Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КАС ВП від 28.01.2025 року у справі №460/10443/24 Постанова КАС ВП від 28.01.2025 року у справі №460...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа № 460/10443/24

адміністративне провадження № К/990/45313/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 460/10443/24

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 (постановлену суддею Максимчуком О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 (ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Судової-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І.),

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії визначеного розміру станом на 01.03.2023;

- зобов`язати відповідача виплачувати позивачу пенсію визначеного розміру станом на 01.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання рішення суду від 15.09.2023 у справі №460/13571/23 здійснив перерахунок розміру його пенсії, зменшивши основний розмір пенсії з 15681,58 грн до 5481,58 грн, чим порушив пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024, закрито провадження у справі.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, виходив з того, що спір у цій справі, пов`язаний з неналежним виконанням відповідачем рішення суду в іншій справі (№460/1357/23), що за наявності відповідних норм в КАС України, якими врегульовано питання належного виконання судового рішення, виключає можливість подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення в іншій справі та, відповідно, відсутні підстави для розгляду справи за таким позовом.

25.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/10443/24.

Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що спірні правовідносини у цій справі виникли за інших обставин аніж у справі №460/1357/23, пов`язані зі зменшенням розміру пенсії, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків.

В межах встановленого процесуального строку заявник касаційної скарги усунув її недоліки.

Верховний Суд ухвалою від 11.12.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 уже звертався до суду із позовом з приводу нарахування і виплати йому відповідачем підвищення (доплати) до пенсії, що передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ. За результатами розгляду вказаного спору Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 15.09.2023 у справі № 460/13571/23, яким вирішив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області, щодо не нарахування та невиплати із 01.03.2023 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити із 01.03.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Зазначене рішення суду набрало законної сили, після чого було прийняте до виконання відповідачем. На виконання цього рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023, за результатами якого нарахував і виплатив позивачу передбачене рішенням суду щомісячне підвищення до пенсії згідно зі статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом про державний бюджет України в розмірі 13400,00 грн.

Судами також встановлено, що ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення 932400157408 від 22.03.2024 про перерахунок пенсії позивачу, за яким з 01.01.2024 нараховується і виплачується пенсія за віком, розмір якої з 01.01.2024 складає 5481,58 грн. У складі вказаної пенсії позивача передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ щомісячне підвищення (доплата) до пенсії нараховується та виплачується у розмірі 3200,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ХІ.

У червні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік».

Про результати розгляду вказаного звернення відповідач повідомив позивача листом від 02.08.2024 № 9139-7848/К-02/8-1700/24, в якому повідомив заявника про відсутність підстав для перерахунку доплати в іншому розмірі. Вказане ГУ ПФУ в Рівненському районі обґрунтовує необхідністю дотримання принципу обов`язковості судового рішення, у відповідності до якого у спірних правовідносинах відповідач здійснює нарахування і виплату передбаченої статтею 39 Закону №796-ХІІ доплати до пенсії позивача у розмірі, визначеному рішенням суду від 11.12.2023 у справі №460/24752/23, виходячи з розрахункової величини у мінімальних заробітних платах відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ХІ. Отже вказане рішення виконане в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, яким він скористався, подавши відповідну заяву у справі №460/13571/23.

Судами встановлено, що звернення позивача до суду із цим зумовлене його незгодою з виконанням відповідачем у 2024 році рішення суду від 15.09.2023 у справі №460/13571/23, оскільки у 2023 році відповідач виконував його шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 13400,00 грн, а у 2024 році виконує це ж рішення суду шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 3200,00 грн.

Отже, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/10443/24 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Т.Г. Стрелець

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати