Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа №806/511/17

касаційне провадження №К/9901/29618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 (суддя Шуляк Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2017 (головуючий суддя - Шидловський В.Б.; судді: Мацький Є.М., Охрімчук І.Г.) у справі № 806/511/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 30.06.2016 № Ф-0009271305 про сплату боргу (недоїмки).

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 03.04.2017 позов задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2017 залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 без змін.

Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: абзацу четвертого частини п`ятої, частини восьмої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому наголошує на неповному з`ясуванні судами попередніх інстанцій всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 31.05.2016 № 28971305/2297312633.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абзацу четвертого частини п`ятої, частини восьмої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на утримання при виплаті грошової винагороди за цивільно-правовими договорами єдиного соціального внеску в сумі 6229,10 грн., однак неперерахування його до бюджету.

02.06.2016 вказаний розмір заборгованості самостійно сплачено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що підтверджується копією квитанції № 72 на суму 6850,88 грн.

Утім, 30.06.2016 органом доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009271305, за якою зобов`язано позивача сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6226,10 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Пунктом 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою (пункт 2 розділу VI цієї Інструкції).

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

У такому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

В той же час, у справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009271305 сформована відповідачем 30.06.2016.

Утім, позивачем після проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самостійно сплачено донараховану суму єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, що підтверджується копією квитанції від 02.06.2016 № 72 на суму 6850,88 грн.

Крім того, за наслідками цієї оплати 02.06.2016 Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області в інтегрованій картці платника зараховано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплачений єдиний внесок у розмірі 6850,88 грн., тобто в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів на момент формування вимоги від 30.06.2016 № Ф-0009271305 про сплату боргу (недоїмки) відповідна заборгованість була відсутня.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2017 у справі № 806/511/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк