ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6642/18

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Селіваненка В.П., Львова Б.Ю., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

представники учасників справи:

позивач - Поштар Т.П., адвокат,

відповідач-1 - Литвин П.В., адвокат,

відповідач-2 - Мельник О.В., адвокат, Лебедєв Ю.В., адвокат,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

про зобов`язання вчинити дії,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 13.05.2018 Державне підприємство "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі - Відповідач-2) про визнання за Позивачем права на споживання природного газу:

- у січні 2018: за договором № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 165,0 тис. куб. м; за договором № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 50,0 тис. куб. м.; за договором № 2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 12,0 тис. куб. м.;

- у лютому 2018; за договором № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 128,0 тис. куб. м; за договором № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 48,0 тис. куб. м.;за договором № 2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 8,0 тис. куб. м.;

- у березні 2018; за договором № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 114,0 тис. куб. м; за договором № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 35,0 тис. куб. м.; за договором № 2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 6,0 тис. куб. м.

1.2 Позовна заява мотивована тим, що в період опалювального сезону 2017/2018 року, який розпочато у жовтні 2017 року, Відповідач-1 мав обов`язок забезпечити безперебійне безумовне постачання природного газу виробникам теплової енергії. За доводами Позивача, в період з січня по березень 2018 року він отримував обсяги газу, які були йому необхідні, однак Відповідачі не визнають права на споживання газу у зазначений період, вважаючи, що Позивач здійснив несанкціонований відбір природного газу, внаслідок чого Відповідач-2 вимагає від Позивача оплату спожитого газу у подвійному розмірі.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1 18.07.2018 Господарський суд міста Києва вирішив відмовити у задоволенні позову.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що обставини, на які посилається Позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб`єктивного права з боку Відповідачів. При цьому, судом вказано, що вимога визнати за Позивачем право використання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і якого не існує, а договорами поставки газу передбачено перехід права власності на природний газ до споживача після підписання актів приймання-передачі, є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі. При прийнятті рішенням місцевим господарським судом врахована правова позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/6916/17.

2.2 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Відповідача-1. Прийнято в цій частині нове рішення, викладено резолютивну частину в новій редакції, позов задоволено, визнано право Позивача на споживання природного газу: - у січні 2018р. за договором № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017р. в обсязі 165,0 тис.куб.м.; за договором № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017р. в обсязі 50,0 тис.куб.м.; за договором № 2071/1718-КП-41 від 08.09.2017р. в обсязі 12,0 тис.куб.м.; - у лютому 2018р. за договором № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017р. в обсязі 128,0 тис.куб.м.; за договором № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017р. в обсязі 48,0 тис.куб.м.; за договором № 2071/1718-КП-41 від 08.09.2017р. в обсязі 8,0 тис.куб.м.; - у березні 2018р. за договором № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017р. в обсязі 114,0 тис.куб.м.; за договором № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017р. в обсязі 35,0 тис.куб.м.; за договором № 2071/1718-КП-41 від 08.09.2017р. в обсязі 6,0 тис.куб.м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2.3 Суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №904/8966/17 та від 04.09.2018 у справі №922/4187/17, вказавши, що на Відповідача-1 покладено обов`язок з видачі номінацій виробникам теплової енергії, а право припинення обмеження газопостачання (розподілу природного газу), яке надано Відповідачам діючим законодавством при наявності певних обставин, може бути реалізовано виключно за умов забезпечення гарантованого захисту прав та інтересів споживачів теплової енергії та послуг з теплопостачання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 16.01.2019 Відповідач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є не тільки наявність укладеного з постачальником договору постачання природного газу, а й дотримання сторонами його умов. При цьому факт укладання договору не свідчить про здійснення поставки природного газу.

4.2 Відсутність у споживача підтвердженого обсягу природного газу, навіть за наявності укладеного договору поставки природного газу на відповідний розрахунковий період, в силу пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) свідчить про відсутність підстав для поставки природного газу такому споживачу.

4.3 Право Позивача на придбання природного газу за укладеними з Відповідачем-1 Договорами постачання не є абсолютним та залежить, зокрема, від належного виконання Позивачем пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу №187 від 22.03.2017 (далі - Положення).

4.4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №720-р "Про деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" і Положення не встановлюють обов`язку постачальника природного газу подавати оператору газотранспортної системи номінації, щодо споживача та є частиною законодавчої бази і мають розглядатися в сукупності з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини на ринку природного газу.

4.5 Обраний позивачем спосіб захисту суперечить встановленим положенням статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання.

4.6 Суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 50, 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, адже не забезпечив всебічного повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1 Позивач та Відповідач-2 подали окремі відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін.

5.2 Відзив Позивача обґрунтований наявністю у Позивача права на споживання природного газу з ресурсів Відповідача-1, відсутністю можливості укладення договору з іншим постачальником природного газу, небезпекою виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру в разі припинення постачання природного газу в опалювальний період та обов`язком Відповідача-1 надати відповідні номінації на відбір газу у спірні періоди за Договорами постачання.

5.3 Відзив Відповідача-2 обґрунтований наявністю у Позивача безумовного права на споживання природного газу з ресурсів Відповідача-1 та обов`язком Відповідача-1 надати відповідні номінації на відбір газу у спірні періоди за Договорами постачання.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1 Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 поновлено Відповідачу-1 строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача-1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, повідомлено про розгляд касаційної скарги 02.04.2019 о 11 год. 15 хв. та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.03.2019.

6.2 Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

6.3 Ухвала мотивована тим, що у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/6914/17 (за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання права на використання природного газу) та від 18.04.2018 у справі №910/6916/17 (за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання права), Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб`єктивного права з боку відповідача, оскільки позивачем не доведено наявності у нього права на використання придбаного за договором природного газу для виробництва теплової енергії. Таким чином, наявність заборгованості за спожитий газ та повернення актів приймання-передачі газу без підписання зі сторони відповідача визнано позивачем і зазначені обставини є такими, що не потребують доказування і оскільки позивачем фактично визнано використання природного газу, без отримання відповідного погодження (номінації) відповідача, то суди дійшли висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, з огляду на те, що позивачем заявлено вимогу визнати за ним право на використання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і його не існує в природі, а договором поставки газу передбачено перехід права власності на природний газ до споживача після підписання актів приймання-передачі, Суд вказав на те, що така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №904/8963/17 (за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"), Суд у подібних правовідносинах, враховуючи те, що процедура подання номінацій, визначена умовами договорів, а також висновки про застосування норм права, які викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, та з огляду на положення статті 13 Цивільного кодексу України дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту.

6.4 Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 справу прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 14.06.2019 року о 10 год. 30 хв.

7. Встановлені судами обставини

7.1 Суди встановили, що 01.01.2016 року між Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" - правонаступником якого є Позивач та Відповідачем-2 укладено договір розподілу природного газу № 232289 (для споживачів, що не є побутовими) (далі - Договір розподілу), за яким Відповідач-2 зобов`язався надати Позивачу послугу з розподілу природного газу.

7.2 Договір розподілу природного газу відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Договору розподілу).

7.3 Згідно з п. 1.2 Договору розподілу умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС).

7.4 Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору розподілу Відповідач-2 зобов`язується надати Позивачу послугу з розподілу природного газу, а Позивач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначених цим Договором. Обов`язковою умовою надання Позивачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Позивача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Відповідача-2.

Пунктом 3.1 Договору розподілу встановлено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Позивачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Позивача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Позивача (його постачальника) доводиться до відома Відповідача-2 у встановленому законодавством порядку Відповідачем-2, а до відома Позивача - його постачальником. За відсутності у Позивача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Позивача на відповідний календарний період Позивач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

За наявності підтвердженого обсягу природного газу Позивача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Відповідач-2 забезпечує розподіл природного газу, що належить Позивачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Позивач, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу Позивача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (п.п. З.2., 3.3. Договору розподілу).

7.5 08.09.2017 між Позивачем та Відповідачем-1 укладені договори постачання природного газу: № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 (виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (п. 1.2. зазначеного договору); № 2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 (виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. зазначеного договору); № 2071/1718-Б0-41 від 08.09.2017 (виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. зазначеного договору) (далі - Договори постачання).

7.6 Договорами постачання передбачено, що Відповідач-1 передає Позивачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом:

до 697,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 37,0 тис. куб. метрів, листопад 115,0 тис. куб. метрів, грудень 138,0 тис. куб. метрів, січень 165,0 тис. куб. метрів, лютий 128,0 тис. куб. метрів, березень 114,0 тис. куб. метрів (Договір №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017);

до 233,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 25,0 тис. куб. метрів, листопад 35,0 тис. куб. метрів, грудень 40,0 тис. куб. метрів, січень 50,0 тис. куб. метрів, лютий 48,0 тис. куб. метрів, березень 35,0 тис. куб. метрів (Договір №2071/1718-КП-41 від 08.09.2017);

до 49,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 5,0 тис. куб. метрів, листопад 8,0 тис. куб. метрів, грудень 10,0 тис. куб. метрів, січень 12,0 тис. куб. метрів, лютий 8,0 тис. куб. метрів, березень 6,0 тис. куб. метрів, (Договір №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017).

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цими Договорами, повністю забезпечують Позивача природним газом для потреб, зазначених у пунктах 1.2 цих Договорів. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 Договорів. Узгодження обсягів газу, що передаються по даних Договорах у відповідному місяці, підтверджується підписанням Сторонами акта приймання - передачі газу відповідно до Розділу 3 даних Договорів. При цьому, Позивач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого Відповідачем-1 планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7 договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п. п. 2.2, 2.3, 2.4 Договорів постачання).

7.7 Відповідно до п. 2.6. Договорів постачання розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: Відповідач-2, з яким споживач уклав відповідний договір.

7.8 Відповідач-1 передає Позивачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного прибутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи (ч. 1 п. 3.1. договору №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017); імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Відповідача-1 до Позивача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. Договорів постачання).

7.9 У пункті 3.2. Договорів постачання сторони погодили, що постачання природного газу за цими договорами здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення.

7.10 У разі невиконання Позивачем вимог пункту 12 Положення Відповідач-1 не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для Позивача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Відповідач-1 застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі, необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення (п.п. 3.3., 3.4. Договорів постачання).

7.11 Договори постачання природного газу набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діють в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договорів постачання).

7.12 Листами №26-10382/1.2-17 від 28.12.2017, №26-423/1.2-18 від 25.01.2018 та №26-1223/1.2-18 від 28.02.2018, Відповідач-1 повідомив Позивача про те, що ним не виконуються вимоги п.12 Положення та відповідно не отримано номінації природного газу з ресурсу Відповідача-1 на січень, лютий та березень 2018 року. Крім того, за відсутності номінацій Відповідач-1 не матиме правових підстав для документального оформлення природного газу, використаного Позивачем у січні, лютому та березні 2018. З метою уникнення соціальної напруги Відповідач-1 своєчасно та у повному обсязі проводити розрахунки за використаний природний газ та виконувати зобов`язання відповідно до надісланих графіків погашення заборгованості. Відповідач-1 і надалі готовий здійснювати постачання природного газу, дотримуючись вимог чинного законодавства України та положень укладених договорів.

7.13 Листами №26-913/1.2.-18 від 15.02.2018, №26-1744/1.8-18 від 15.03.2018 та №26-2793/1.2-18 від 20.04.2018 Відповідач-1 повідомив Позивача та Відповідача-2, що у зв`язку з невиконанням умов п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 Позивачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на січень, лютий, березень 2018 року. Таким чином, Відповідач-1 не здійснював постачання природного газу Позивачу у вказаних періодах для зазначених категорій споживачів, а відтак, Позивачу були повернені акти приймання-передачі природного газу за січень 2018 року на загальний обсяг 173,708 тис. куб. м., за лютий 2018 року на загальний обсяг 131 331 тис. куб.м. та за березень 2018 року на загальний обсяг 149,139 тис. куб.м. без підписання.

7.14 Вимогою про припинення (обмеження) газопостачання №1 від 27.02.2018 Відповідач-2 повідомив Позивача про те, що внаслідок відсутності підтвердження обсягу газу на березень 2018 року, відбір газу буде вважатися несанкціонованим, а відтак вимагав від Позивача самостійного відключення мереж газопостачання та підготовки до опломбування газоспоживного обладнання.

8. Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

8.1 Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.2 За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

8.3 Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

8.4 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

8.5 Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

8.6 У справі, яку розглядає об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Позивач звернувся з вимогою про визнання його права на споживання природного газу за договорами з Відповідачем-1 у визначених обсягах у січні-березні 2018 року, тобто у періоді, який на час звернення до суду з позовом минув. Тобто Позивач просив суд визнати існування у нього права на споживання газу у минулому, стверджуючи, що інакше спожитий газ може бути розцінений як несанкціоновано відібраний, внаслідок чого Відповідач-2 вимагатиме від Позивача оплату спожитого газу у підвищеному розмірі.

8.7 Отже заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.

8.8 Висновку про те, чи існувало у Позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема за вимогою, спрямованою на ефективний захист прав або законних інтересів Позивача, які можуть бути реалізовані. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі ефективним способом захисту не є.

8.9 Враховуючи викладене, Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги (пункт 4.5 цієї постанови) стосовно неналежності обраного Позивачем способу захисту, а також погоджується з висновками місцевого господарського суду про необхідність відмовити у позові з цих підстав. Інші доводи касаційної скарги та аргументи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, Суд у зв`язку з цим відхиляє як неналежні.

Висновок щодо застосування норм права

8.10 Приймаючи постанову у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

8.11 З огляду на викладене Суд вважає, що відсутні підстави для відступлення від такого висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/6914/17 та від 18.04.2018 у справі № 910/6916/17: «враховуючи, що позивачем заявлено вимогу визнати за ним право на використання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і його не існує в природі, а договором поставки газу передбачено перехід права власності на природний газ до споживача після підписання актів приймання-передачі, така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі».

8.12 Отже, висновки в постанові апеляційного суду про існування підстав для задоволення позову зроблені з неправильним застосуванням норм статті 16 ЦК України, порушенням статті 2 ГПК України, тому з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, однак з мотивів, викладених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/6642/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді О. М. Баранець

І. В. Булгакова

Т. Б. Дроботова

Л. Й. Катеринчук

Б. Ю. Львов

В. П. Селіваненко

Н. Г. Ткаченко