Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 826/1501/15

адміністративне провадження № К/9901/4876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015р. (суддя - Кобилянський М.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015р. (судді - Кобаль М.І., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо не внесення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за Договором строкового банківського вкладу НОМЕР_1 від 26.05.2014р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський комерційний банк»;

визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за Договором строкового банківського вкладу НОМЕР_1 від 26.05.2014р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський комерційний банк»;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити її до Переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити її до Загального реєстру вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати їх рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому статтею 514 цього Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважає, що оскільки інша фізична особа - вкладник ОСОБА_2 відступила їй право вимоги частини вкладу за договором банківського вкладу, про що повідомила банк, після укладення договору про відступлення права вимоги на частину вкладу вона набула всі права первісного кредитора, які належали ОСОБА_2, а тому на даний час вона є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом тільки вкладнику банку, а тому оскільки договір банківського вкладу банком укладено саме з ОСОБА_2, то саме вона є вкладником в розумінні Закону і має право на отримання гарантованого відшкодування вкладу. Крім того, відповідач зазначив про отримання ОСОБА_2 суми гарантованого відшкодування за вкладом у розмірі 200000 грн.

Крім того, посилається на те, що ПАТ «Міський комерційний банк» не перебуває у стадії ліквідації, рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію цього банку не приймалося. А тому положення частини 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не можуть бути застосовані до вказаних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2014р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський комерційний банк» укладено Договір строкового банківського вкладу № НОМЕР_1 «Ваш стабільний» (з виплатою відсотків щомісячно), а також укладено до нього Додаткову угоду №1. (а.с. 8 - 9; 100)

Відповідно до умов Договору банк приймає від позивача грошові кошти в сумі 81800 доларів США, відкриває їй банківський рахунок №263021006805 на строк у 92 дні та за користування коштами сплачує проценти у розмірі 11%.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 внесла на свій рахунок 81800 доларів США відповідно до умов зазначеного договору.

27.08.2014р. між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги на суму, еквівалентну 190000 грн. (а.с. 10)

Згідно пункту 1.1. цього Договору ОСОБА_2 (первісний кредитор) передає позивачу (новий кредитор) право вимоги до ПАТ «Міський комерційний банк», що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором строкового банківського вкладу НОМЕР_1 «Ваш стабільний» від 26.05.2014р., укладеного між первісним кредитором та ПАТ «Міський комерційний банк».

Згідно пункту 1.2. за цим Договором позивач одержує право вимагати від банку належного виконання зобов'язань за основним договором щодо повернення частини вкладу у розмірі 13677,95 доларів США, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги становить 190000 грн.

Як вбачається із повідомлення про відступлення права вимоги від 29.08.2014р. ОСОБА_2 повідомила Голову Правління ПАТ «Міський комерційний банк» про відступлення позивачу права вимоги частини її вкладу за Договором строкового банківського вкладу НОМЕР_1 «Ваш стабільний» від 26.05.2014р., укладеного між нею та банком, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 27.08.2014р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014р. №732 «Про віднесення ПАТ «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014р. №124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк», згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Міський комерційний банк» строком на три місяці по 20.02.2015р. (а.с. 87 - 90)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015р. №36 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» до 20.03.2015р. (а.с. 83)

24.11.2014р. позивач, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою про виплату їй гарантованої суми вкладу за Договором строкового банківського вкладу НОМЕР_1 «Ваш стабільний» від 26.05.2014р. на підставі Договору про відступлення права вимоги від 27.08.2014р., укладеного між нею та позивачем. (а.с. 13)

Листом від 25.12.2014р. Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що на підставі пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється. (а.с. 14)

27.02.2015р. позивач, в інтересах якої діє ОСОБА_2, повторно звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою про виплату їй гарантованої суми вкладу за підставі її договору банківського вкладу та договору про відступлення права вимоги позивачу, однак відповідь на звернення в матеріалах справи відсутнє. (а.с. 63)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту). Поряд з тим, а ні позивачем, а ні на користь позивача не укладались договори банківського вкладу (депозиту) або банківського рахунку, а тому в розумінні цього Закону позивач не є вкладником ПАТ «Міський комерційний банк» та відповідно не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, суди виходили з того, що вкладником у ПАТ «Міський комерційний банк», в рамках досліджуваних правовідносин, є саме ОСОБА_2, оскільки Договір строкового банківського вкладу НОМЕР_1 «Ваш стабільний» від 27.05.2014р. укладений між нею та ПАТ «Міський комерційний банк».

Також суди виходили з того, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, проте оскільки станом на дату звернення ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду із заявою від 24.11.2014р. про виплату їй гарантованої Фондом суми відшкодування, а також станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом, по відношенню до ПАТ «Міський комерційний банк» не приймалося рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, Фондом гарантування вкладів не здійснювалась виплата відшкодування вкладникам банку, Уповноваженою особою не складався Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і як наслідок Фондом гарантування вкладів не затверджувався Загальний реєстр вкладників для здійснення виплат за рахунок його коштів.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду судами встановлено, що між позивачем та банком не укладено договір банківського вкладу, позивач в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на договір про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу іншої особи також є безпідставним, оскільки такий договір не характеризує позивача як вкладника та не наділяє його відповідними правами в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №826/6337/15.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук