ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2020 року

Київ

справа №807/230/16

адміністративне провадження №К/9901/58269/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року ухвалене у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., суддів Луцовича М.М., Рейті С.І. та на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, ухвалену у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Рибачука А.І. у справі №807/230/16

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі № 807/2188/15 в частині його поновлення на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною;

- зобов`язати Управління ДСНС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити йому, майору служби цивільного захисту, грошове забезпечення за посадою начальника управління ДСНС в Закарпатській області, за період з жовтня 2015 року по дату винесення рішення в цій справі, з врахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням та підвищення посадового окладу, всіх надбавок, доплат і винагород, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року №475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 року за №544/26989 та вимог чинного законодавства;

- стягнути з Державної служби з надзвичайних ситуацій України на його користь суму 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди".

2. На обґрунтування позову зазначає про припинення йому виплати грошового забезпечення з жовтня 2015 року та невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року щодо його поновлення на посаді, що в свою чергу вплинуло на його здоров`я та призвело до стресу, який щодалі поглиблюється.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі 807/2188/15, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 липня 2015 року № 348 "Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області з 02 липня 2015 року.

4. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі № 807/2188/15 залишена без змін.

5. На час розгляду справи судом першої інстанції, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в частині поновлення позивача на посаді не виконана.

6. Спірним питанням, яке підлягає вирішенню в цій справі є наявність у позивача права на отримання грошового забезпечення відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 475 від 23.04.2015 (далі - Інструкція № 475) та бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо виконання судового рішення.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року позов задоволений частково.

Визнано бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі № 807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною.

Стягнуто з Управління ДСНС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22 жовтня 2015 року по 19 січня 2018 року в сумі 67680 грн.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовлено.

8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з допущеної Державною службою з надзвичайних ситуацій України протиправної бездіяльності щодо виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, у зв`язку з чим стягнув грошове забезпечення керуючись приписами статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що стягнення середнього заробітку, у відповідності до статті 236 КЗпП України, уже є відповідною санкцією за невиконання судового рішення.

9. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №807/230/16 в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи частини дев`ятої статті 267 КАС України (в редакції КАС України, яка діяла на час звернення позивача до суду), зазначив про невірно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права.

Залишаючи без змін в іншій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком щодо стягнення грошового забезпечення відповідно до приписів статті 236 КЗпП України та вказав про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на не надання позивачем жодних переконливих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненням йому моральної шкоди, що виразилася у наявності психологічного дискомфорту, фізичних страждань, перебування у роздратованому стані, що негативно позначилося на його здоров`ї.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

11. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошового забезпечення та відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та постановою апеляційного суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій України протиправною та щодо несунення апеляційним судом порушень, допущених судом першої інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить:

- рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення громового забезпечення та в частині відмови позовної вимоги про стягнення моральної шкоди і задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі;

- постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

12. На обґрунтування касаційної скарги позивач вказує не невірне застосування судами попередніх інстанцій статті 236 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100 (далі - Порядок №100). Щодо спричинення моральної шкоди зазначає, що її нанесення підтверджується наявністю порушеного права, характером цього порушення і його тривалістю.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного суду

13. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Як встановлено судами попередніх інстанцій постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій позивача було поновлено на займаній посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області з 02 липня 2015 року.

17. Невиконання судового рішення про поновлення позивача на займаній посаді, Державною службою з надзвичайних ситуацій України не заперечується.

18. При цьому законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

19. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

20. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

21. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

22. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

23. Таким чином, згідно з статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

24. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

25. З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення відповідно до приписів статті 236 КЗпП України на користь позивача грошового забезпечення за період з 22 жовтня 2015 року (з дати ухвалення судового рішення про поновлення на посаді) по 19 січня 2018 року (по дату винесення рішення у цій справі).

26. При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач щодо вимог про стягнення грошового забезпечення, визначив період з жовтня 2015 року, на обґрунтування чого вказав про припинення виплати грошового забезпечення з жовтня 2015 року, а не невиконання судового рішення від 22 жовтня 2015 року.

27. Крім того, правовою підставою вимоги про стягнення грошового забезпечення позивачем визначено приписи Інструкції №475. Також, не застосування судами попередніх інстанцій приписів Інструкції №475 є доводом касаційної скарги та, відповідно, було доводом апеляційної скарги поданих позивачем.

28. Відповідач, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційним судом, зазначав про звільнення позивача з посади у розпорядження голови ДСНС України та виплату йому грошового забезпечення, на підставі Інструкції №475, після звільнення по вересень 2015 року включно.

29. Так, вказана Інструкція №475 визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту.

30. Тобто, виплата грошового забезпечення в порядку передбаченому Інструкцією №475 та стягнення грошового забезпечення на підставі статті 236 КЗпП України мають різну правову природу.

31. При цьому, вказані обставини щодо виплати грошового забезпечення позивачу після його звільнення з посади, підстав та правомірності припинення виплати, дати, з якої припинена така виплата, а також наявність чи відсутність підстав для застосування приписів Інструкції №475 судами попередніх інстанцій не досліджено та відповідної оцінки не надано.

32. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. З огляду на викладені обставини Суд дійшов висновку щодо необхідності направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення.

34. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені вище невстановлені обставини і вирішити позовні вимоги з наведенням обґрунтування всіх доводів сторін.

35. Водночас, Суд вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо невірно обраного позивачем захисту свого порушеного права стосовно заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, з огляду на наступне.

36. Так, позивач у цій справі просив визнати протиправною бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України, пов`язану з виконанням вищевказаного рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

37. Тому, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 267 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

38. Підсумовуючи вищенаведене, Суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, у зв`язку з чим постанова апеляційного суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

39. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають розгляду під час вирішення судом справи по суті позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення при новому її розгляді.

40. Водночас, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про необхідність врахування при прийнятті рішення за результатами розгляду касаційної скарги постанови Верховного Суду від 07.08.2019, якою скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, оскільки суд касаційної інстанції вирішує питання законності оскаржуваних судових рішень, з огляду на обставини, які існували на час їх прийняття.

41. За приписами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Таким чином, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в цій частині. В іншій частині постанову суд апеляційної інстанції залишити без змін.

44. Керуючись статтями 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

45. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

46. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року в частині залишення без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в цій частині до Закарпатського окружного адміністративного суду.

47. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Р. Радишевська