Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №826/24675/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/24675/15

адміністративне провадження №К/9901/27627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року у складі судді Шулежка В. П.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у складі суддів Троян Н. М., Бужак Н. П., Твердохліб В. А.

у справі № 826/24675/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф. К. А. У."

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

5 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф. К. А. У." (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (після реорганізації Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% та 20% за порушення граничного строку сплати орендної плати з юридичних осіб, з мотивів безпідставності їх прийняття, визнати протиправними дії податкового органу щодо нарахування Товариству пені, зобов'язати податковий орган внести зміни до картки особового рахунку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2015 року №0002183901 та №000219390, визнано протиправними дії податкового органу щодо нарахування Товариству пені у розмірі 394420,00 грн, зобов'язано податковий орган внести зміни до картки особового рахунку Товариства з орендної плати за землю, шляхом скасування нарахованої пені в сумі 394420,57 грн.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що оскільки помилкове перерахування Товариством на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати податку, підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до платіжних доручень позивачем сплачено орендну плату в загальному розмірі 5164 693 грн 20 коп. у строки, встановлені положеннями пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, відтак підстави для застосування пені по орендній платі за землю у відповідача відсутні, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відповідно, слід внести зміни до картки особового рахунку з орендної плати за землю, шляхом скасування нарахованої пені.

У жовтні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство зареєстроване 14 червня 2006 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, реєстраційний номер 10741020000017773. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34431547.

Податковим органом на підставі наказу від 29 вересня 2015 року № 828, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань порушення граничного терміну сплати орендної плати за січень - травень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 9 жовтня 2015 року № 1008/28-10-39-10/34431547 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку (орендна плата) за січень, лютий, березень, квітень, травень 2015 року.

За результатами перевірки податковим органом 26 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002183901, яким Товариству на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховано штраф в розмірі 20% в сумі 860782,19
грн за платежем орендна плата з юридичних осіб, та податкове повідомлення-рішення №0002193901, яким Товариству на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховано штраф в розмірі 10% в сумі 86078,22 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб.

За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку (орендної плати) податковим органом на підставі статті 129 Податкового кодексу України нараховано позивачу у картці особового рахунку з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності пеню в сумі 394420,57
грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що Товариство помилково сплатило визначені за податковою декларацією з плати за землю податкові зобов'язання в рахунок земельного податку, а не орендної плати.

Відповідно до платіжних доручень Товариством сплачено орендну плату в загальному розмірі 5164693,20 грн у строки, встановлені положеннями пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. Призначенням платежу в платіжних дорученнях зазначено орендну плату з юридичних осіб. В даних платіжних дорученнях є зазначення технічного рахунку № НОМЕР_1 замість потрібного технічного рахунку НОМЕР_3.

Листом податкового органу №19418/10/28-10-23-26 від 6 серпня 2015 року повідомлено Товариство про наявність у нього податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600). Окрім того, листом №19785/10/28-10-23-26 від 11 серпня 2015 року Товариству направлено запит про надання пояснень щодо несвоєчасності сплати орендної плати за січень-травень 2015 року.

Товариство листом від 1 вересня 2015 року повідомило податковий орган, що орендну плату сплачено своєчасно у повному обсязі, але на інший технічних рахунок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що помилку у реквізитах платежу не виявлено вчасно, оскільки протягом 2015 року Товариству надано 10 довідок про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, а також, в електронному кабінеті не відображено недоїмку з орендної плати за землю.

Товариство, виявивши помилкове перерахування коштів по орендній платі за землю на рахунок земельного податку НОМЕР_4, звернувся до податкового органу із заявою, в якій просив перерахувати помилково перераховані кошти на загальну суму 5164693,20 грн з рахунку № НОМЕР_1 (земельний податок з юридичних осіб) на рахунок № НОМЕР_2 (орендна плата з юридичних осіб). Податковим органом вказану суму перераховано на належний рахунок.

Вказані обставини справи не є спірними між сторонами та підтверджено, зокрема, в касаційній скарзі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що порівняльний аналіз граничних термінів сплати податкових зобов'язань за відповідними податковими деклараціями з фактичними датами сплати свідчить, що фактично орендна плата сплачувалась своєчасно.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Верховний Суд погоджується з думкою суду апеляційної інстанції, що вирішуючи спір суд першої інстанції правомірно врахував висновки щодо застосування норм пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки помилкове перерахування Товариством на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати податку, підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі №826/24675/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер