відповідачем, необхідність його захисту, дійшов висновку про неефективність обраного ТОВ "Вінницяголовпостач" способу захисту у зв`язку із чим у позові також відмовив.

53. У даному аспекті колегія суддів відзначає те, що послідовність розгляду питань, які мають значення для правильного вирішення спору та які відображено в мотивувальній частині оскаржуваної постанови узгоджується із зазначеним вище висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду. У той же час здійснена оцінка доказів та встановлені обставини є дискрецією апеляційного господарського суду, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

54. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника стосовно неможливості застосування статті 387 ЦК України до майна, яке перебуває у спільній частковій власності, а не в приватній власності. Так, скаржник помилково протиставляє між собою дві категорії "приватна власність" і "спільна часткова власність", які в даній справі співвідносяться між собою як загальне та спеціальне. Позаяк, якщо апеляційний господарський суд встановив, що позивач є співвласником спірного майна, то це не заперечує того факту, що така його власність є приватною.

55. У постанові від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на можливість задоволення позову про витребування ідеальної частки нерухомого майна, адже рішення суду є однією з підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. З огляду на це, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України і Верховного Суду про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі.

56. Стосовно численних посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, то колегія суддів виходить з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (позиція з постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21).

57. Разом з тим, ТОВ "Промцентр" не мотивувало у чому саме полягає:

1) неправильне застосування судом апеляційної інстанції статтей 387 388 ЦК України;

2) неврахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах під час оцінки встановлених обставин у даній справі.

58. Суд також звертає увагу на те, що посилання скаржника на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

59. З аналогічних підстав необґрунтованими є доводи скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом статті 261 ЦК України. Оскаржуваний висновок про те, що звернення ТОВ "Вінницяголовпостач" до суду відбулося в межах строку позовної давності відповідач у касаційній скарзі спростовував лише зауваженнями до належності та допустимості доказів і не врахуванням сутності правовідносин між сторонами, що не допускається на стадії касаційного перегляду справи в межах обраної скаржником підстави (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України). Оцінюючи касаційну скаргу у сукупності, колегія суддів також відзначає, що зважаючи на результати розгляду справи в судах нижчих інстанцій, аргумент відповідача стосовно пропуску позовної давності спрямований на перегляд вже встановлених обставин, а не на виконання завдань касаційного перегляду справи.

60. У цій справі відповідач користується правничою допомогою, однак скарга, яка є предметом касаційного розгляду, вимогам ГПК України (в частині виконання процесуального обов`язку з доведення наявності підстав касаційного оскарження) не відповідає.

61. Більше того колегією суддів встановлено, що у скарзі ТОВ "Промцентр" містяться посилання на неіснуючі висновки та постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (зокпрема, постанови від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 14.07.2021 у справі № 905/1420/19, від 20.11.2018 у справі № 907/50/18, від 13.01.2021 у справі № 10/Б 921/1442/2013, від 13.05.2020 у справі № 922/1384/19). Верховний Суд вважає, що скаржник навів у скарзі неіснуючі цитати з постанов або послався на неіснуючі справи з метою схилити колегію суддів до незаконного, всупереч положенням частини другої статті 287 ГПК України, перегляду у касаційному порядку постанови апеляційної інстанції та до ухвалення бажаного для скаржника судового рішення за рахунок наведеної кількості судових справ та авторитету Великої Палати Верховного Суду.

62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

63. Стаття 11 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2019, зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України від 15.02.2019, передбачає зокрема те, що: адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

64. Зважаючи на це, цитування у скарзі, яка підписана адвокатом Слюсар О. В., неіснуючих висновків Великої Палати Верховного Суду може свідчити про недобросовісне використання права на касаційний перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, всупереч завданням господарського судочинства. Ігнорування або ж не зосередження на цьому належної уваги Верховним Судом може скласти в особи хибне уявлення про допустимість таких дій у майбутньому.

Щодо доводів касаційної скарги в частині розподілу судових витрат

65. ТОВ "Промцентр" у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним господарським судом частини дев`ятої статті 129 ГПК України при здійсненні рівного розподілу судових витрат між позивачем та відповідачем.

66. Частиною дев`ятою статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

67. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника у зв`язку з їх необґрунтованістю, адже за змістом постанови апеляційного господарського суду, якою було встановлено наявність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту, спір виник саме внаслідок неправильних дій сторони відповідача, а протилежного скаржником не доведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

69. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Оскільки суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно застосував законодавство під час її розгляду, а доводи скаржника не підтвердилися, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати

71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 902/126/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач