ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року

м. Київ

справа № 815/4872/17

провадження № К/990/29271/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (у складі головуючого судді - Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Турецької І.О.) у справі №815/4872/17,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», з дати його видання.

2. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем в оскаржуваному наказі необґрунтовано та безпідставно стверджується, що позивачем порушено статтю 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), не зазначено, які обов`язки, що визначено статтею 11 Статуту, не виконано позивачем, не зазначено таких складових дисциплінарного проступку, як дії (бездіяльність) позивача, порушення або неналежне виконання покладених на позивача службових обов`язків; вина позивача; наявність причинного зв`язку між діями і порушенням або неналежним виконанням покладених на позивача службових обов`язків. Окрім того, позивач звертав увагу, що станом на 11 серпня 2017 року, як дату видання оскаржуваного наказу, службове становище позивача не було визначено, оскільки з жовтня 2016 року закінчився двомісячний термін перебування у розпорядженні, що установлений пунктом 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Позивач вважав, що без посади та без службових обов`язків, як похідними від посади, він не міг виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою відповідно до статті 16 Статуту. Також позивач зазначав, що в констатуючій частині оскаржуваного наказу протиправно зазначено про досудове розслідування кримінального провадження №4201716010000202 від 19.05.2017 Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону, як підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, в оскаржуваному наказі та службовому розслідуванні відсутні всі обставини неприбуття до Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, про відсутність грошового та матеріального забезпечення з жовтня 2016 року, про незабезпеченість житлом за місцем дислокації Військової частини НОМЕР_1 , про невизначене місцезнаходження у Військовій частині НОМЕР_1 , про відсутність службового приміщення у Військовій частині НОМЕР_1 для перебування на протязі робочого дня, про неможливість харчування у Військовій частині НОМЕР_1 для відпочинку після закінчення робочого дня, про відсутність будь-яких обов`язків у Військовій частині НОМЕР_1 після двох місяців перебування у розпорядженні командувача ІНФОРМАЦІЯ_4, що має принципове значення для встановлення поважних причин, що засвідчують відсутність правопорушення та невинуватість позивача. Позивач вважав, що не вчиняв дисциплінарного проступку, а неприбуття до Військової частини НОМЕР_1 відбулося з поважних причин, незалежних від нього. Також позивач зазначав, що відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022, в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий з урахуванням всіх обставин, що вплинули на правопорушення, із повним дотриманням вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини; поважність причин неприбуття на службу не доведена позивачем ні під час службового розслідування, ні під час судового розгляду, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №815/4872/17 повернуто скаржнику.

6. До Одеського окружного адміністративного суду, 21.11.2023, через підсистему «Електронний суд» (документ сформований в системі Електронний суд 20.11.2023) надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі, в якій позивач просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 в адміністративній справі №815/4872/17 та прийняти нове судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.

7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2023, після усунення виявлених недоліків, заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за нововиявленими обставинами.

8. На обґрунтування заяви, з урахуванням заяви про усунення недоліків, позивач зазначав, що нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для перегляду справи є наступним.

8.1. Починаючи з 02.07.2016 (дата звільнення позивача з посади) і станом на 11.08.2017 (дата видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»), його службове становище в Збройних Силах України не було визначено.

8.2. Наказ командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 02.07.2016 №93 у дійсності не є наказом про зарахування позивача у розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (не є наказом про визначення його службового становища в Збройних Сил України).

8.3. На день видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», позивач у дійсності не був зарахований в розпорядження (не перебував у розпорядженні) командувача ІНФОРМАЦІЯ_4, внаслідок чого він стосовно нього не був прямим начальником за службовим становищем та не мав стосовно нього дисциплінарної влади (не мав повноважень накладати на нього дисциплінарні стягнення).

8.4. Починаючи з 02.07.2016 і станом на 11.08.2017 позивач у дійсності не був зарахований в розпорядження (не перебував у розпорядженні) командира Військової частини НОМЕР_1 , як про це безпідставно зазначено у наказі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

8.5. Починаючи з 02.07.2016 (дата звільнення позивача з посади Військової частини НОМЕР_1 ) командир Військової частини НОМЕР_1 у дійсності не був стосовно нього прямим начальником за службовим становищем та не мав повноважень на прийняття стосовно нього рішення про призначення службового розслідування, внаслідок чого матеріали цього службового розслідування не були законною підставою для накладення на нього дисциплінарного стягнення, оформленого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78.

8.6. В пункт 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2016 №164 внесено завідомо неправдиві відомості щодо перебування позивача у розпорядженні командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 та здавання посади заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом.

8.7. Командиром Військової частини НОМЕР_1 видано завідомо неправдивий офіційний документ, - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.07.2016 №137 та внесено до його додатку завідомо неправдивих відомостей щодо перебування позивача у розпорядженні командувача ІНФОРМАЦІЯ_4.

8.8. Після звільнення з посади 02.07.2016, у позивача не було жодних правових підстав виконувати службові обов`язки, оскільки наказами по особовому складу не зараховувався в розпорядження (не перебував у розпорядженні) жодної посадової особи Збройних Сил України, відповідно до вимог абзацу 19 пункту 116 Положення №1153/2008 та пункту 11.2 Інструкції №333.

8.9. Разом з тим позивач не вважався таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, відповідно абзацу 21 пункту 116 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень.

9. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2024, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

10. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача фактично зводяться до необхідності переоцінки судом доказів у справі та отримання нових доказів стосовно обставин, які вже встановлені судом, що відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є нововиявленими обставинами.

11. Суд апеляційної інстанції також критично оцінив посилання скаржника на те, що під час розгляду справи №815/4872/17 не було визначено його службове становище, що істотно вплинуло на з`ясування обставин у справі. Апеляційний адміністративний суд звернув увагу, що указаним доводам позивача була надана відповідна правова оцінка, яка відображена у самому рішенні суду та такі доводи відхилені судом, що свідчить про те, що відповідні посилання позивача у його заяві, не є нововиявленою обставиною.

12. Стосовно посилань скаржника на обставину, що він перебував/не перебував у розпорядженні, але не був зарахований, а саме не було відповідного наказу про його зарахування у розпорядження, на переконання суду апеляційної інстанції, не мали принципового юридичного значення для вирішення спірного питання у межах розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та не являлися нововиявленою обставиною, оскільки обставини щодо перебування позивача у розпорядженні командувача були встановлені судом, а відмінності у виконанні обов`язків військовослужбовця та у реалізації повноважень командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно такого військовослужбовця, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція сторін.

13. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить:

1) Скасувати повністю ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 в адміністративній справі №815/4872/17 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити;

2) постановити окрему ухвалу відповідно статті 249 КАС України стосовно контр-адмірала ОСОБА_2 , який перевищив свої повноваження, чим грубо порушив норми права наклавши дисциплінарне стягнення на позивача, як до військовослужбовця, який не проходив військову службу відповідно до Положення №1153/2008, та складання та внесення та видачу службовою особою завідомо неправдивих відомостей;

3) постановити окрему ухвалу щодо допущенням Одеським окружним адміністративним судом неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

4) постановити окрему ухвалу щодо допущенням П`ятим апеляційним адміністративним судом неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

14. Посилаючись на неправильне застосування (незастосування) норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник, окрім іншого, зазначає, що 02 липня 2016 року, пунктом 1 наказу командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 02.07.2016 №93, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про очищення влади» його звільнено з посади заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_2 (яку позивач не займав), застосувавши заборону протягом 10 років. Указує, що він був позбавлений статусу військовослужбовця, оскільки не проходив військову службу відповідно до порядку проходження військової служби військовослужбовцями. Позивач вважає, що суд зобов`язаний був з`ясувати, чи був він суб`єктом вчинення дисциплінарного правопорушення, оскільки склад дисциплінарного правопорушення передбачає обов`язкову його наявність у відповідності до вимог частини 1 статті 85 Дисциплінарного статуту; отже, позивач після звільнення з посади 02.07.2016, яку він ніколи не займав, був офіцером у військовому званні «капітан 3 рангу», до якого застосовано заборону протягом 10 років, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про очищення влади», наслідком якої повинно було бути звільнення з військової служби 05.07.2016, а не застосовування дисциплінарної влади, наклавши 11.08.2017 дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

15. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини щодо його службового становища, а на клопотання щодо службового становища та зажадати конкретної відповіді «так» чи «ні», суд ухилився від виконання принципів адміністративного судочинства щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

16. Саме істотними обставинами, які не були встановлені судом та не були відомі на час розгляду справи, позивач зазначає:

1) Наказ командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 02.07.2016 №93 у дійсності не є наказом про зарахування позивача у розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (не є наказом про визначення його службового становища в Збройних Сил України);

2) починаючи з 02.07.2016 (дата звільнення позивача з посади) і станом на 11.08.2017 (дата видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»), його службове становище в Збройних Силах України не було визначено;

3) на день видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», позивач у дійсності не був зарахований в розпорядження (не перебував у розпорядженні) командувача ІНФОРМАЦІЯ_4, в наслідок така особа стосовно позивача не була прямим начальником за службовим становищем та не мав дисциплінарної влади (не мав повноважень накладати дисциплінарні стягнення).

17. Скаржник також зазначає, що з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.10.2023 йому стало відомо, що він не зараховувався у розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 02.07.2016 №93, відповідно до пунктів 11.1 та 11.2 Інструкції №333.

18. Позивач указує, що в підпунктах 1-16 пункту 116 Положення №1153/2008 відсутня підстава для зарахування у розпорядження, осіб щодо яких застосовано заборону відповідно Закону України «Про очищення влади». Вважає, що ця обставина має істотне значення для встановлення службового становища позивача та є загальновідомою, що не потребує доказування.

19. Позивач вважає, що суд зобов`язаний був з`ясувати, чи був позивач суб`єктом вчинення дисциплінарного правопорушення, оскільки склад дисциплінарного правопорушення передбачає обов`язкову його наявність у відповідності до вимог частини 1 статті 85 Дисциплінарного статуту; дана перевірка дала б можливість встановити службове становище позивача після звільнення з посади, яку відповідно статті 16, 63 Статутом, позивач не приймав та не займав; Контр-адмірал ОСОБА_2 перевищив свої повноваження, чим грубо порушив норми права наклавши дисциплінарне стягнення до позивача, як до військовослужбовця, який не проходив військову службу відповідно до Положення №1153/2008.

20. У відзиві на касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_2 зазначає, що обґрунтування, вказані позивачем у заяві, не є нововиявленими обставинами та свідчать про незгоду скаржника із висновками судів у цій справі.

21. У відповіді на відзив ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні відзиву на касаційну скаргу.

22. Військова частина НОМЕР_1 скористалася правом подання до Верховного Суду заперечення на відповідь на відзив на касаційну скаргу, в яких відповідач наголошує, що всі обставини, на які посилається позивач, досліджувались в судовому порядку та не є нововиявленими обставинами в контексті положень КАС України.

23. ОСОБА_1 повторно подав додаткові пояснення у справі, в яких позивач, зокрема, вказує, що відповідач більше чим через сім років визнав у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.10.2023, що позивач не зараховувався у розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_4; з огляду на зазначене, судом не встановлювалась обставина, щодо службового становища позивача на підставі допустимих доказів, що визначають службове становище позивача та у відповідності до норм матеріального права.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

24. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 29.07.2024.

25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Смокович М.І.

26. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №815/4872/17.

27. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

30. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

31. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 КАС України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

32. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

33. Згідно з частиною четвертою статті 361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

34. Відтак, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

35. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №640/19240/21, поряд з іншим зазначав, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

36. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

37. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

38. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

39. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

40. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

41. Водночас, істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

42. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.

43. Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №802/1462/16-а вказав, що перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

44. Поряд з цим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2019 у справі №855/268/19, від 28.10.2020 у справі №200/11289/19-а та від 12.11.2020 у справі №804/2223/17.

46. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява №69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova №2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

47. У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

48. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

49. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі "Pravednaya v. Russia", пп.27, 28).

50. Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

51. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21.01.2021 у справі №826/13811/16, а також від 26.10.2023 у справі №283/424/22.

52. Поряд з цим, як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові 03.02.2021 у справі №826/20239/16 перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

53. Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постановах від 23.11.2023 у справі №120/3484/20-а та від 21.03.2025 у справі №160/11401/20.

54. Повертаючись до матеріалів даної справи, наявність нововиявлених обставин, що істотно впливають на вирішення даного адміністративного спору, позивач, поряд із іншим, обґрунтовував тим, що у відповіді управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2023 чітко стверджується, що: «Отже надати відповідь на запитання щодо «дати зарахування в розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до наказу від 02.07.2016 Nє93», ураховуючи наведену редакцю наказу, неможливо.». Дане твердження, на переконання скаржника, підтверджує, що позивач наказом командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 02.07.2016 Nє93 не зараховувався у розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_4, а інших наказів про зарахування у розпорядження командувача не існує.

55. Проте, як зазначав позивач, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 в цій справі містить мотиви, з яких суд відмовляючи у позові, дійшов висновку, неодноразово зазначаючи про перебування позивача у розпорядженні командувача ІНФОРМАЦІЯ_4; однак, з 02.07.2016 і станом на 11.08.2017 позивач не зараховувався в розпорядження (не перебував у розпорядженні) командувача ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до пункту 116 Указу Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (Положення №1153/2008), та пункту 11.2 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333 (Інструкція Nє 333), що також підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.10.2023 та наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

56. За таких обставин, як уважає ОСОБА_1 , неможливо дійти однозначного висновку щодо службового становища позивача.

57. Виходячи із наведених вище законодавчих приписів та критеріїв, з яких суд повинен виходити при оцінці заявлених учасником справи обставин як нововиявлених, висновків Верховного Суду та змісту заяви позивача, колегія суддів погоджується зі висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України в контексті встановлених у судових рішеннях обставин справ. Наведені у заяві мотиви фактично свідчать про намір заявника переконати суд здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду, зокрема, справи №815/4872/17, судові рішення у якій набрали законної сили.

58. Обставини щодо службового становища позивача були і об`єктивно могли були бути відомі суду та сторонам у цій справі, та в певній мірі були оцінені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

59. Звертаючись до змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі №815/4872/17 та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд першої інстанції зазначав:

«…Так, наказом від 02.07.2016 №93 (по особовому складу) позивача звільнено з посади заступника командира батальйону управління по роботі з особливим складом ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до вимог п. 116 Положення про проходження громадянином України військової служби у Збройних Сил України визнано таким, що перебуває у розпорядженні Командувача ІНФОРМАЦІЯ_4.

Також, наказом визначено, що на термін перебування у розпорядженні Командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 залишається на всіх видах забезпечення та у списках ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконує обов`язки військової служби в межах визначених командиром ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, на час перебування позивача в розпорядженні Командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати обов`язки військової служби, визначені командиром НОМЕР_3 окремого полку зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_4.

Також, на виконання наказу Командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 №93 від 02.07.2016 (по особовому складу) Командир військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) 21.07.2016 видав наказ №137 «Про визначення функціональних обов`язків капітану 3 рангу ОСОБА_1 ».

Згідно з Додатку до вказаного наказу (функціональні обов`язки капітана 3 рангу ОСОБА_1 , на час перебування у розпорядженні командувача ВМС ЗС України) капітан 3 рангу ОСОБА_1 зобов`язаний: неухильно виконувати накази та розпорядження командира полку та заступника командира полку по роботі з особовим складом - начальника відділення; щоденно до 16:30 відпрацьовувати особистий план роботи на наступний день та надавати його на затвердження заступнику командира полку по роботі з особовим складом - начальнику відділення; щоденно в післяобідній час протягом 20 хвилин інформувати військовослужбовців полку про суспільно-політичну обстановку в Україні, воєнну політику держави та завдання Збройних Сил України; щоп`ятниці проводити та надавати на ім`я заступника командира полку по роботі з особовим складом - начальника відділення аналіз суспільно-політичної, соціально-економічної та релігійної обстановки в районі дислокації військової частини; проводити воєнно-ідеологічну підготовку з особовим складом взводу - матеріально технічного забезпечення; періодично перевіряти правильність ведення особових справ особового складу строкової служби; за вказівкою проводити та обробляти результати військово-соціальних досліджень; розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів полку та щонеділі проводити годину культурно-освітньої роботи з особовим складом строкової служби полку; контролювати своєчасність доставки і видачі особовому складу періодичних видань, поштових відправлень; вести облік злочинів, правопорушень,, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей, вчинених особовим складом полку; проводити щомісяця звірку з ПТУ ВСП та готувати аналітичні довідки щодо стану військової дисципліни; щоденно в кінці робочого дня доповідати заступнику командира полку по роботі з особовим складом - начальнику відділення про проведені заходи.

Вказаний наказ оголошений капітану 3 рангу ОСОБА_1 22.07.2016, що підтверджується його підписом на аркуші доведення змісту зазначеного рішення.

Таким чином, суд доходить висновку, що на позивача були покладені чіткі функціональні обов`язки, які він мав виконувати, виходячи з вищенаведених приписів норм права.

А тому посилання позивача на те, на дату 11 серпня 2017 року, його службове становище не було визначено, оскільки з жовтня 2016 року закінчився двомісячний термін перебування у розпорядженні, що установлений п. 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, та позивач без посади та без службових обов`язків не міг виконувати службові обов`язки, відхиляються судом, оскільки такі доводи спростовані вищенаведеними встановленими судом обставинами…».

60. Судами у цій справі також встановлено, що відповідно до наказу №17 від 13.02.2017 п.1 наказу №93 від 02.07.2016 викладено у новій редакції, а пункт 10 параграфу 3 наказу командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.11.2016 №164 скасовано та відповідно до нової редакції п.1 наказу №93 від 02.07.2016 визначено, що капітан 3 рангу ОСОБА_1 вважається таким, що перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 .

61. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції також звернув увагу, що в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що станом на видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач мав військове звання старшого офіцерського складу «капітан 3 рангу», перебував у списках та виконував обов`язки у складі Військової частини НОМЕР_1 , яка структурно входить до ІНФОРМАЦІЯ_4 та підпорядковується командувачу ІНФОРМАЦІЯ_4. Тому, на переконання суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав повноваження з накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

62. Аналіз змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також поданих до суду касаційної інстанції документів, свідчить про те, що вони не містять інформації, яка існувала на час прийняття рішення судом першої інстанції у цій справі та не була відома позивачу.

63. Указана інформація також не свідчить про те, що позивачу не було відомо про наявність неодноразово згаданих скаржником наказів від 02.07.2016 №93 та від 13.02.2017 №17, які визначали правове становище позивача, які містяться в матеріалах справи і досліджувалися судами, зокрема, у цій справі, предметом спору якої є Наказ від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

64. На переконання колегії суддів Верховного Суду, вказані позивачем у заяві факти, обставини і мотиви свідчать про його фактичну незгоду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні цих позовних вимог.

65. Доводи щодо ненадання оцінки тим чи іншим обставинам, або не дослідження зібраних у справі доказів, або встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, може бути підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

66. Поряд з цим, Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 06.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №815/4872/17 повернуто скаржнику. Правом на повторне звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на зазначені судові рішення позивач не скористався.

67. Колегія суддів звертає увагу, що в силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

68. Більше того, в контексті перегляду рішень судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Верховний Суд оцінює дотримання судами норм процесуального права щодо повноти оцінки обставин, заявлених учасником справи, як нововиявлених, та не в змозі додатково досліджувати чи переоцінювати докази/обставини, які досліджувалися чи не досліджувалися судами під час розгляду справи по суті спору.

69. А тому, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не допустив порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

70. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

71. Стаття 249 КАС України врегульовує питання постановлення окремих увал в адміністративному судочинстві, відповідно до якої суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

72. За результатом касаційного перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів не встановила підстав для винесення окремих ухвал в порядку статті 249 КАС України.

73. А тому, слід відмовити у задоволенні клопотань позивача про постановлення окремих ухвал у цій справі.

74. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

75. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

78. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 249 341 345 349 350 355 356 359 361 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №815/4872/17 залишити без змін.

3. Відмовити в задоволенні клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

..........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

М.І. Смокович

Судді Верховного Суду