Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №640/16147/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 640/16147/19

адміністративне провадження № К/9901/30124/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/16147/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року (суддя В. А. Донець) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегії у складі суддів: І. В. Федотов, Н. М. Єгорова, Є. О. Сорочка) від 01 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом до Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, у якому просили:

визнати протиправною бездіяльність Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітнім на ім'я: ОСОБА_2, ОСОБА_4 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

зобов'язати Деснянський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України на ім'я: ОСОБА_2, ОСОБА_4 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки їх персональних даних.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повергнуто позивачам та роз'яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3.31 жовтня 2019 року, не погоджуючись з судовими рішеннями, позивачами подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження, оскільки вважають, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

4. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивачів та встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

5. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

6. Станом на 28 листопада 2019 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачами в порушення вимог частини 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявлені позовні вимоги, які не пов'язані між собою. Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що позивачами порушено правило об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Скаржники у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі та перешкоджає позивачам у доступі до правосуддя.

9. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачі зазначили, що в позовній заяві ними заявлені позовні вимоги до одного відповідача, які за своєю суттю є тотожними та стосуються одного предмета - відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

11. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

12. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

13. Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України).

14. Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

15. Суд звертає увагу, що зі змісту позовних вимог позивачів не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України. Таким чином, вищезазначені підстави стосовно заборони об'єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

16. Крім того, Суд зазначає, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

17. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги помилкове та передчасне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повернення позовної заяви, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

18. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

19. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року скасувати, а справу № 640/16147/19 направити для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов