Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №813/1089/18

адміністративне провадження №К/9901/2499/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Рибачука А.І., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя: Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 813/1089/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

21 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач або ГУ НП у Львівській області), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі встановленому відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;

зобов`язати відповідача здійснити доплату позивачу до визначеної одноразової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності у зв`язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 94 700,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 112 000,00 грн. Не погоджуючись із розміром вказаної грошової допомоги, він звернувся із листом до відповідача про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги, виходячи із розміру 150 - кратного прожиткового мінімуму. Листом від 16 лютого 2018 року № 3-1/05/17-2018 ГУ НП у Львівській області повідомлено позивачу про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку.

Відмова мотивована тим, що на час звільнення позивач перебував на службі в Національній поліції, а тому при виплаті та призначенні вказаної одноразової допомоги було застосовано наказ Міністерства внутрішніх справ від 11 січня 2016 року № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», який розроблений відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію». Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 року № 850 протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним позовом. Додатково зауважив, що його право на отримання вказаної допомоги встановлено постановою Галицького районного суду міста Львова від 22 травня 2017 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанцій виходив з того, що останнім місцем служби позивача було ГУ НП у Львівській області, право на виплату одноразової грошової допомоги виникло під час проходження служби у Національній поліції України, то на нього, як на поліцейського поширюються норми Закону № 580-VIII. Тому ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядком № 4. Вказаним законом не передбачено жодних підстав для здійснення виплат (доплат) грошової допомоги, призначеної відповідно до положень Закону України «Про міліцію».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:

рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 813/1089/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі встановленому відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;

зобов`язано відповідача здійснити доплату ОСОБА_1 до визначеної одноразової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі, передбаченому Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при виплаті одноразової грошової допомоги відповідачем протиправно застосовано наказ Міністерства внутрішніх справ №4 від 11 січня 2016 року «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», який розроблений відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки зазначений наказ набрав чинності 23 лютого 2016 року, тобто після встановлення інвалідності та набуття ним права на отримання грошової допомоги.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 18 січня 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження за касаційною скаргою ГУ НП у Львівській області. Цією ж ухвалою касаційну скаргу залишено без руху в зв`язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали від скаржника 14 лютого 2019 року надійшло платіжне доручення від 06 лютого 2019 року № 311.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ НП у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року.

12 березня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 813/1089/18.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Згідно з інформацією зазначеною у виписці з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 20 січня 2016 року позивачу встановлена III група інвалідності з 18 січня 2016 року, яка пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Рішенням ГУ НП у Львівській області від 10 серпня 2017 року, оформленим висновком, ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 112 000,00 грн, яка виплачена позивачу 26 грудня 2017 року за платіжним дорученням № 7544.

Не погодившись із розміром призначеної одноразової допомоги, 9 лютого 2018 року позивач звернувся до ГУ НП у Львівській області з листом з вимогою здійснити доплату суми одноразової грошової допомоги в розмірі 94 700, 00 грн на підставі Закону України «Про міліцію».

Листом від 16 лютого 2018 року № 3-1/05/17-2018 ГУ НП у Львівській області повідомлено позивача про відсутність підстав для доплати у зв`язку з тим, що на день звільнення він перебував на службі в поліції, а тому виплата одноразової допомоги повинна здійснюватися на підставі статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо відмови у здійсненні такої доплати, позивач звернувся до суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги виникло в період дії Закону України «Про Національну поліцію». З врахуванням того, що останнє місце його служби було в поліції, то на нього як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно із статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

ОСОБА_1 не скористався правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Надаючи правову оцінку, встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд встановив таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

Пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі (…) 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми 21 жовтня 2015 року Кабінет Міністрів України Постановою № 850 затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі Порядок 850). Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Згідно з частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі (…) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті складає;

За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено III групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Частиною другою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).

За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4).

Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18 висловила правову позицію, згідно якої поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4.

Останнім місцем служби ОСОБА_1 було Головне управління Національної поліції України в Львівській області.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, що право позивача на отримання грошової допомоги повинно реалізовуватись відповідно до Порядку № 850.

З урахуванням того, що останнім місцем служби ОСОБА_1 було в поліції, відмова ГУ НП у Львівській області у доплаті різниці суми одноразової грошової допомоги в розмірі 94 700, 00 грн на підставі Закону України «Про міліцію» відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

За встановлених обставин та правового регулювання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області - задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.І. Рибачук

В.М. Шарапа