ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/8536/24

адміністративне провадження № К/990/48877/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року (суддя: Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (судді: Бруновська Н.В., Хобор Р.Б., Шавель Р.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), з вимогами:

- визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період: 27 вересня 2022 року - 06 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період: 27 вересня 2022 року - 06 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в період з 27 вересня 2022 року по 06 січня 2023 року, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Однак відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в зазначений період. Позивач звертав увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 надав керівництву 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3630, проте він позбавлений можливості її надати, оскільки за доводами відповідача ця довідка на його адресу не надходила.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з положень наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ«Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».

Аналізуючи відповідні положення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Державної прикордонної служби України мають право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Водночас таке право не є абсолютним, а виникає лише за умови безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи при цьому безпосередньо в районах їх ведення.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт несення позивачем служби на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Окрім того, суди у справі зазначили, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року № 26 Чернігівська область у січні 2023 року не була віднесена до районів ведення бойових дій.

Ураховуючи указані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність обов`язкової умови для виплати позивачу додаткової винагороди у підвищеному розмірі період з 27 вересня 2022 року по 06 січня 2023 року, а отже, констатували відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-/0/81-22-АГ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 серпня 2024 року у справі № 200/1994/23; від 05 вересня 2024 року у справі № 200/3161/23; від 08 серпня 2024 року у справі № 200/737/23; від 09 вересня 2024 року у справі № 280/603/23; від 25 липня 2024 року у справі № 200/494/23; від 08 серпня 2024 року у справі № 200/3997/23; від 05 вересня 2024 року у справі № 200/1575/23; від 05 вересня 2024 року у справі № 200/694/23.

Зокрема, у постанові від 01 серпня 2024 року у справі № 200/1994/23 Верховний Суд сформулював висновок, що: «у вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.; 2) чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.».

Крім того, у постанові від 05 вересня 2024 року у справі № 200/3161/23 Верховний Суд наголосив, що: «обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.».

У постанові від 25 липня 2024 року у справі № 200/494/23 звернув увагу на те, що: «порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.».

За доводами скаржника, не врахувавши зазначені правові позиції Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином докази у справі, не вжили всіх передбачених законом заходів для з`ясування обставин, необхідних для правильного вирішення спору. Також суди у справі не урахували, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений у статті 2 та частині четвертій статті 9 КАС України, покладає на суд обов`язок встановити дійсні обставини справи незалежно від позиції сторін.

Таким чином, скаржник наполягає, що судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам, встановленим статтею 242 КАС України, що зумовлює необхідність їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Желєзний І.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №380/8536/24.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 29 квітня 2015 року та довідкою №08/324 від 03 лютого 2024 року.

Із змісту довідки щодо відрядження військовослужбовця №08/424 від 21 лютого 2024 року військової частини НОМЕР_1 установлено, що майстер-сержант ОСОБА_1 11 липня 2022 року вибув у службове відрядження на ділянку ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 11 липня 2022 року №153-ВВ.

Згідно з розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_5 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_6 прикордонного загону, військовослужбовець з 28 вересня 2022 року по 07 січня 2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону.

09 січня 2023 року військовослужбовець прибув зі службового відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків 09 січня 2023 року, що підтверджується наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 09 січня 2023 року №7- ВВ. Підстава: розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №гриф/25-2075-Е.

02 лютого 2024 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із запитом щодо підстав і причин ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року.

09 лютого 2024 року листом №02.2/1114-24-Вих військова частина НОМЕР_1 повідомила, що додаткова винагорода за жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень 2023 року (час перебування у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не нараховувалася та не виплачувалася, оскільки начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано підтверджуючих документів (довідки) про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених наказом №392-АГ, за формою, наведеною у додатку до наказу №392-АГ.

На запит військової частини НОМЕР_1 від начальника НОМЕР_6 прикордонного загону надійшов лист від 29 листопада 2022 року «Про надання інформації» в якому зазначено, що НОМЕР_6 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної (до 100 000,00 грн) додаткової винагороди підрозділам (військовослужбовцям) військової частини НОМЕР_1 , за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону, зокрема: «Підрозділи (військовослужбовці) які знаходяться у межах Чернігівської і Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення…» (другий абзац листа). «У зв`язку з вищевикладеним, довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року … не опрацьовувалися». Отже, у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі, збільшеному до 100 000 грн.

Уважаючи, що відповідач неправомірно не здійснив виплату йому за період з 27 вересня 2022 року по 06 січня 2023 року додаткової винагороду збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

01 серпня 2022 року набув чинності наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ №392/0/81-22-АГ).

У пункті 2 Наказу №392/0/81-22-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу №392/0/81-22-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу №392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 Наказу №392/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 Наказу №392/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 Наказу №392/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах (далі - Наказ №628/0/81-22-АГ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли унаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 27 вересня 2022 року по 06 січня 2023 року.

У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . В період з 28 вересня 2022 року по 07 січня 2023 року позивач перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджував, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. В якості доказу він вказував на довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3630, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі цього він доводив, що має право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168 за спірний період.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не надано підтверджувальних документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, зазначивши, що належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або у здійсненні відповідних заходів за згаданий період матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених ним у касаційній скарзі, внаслідок чого не виконали вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій та оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Протягом періоду, який є предметом розгляду у цій справі, питання виплати додаткової винагороди регулювали різні нормативно-правові акти, зокрема:

з 27 вересня 2022 року по 30 листопада 2022 року - наказ Адміністрації Держприкордонслужби №392/0/81-22-АГ;

з 01 грудня 2022 року по 06 січня 2023 року- наказ Адміністрації Держприкордонслужби №628/0/81-22-АГ.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби. Зокрема, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №120/12613/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Верховний Суд звернув увагу, що згідно з Наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з Наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

Виходячи з наведених положень Наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Водночас Верховний Суд зауважив, що Накази №392/0/81-22-АГ і № №628/0/81-22-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з Наказом № 164-АГ, який діяв до 01 липня 2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, Наказ № 392/0/81-22-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено Наказом № 164-АГ. Зокрема, Наказ № 392/0/81-22-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість Наказ № №628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

Підсумовуючи, Верховний Суд констатував, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені Наказами № 392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

Як можна зрозуміти з мотивувальної частини судових рішень, суди попередніх інстанцій під час оцінки спірних правовідносин оперували виключно положеннями Наказу № 392/0/81-22-АГ. Свої висновки суди ґрунтували на оцінці наявних у справі доказів. Внаслідок цього, суди дійшли висновку про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які надають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови №168.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, не дослідили довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3630, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично була головним аргументом позивача щодо підтвердження його права на виплату спірної додаткової винагороди, та на неможливість самостійного представлення до суду якої він покликався під час розгляду справи.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповіді на ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду, а саме: які завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 , якого було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) з 28 вересня 2022 року по 07 січня 2023 року та чим це підтверджується.

Суди попередніх інстанцій також не дослідили документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний період.

Окрім того, суди у справі не дослідили записи журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, не перевірили чи містять вони згадки про військовослужбовця ОСОБА_1 та його безпосередню участь бойових діях та заходах за окреслений позивачем період.

Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій наявні в матеріалах справи рапорти про виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій, за вересень-жовтень місяці 2022 року та за листопад 2022 року, за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_5 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 .

Не встановили у зв`язку з цим суди попередніх інстанцій обставини того, чи видавалися аналогічні рапорти про виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за грудень 2022 року та січень 2023 року.

Указані рапорти відповідно до наказів Адміністрації Держприкордонслужби №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, є одним із визначених документів, на підставі яких здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Відсутність аналізу цих документів суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема обов`язку суду встановити дійсні обставини справи.

За приписами статей 2 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведенні їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

Наведене свідчить, що у цій справі належної реалізації принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні цього спору не забезпечили.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції допусти порушення норм процесуального права, яке знайшло свій вияв у тому, що суди у справі не вжили усіх визначених законом заходів для з`ясування обставин справи та не встановили всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід також указати, що одночасно з позовною заявою позивач заявляв клопотання про витребування доказів, а відповідач разом із відзивом на позовну заяву - клопотання про залучення до участі у справі як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_2 ).

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не розглянув указані клопотання сторін та не надав їм вмотивованої оцінки. Суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних порушень не виявив та не усунув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року скасувати, а справу №380/8536/24 направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк І.В. Желєзний В.М. Соколов