Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №750/6782/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №750/6782/17

адміністративне провадження №К/9901/26154/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Чернігівській області, відповідач), в якому просило:

- скасувати постанову від 04 липня 2017 року ВП № 53260562 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 грн.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову УДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 04 липня 2017 року ВП № 53260562 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 грн.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, УДВС ГТУЮ у Чернігівській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 листопада 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. від 19 січня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова від 05 січня 2017 року по справі № 750/10696/16-а. Відповідно до вказаного виконавчого листа Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зобов'язано з 01 вересня 2016 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з розрахунку 87% від суми заробітної плати з урахуванням середньомісячного заробітку за останні 24 місяці роботи, включивши до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення та індексацію заробітної плати та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

04 липня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 78 грн. 48 коп.

На виконання вказаного вище рішення суду Чернігівським ОУПФУ здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3, визначено суму доплати у розмірі 1408, 05 грн. та розмір пенсії після перерахунку - 3576, 98 грн., що підтверджується копією розпорядження від 30 грудня 2016 року. Згідно протоколу від 04 січня 2017 року сума доплати має бути виплачена ОСОБА_3 у лютому 2017 року.

27 січня 2017 року листом № 2889/06 Чернігівське ОУПФУ повідомило Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Чернігівській області про те, що зазначене вище судове рішення виконано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог статей 42, 45 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є неправомірною, оскільки виконавчі дії здійснювались відповідачем після добровільного виконання стягувачем постанови суду, а тому в УДВС ГТУЮ у Чернігівській області були відсутні підстави для її прийняття.

Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, враховуючи таке.

Статтею 42 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року № 1300/29430 (далі - Наказ № 2830/5), зокрема, до частин першої, другої та дев'ятої розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону № 1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року № 3917/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями" з 05 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 грн за кожне відкрите виконавче провадження.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом № 2830/5, при цьому Закон №1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Чернігівського ОУПФУ про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Київський апеляційний адміністративний суд неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року підлягає скасуванню, а постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 листопада 2017 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасувати.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 листопада 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Бевзенко

І.Л.Желтобрюх