Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №814/4288/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №814/4288/15

адміністративне провадження №К/9901/25302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року (судді: Ступакова І.Г. (головуючий), Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі № 814/4288/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євргройл» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євргройл» (далі - позивач, ТОВ «АПК «Євргройл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 27.11.2015: № 0011392202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 146 902,00 грн за основним платежем та 73 451,00 грн за штрафними санкціями; № 0011402202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 730 712,00 грн за основним платежем та 365 356,00 грн за штрафними санкціями; № 0011422202 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 105 145,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 26 286,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015: № 0011392202, № 0011402202, № 0011422202 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в податковому обліку з податку на прибуток ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за підсумками 2013 року відобразило дохід від продажу корпоративних прав в розмірі 4 490 000 грн, тобто різницю між продажною вартістю корпоративних прав (7 000 000,00 грн), витрат на придбання корпоративних прав (10 000 грн) та розміром збільшення статутного фонду (2 500 000,00 грн), а повинно було відобразити 6 990 000 грн як різницю між продажною вартістю корпоративних прав (7 000 000,00 грн) та витрат на придбання корпоративних прав (10 000,00 грн), оскільки перерахування в сумі 2 500 000,00 грн проведені до реєстрації змін до статутного фонду та фактично є фінансовою допомогою. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру та мети настання відповідних правових наслідків.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «АПК «Євргройл» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «АПК «Євргройл» у повному обсязі.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «АПК «Євргройл» задоволено повністю. Скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «АПК «Євргройл» у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011392202 від 27 листопада 2015 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 146 902,00 грн за основним платежем та 73 451,00 грн за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011402202 від 27 листопада 2015 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 730 712,00 грн за основним платежем та 365 356,00 грн за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011422202 від 27 листопада 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 105 145,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 26 286,00 грн. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ТОВ «АПК «Євргройл» було правомірно на підставі відповідних документів відображено у 2013 році дохід від продажу корпоративних прав в розмірі 4 490 000,00 грн (різниця між продажною вартістю корпоративних прав 7 000 000,00 грн, витрат на придбання корпоративних прав 10 000,00 грн та розміром збільшення статутного фонду 2 500 000,00 грн). Крім того, відповідачем не спростовано факт здійснення позивачем відповідних господарських операцій з його контрагентами, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача виникало право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення таких господарських операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі № 814/4288/15.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 29 вересня 2015 року по 10 листопада 2015 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АПК «Євгройл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт перевірки № 469/14-03-22-02/37585864 від 17 листопада 2015 року.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом зазначено про наступні порушення позивача: пп. 153.8.1, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме - невірно відображено витрати на придбання корпоративних прав на суму 2 500 000,00 грн, в результаті чого завищено витрати за 2013 рік на суму 2 500 000,00 грн; пп. 144.1 ст. 144, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України, а саме - завищено амортизаційні відрахування по об`єкту «Мережеві лінії на території ЗПК (від АВР до ТП)» з вартості отриманих послуг по підключенню до мережі від ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія» на загальну суму 101 648,00 грн, які не пов`язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме - завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, на загальну суму 995 510,00 грн за рахунок включення витрат на придбання макухи, біомаси, відходів лісової промисловості, лузги соняшникової тощо від ФОП ОСОБА_1 , в частині витрат, фактичність придбання яких та пов`язаність з фінансово-господарською діяльністю підприємства не доведено; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме - завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, обчислені з вартості електромеханічного обладнання, придбаного у ТОВ «Агро Альянс НК», ПП «Гілея Інвест», ТОВ «Оптис-Юг», ТОВ «Південьгруп», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Сіріус Стандарт», СФГ «Стріла», ТОВ «СП Укрсоя», придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015: № 0011392202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 146 902,00 грн за основним платежем та 73 451,00 грн за штрафними санкціями; № 0011402202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 730 712,00 грн за основним платежем та 365 356,00 грн за штрафними санкціями; № 0011422202 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 105 145,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 26 286,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в акті перевірки відповідачем було зазначено, що ТОВ «АПК «Євгройл» невірно відображено витрати на придбання корпоративних прав на суму 2 500 000,00 грн, в результаті чого завищено витрати за 2013 рік на суму 2 500 000,00 грн.

ТОВ «АПК «Євгройл» придбало корпоративні права ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» згідно із Договором купівлі-продажу корпоративних прав б/н від 19.03.2013 у ПП «Консоль-Тріо», що на момент продажу був учасником ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» та володів його часткою в розмірі 100% статутного фонду. Розмір статутного фонду ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» на момент продажу складав 616 400,00 грн. Згідно договору за відступлення корпоративних прав ТОВ «АПК «Євгройл» сплатив ПП «Консоль-Тріо» 10 000,00 грн. В подальшому ТОВ «АПК «Євгройл» було прийнято рішення про збільшення розміру статутного фонду ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» на 2 500 000,00 грн та внесені відповідні зміні до Статуту підприємства. Збільшення здійснено грошовими коштами на розрахунковий рахунок ДП «ІНКОМ-АГРО 2000». Згідно із договором купівлі-продажу корпоративних прав б/н від 05.12.2013 ТОВ «АПК «Євгройл» продало свої корпоративні права в ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» в розмірі 100% статутного фонду, що на момент реалізації складав 3 116 400,00 грн, ПП «Консоль-Тріо». Згідно договору за покупку корпоративного права ПП «Консоль-Тріо повинен був сплатити ТОВ «АПК «Євгройл» 7 000 000,00 грн.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області листом від 05.11.2015 № 2973/10/14-03-22-02-24 звернулася до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Миколаївського міського управління юстиції з проханням надати можливість ознайомитися з реєстраційною справою ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» з метою відстеження хронології зміни статутного фонду. Згідно наданих документів відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Миколаївського міського управління юстиції встановлено, що зміни до статутного фонду ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» зареєстровані 11.04.2013 за № 1481105001000064, тобто після перерахування коштів по вищевказаним платіжним дорученням, а саме: 19.03.2013 - п/д № 22 на суму 880 000,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 23 на суму 728 069,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 21 на суму 443 000,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 20 на суму 443 000,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 19 на суму 150,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 21.03.2013 - п/д № 37 на суму 5 781,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що підприємством проведено перерахування коштів на р/р ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» до внесення змін в статут підприємства, що суперечить вимогам Господарського кодексу України та набуває статусу наданої фінансової допомоги. В податковому обліку з податку на прибуток ТОВ «АПК «Євгройл» в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за підсумками 2013 року відобразило дохід від продажу корпоративних прав в розмірі 4 490 000,00 грн, тобто різницю між продажною вартістю корпоративних прав (7 000 000,00 грн), витрат на придбання корпоративних прав (10 000,00 грн) та розміром збільшення статутного фонду (2 500 000,00 грн), тоді як повинно було відобразити 6 990 000,00 грн як різницю між продажною вартістю корпоративних прав (7 000 000,00 грн) та витрат на придбання корпоративних прав (10 000,00 грн), оскільки такі перерахування в сумі 2 500 000,00 грн проведені до реєстрації змін до статутного фонду та фактично є фінансовою допомогою.

Судом першої інстанції встановлено, що в бухгалтерському обліку дані операції відображені наступними проводками: Дт 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» - 2 500 000,00 грн. Дт 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» Кт 141 «Інвестип: пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» - 2 500 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 квітня 2013 року ТОВ «АПК «Євгройл» було укладено договір про надання консалтингових послуг № 04-04-13 з ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія», відповідно до якого надавались послуги по підключенню до електромережі, зокрема, підключення до мережі, отримання експлуатаційного сертифікату, отримання ліцензії на виробництво, отримання ліцензії на «зелений тариф». Контролюючий орган зазначає, що фактичність та необхідність придбання таких послуг позивачем не доведена.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АПК Євгройл» до перевірки було надано Договір про надання консалтингових послуг № 04-04-13 від 04.04.2013 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких тільки зазначено, що виконавцем були виконані підключення до мережі, згідно укладеного договору № 04-04-13 від 04.04.2013, вказано вартість робіт без ПДВ та з ПДВ. Однак, до акту ТОВ «АПК Євгройл» не надано розшифровку у вигляді додатків до укладення договору за кожен місяць, відповідно до яких ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія» були здійснені послуги підключення до мережі. Інших підтверджуючих документів, щодо розшифровки здійснених послуг позивачем не було надано ні до перевірки, ні додатково на запит контролюючого органу (акт про ненадання платником документів до перевірки від 26.10.2015 № 49/14-03-22-02/37585864). Вартість послуг по підключенню виписаних від ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія» за період з грудень 2013 року ТОВ «АПК Євгройл» включено до складу основних засобів на об`єкт «Мережеві лінії на території ЗПК (від АВР до ТП)» та нараховано амортизацію з 2014 рік в сумі 101 647,65 грн, яку включено в Декларацію з податку на прибуток за 2014 рік у загальній сумі 101 647,65 грн, однак фактичне виконання вищезазначених послуг позивачем не доведено.

Крім того, з матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «АПК «Євгройл» були укладені договори поставки з ФОП ОСОБА_1 , а саме: № 34 від 3 лютого 2014 року, № 44 від 6 травня 2014 року, № 29 від 1 липня 2014 року, на підставі яких були позивачем отримані відходи деревини, макуха, лузга соняшникова для їх подальшої переробки.

В п. 4.2 вказаних договорів зазначено, що поставка товару підтверджується оригіналами видаткових накладних та товарно-транспортними накладними. Однак, під час перевірки та додатково на запит контролюючого органу позивачем не надано товарно-транспортні накладні, які складаються при доставці вантажу автомобільним або іншим транспортом, які свідчать про придбання та фактичне надходження даного виду матеріалів.

Судом першої інстанції встановлено, що журнал реєстрації довіреностей на підприємстві ведеться тільки в електронному виді, тому підпису відповідальної особи за отримання ТМЦ не має. Для обліку роботи автомобільного транспортного засобу, списання пального та взаємних розрахунків між перевізником та замовником застосовують подорожній лист, використовування якого є обов`язковим при перевезеннях як вантажним, так і легковим автомобілем. А при погодинній формі оплати послуг перевізника додатково до подорожнього листа як додаток має застосовуватися талон замовника типової форми № 1-ТЗ. При доставці товару автомобілем обов`язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). У судовому засіданні 28.03.2016 було допитано в якості свідка гр. ОСОБА_1 , яка зазначила, що товар нею був поставлений на підприємство. При цьому згідно протоколу допиту від 12.11.2015, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 повідомила, що її взаємовідносини з ТОВ «АПК Євгройл» мали місце протягом 2014 року і полягали у постачанні на підприємство тільки насіння соняшника придбаного у населення в с. Новоукраїнка Миколаївської області за готівкові кошти. Також у вказаних поясненнях гр. ОСОБА_1 вказано, що про реалізацію біомаси негранульованої (щепи) на ТОВ «АПК Євгройл» від її імені останній нічого не відомо.

Стосовно висновків про завищення витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за рахунок включення витрат придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Агро Альянс НК», ПП «Гілея Інвест», ТОВ «Оптис-Ю», ТОВ «Південьгруп», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Сіріус Стандарт», СФГ «Стріла», ТОВ «СП Укрсоя», судом першої інстанції встановлено.

У перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТМЦ у ТОВ «Агро Альянс НК». Між позивачем та ТМЦ у ТОВ «Агро Альянс НК» був укладений Договір перевезення вантажів № 1 від 08.01.2014. Пункт відправлення: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117; пункт призначення вантажу - м. Херсон, Перекопська 169, однак на підтвердження фактичного надання послуг на виконання договору поставки позивачем не надано Товарно-транспортні документи. Позивачем у перевіряємий період з ПП «Гілея Інвест» було укладено договір поставки товару № 14 від 11.03.2014 на підтвердження виконання якого позивачем надані видаткові та податкові накладні, однак при цьому не надано транспортні документи, які свідчать про фактичне перевезення вантажу. У жовтні 2013 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Оптис-Юг», на підтвердження яких позивачем надано видаткові та податкові накладні, при цьому не надані товарно-транспортні накладні та договір поставки продукції. Також у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Профінструмент-Україна» та СФГ «Стріла» на фактичне підтвердження яких також позивачем не надані ТТН. Судом першої інстанції встановлено, що за всіма вказаними господарськими відносинами позивачем не було надано відповідних ТТН, хоча оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сіріус Стандарт». ТОВ «АПК Євгройл» надано договір поставки продукції № 1706-13 від 17.06.2013 на придбання труби д. 1220x10 ст.20 ГОСТ 10706 у кількості 21 т на загальну суму 210 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 35 000,00 грн. Договір діє до 17.06.2013. ТОВ «АПК Євгройл» надано видаткові та податкові накладні, які отримані від ТОВ «Сириус Стандарт» у червні 2013 року. Також, надані товарно-транспортні накладні на перевезення труб від контрагента-постачальника, згідно з якими замовник (платник) - ТОВ «Сириус Стандарт»; вантажовідправник - ТОВ «Сириус Стандарт». Реальність придбання позивачем на доведена.

Також, у листопаді 2013 року одним із контрагентів ТОВ «АПК Євгройл» було ТОВ «СП Украсоя». ТОВ «АПК Євгройл» надано договір поставки від 18.11.2013 № 54. На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, які отримані від ПП «СП Укрсоя» (код за ЄДРПОУ 20899592) у грудні 2013 року на загальну суму 71 389,50 грн, в т.ч. ПДВ 11 898,24 грн, товарно-транспортні накладні на перевезенню сільськогосподарської продукції від контрагента-постачальника, згідно з якими: замовник (платник) - ТОВ «СП Укрсоя»; вантажовідправник - ТОВ «СП Укрсоя». Надані позивачем ТТН не містять необхідних реквізитів, а саме: відсутні номери посвідчень водіїв, що не дає можливості їх ідентифікувати.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення, які на його думку допущено позивачем, зокрема, зазначає, що позивачем проведено перерахування коштів на р/р ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» до внесення відповідних змін в статут підприємства, а тому такі набувають статусу наданої фінансової допомоги, а також на неврахування судом апеляційної інстанції того, що позивачем не було надано до перевірки належно оформлених первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.81 пункту 14.1 статті 14.

Інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

11.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

11.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

11.5. Абзаци 1-4 пункту 153.9 статті 153.

Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на платників податків - емітентів цінних паперів за операціями з розміщення, погашення, викупу, конвертації та повторного їх продажу, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, що видали ордерний або борговий цінний папір, при видачі та погашенні даних цінних паперів.

Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції із внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента або нерезидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, за умови повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Фінансовий результат від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, розраховується як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв`язку з придбанням таких цінних паперів, інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Прибуток, отриманий від таких операцій, включається до складу доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, а збиток - доскладу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

11.6. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

12. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 87.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як п`ятнадцять відсотків статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п`яти відсотків суми прибутку товариства.

Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

12.2. Частина перша статті 167.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

13. Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 1.

Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

13.2. Стаття 8.

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

13.3. Стаття 9.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

14. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

14.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

14.3. Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

15.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

15.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

19. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

20. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

21. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

22. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

23. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

24. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

25. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

26. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

27. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015: № 0011392202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 146 902,00 грн за основним платежем та 73 451,00 грн за штрафними санкціями; № 0011402202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 730 712,00 грн за основним платежем та 365 356,00 грн за штрафними санкціями; № 0011422202 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 105 145,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 26 286,00 грн, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

28. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в податковому обліку з податку на прибуток ТОВ «АПК «Євгройл» в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за підсумками 2013 року помилково відобразило дохід від продажу корпоративних прав в розмірі 4 490 000,00 грн (різницю між продажною вартістю корпоративних прав (7 000 000,00 грн), витрат на придбання корпоративних прав (10 000,00 грн) та розміром збільшення статутного фонду (2 500 000,00 грн)), тоді як повинно було відобразити 6 990 000,00 грн, як різницю між продажною вартістю корпоративних прав (7 000 000,00 грн) та витрат на придбання корпоративних прав (10 000,00 грн), оскільки такі перерахування в сумі 2 500 000,00 грн були проведені до реєстрації змін до статутного фонду та фактично є фінансовою допомогою.

У справі, що розглядається судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що зміни до статутного фонду ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» зареєстровані 11.04.2013 за № 1481105001000064, тобто після перерахування коштів по вищевказаним платіжним дорученням, а саме: 19.03.2013 - п/д № 22 на суму 880 000,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 23 на суму 728 069,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 21 на суму 443 000,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 20 на суму 443 000,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 19.03.2013 - п/д № 19 на суму 150,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ); 21.03.2013 - п/д № 37 на суму 5 781,00 грн (поповнення уставного фонду, без ПДВ).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що підприємством проведено перерахування коштів на р/р ДП «ІНКОМ-АГРО 2000» до внесення змін в статут підприємства всупереч вимогам встановленим Господарським кодексом України, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності зазначення в податковому обліку з податку на прибуток ТОВ «АПК «Євгройл» в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за підсумками 2013 року доходу від продажу корпоративних прав у розмірі - 4 490 000,00 грн.

29. Колегія суддів, зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем в 2013 році було всупереч до вимог чинного податкового законодавства, включено до складу основних фондів суму в розмірі 666 666,66 грн, від вартості послуг по підключенню до мережі від ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія» у грудні 2013 року, оскільки фактичність та необхідність придбання таких позивачем не доведено. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АПК Євгройл» до перевірки було надано Договір про надання консалтингових послуг № 04-04-13 від 04.04.2013 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких тільки зазначено, що виконавцем були виконані підключення до мережі, згідно укладеного договору № 04-04-13 від 04.04.2013, вказано вартість робіт без ПДВ та з ПДВ. Однак, до акту ТОВ «АПК Євгройл» не надано розшифровку у вигляді додатків до укладення договору за кожен місяць, відповідно до яких ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія» були здійснені послуги підключення до мережі. Інших підтверджуючих документів, щодо розшифровки здійснених послуг позивачем не було надано ні до перевірки, ні додатково на запит контролюючого органу (акт про ненадання платником документів до перевірки від 26.10.2015 № 49/14-03-22-02/37585864). Вартість послуг по підключенню виписаних від ТОВ «Миколаївська агроенергетична компанія» за період з грудень 2013 року ТОВ «АПК Євгройл» включено до складу основних засобів на об`єкт «Мережеві лінії на території ЗПК (від АВР до ТП)» та нараховано амортизацію з 2014 рік в сумі 101 647,65 грн, яку включено в Декларацію з податку на прибуток за 2014 рік у загальній сумі 101 647,65 грн, однак фактичне виконання вищезазначених послуг позивачем доведено не було.

31. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо реальності господарських операцій ТОВ «АПК Євгройл» з контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Агро Альянс НК», ПП «Гілея Інвест», ТОВ «Оптис-Ю», ТОВ «Південьгруп», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Сіріус Стандарт», СФГ «Стріла», ТОВ «СП Укрсоя», оскільки позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання відповідних товарів/виконаних робіт, а надані позивачем первинні документи (видаткові накладні, платіжні доручення, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, та інші документи складені між позивачем та вказаними контрагентами), всупереч положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не відображають реального змісту господарських операцій.

32. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо наявності підстав у контролюючого органу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.11.2015 за № 0011392202, № 0011402202, № 0011422202.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

35. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

36. З огляду на зазначене, враховуючи положення Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Господарського кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року у справі № 814/4288/15 скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду