Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.04.2021 року у справі №803/54/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 803/54/16

касаційне провадження № К/9901/25132/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі у тексті - Інспекція, Луцька ОДПІ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 (головуючий суддя - Курилець А. Р., судді - Заверуха О. Б., Мікула О. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Волмакс") до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0022391501,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волмакс" (надалі - ТОВ "ТКС "Молл - Маркет") звернулося до Луцького окружного адміністративного суду із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 №
0022391501.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги податкового законодавства, та, на його думку, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, його контрагент - ТОВ "Котлас", виконавши зобов'язання з поставки нафтопродуктів в адресу позивача, виписав податкові накладні 31.07.2015 №126 та №197, разом з тим, зазначає, що коли контрагент листом повідомив його, що надати податкові накладні складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних не має можливості, так як вони, згідно з отриманих квитанцій не були прийняті податковим органом, подав до податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну.." з копіями первинних документів, що підтверджували факт отримання таких товарів/послуг, а тому вважає, що заява із скаргою на такого продавця, подання якої передбачено пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є підставою для нарахування суми податку, що відноситься до податкового кредиту. Зважаючи на що оспорювані податкові повідомлення - рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України.

У письмових запереченнях відповідач вказує на законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, під час перевірки зібрано достатньо обґрунтованих свідчень щодо неправомірного включення до податкового кредиту податку на додану вартість згідно з податкових накладних від 31.07.2015 №126 та №197 по контрагенту -ТОВ "Котлас", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Зважаючи на що, твердження позивача про правомірність нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі первинних бухгалтерських документів є хибним, оскільки, законом чітко передбачено право на включення до податкового кредиту виключно сум, підтвердженням яких слугує саме податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а подання такої скарги зумовлює лише право на проведення позапланової перевірки недобросовісного контрагента. Відсутність реєстрації податкових накладних контрагента в Єдиному реєстрі податкових накладних виключає право позивача на податковий кредит за даними накладними у цьому податковому періоді, а тому, відповідач вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка Товариства була проведена у відповідності до положень статті 75 Податкового кодексу України, тоді як Товариство не спростувало зафіксованого Інспекцією в акті перевірки факту порушення законодавства, а саме того, що на день подачі податкової декларації позивачу достовірно було відомо про те, що податкові накладні від 31.07.2015 №126 та №197 не були зареєстровані контрагентом позивача належним чином, і позивач свідомо відніс зазначені в них суми до податкового кредиту, проте, віднесення сум до податкового кредиту по накладних, які не включенні до Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для відповідальності платника податків, оскільки вказане чітко передбачено нормами податкового законодавства. Суд не давав оцінку правомірності нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі первинних бухгалтерських документів (та не давав їм оцінку), оскільки, вказане виходить за межі розгляду вказаної справи, не було предметом дослідження під час проведення камеральної перевірки, за результатами якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта камеральної перевірки та відповідно про наявність у контролюючого органу правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0022391501.

Не погоджуючись із рішенням Волинського окружного адміністративного суду Товариство подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постановою від 20.07.2015 Львівський апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0022391501.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що суду першої інстанції під час розгляду справи № 803/54/16 було відомо про наявність адміністративно-правового спору у справі №825/314/16, який був преюдиційним для даної справи, однак клопотання представника позивача про зупинення провадження в цій справі задоволено не було. Колегія суддів, зважаючи на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2016, згідно з якою податкові накладні ТОВ "Котлас" від 31.07.2015 №126 на загальну суму 8 171 509,68 грн, в т. ч. ПДВ 1 361 918,28 грн та від 31.07.2015 № 196 на загальну суму 8 420 144,38 грн, в т. ч. ПДВ 1 403 357,40 грн, разом із іншими, вважаються зареєстрованими 15.08.2015 у Єдиному реєстрі податкових накладних, прийшла до висновку, що в даному випадку у позивача наявні усі підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Інспекція оскаржила рішення апеляційного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду згідно з даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 825/314/16 поставлено 21.03.2016, а набрало законної сили 18.07.2016, тоді як судом першої інстанції рішення було прийнято 25.02.2016. Тому, скаржник вважає, судом апеляційної інстанції протиправно зазначено, що даний факт був преюдиційним, оскільки, судом першої інстанції правомірно не досліджувалось і не могло досліджуватись рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, тому що на момент прийняття рішення останнього не існувало, а відтак суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду, дане рішення у справі № 825/314/16 може слугувати виключно нововиявленою обставиною для перегляду прийнятого судового рішення, але аж ніяк не підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а документи на які посилається позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, не могли бути враховані під час проведення перевірки.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу суду зазначив, що податковим органом не вірно зроблено правову оцінку положень Кодексу адміністративного судочинства України, без розуміння поняття "нововиявлена обставина" та того, що перегляд за нововиявленими обставинами стосується лише тих рішень, що які набрали законної сили. Крім того, Львівським апеляційним адміністративним судом вірно встановлено всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, дотримуючись принципу законності, оскільки ним під час розгляду справи враховано, що у ТОВ "Волмакс" наявні усі первинні документи, що підтверджують транспортування, зберігання, надходження та оприбуткування, подальшу реалізацію отриманого товару, тобто які свідчить про фактичний рух активів. Вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду законною, прийнятою на підставі всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.04.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Олендер І. Я.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Волмакс" за липень 2015 року.

За результатами проведення камеральної перевірки складено акт від 25.09.2015 №4224/15.1/39467871, згідно з висновками якого встановлено, що позивачем в порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 глави 2 розділу 2, п.203.1 ст.203 розділу 5, п.198.6 ст.198 та п.200.1 200.2 ст.200 розділу 5 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) несвоєчасно подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року та включено до податкового кредиту податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) в сумі 2 296 669,00 грн з контрагентом ТОВ "Котлас" по податкових накладних від 31.07.2015 №126 та №197, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року на суму 2 394 878,00 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаними в акті перевірки, 02.10.2015 ТОВ "Волмакс" до Луцької ОДПІ було подано заперечення №325 із обґрунтуванням правомірності відображення податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за липень 2015 року за операціями з ТОВ "Котлас", проте, листом від 09.10.2015 №18156/10/03-18-15-01 Інспекція повідомила про відсутність підстав для задоволення.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ 21.10.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0022391501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 592 317,00 грн, в тому числі, за основним платежем у сумі 2 394 878,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 197 439,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що Інспекцією під час дослідження та аналізу даних податкової звітності платника податків з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року (а саме: податкова декларація з ПДВ за липень 2015 року, реєстр від 28.08.2015 №9180031087 встановлено, що Товариство включило до складу податкового кредиту за липень 2015 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 361 918,28 грн згідно з податкової накладної від 31.07.2015 №126 та у розмірі 934 751,05 грн згідно з податкової накладної від 31.07.2015 №197, виписані контрагентом - постачальником ТОВ "Котлас", які на дати перевірки не були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із такими висновками Інспекції Товариство оскаржувало в адміністративному порядку прийняте податкове повідомлення-рішення, до Головного управління ДФС у Волинській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями від 20.11.2015 №7257/10/03-20-10-03-06 та від 21.12.2015 №27274/6/99-99-10-01-01-25, у задоволенні скарг було відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Волмакс" є роздрібна торгівлі пальним. Для здійснення господарської діяльності ТзОВ "Волмакс" використовує вісім автозаправних станцій орендованих у ТОВ "Петрол-Гарант" на підставі договору оренди від 05.01.2015 №01-01-15 та у ПАТ "Авіас Плюс" на підставі договору оренди від 05.01.2015 №15-001.

Так, ТОВ "Волмакс" (за текстом договорів - Покупець) та ТОВ "Котлас" (за текстом договорів - Постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів від
01.07.2015 №КТ-0196 та від 21.07.2015 №КТ-0267, за умовами яких протягом липня 2015 року здійснювались поставки нафтопродуктів позивачеві за місцем розташування автозаправних станцій.

Відповідно до умов вказаних договорів Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплати нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно з умов договору. Номенклатура, кількість, ціна Товару, строк поставки визначалися у Додаткових угодах до договору.

Водночас, відповідно до укладених Додаткових угод до вказаних договорів від
01.07.2015 №150731000000042 та від 21.07.2015 №150731000000113, постачальник - ТОВ "Котлас", зобов'язався поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.07.2015 товар, загальною вартістю 13 780 015,96 грн, у тому числі ПДВ у сумі 2 296 669,33 грн.

Судом апеляційної інстанції досліджені докази надані позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів між ним та ТОВ "Котлас", згідно з якими останнє поставило позивачеві нафтопродукти загальною вартістю 13 780 015,96
грн, а саме: акти приймання - передачі нафтопродуктів від 31.07.2015 №150731000000042 та від 31.07.2015 №150731000000113 відповідно, підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Згідно з умовами вказаних договорів поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах ЕХW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Крім того, матеріали справи містять копію договору зберігання від 05.01.2015 укладеного ТОВ "Волмакс" (Поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач), за умовами якого Зберігач зобов'язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавецем. Договором передбачено, що Зберігач має право здійснювати відпуск Товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами, за вимогою поклажодавця.

Встановлено у ході апеляційного розгляду справи, що обставини використання резервуарів нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" та факт отримання нафтопродуктів від ТОВ "Котлас" підтверджено позивачем, наданим ним актом №07244 приймання- передачі наданих послуг згідно з договором зберігання від 05.01.2015 №4487, актом приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання від 31.07.2015, актом повернення зі зберігання нафтопродуктів від 31.07.2015, що оформленні у відповідності до вимог законодавства, а також виписаною та внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних податковою накладною від 31.07.2015 №244, та здійсненою оплатою згідно з долучених копій платіжних доручень від 13.10.2015 №429 та від 05.11.2015 №487.

Судом встановлено, що перевезення нафтопродуктів з вказаних вище нафтобаз, де зберігались придбані нафтопродукти, до автозаправних станцій, через які проводилась їх реалізація, здійснювалося контрагентами - ТОВ "Рісол" та ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", що підтверджено позивачем наданими копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми №1-ТТН за липень 2015 року.

Надано правову оцінку судом і обставинам за наслідками укладеного 20.01.2015 між ТОВ "Рісол" (Перевізник) і ТОВ "Волмакс" (Замовник) договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/01/15. Факт перевезення нафтопродуктів з нафтобаз до АЗС та надання транспортних послуг підтверджено належним чином оформленим актом виконаних робіт і послуг від 31.07.2015 та виписаними та внесеними до Єдиного реєстру податкових накладних податковими накладними від
06.07.2015 №2 та від 31.07.2015 №10, в тому числі і здійсненою оплатою згідно з платіжних доручень від 25.08.2015 №345, від 08.10.2015 №416 та від 25.08.2015 №345.

У подальшому, факт перевезення нафтопродуктів з нафтобаз до автозаправних станцій та надання транспортних послуг згідно з договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2015 №1 укладеного між ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" (за текстом договору - Перевізник) і ТОВ "Волмакс" (за текстом договору - Замовник) у ході судового розгляді у суді апеляційної інстанції підтверджено актом здачі-прийомки виконаних робіт від 31.07.2015 №АР-0000505, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, а також податковою накладною від 31.07.2015 №31051 внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних та проведеною оплатою за платіжним дорученням від
13.10.2015 №430.

Факт надходження та оприбуткування нафтопродуктів на автозаправних станцій підтверджено Z-звітами, в яких відображено фактичне надходження палива в резервуари згідно з товарно-транспортними накладними, змінних звітах та звітах про рух пального.

Також підтверджено позивачем, що отримані від ТОВ "Котлас" нафтопродукти в подальшому реалізовано ним через мережу автозаправних станцій. Про оприбуткування та реалізацію вказаного товару свідчать задекларовані податкові зобов'язання по податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, а також дані реєстрів бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдові відомості по рахунках 64.3.4 (податкові зобов'язання), рахунку 70 (Дохід від реалізації), 30 (каса (оприбуткування виручи по АЗС)) та 28.2 (товари в торгівлі) за липень 2015 року, рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" від 31.07.2015 №1 щодо інкасації коштів.

У свою чергу, реалізація пального на автозаправних станціях проводиться виключно через реєстратори розрахункових операцій, що підтверджується періодичними звітами РРО за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року по кожній АЗС.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

У відповідності до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 у справі №825/314/16 за позовом ТОВ "Котлас" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо неприйняття податкових накладних ТОВ "Котлас": від 30.06.2015 № 30 на загальну суму 9 236 642,98 грн, в т. ч. ПДВ 1 539 440,50 грн, від 30.06.2015 №31 на загальну суму 5 996 967,24 грн, в т. ч. ПДВ 999 494,54 грн, від 30.06.2015 № 94 на загальну суму 22 134 701,66 грн, в т. ч. ПДВ 3 689 116,94 грн, від 30.06.2015 №95 на загальну суму 8 205 839,57 грн, в т. ч. ПДВ 1 367 639,93 грн, від
30.06.2015 №139 на загальну суму 3 729 805,20 грн, в т. ч. ПДВ 621 634,20 грн, від 31.07.2015 № 125 на загальну суму 16 167 967,96 грн, в т. ч. ПДВ 2 694 661,33
грн, від 31.07.2015 №126 на загальну суму 8 171 509,68 грн, в т. ч. ПДВ 1 361
918,28 грн, від 31.07.2015 № 196 на загальну суму 8 420 144,38 грн, в т. ч. ПДВ 1 403 357,40 грн, від 31.07.2015 №197 на загальну суму 5 608 506,28 грн, в т. ч. ПДВ 934 751,05 грн. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та постановлено вважати зареєстрованими 28.07.2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні ТОВ Котлас"

Так, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані докази, дійшов до висновку про те, що суду першої інстанції було відомо про наявність адміністративно - правового спору між контрагентом позивача - ТОВ "Котлас" та Державною податковою інспекцією у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, який є преюдиційним для даної справи, однак суд відмовляв у задоволенні клопотань про представника позивача про зупинення провадження у цій справі до прийняття рішення Чернігівським окружним адміністративним судом у справі №825/314/16, що свідчать про неправильне вирішення справи у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено у повному обсязі усі обставини справи та наявними первинними документами ТОВ "Волмакс", що підтверджують транспортування, зберігання, надходження та оприбуткування, в тому числі й подальшу реалізацію отриманого товару, тобто які свідчить про фактичний рух активів та зміни, що мали місце у власному капіталі у зв'язку із його господарською діяльністю, що знайшло своє відображення у бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства повністю, скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов Товариства задовольнив повністю.

Колегія суддів Верховного Суду вказує на відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, як вказує скаржник у своїй касаційній скарзі, внаслідок відсутності істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа та суд просто не знали про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб і не могли знати про неї. Якщо особа все-таки могла знати про певну обставину, за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня, що і вбачається із матеріалів справи.

Згідно із частиною 4 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діє на час касаційного перегляду, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд зазначає, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Посилання скаржника на те, що Львівський апеляційний адміністративний суд мав переглянути рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, але не скасовувати його є безпідставними, оскільки в силу положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції постанова Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 не набрала законної сили, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №825/314/16 прийняте 21.10.2016 13.08.2014. При цьому, Верховний Суд у складі касаційного адміністративного суду вказує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 касаційну скаргу Інспекції було повернуто, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від
21.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
07.07.2016 - без змін. Також безпідставними є посилання Інспекції на те, що при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції не досліджувались господарські відносини ТОВ "Волмакс" та ТОВ "Котлас", в тому числі і договори поставки нафтопродуктів від 01.07.2015 та від 21.07.2015 разом із додатковими угодами до них, оскільки зазначеним обставинам судом була надана правова оцінка при розгляді справи, крім того цим господарським операціям та первинним документам за результатами їх реалізації надано правову оцінку й судами у ході розгляду справи № 825/314/16, а в силу положень частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від
20.07.2016 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева І. Я. Олендер В. В. Хохуляк