Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №540/2637/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 540/2637/19

адміністративне провадження № К/9901/17308/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 540/2637/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Каховського міського голови Дяченка Андрія Андрійовича, Каховської міської ради, виконавчого комітету Каховської міської ради, управління освіти Каховської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Морська Г. М. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Бойко А. В., судді Федусик А. Г., Шевчук О. А.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Каховського міського голови Дяченка Андрія Андрійовича, Каховської міської ради, виконавчого комітету Каховської міської ради, управління освіти Каховської міської ради, у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Каховського міського голови Дяченка Андрія Андрійовича від 27 листопада 2019 року №441-к "Про звільнення ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 27 листопада 2019 року звільнено з посади начальника управління освіти Каховської міської ради за пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти Каховської міської ради з 28 листопада 2019 року;

1.3. стягнути з Управління освіти Каховської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

1.4. допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді начальника управління освіти Каховської міської ради з 28 листопада 2019 року та в частині стягнення з Управління освіти Каховської міської ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць;

1.5. зобов'язати Каховського міського голову Дяченка Андрія Андрійовича у десятиденний строк з моменту винесення рішення подати звіт про виконання рішення суду.

1.6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, спірне розпорядження відповідача є протиправним, оскільки головною умовою для звільнення позивача за зазначеною у наказі підставою є безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Проте позивач вважає, що підписання платіжного доручення на перерахування коштів не є безпосереднім обслуговуванням грошових або матеріальних цінностей, що узгоджується з позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 03 квітня 2019 року в справі №752/7994/17, від 30 січня 2019 року по справі №344/9143/17.

Вважає безпідставним посилання міського голови на вирок Каховського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року по справі №658/8/16-к, як на обґрунтування звільнення позивача з посади, оскільки у вказаному вироку суду зазначено, про те, що грошові кошти в сумі 175363,15 грн ФОП ОСОБА 4 шляхом їх перерахування на рахунок загального фонду Каховської міської ради. Окрім того, за викладеними у вироку суду та у розпорядженні про звільнення обставинами стосовно позивача проводилось службове розслідування, за результатами якого останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Тобто, у 2014 році відповідачами вже було встановлено, що порушення ОСОБА_1 заслуговує лише на догану, а не на звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. За цих обставин позивач вважає, що його звільнення відбулося незаконно, з порушенням чинного законодавства.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності належними та допустимими доказами правомірності спірного розпорядження.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю.

3.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що суди належним чином не дослідили всі обставини, що мають значення для вирішення справи та, не врахувавши практику Верховного Суду, зокрема правові висновки, викладених у постановах від 03 квітня 2019 року в справі № 752/7994/17 та від 30 січня 2019 року в справі № 344/9143/17, дійшли помилкового висновку про те, що позивач підлягає звільненню, оскільки безпосередньо обслуговував грошові цінності.

Вважає, що він не є суб'єктом звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, оскільки займана ним посада не передбачала безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей.

Зазначає, що суди безпідставно під час постановлення оскаржуваних рішень взяли до уваги та поклали в основу цих рішень документи, які не є доказами у справі, оскільки це депутатське звернення датоване 23 січня 2020 року, тобто внесене після звільнення позивача та не може підтверджувати втрату довір'я до останнього.

3.2. Наголошує, що підписання платіжного доручення на перерахування коштів не є безпосереднім обслуговуванням грошових цінностей.

3.3. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вказав у оскаржуваному рішенні "заслухавши свідків", однак свідки під час розгляду справи судом не допитувались. Ця обставина також залишена без належного реагування судом апеляційної інстанції.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Розпорядженням голови Каховської міської ради від 03 грудня 2013 року №305-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу освіти Каховської міської ради.

5. Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, та призначено йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки та штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 5100,00 грн. Відповідно до статті 75, пунктів 1 , 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю один рік, поклавши на нього наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

6. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року за наслідками апеляційного перегляду вказаного вироку на підставі пункту 3 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки та штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 5100,00 грн, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У решті вирок залишено без змін.

7. Розпорядженням міського голови Каховської міської ради Херсонської області від 27 листопада 2019 року №441-к ОСОБА_1 відповідно до пункту 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, пункту 6.1 Положення про управління освіти Каховської міської ради звільнено з посади начальника управління освіти Каховської міської ради, із зазначенням підстави: набрання 30 липня 2019 року чинності обвинувальним вироком Каховського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною 2 статті 367 КК України, а саме: за неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді втрати місцевим бюджетом територіальної громади м. Каховка бюджетних коштів у сумі 175363,15
грн.

8. Вважаючи це розпорядження та своє звільнення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

9. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

13. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

14. Згідно із частинами 1 , 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених частинами 1 , 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

15. Відповідно до положень частинами 1 , 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування припиняється з підстав, передбачених КЗпП України, а також з інших підстав, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

16. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені статтею 40 Кодексу законів про працю України.

17. статтею 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

18. Відповідно до пункту 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова має право видавати розпорядження у межах своїх повноважень.

VI. Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

20. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Каховським міським головою Дяченком Андрієм Андрійовичем розпорядженням від 27 листопада 2019 року №441-к, яким позивача звільнено з посади начальника управління освіти Каховської міської ради за пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

22. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

23. Правовий аналіз норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що розірвання трудового договору за пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України можливе виключно за наявності таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

24. При цьому такі винні дії працівника не передбачають обов'язкового настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п. ), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

25. Виходячи з викладеного та враховуючи сутність функції працівника щодо безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей Верховний Су констатує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема одержують їх під звіт.

26. Верховний Суд наголошує, що вирішуючи справу, предметом спору в якій є вимога про скасування розпорядчого акту роботодавця про звільнення працівника за пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, суд у кожному конкретному випадку першочергово повинен з? ясувати питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, виходячи з того чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Крім цього, зєясуванню та доказуванню підлягає наявність винних дій працівника у спірних правовідносинах, а також того чи дають такі дії останнього підстави роботодавцю для втрати довір'я.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника відділу освіти Каховської міської ради, на якого відповідно до Положення про відділ освіти Каховської міської ради, затверджених 24 листопада 2011 року, та посадової інструкції начальника відділу освіти покладено обов'язки з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функції, тобто будучи службовою особою, яка відповідно до пункту 6.2.8 Положення про відділ освіти Каховської міської ради, є розпорядником коштів, які виділяються на утримання відділу освіти, скоїв службову недбалість.

28. Цим Вироком суду встановлено, що позивач, в порушення частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, частин 1 , 3 , 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 4.1.

Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року № 309, пунктів 2.1,2.4-2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88,15 квітня 2014 року у робочий час на робочому місці, неналежно виконуючи свої службові обов'язки начальника відділу освіти та розпорядника бюджетних коштів, через несумлінне ставлення до них, без укладення відповідних угод на поставку продуктів харчування в навчальні заклади, підпорядковані відділу освіти Каховської міської ради, з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 на 2014 рік та без обов'язкового документального підтвердження проведення господарської операції (постачання приймання продуктів харчування відділу освіти) як розпорядник бюджетних коштів підписав платіжне доручення від 15 квітня 2014 року № 228 про перерахування бюджетних коштів фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 за фактично не отриманий товар: сир кисломолочний, в кількості 2 000 кг, та масло вершкове, в кількості 1 168,347 кг, загальною вартістю 175 363,15 грн.

29. Суди попередніх інстанцій встановили, що вчинення цього діяння та підтверджена вироком суду вина позивача у його скоєнні стали підставою для звільнення позивача із займаної посади начальника Управління освіти Каховської міської ради.

30. Вирішуючи цю справу, суди також встановили, що згідно з посадовою інструкцією, яка діяла на момент вчинення позивачем протиправних дій, начальник відділу освіти виконує такі обов'язки: здійснює керівництво діяльністю відділу, міського методичного кабінету, забезпечує виконання покладених на відділ /обов'язків/завдань; планує та контролює підготовку загальноосвітніх шкіл, дошкільних та позашкільних закладів до нового навчального року, осінньо-зимового періоду; відповідає перед міськвиконкомом, управлінням освіти і науки облдержадміністрації за достовірність статистичних звітів, інформаційних матеріалів з питань функціонування, забезпечення результативності роботи відділу освіти, навчальних закладів міста; організовує та контролює роботу працівників бухгалтерії щодо підготовки проекту бюджету та виконання статей бюджету в розрізі відділу освіти, навчальних закладів міста; відповідає за раціональне використання бюджетних коштів; виносить органам виконавчої влади та виконкому міської ради пропозиції щодо фінансування навчальних закладів, бере безпосередньо участь у формування бюджету освітньої галузі міста; зупиняє (скасовує) у межах своєї компетенції дію наказів і розпоряджень керівників навчальних закладів, якщо вони суперечать законодавству або видані з перевищенням їхніх повноважень.

31. Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року в справі №658/8/16-к, крім іншого також встановлено, що відповідно до пункту 6.2.8 Положення про відділ освіти Каховської міської ради керівник відділу освіти є розпорядником коштів, які виділяються на утримання відділу освіти. Начальник відділу освіти є головним розпорядником коштів структурних підрозділів та закладів освіти; відкриває рахунки в органах державного казначейства та має право першого підпису.

32. Також цим вироком встановлено, що в результаті порушення посадових обов'язків, які виразились у підписанні платіжного доручення, як розпорядником бюджетних коштів, ОСОБА_1 визнаний особою, що вчинила винні дії.

33. Водночас, згідно з посадовою інструкцією начальника Управління освіти Каховської міської ради, затвердженої секретарем Каховської міської ради 30 серпня 2018 року, начальник розпоряджається коштами, що виділяються на утримання управління, є головним розпорядником коштів структурних підрозділів та закладів освіти; відриває рахунки в органах державного казначейства, має право першого підпису.

34. Пунктами 6.6.2,6.6.4 Положення начальник Управління подає на затвердження міського голови проект кошторису доходів і видатків управління. Вносить пропозиції щодо граничної чисельності, фонду оплати праці працівників управління, структурних підрозділів та навчальних закладів, введення додаткових ставок, обсягів бюджетного фінансування тощо. Розпоряджається коштами, що виділяються на утримання управління, є головним розпорядником коштів структурних підрозділів та закладів освіти. Відкриває рахунки в органах державного казначейства, має право першого підпису.

35. Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним статті 49 Бюджетного кодексу України.

36. Пунктом 4.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року № 309 (в редакції, чинній на момент оформлення платіжного доручення щодо перерахування коштів) визначено, що розпорядники бюджетних коштів бюджетів місцевого самоврядування за умови взяття бюджетного фінансового зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр-розпорядження на виділення коштів з бюджетів місцевого самоврядування на погашення бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів за формою згідно з додатком 3 (на паперових у двох примірниках та електронних носіях), оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт взяття бюджетного фінансового зобов'язання, а також платіжні доручення на погашення бюджетних фінансових зобов'язань.

37. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішення цієї справи по суті спору правильно взяли до уваги означені норми права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач, перебуваючи на посаді начальника відділу освіти Каховської міської ради, був головним розпорядником бюджетних коштів та саме до його компетенції відносилось право підпису платіжних доручень від імені відділу освіти Каховської міської ради, що свідчить про наявність у нього функції/обов'язку безпосередньо обслуговувати кошти/грошові цінності.

38. Водночас, Верховний Суд констатує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлення вироком суду вини позивача у вчиненні дій, пов'язаних з неналежним розпорядженням грошових коштів, що призвело до матеріальної шкоди міському бюджету Каховської міської ради, та допущення службової недбалості відповідно до критеріїв, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України є належною та беззаперечною підставою для втрати довір'я до нього з боку роботодавця.

39. Також Верховний Суд погоджується з критичним сприйняттям судами попередніх інстанцій доводів позивача про те, що винні дії з коштами встановлено вироком суду під час його перебування на посаді начальника відділу освіти Каховської міської ради, що не може бути підставою для звільнення з посади начальника Управління освіти Каховської міської ради, оскільки з наданого відповідачем наказу від 26 липня 2018 року № 1172/58 "Про внесення змін до найменування та Положення про Відділ освіти Каховської міської ради" суди правильно встановили зміну найменування цього структурного підрозділу, що фактично не вплинуло на зміст обов'язків позивача в частині розпорядження бюджетними коштами. Посадові обов'язки позивача в частині розпорядження бюджетними коштами як на посаді начальника відділу освіти Каховської міської ради, так і на посаді начальника Управління освіти Каховської міської ради є тотожними.

40. З огляду на це Верховний Суд констатує правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність спірного розпорядження та відсутність підстав для його скасування судом.

41. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у оскаржуваному рішенні про те, що в справі допитувались свідки в той час, коли ця процесуальна дія під час розгляду справи судом не здійснювалась, а також доводи щодо неврахування цієї обставини судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи. Суд зазначає, що вказана обставина не вплинула на законність оскаржуваних рішень, а тому не є підставою для їх зміни чи скасування.

42. Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи по суті правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 квітня 2019 року в справі № 752/7994/17 та від 30 січня 2019 року в справі № 344/9143/17 Верховний Суд зазначає, що ці висновки викладені Верховним Судом в справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин, що склались у цій справі, оскільки предметом спору в справі № 752/7994/17 є рішення про звільнення позивача з посади генерального директора господарського товариства за відсутності прямі висновків щодо його причетності до можливих фактів шахрайства, в справі № 344/9143/17 предметом спору є наказ про звільнення позивача з посади старшого менеджера. Верховний Суд наголошує про відмінність обсягу повноважень за посадами, які до звільнення обіймали позивачі у цих справах, та за посадою, з якої спірним розпорядженням звільнено позивача, що є безальтернативним свідченням відсутності підстав урахування викладених Верховним Судом у вказаних судових рішеннях висновків під час розгляду цієї справи з огляду на те, що сутність функцій працівника щодо безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, яке з? ясовується судом у кожній конкретній справі, залежить виключно від кола посадових обов'язків за кожною конкретною посадою.

43. Інші доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та лише вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою цими судами щодо обставин справи, встановлених під час її розгляду.

44. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

45. З огляду на викладене, висновки судів, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

46. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

48. За змістом частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд доходить висновку про те, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 351, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року залишити без задоволення.

2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова