Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2020 року у справі №815/5514/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №815/5514/16

адміністративне провадження №К/9901/34484/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/5514/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці та Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Золотніков О.С., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці та Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року;

1.2. зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 листопада 2015 року по день судового рішення по суті справи;

1.3. зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці та передбачити за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2112 «Оплата праці. Грошове забезпечення» грошові суми, необхідні для сплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення по суті справи.

1.4. Позов обгрунтовано тим, що у зв`язку із реформуванням органів внутрішніх справ, керівництвом Міністерства внутрішніх справ України прийнято рішення про ліквідацію транспортної міліції. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 2015 року № 1004 створено комісію з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці загальною кількістю 30 осіб, до складу якої призначено ОСОБА_1 . На виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію» та протоколу наради Міністерства внутрішніх справ України, 6 листопада 2015 року головою комісії з ліквідації Управління МВС України на Одеській залізниці з членами комісії з ліквідації проведено співбесіду щодо бажання подальшого проходження служби в органах поліції, за результатами якої у бажаючих надалі проходити службу прийнято рапорти про звільнення за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 6 листопада 2015 року. Того ж дня відповідачем видано наказ за № 139 о/с, яким позивача звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2015 року № 117 створено сектор з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці в штатній структурі Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі загальною кількістю 5 посад із позначкою про те, що посади вважати такими, що введені в дію з 7 листопада 2015 року. 21 грудня 2015 року позивачем подано заяву до Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі, в якій обґрунтовано позицію щодо переважного права призначення на посаду головного спеціаліста з юридичного забезпечення у секторі з проханням щодо призначення з 7 листопада 2015 року. Названу заяву Головногом управлінням Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі отримано 5 січня 2016 року. Після повторного звернення, позивач отримав лист від 27 січня 2016 року за № 1-С/100/01-2016, який містив відповідь про відмову у призначенні на посаду. З додаткового листа від Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі від 5 лютого 2016 року № 6-С/100/01-2016 позивачу стало відомо, що на всі п`ять посад у секторі вже призначено членів комісії з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці. 19 вересня 2016 року, представляючи інтереси ОСОБА_2 у справі № 815/998/16 в Одеському окружному адміністративному суді, ОСОБА_1 під час ознайомлення із матеріалами, наданими до суду представником Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, ознайомився з повним текстом наказу відповідача від 17 лютого 2016 року № 1 о/с, яким частково змінено пункти наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 6 листопада 2015 року № 139 о/с, в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. На думку позивача, названий наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с в частині звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 6 лютого 2017 року в сумі 89263,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.1. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, виходив з того, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці не надано належних та допустимих доказів правомірності оскарженого наказу.

3. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.

3.1. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей адміністративний позов поданий позивачем після закінчення строків, установлених законом, а тому, відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає залишенню без розгляду як такий, за яким відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав належним доказом його повідомлення про прийняття спірного наказу, копію поштового конверта, оскільки останній містить відмітку про причини не вручення його адресату «повернуто за закінченням терміну зберігання». Крім цього, зазначає, що цей конверт, на його переконання, не може бути взагалі підтвердженням надсилання йому саме цього наказу, оскільки до нього відсутній опис вкладення. Вважає, що докази про час його ознайомлення зі спірним наказом до 19 жовтня 2016 року відсутні, а тому висновок суду апеляційної інстанції щодо його звернення до суду з цим позовом поза межами встановленого процесуальним законом строку є безпідставними та помилковими.

4.2. Також позивач подав пояснення до основної позиції, викладеної ним в касаційній скарзі, за змістом яких наголосив на недоведеності обставини пропущення ним строку звернення до суду з цим позовом та відсутності підстав для залишення його позову без розгляду, підтримав вимоги касаційної скарги та наполягав на задоволенні її вимог.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. У зв`язку із реформуванням органів внутрішніх справ, керівництвом Міністерства внутрішніх справ України прийнято рішення про ліквідацію транспортної міліції.

6. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 2015 року № 1004 створено комісію з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці загальною кількістю 30 осіб, до складу якої призначено ОСОБА_1 ..

7. 06 листопада 2015 року, на виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію» та протоколу наради Міністерства внутрішніх справ України, головою комісії з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці з членами комісії з ліквідації проведено співбесіду щодо бажання подальшого проходження служби в органах поліції, за результатами якої у бажаючих надалі проходити службу прийнято рапорти про звільнення за пунктом 64 «з» (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року.

8. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 06 листопада 2015 року № 139 о/с капітана міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

9. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с змінено пункти наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 06 листопада 2015 року № 139 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

10. Позивач, вважаючи зазначений наказ та своє звільнення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

15. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, що діяла на час розгляду судами цієї справи), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

16. Згідно з частинами першою та другою статті 99 названого Кодексу, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Частиною 3 цієї ж статті Кодексу визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

18. На підставі частин першої та другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

VI. Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

20. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Отже, суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив цей позов без розгляду.

22. Вказане судове рішення мотивоване тим, що 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці та Міністерства внутрішніх справ України. У цьому позові позивач просив про визнання незаконним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобов`язання вчинити певні дії. Одночасно позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 листопада 2015 року по день судового рішення по суті справи.

23. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 , звертаючись з цим позовом, зазначив, що про порушення своїх прав дізнався 19 вересня 2016 року, представляючи інтереси ОСОБА_2 у справі № 815/998/16 в Одеському окружному адміністративному суді, під час ознайомлення із матеріалами, наданими до суду представником Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці.

24. Разом з цим, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що в судовому засіданні Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 зазначив, що як на час видання оскарженого наказу, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції проживав та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 . Водночас, Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що 17 лютого 2016 року, тобто в день видання спірного наказу, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 , направлено рекомендований лист з повідомленням щодо суті виданого наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с, а також інформацією щодо необхідності ОСОБА_1 прибути до сектору забезпечення діяльності комісії з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці для отримання трудової книжки, витягу з наказу про звільнення та довідки для постановки на військовий облік.

26. Названі обставини, за мотивуванням, що викладене у рішенні суду апеляційної, підтверджуються наявними в матеріалах справи копією листа Управління на адресу ОСОБА_1 від 17 лютого 2016 року № 8/39, копією поштового конверта, копією фіскального чека УДППЗ «Укрпошта» від 17 лютого 2016 року, а також довідкою УДППЗ «Укрпошта» про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (а. с. 51-52, 216-218).

27. За цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці своєчасно повідомило ОСОБА_1 про видання спірного наказу від 17 лютого 2016 року № 1 о/с рекомендованим поштовим відправленням, однак назване відправлення повернуто на адресу відповідача з причин його неотримання позивачем.

28. Із врахуванням викладеного, апеляційний суд резюмував, що про порушення оскарженим наказом своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 повинен був дізнатися у лютому-березні 2016 року, оскільки відповідачем були здійсненні всі необхідні заходи щодо ознайомлення позивача з оскарженим по справі наказом.

29. Переглядаючи це судове рішення суду апеляційної інстанції та вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

30. Відповідно до частин першої-третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

31. Ця норма процесуального закону визначає, що за загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду передбачені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

33. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

34. Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

35. Таким чином, проходження позивачем служби в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці є публічною службою, і для звернення до суду з позовом щодо оскарження спірного наказу процесуальним законом встановлено місячний строк.

36. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до суду з позовом 21 жовтня 2016 року та просив про визнання незаконним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с в частині його звільнення за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобов`язання вчинити певні дії.

37. При зверненні до суду позивач зазначав, що про порушення своїх прав дізнався 19 вересня 2016 року, представляючи інтереси ОСОБА_2 у справі № 815/998/16 в Одеському окружному адміністративному суді, під час ознайомлення із матеріалами справи.

38. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв?язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування цього клопотання останній зазначав, що 17 лютого 2016 року, тобто в день видання спірного наказу, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 , направлено рекомендований лист з повідомленням щодо суті виданого наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 17 лютого 2016 року № 1 о/с, а також інформацією щодо необхідності ОСОБА_1 прибути до сектору забезпечення діяльності комісії з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці для отримання трудової книжки, витягу з наказу про звільнення та довідки для постановки на військовий облік.

39. На підтвердження цих обставин відповідач надав суду копію листа Управління на адресу ОСОБА_1 від 17 лютого 2016 року № 8/39, копію поштового конверта, копію фіскального чека УДППЗ «Укрпошта» від 17 лютого 2016 року, а також довідку УДППЗ «Укрпошта» про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (а.с. 51-52, 216-218).

40. Ці документи суд апеляційної інстанції визнав належними доказами того, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці своєчасно повідомило ОСОБА_1 про видання спірного наказу від 17 лютого 2016 року № 1 о/с рекомендованим поштовим відправленням, у зв?язку з чим про порушення оскарженим наказом своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 повинен був дізнатися у лютому - березні 2016 року, оскільки відповідачем були здійсненні всі необхідні заходи щодо ознайомлення позивача з оскарженим по справі наказом.

41. Проте, Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на таке.

42. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

43. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

44. При цьому, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

45. Однак, за змістом норм адміністративного процесуального законодавства, встановлюючи такі строки та визначаючи вказані правила, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

46. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

47. Втім, беззаперечні докази обізнаності позивача про існування спірного наказу до 19 вересня 2016 року в матеріалах справи відсутні та судом апеляційної інстанції не встановлені.

48. Верховний Суд наголошує, що надані відповідачем копія листа Управління на адресу ОСОБА_1 від 17 лютого 2016 року № 8/39, копія поштового конверта, копія фіскального чека УДППЗ «Укрпошта» від 17 лютого 2016 року, а також довідка УДППЗ «Укрпошта» про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання можуть засвідчити виключно факт направлення відповідачем відповідного листа позивачу (проте, не копії наказу).

49. Крім цього, на підставі цих документів неможливо однозначно дійти висновку про те, який саме документ направлявся на адресу позивача, у зв?язку з відсутністю опису вкладення до цього поштового відправлення.

50. Проте, ці питання не мають визначальної ролі для вирішення питання про своєчасність звернення позивача з цим позовом до суду. Натомість, ключове значення має факт відсутності доказів вручення позивачу цього листа.

51. За цих обставин, Верховний Суд наголошує, що відповідачем не було спростовано на підставі належних та достатніх доказів тієї обставини, що про існування спірного наказу позивачу вперше стало відомо 19 вересня 2016 року. Такі докази судом апеляційної інстанції не встановлені.

52. Враховуючи викладене та доведеність факту про час, коли позивач довідався про існування спірного наказу (не раніше 19 вересня 2016 року), Верховний Суд вважає наявними підстави для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду та, відповідно, про відсутність підстав для залишення цієї позовної заяви без розгляду.

53. Отже, протилежний висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та таким, до якого цей суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

54. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

55. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

56. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

57. Оскільки вказані порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення допущені судом апеляційної інстанції, а також враховуючи, що рішення по суті справи та за результатами апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції цим судом не ухвалювалось, тому скасуванню підлягає рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

58. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також суду слід врахувати вищенаведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до П?ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді А.В. Жук

А.Г. Загороднюк