ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/19323/23

касаційне провадження № К/990/9886/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Добродняк І.Ю.; судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.)

у справі № 160/19323/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» (далі - ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС України у Дніпропетровській області), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2023 року № 0180060713;

зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтвердити платнику відсутність порушень при декларуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за березень 2023 року та скласти довідку про підтвердження сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами документальної перевірки за березень 2023 року товариства;

зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2023 року;

стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2023 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2023 року № 0180060713.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в оскаржуваній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган наголошує на правомірності висновків перевірки про відсутність у платника права на включення суми податку на додану вартість, нарахованого у зв`язку з укладенням додаткових угод про погодження остаточної ціни на соняшник, до складу податкового кредиту. Відповідач вважає, що коригування ціни товару фактично здійснено після формування собівартості готової продукції, яка була вивезена за межі митної території України до проведення коригування, що свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети).

Ухвалою від 18 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

26 квітня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 59 674 619,00 грн, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 59 674 619,00 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої склав акт від 09 червня 2023 року № 2167/04-36-07-13-05/36933660.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування у березні 2023 року, у розмірі 9 627 456,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що в процесі дослідження взаємовідносин платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» (далі - ТОВ «Дніпроагроальянс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі - ТОВ «Відродження») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» (далі - ТОВ «Перемога») встановлено, що за умовами договорів поставки, укладених позивачем з вказаними контрагентами (постачальниками), були виписані та зареєстровані податкові накладні на реалізацію насіння соняшнику за погодженою ціною однієї тонни товару 14 535,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %.

Укладеними 08 березня 2023 року додатковими угодами до договорів поставки узгоджено здійснити перегляд вартості товару та погоджено, що остаточна ціна однієї тонни товару складає 20 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %.

Після укладання додаткових угод, 08 березня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані розрахунки коригування вартісних показників, з урахуванням зміни ціни на товар. Переоцінка товару на підставі додаткових угод віднесена позивачем у бухгалтерському обліку на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» та рахунок 6442 «податок на додану вартість - податковий кредит (послуги), перша подія».

Контролюючий орган встановив, що коригування ціни товару фактично здійснено після формування собівартості готової продукції, яка була вивезена за межі митної території України до проведення коригування, у зв`язку з чим, на думку відповідача, досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, господарські операцій не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2023 року № 0180060713, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 9 627 456,00 грн та нарахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 406 864,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та постачальниками - ТОВ «Дніпроагроальянс», ТОВ «Відродження» та ТОВ «Перемога» були укладені договори поставки насіння соняшника урожаю 2022 року українського походження.

Пунктом 4.1 цих договорів передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки, визначених у Специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно пункту 3.2 договорів в момент поставки товару сторони визначають попередню вартість товару, яку погоджують специфікацією, за умови відповідності якісним показникам, зазначеним в розділі 2 цього Договору.

Пунктом 3.4 договорів сторони погодили у строк до 30 квітня 2023 року укласти додаткову угоду, у якій погоджується остаточна ціна за одну тонну товару. При цьому остаточна ціна товару повинна відповідати ринковій ціні, що склалася на товар у момент підписання відповідної додаткової угоди.

Пунктом 5.1 договорів передбачено, що розрахунки за товар, який передається за договором, проводиться покупцем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у строк до 31 травня 2023 року.

У специфікації від 01 вересня 2022 року № 1 до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-004 позивачем та ТОВ «Дніпроагроальянс» узгоджено попередню ціну однієї тонни товару - 14 535,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 % . Строк поставки до 14 жовтня 2022 року включно. Специфікацією від 01 грудня 2022 року № 2 до Договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-004 погоджена попередня ціна однієї тонни товару - 14 535,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %. Строк поставки до 31 грудня 2022 року включно.

За фактом поставки в межах договору від 01 вересня 2022 року № 22-004 ТОВ «Дніпроагроальянс» виписано та зареєстровано податкові накладні на реалізацію насіння соняшника на загальну суму 55 312 043,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 7 743 686,00 грн.

08 березня 2023 року між позивачем та ТОВ «Дніпроагроальянс» укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-004.

Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди на виконання пункту 3.4 договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-004 та з урахуванням ринкової ціни на товар, яка склалася на момент укладення відповідної додаткової угоди, сторони дійшли згоди здійснити перегляд вартості товару та погодити, що остаточна ціна однієї тонни товару складає 20 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що доплата за товар, з урахуванням погодженої остаточної ціни в договорі, здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 31 грудня 2023 року на підставі додаткової угоди щодо остаточної ціни товару та акта про встановлення нової ціни. Постачальник забезпечує реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що договір поставки від 01 вересня 2022 року № 22-004 діє з урахуванням положень цієї додаткової угоди щодо погодження остаточної ціни товару. У разі розбіжностей між умовами договору та умовами цієї додаткової угоди, переважну силу будуть мати умови цієї додаткової угоди.

У зв`язку із переглядом ціни за вищезазначеним договором подані на реєстрацію та зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування вартісних показників, з урахуванням зміни ціни на товар. Загальна сума коригування (сума збільшення) склала 38 084 978,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 5 331 897,00 грн.

Переоцінка товару, на підставі додаткових угод на загальну суму 38 084 978,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 331 897,00 грн віднесена платником у бухгалтерському обліку на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» та рахунок 6442 «податок на додану вартість - податковий кредит послуги), перша подія».

Згідно зі специфікацією від 01 вересня 2022 року № 1 до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-003 позивачем та ТОВ «Відродження» узгоджена попередня ціна однієї тонни товару - 14 535,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %. Строк поставки до 14 жовтня 2022 року включно.

За фактом поставки згідно з договором від 01 вересня 2022 року № 22-003 ТОВ «Відродження» виписано та зареєстровано податкові накладні на реалізацію насіння соняшника на загальну суму 48 538 929,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 6 795 450,00 грн.

08 березня 2023 року між позивачем та ТОВ «Відродження» укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-003.

Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди на виконання пункту 3.4 договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-003 та з урахуванням ринкової ціни на товар, яка склалася на момент укладення відповідної додаткової угоди, сторони дійшли до згоди здійснити перегляд вартості товару то погодити, що остаточна ціна однієї тонни товару складає 20 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %.

Пунктом 2 названої додаткової угоди передбачено, що доплата за товар, з урахуванням погодженої остаточної ціни в договорі, здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 31 грудня 2023 року на підставі додаткової угоди щодо остаточної ціни товару та акта про встановлення нової ціни. Постачальник забезпечує реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що договір поставки від 01 вересня 2022 року № 23-003 діє з урахуванням положень цієї додаткової угоди щодо погодження остаточної ціни товару. У разі розбіжностей між умовами договору та умовами цієї додаткової угоди, переважну силу будуть мати умови цієї додаткової угоди.

У зв`язку з переглядом ціни за вищезазначеним договором подані на реєстрацію та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування вартісних показників, з урахуванням зміни ціни на товар. Загальна сума коригування (сума збільшення) склала 17 882 893,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 2 503 605,00 грн.

Переоцінка товару, на підставі додаткової угоди на загальну суму 17 882 893,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 2 503 605,00 грн віднесена позивачем у бухгалтерському обліку на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» та рахунок 6442 «податок на додану вартість - податковий кредит (послуги), перша подія».

Відповідно до специфікації від 01 вересня 2022 року № 1 до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-005 позивачем та ТОВ «Перемога» погоджена попередня ціна однієї тонни товару - 14 535,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %.

За фактом поставки відповідно до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-005 ТОВ «Перемога» виписано та зареєстровано податкові накладні на реалізацію насіння соняшника на загальну суму 41 695 038,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 5 837 305,00 грн

08 березня 2023 року між позивачем та ТОВ «Перемога» укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-005.

Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди на виконання пункту 3.4 договору поставки від 01 вересня 2022 року № 22-005 та з урахуванням ринкової ціни на товар, яка склалася на момент укладення відповідної додаткової угоди, сторони дійшли згоди здійснити перегляд вартості товару та погодити, що остаточна ціна однієї тонни товару складає 20 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 14 %.

Пунктом 2 названої додаткової угоди передбачено, що доплата за товар, з урахуванням погодженої остаточної ціни в договорі, здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 31 грудня 2023 року на підставі додаткової угоди щодо остаточної ціни товару та акта про встановлення нової ціни. Постачальник забезпечує реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що договір поставки від 01 вересня 2022 року № 23-005 діє з урахуванням положень цієї додаткової угоди щодо погодження остаточної ціни товару. У разі розбіжностей між умовами договору та умовами цієї додаткової угоди, переважну силу будуть мати умови цієї додаткової угоди.

У зв`язку із переглядом ціни за вищезазначеним договором були подані на реєстрацію та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування вартісних показників, з урахуванням зміни ціни на товар. Загальна сума коригування (сума збільшення) склала 12 799 671,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 1 791 954,00 грн.

Переоцінка товару, на підставі додаткових угод на загальну суму 12 799 671,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 1 791 954,00 грн, віднесена платником у бухгалтерському обліку на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» та рахунок 6442 «податок на додану вартість - податковий кредит (послуги), перша подія».

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган під час перевірки не виявив неналежного складання або дефектності первинних документів з поставки соняшника або порушень щодо неправильного або несвоєчасного подання підприємством розрахунків коригування за фактом збільшення ціни за додатковими угодами.

Висновок відповідача про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 9 627 456,00 грн до складу податкового кредиту ґрунтується виключно на підставі збільшення ціни соняшника після використання його позивачем у власній господарській діяльності.

Податковий орган наполягає, що оскільки коригування фактично здійснено після формування собівартості готової продукції, яка була вивезена за межі митної території України до проведення коригування, вказані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Отже, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, Суд звертає увагу на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яким передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Тобто, ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Верховний Суд вважає правильними висновки судових інстанцій, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу.

ПК України не містить положень, що дають можливість контролюючому органу оцінювати здійснені платником операції з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин.

Судові інстанції обґрунтовано врахували закріплений Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) принцип свободи договору як один з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно, на свій розсуд (стаття 3, частина перша статті 12 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Судові інстанції правильно зазначили, що ціна на соняшник не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, та може коригуватись в залежності від економічних та політичних факторів.

Зважаючи на принцип свободи договору, сторони мають право передбачити можливість перегляду узгодженої ціни.

В спірному випадку укладеними договорами між позивачем та вказаними вище постачальниками передбачено, що в момент поставки товару сторони визначають попередню вартість товару. Одночасно сторони погодили у строк до 30 квітня 2023 року укласти додаткову угоду, у якій погоджується остаточна ціна за одну тонну товару. При цьому остаточна ціна товару повинна відповідати ринковій ціні, що склалася, на товар у момент підписання відповідної додаткової угоди.

Таким чином, зміна умов укладених договорів поставки насіння соняшника в частині ціни на обумовлений цими договорами товар шляхом укладення додаткових угод від 08 березня 2023 року відповідає вимогам цих договорів не суперечить приписам ЦК України.

За встановленими судами обставинами визначення остаточної ціни соняшника стало результатом домовленості позивача та його постачальників з огляду на те, що ціна на соняшник за тонну не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, тенденції на ринку соняшника можуть включати зміни у попиті та пропозиції, зростання чи зниження світових цін, погодні умови, що впливають на врожайність, політичні та економічні події, які можуть вплинути на експорт та імпорт соняшника.

Контролюючий орган, в свою чергу, не навів жодних обставин, які б свідчили про відсутність у позивача наміру отримати економічний ефект в результаті господарської діяльності.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач після переробки отриманого насіння реалізував виготовлену продукцію не нижче собівартості; при реалізації готової продукції отримав дохід, що відображено в податковій декларації з прибутку підприємства, та сплатив податок на прибуток. Тобто позивач мав намір та отримав економічний ефект в результаті господарської діяльності, а саме: закупив соняшник, виготовив олію та реалізував власну готову продукцію.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 440/1563/22, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 19 квітня 2019 року у справі № 803/236/15-а, від 21 жовтня 2019 року у справі № 0540/7843/18-а, від 09 жовтня 2020 року у справі № 826/11085/18, від 18 листопада 2021 року у справі № 815/1057/15, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова