Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2018 року у справі №803/1067/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа №803/1067/17

адміністративне провадження №К/9901/46034/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 803/1067/17

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколіна В. В., суддів Гінди О. М., Багрія В. М., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.22.08.2017 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом, в якому просили:

зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяви від 29.06.2017 за реєстраційними номерами Я-4160/0/5-17, Я-4156/0/5-17, Ф-4159/0/5-17 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, які знаходяться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району (далі - Іванчицівська сільрада);

зобов'язати ГУ Держгеокадастру прийняти рішення (наказ) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354 для ведення особистого селянського господарства кожна площею 2,0000 га, які розташовані на території Іванчицівської сільради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач листами від 12.07.2017 за номерами Я-4160/0-2786/0/6-17, Я-4156/0-2788/0/6-17, Ф-4159/0-2784/0/6-17 відмовив позивачам в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Іванчицівської сільради, оскільки бажані земельні ділянки відсутні в переліку земельних ділянок, який формується відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення" (далі - Стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення; постанова № 413, відповідно). На думку позивачів, застосування в спірних правовідносинах постанови №413 є протиправним, оскільки вона є підзаконним актом, а відтак відповідач повинен приймати рішення відповідно до Конституції України та Земельного кодексу України (далі - ЗК України), яким передбачено вичерпним перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

2. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2017 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:

зобов'язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2017 Я-4160/0/5-17 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354 для ведення особистого селянського господарства кожна площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільради із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації;

зобов'язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29.06.2017 Я-4156/0-2788/0/6-17 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354 для ведення особистого селянського господарства кожна площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільради із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації;

зобов'язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.06.2017 Ф-4159/0/5-17 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354 для ведення особистого селянського господарства кожна площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільради із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації;

в задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

4.23.03.2018 ГУ Держгеокадастру звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
20.02.2018, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від
20.09.2017 - залишити в силі.

5. Протоколом розподілу справи від 26.03.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи, де головуючим суддею визначено Анцупову Т. О.

6. Верховний Суд ухвалою від 02.05.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

7.18.05.2018 від позивачів до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять залишити останню без задоволення, а оскаржувану ГУ Держгеокадастру постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 №742/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від
20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.

9. Протоколом розподілу справи від 14.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А. І.- головуючий суддя, судді: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

10. Ухвалою судді Верховного Суду від 19.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.29.06.2017 звернулися до ГУ Держгеокадастру із письмовими заявами за вхідними № Я-4160/0/5-17, Я-4156/0/5-17, Ф-4159/0/5-17 про надання їм дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер undefined для ведення особистого селянського господарства кожна площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільради із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Відповідач листами від 12.07.2017 за вих. №Я-4160/0-2786/0/6-17, Я-4156/0-2788/0/6-17, Ф-4159/0-2784/0/6-17 повідомив позивачів про те, що на виконання постанови №413 ГУ Держгеокадастру сформовано перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року, який розміщено на офіційному сайті відповідача. Оскільки у зазначеному переліку відсутні земельні ділянки в межах Рожищенського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачам у власність для ведення особистого селянського господарства не є можливим.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку, місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач (на території Іванчицівської сільради), не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки зазначена земельна ділянка відповідно до постанови №413 та наказу ГУ Держгеокадастру від 22.06.2017 №113 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року, на території Волинської області" (далі - наказ № 113) не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області.

13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку з тим, що вказані ними земельні ділянки відсутні у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області, тобто з підстав не передбачених ЗК України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати їм такі дозволи.

При цьому суд апеляційної інстанції зобов'язуючи відповідача повторно розглянути зазначені вище заяви позивачів виходив із того, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру мотивована, зокрема тим, що з 07.06.2017 змінився порядок передачі земель державної власності у власність громадян, оскільки Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №413. Місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернулись позивачі, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки зазначена земельна ділянка відповідно до вищевказаної постанови № 413 та наказу №113 не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області. Не надаючи позивачам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

15. У відзиві на касаційну скаргу позивачі вказують на те, що ГУ Держгеокадастру відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на постанову № 417 діяв всупереч наданим ЗК України повноваженням, оскільки частина 7 статті 118 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

17. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частини 3 статті 116 ЗК України.

19. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

20. Частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

21. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

22. Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

23. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

24. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від
25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови відповідачем у наданні позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою було те, що дана земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної передачі у власність у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області, який розміщено на сайті ГУ Держгеокадастру у розділі "Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність" на виконання постанови №413.

26. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із застосуванням зазначеної постанови № 413, оскільки у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві відмовлено саме з посиланням на неї.

27. Постановою №413 затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі також - Стратегія).

28. У абзаці 6 розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" вказаної Стратегії (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: "надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції".

29. Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 № 8-р/2019 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) вказану постанову № 413 зі змінами та визначено, що така втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

30. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказаною постановою не встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші, ніж зазначені у переліку, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

31. Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що зміст норм частин 6 та 7 статті 118 ЗК України не передбачає складення жодних переліків земельних ділянок для цілей надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не визначає включення земельної ділянки до відповідного переліку як передумови для надання такого дозволу. Інших норм законів, які б передбачали включення земельної ділянки до відповідного переліку, відповідач не зазначив, а судом таких не встановлено.

32. Частиною 7 статті 118 ЗК України, якою передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не передбачено такої підстави як відсутність земельної ділянки у відповідному переліку.

33. Враховуючи викладене вище, норма абзацу 6 розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" критерію законності не відповідає, оскільки відповідної норми закону щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою для ділянок, які включені до переліку, немає, а до статті 118 ЗК України ніяких змін у даному контексті не вносилося.

34. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №817/1347/17 та від 06.08.2019 у справі №140/1992/18.

35. Суд звертає увагу, що Стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними не є нормативно-правовим актом, що містить обов'язкові до виконання норми права. Вона лише визначає напрямки удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними на майбутнє.

36. У пункті 3 постанови № 413 Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру доручено розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої цією постановою.

37. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що обґрунтування прийнятого відповідачем рішення за наслідками розгляду заяв позивачів не містить визначених частиною 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми ЗК України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.

38. Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 263/16220/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17.

39. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

40. При цьому, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі також - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

41. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

42. Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від
15.10.2015 №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

43. При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

44. Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

45. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

46. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №140/1992/18 та від 29.08.2019 у справі №420/5288/18.

47. В межах даного адміністративного спору позивачі звернулись до відповідача не із зверненням, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість такий протиправно направив їм відповідь у формі листів від 12.07.2017 за № Я-4160/0-2786/0/6-17, Я-4156/0-2788/0/6-17, Ф-4159/0-2784/0/6-17.

48. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити.

49. Водночас, приймаючи рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав відхиляти їх, а повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційним повноваженням ГУ Держгеокадастру.

50. З цього приводу колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

51. З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

52. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

53. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

54. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

55. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

56. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

57. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

58. Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту, колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

59. В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачами усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

60. Наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності бездіяльності стосувалася лише тих мотивів, які наведено у листах відповідача від 12.07.2017 за № Я-4160/0-2786/0/6-17, Я-4156/0-2788/0/6-17, Ф-4159/0-2784/0/6-17. Однак суди не досліджували, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду не було підстав для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.

61. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що хоч і повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідні заяви позивачів про надання їм дозволу.

62. За таких обставин, слід виключити з мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції висновки про те, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

63. За правилами частини 1 статті 351 КАС України підставою для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 351 КАС України).

64. З урахуванням наведеного вище рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків про те, що своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

В іншій частині оскаржувану відповідачем постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області задовольнити частково.

Змінити мотивувальну та резолютивну частини постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018.

Виключити з мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 висновки про те, що своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
20.02.2018 у справі № 803/1067/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

А. Ю. Бучик

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду