Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №826/3366/16

адміністративне провадження №К/9901/24441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2017 року (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі № 826/3366/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Здраво» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Здраво» (далі - позивач, ТОВ «Здраво») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення № 0028091706 від 26.11.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив єдиний соціальний внесок за січень-квітень 2015 року з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4 у строки та в розмірах відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що при поданні звітів щодо єдиного соціального внеску за січень, лютий 2015 року була допущена технічна помилка у роботі програми електронного документообігу «М.Е.Doс», а саме у сформованому у ручному режимі за допомогою вказаної програми звітах за січень та лютий 2015 року помилково відображено автоматичний розрахунок полів, внаслідок чого після закриття та відправки звіту програма автоматично перерахувала його показники, у зв`язку з чим податковий орган отримав звіт з невірними показниками і в якому сума єдиного внеску була зазначена без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4. Позивач вказує, що зазначені обставини були залишені відповідачем поза увагою та у зв`язку з цим безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несплату у повному обсязі зобов`язань по єдиному соціальному внеску.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0028091706 від 26.11.2015 Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні положень пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки визначена позивачем сума грошового зобов`язання перерахована до бюджету у визначений чинним законодавством строк та у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Здраво» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Здраво» (код ЄДРПОУ 34603398) є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та знаходився на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Позивачем були подані до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів: звіт від 18 лютого 2015 року за січень 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму 867 905,36 грн; звіт від 19 березня 2015 року за лютий 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму 860 081,41 грн; звіт від 6 квітня 2015 року за березень 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму «-61 124,85» грн, у тому числі р.8.1 «-162 506,34 грн», та з сумою зменшеного нарахування єдиного внеску в розмірі 469 363,85 грн (р.7 п.7.1); звіт від 27 травня 2015 року за квітень 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму «-68 868,64» грн, у тому числі р.8.1 «-163 754,11 грн», та з сумою зменшеного нарахування єдиного внеску в розмірі 471 613,34 грн (р.7 п.7.1).

26 листопада 2015 року заступником начальника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято рішення № 0028091706, яким на позивача накладено штраф у розмірі 200 935,89 грн та нараховано пеню у розмірі 23 341,58 грн за період з 21 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року.

Позивач у запереченнях зазначив, що у звіті за січень, лютий 2015 року у програмі «m.e.doc», за допомогою якої звіт відправляється до контролюючого органу, помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто податковий орган отримав звіт з помилковими показниками. Числові показники звітів, у справі, що розглядається, відповідачем жодним чином не заперечувалися та не спростовані.

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивач оскаржив його в адміністративного порядку до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги від 24 грудня 2015 року за № 19553/10/26-15-10-08-16 відмовлено ТОВ «Здраво» у задоволенні первинної скарги повністю, а рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26 листопада 2015 року за № 0028091706 - залишено без змін. Рішенням ДФС України від 4 лютого 2016 року № 2295/6/99-99-10-02-07-25 залишено без задоволення скаргу ТОВ «Здраво», а рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26 листопада 2015 року № 0028091706 та ГУ ДФС у м. Києві від 24 грудня 2015 року № 19553/10/26-15-10-08-16 - залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з метою застосування понижуючого коефіцієнту було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», у зв`язку з чим в січні 2015 року ТОВ «Здраво» отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

При складанні позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період січня 2015 року була допущена технічна помилка, а саме не було враховано понижуючого коефіцієнту 0,4. Зокрема, після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт та при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску в розмірі 37,26 % без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4 (37,26 % * 0,4 = 14,90 %).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв`язку з не врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті за січень 2015 року, складала 314 268,44 грн, сплата якої була здійснена згідно платіжних доручень від 30 січня 2015 року, 5 лютого 2015 року. Згідно звіту за лютий 2015 року з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнту в розмірі 0,4, було нараховано єдиного внеску в сумі 312 550,12 грн, яка сплачена згідно платіжних доручень від 9 лютого 2015 року, від 20 лютого 2015 року, від 23 лютого 2015 року, від 5 березня 2015 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення позивача допущені у зв`язку з несвоєчасною сплатою ним єдиного внеску, а також на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 2 частини першої статті 1.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

10.2. Пункт 1 частини першої статті 4.

Платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

10.3. Підпункти 1, 4 частини другої статті 6.

Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і

сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю/

10.4. Частини 7, 8, 11 статті 9.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

10.5. Пункт 2 частини одинадцятої статті 25.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

11. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 3 «Прикінцеві та перехідні положення».

3. Установити, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п`ятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови: 1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4); 2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік; 3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень; 4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи рішення № 0028091706 від 26.11.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем з метою застосування понижуючого коефіцієнту було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», у зв`язку з чим в січні 2015 року ТОВ «Здраво» отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4. При складанні позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період січня 2015 року була допущена технічна помилка, а саме - не було враховано понижуючого коефіцієнту 0,4. При цьому, належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті за січень 2015 року, складала 314 268,44 грн, сплата якої була здійснена згідно платіжних доручень від 30 січня 2015 року, 5 лютого 2015 року. Згідно звіту за лютий 2015 року з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнту в розмірі 0,4, було нараховано єдиного внеску в сумі 312 550,12 грн, яка сплачена згідно платіжних доручень від 9 лютого 2015 року, від 20 лютого 2015 року, від 23 лютого 2015 року, від 5 березня 2015 року.

15. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) терміни для такої сплати. Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки визначена позивачем сума грошового зобов`язання перерахована до бюджету у визначений чинним законодавством строк та у повному обсязі. Помилка, яка виникла при обрахунку сум єдиного внеску без врахування понижуючого коефіцієнту, що призвело до автоматично неправильного його розрахунку, в подальшому була виправлена позивачем, а тому не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску. При цьому, правомірність застосування позивачем понижуючого коефіцієнта контролюючим органом не заперечується.

16. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 826/3366/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду